Постанова

від 16.07.2012 по справі 5002-34/3198.1-2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2012 року Справа № 5002-34/3198.1-2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гонтаря В.І.,

суддів Борисової Ю.В.,

Голика В.С.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився, приватне підприємство фірма "БНА";

відповідача: не з'явився, Заозерненська селищна рада;

третьої особи, не з'явився, Кримське республіканське підприємство "Євпаторійське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації";

третьої особи: не з'явився, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим;

прокурор: не з'явився, Прокурор Автономної Республіки Крим;

розглянувши апеляційну скаргу Прокурора Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ейвазова А.Р.) від 29 травня 2012 року у справі № 5002-34/3198.1-2011;

за позовом приватного підприємства "Фірма "БНА" (вул. Курчатова, 34, Рівне, 33018)

до Заозерненської селищної ради (вул. Алея Дружби, 50, Заозерне, м. Євпаторія, 97493)

3-ті особи: Кримське республіканське підприємство "Євпаторійське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" (вул. Некрасова, 45, Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97400)

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим (вул. Крейзера, 6, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

За участю: Прокуратура Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95015)

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ :

Позивач, приватне підприємство "Фірма БНА" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Виконавчого комітету Заозерненської селищної ради та просив суд визнати за ним права власності на об'єкт нерухомості у цілому - пансіонат "Корал", розташований у смт. Заозерне, вул. Алея Дружби, 18, у складі наступних будівель та споруд: літ. "А" пансіонат, загальною площею 2282,7м2; літ. "Б" адміністративно-побутове, загальною площею 1403,7м2; літ. "В" альтанка; літ. "Г" навіс; літ."Д" навіс; огородження №№ 1,2, замощення №№ 1,11 та інші споруди.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що він набув право власності на адміністративно-приймальний комплекс, ресторан та замощення, розташовані на земельній ділянці 3564,69м 2 у смт. Заозерне по вул. Алея Дружби, 18, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 04 листопада 2005 року та факту реєстрації права власності на підставі такого договору. При цьому, у подальшому, як стверджує позивач, ним, з дозволу Виконкому Заозерненської селищної ради за власні кошти проведено реконструкцію з переплануванням вказаного об'єкту, внаслідок чого створено новий об'єкт, факт набуття права власності на який оспорюється (т.1 а. с.2-3).

У процесі розгляду справи, позивач подав заяву, відповідно до якої змінив предмет позову та просив суд визнати за ним право власності на об'єкт нерухомості у цілому -пансіонат "Корал", розташований на земельній ділянці площею 5435 м 2 у смт. Заозерне, вул. Алея Дружби, 18, у складі наступних будівель та споруд: літ. "А" пансіонат, загальною площею 2282,7 м 2 ; літ. "Б" адміністративно-побутове, загальною площею 1403,7 м 2 ; літ. "В" альтанка; літ. "Г" навіс; літ. "Д" навіс; огородження №№ 1,2; замощення №№ ІДІ та інші споруди, (т.1 а.с.115).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 липня 2007 року позов задоволено, визнано за приватним підприємством "Фірма "БНА" (далі - ППФ "БНА") право власності на об'єкт нерухомості у цілому - пансіонат "Корал", у складі наступних будівель та споруд: літ. "А" пансіонат, загальною площею 2282,7 м 2 ; літ. "Б" адміністративно-побутове, загальною площею 1403,7 м 2 ; літ. "В" альтанка; літ. "Г" навіс; літ. "Д" навіс; огородження № 1,2, замощення № І, II та інші споруди, розташовані на земельній ділянці площею 5435м2 у смт. Заозерне, вул. Алея Дружби, 18 (т.1 а.с.118-121).

На стадії апеляційного перегляду прийнятого рішення у справу вступив заступник прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурного-будівельного контролю Автономної Республіки Крим та Заозерненської селищної ради, подавши на прийняте у справі рішення суду першої інстанції апеляційну скаргу, яка прийнята до розгляду відповідно до ухвали Севастопольського господарського апеляційного суду від 17 січня 2011 року (т.1 а.с.130-132).

Відповідною ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 січня 2011 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республ Крим та Заозерненська селищна рада залучені в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01 лютого 2011 року вищевказане рішення суду першої інстанції залишено без змін (т.1 а. с.167-177).

Постановою Вищого господарського суду України від 05 липня 2011 року постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 01 лютого 2011 року та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 липня 2007 року скасовано, а справу передано на новий розгляд господарському суду Автономної Республіки Крим (т.1 а. с. 236-237).

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 серпня 2011 року за клопотанням позивача замінено неналежного відповідача - Виконавчий комітет Заозерненської селищної ради належним відповідачем - Заозерненською селищною радою (т. 2 а. с. 25, 34-37).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 травня 2012 року у справі № 5002-34/3198.1-2011 (суддя А.Р. Ейвазова) позовні вимоги задоволені.

Визнано за приватним підприємством "Фірма "БНА"право власності на об'єкт нерухомості - пансіонат "Корал", розташований на земельній ділянці площею 5435 м 2 за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Євпаторія, смт. Заозерне, вул. Алея Дружби, 18, у складі наступних будівель та споруд: літ. "А" пансіонат, загальною площею2282,7 м 2 ; літ "Б" адміністративно-побутове, загально. площею 1403,7 м 2 ; літ "В"альтанка; літ "Г" навіс; літ "Д"навіс; огородження 1, 2; замощення № 1, 2 та інші споруди.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішення суду першої інстанції, Прокурор Автономної Республіки Крим звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та просив рішення місцевого суду скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення у справі, та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Так, заявник апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано положення статті 331 Цивільного кодексу України. Також, прокурор Автономної Республіки Крим вказує, що місцевим судом порушено положення статті 392 Цивільного кодексу України. Більш детальніше доводи викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 липня 2012 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження.

У судове засідання, яке було призначено на 16 липня 2012 року представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не сповістили.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 листопада 2005 року між ЗАТ "Волна" та ППФ "БНА" укладений договір купівлі-продажу, згідно з яким ЗАТ "Волна" (продавець) продав, а позивач - ППФ "БНА" придбав у власність адміністративно-приймальний комплекс і ресторан, розташований за адресою: смт. Заозерне, вул. Алея Дружби, 18 у складі: літ. "А-А-1" адміністративно-приймальний комплекс -загальною площею 2007,3 кв.м.; літ. Б ресторан, загальною площею 1370,8 кв.м., огородження і замощення, на земельній ділянці площею 3 564,69 кв.м (т. 1 а. с. 71-72).

Зазначений договір посвідчений нотаріально (реєстровий № 5252), право власності на придбане за цим договором нерухоме майно зареєстровано за позивачем в державному реєстрі права власності на нерухомість, що підтверджується витягом з реєстру № 9145848 від 02.12.2005 р. (т. 1 а. с. 76).

Дійсність вказаного договору оспорювалась у справі №5002-2/5367.1-2010, порушеної за позовом ЗАТ "Волна" до ППФ "БНА", третя особа - Фонд державного майна України, Управління економіки Євпаторійської міської ради.

Однак, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2011 року, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 28 липня 2011 року, відповідне рішення скасовано, а у позові відмовлено (т. 2 а. с. 97-105).

Земельна ділянка, на якій розташований об'єкт купівлі-продажу вказаного договору, знаходилась у ЗАТ "Волна" на праві постійного користування, що підтверджується державним актом І-КМ №002001 на право постійного користування землею (т.1 а. с.78-79).

Листом від 10 січня 2006 року ЗАТ "Волна" надало згоду на вилучення земельної ділянки, на якій розташований придбаний позивачем об'єкт (т. 1 а. с. 52).

01 лютого 2006 року між сторонами у справі - ППФ "БНА" та Заозерненською селищною радою, на підставі розробленої Інститутом "Крим ГПНТ13" технічної документації, яка затверджена Заозерненською селищною радою та погоджена у встановленому порядку всіма компетентними установами, укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,3874 га, у тому числі забудовані землі, у тому числі землі комерційного призначення - 0,3874 га по вул. Алея Дружби, 18 в смт. Заозерне відповідно до прикладеної схеми земельної ділянки (кадастровий номер 0110945300:01:013:0007) (т. 1 а. с. 39-44).

За умовами вказаного договору, відповідна земельна ділянка передана в оренду строком на 49 років (пункт 7 договору) для обслуговування адміністративно-прийомного комплексу та ресторану (пункт 12 договору); цільове призначення земельної ділянки - комерційне (пункт13 договору).

Зазначений договір оренди зареєстрований у встановленому порядку 03 лютого 2006 року Кримською регіональною філією Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" при Держкомземі України, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис під № 87.

Факт передачі позивачем (орендодавцем) та прийняття відповідачем (орендарем) зазначеної земельної ділянки підтверджується відповідним актом приймання-передачі земельної ділянки, який підписано представниками сторін за договором (т. 1 а. с. 46); межі відповідної земельної ділянки визначені у натурі.

Рішенням виконкому Заозерненської селищної ради № 35 від 24 березня 2006 року ППФ "БНА" наданий дозвіл на реконструкцію з переплануванням внутрішніх приміщень адміністративно-приймального комплексу та ресторану з метою перепрофілювання у готельний комплекс по вул. Алея Дружби, 18, смт. Заозерне (т. 1 а. с. 38).

Як зазначає позивач в позовній заяві, у результаті проведеної ним за власний рахунок реконструкції виник новий об'єкт нерухомості - Пансіонат "Корал" у складі наступних будівель та споруд: літ. "А" пансіонат загальною площею 2282 кв.м.; літ. "Б" адміністративно-побутове загальною площею 1403,7 кв.м.; літ "В" альтанка; літ. „Г" навіс; літ "Д" навіс; огородження № 1,2, замощення № І, П та інші споруди. При цьому, як встановлено під час розгляду справи по суті, частина споруд вказаного пансіонату після реконструкції розташована за межами земельної ділянки, наданої позивачу за умовами вищевказаного договору

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив визнати за ним право власності на вказаний об'єкт - пансіонат "Корал" у цілому, який розташований на земельній ділянці площею 5435м 2 за вищевказаною адресою.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно частині 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. При цьому, в силу частини 2 вказаної норми, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Зокрема, одним із способів набуття права власності на річ є її переробка.

Так, в силу частини 1 статті 332 Цивільного кодексу України, переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ; під поняттям "річ", як визначено статтею 179 Цивільного кодексу України, розуміють предмет матеріального світу щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Частиною 2 статті 332 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка самочинно переробила чужу річ, не набуває право власності на нову річ і зобов'язана відшкодувати власникові матеріалу його вартість.

Позивач, як встановлено, був власником об'єкта нерухомості - адміністративно-приймального комплексу і ресторану, який ним переобладнаний з дозволу Виконкому Заозерненської селищної ради, внаслідок чого, як встановлено висновком судової будівельно-технічної експертизи, виникла нова річ - пансіонат "Корал" у складі вищевказаних будівель та споруд (т. 2 а. с. 49-52).

Однак, в силу частини 1 та 2 статті 375 Цивільного кодексу України, правом забудови земельної ділянки наділений власник такої земельної ділянки, який має право дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам; власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Оскільки власником земельної ділянки, на якій розташований пансіонат "Корал", створений у процесі реконструкції з переплануванням іншого об'єкта нерухомості, є територіальна громада смт. Заозерне, від імені якої дії Заозерненська селищна рада, яка має право дозволяти чи забороняти будівництво на відповідній земельній ділянці, саме Заозерненська селищна рада є належним відповідачем у даній справі. Також, відповідна особа є належним відповідачем у справі, враховуючи наступне.

Частинами 4, 5 статті 376 Цивільного кодексу України встановлено, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок; на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Під час розгляду даної справи встановлено, що частина земельної ділянка, на якій розташовані будівлі та споруди пансіонату "Корал" на момент здійснення перепланування, а також звернення до суду з даним позовом, не була надана позивачу у користування або у власність для відповідної мети.

Згідно частині 1 статті 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Під наданням земельної ділянки слід розуміти наявність рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою.

Отже, враховуючи, що позивачу не була надана земельна ділянка площею 1656м 2 у власність або у користування, зведене нерухоме майно вважається самочинним будівництвом.

За загальним правилом, визначеним у частині 2 статті 376 Цивільного кодексу України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Однак, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнано за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно, що передбачено частиною 3 статті 376 Цивільного кодексу України.

Таким чином, частина 3 відповідної норми встановлює виключення з загального правила, яке визначено частиною 2 вказаної норми, встановлюючи, що за певних умов право власності на самочинне будівництво може бути визнано за відповідною особою компетентним органом - судом. Зокрема, умовою для визнання права власності є факт надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Як встановлено судом першої інстанції, після звернення позивача з даним позовом до суду, Заозерненською селищною радою прийнято рішення від 25 квітня 2008 року №5-32/16 "Про передачу в оренду ПП "Фірма "БНА" додаткової земельної ділянки строком до 03 лютого 2055 року для обслуговування приймально-адміністративного комплексу з рестораном по вул. Алея Дружби, 18 смт. Заозерне" (т. 1 а. с.157).

На підставі вказаного рішення між сторонами у справі укладено договір від 07 липня 2008 року оренди земельної ділянки, за умовами якого позивачу передано в строкове платне користування земельна ділянка з земель житлової та суспільної забудови (кадастровий 0110945300:01:013:0009), розташована за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Євпаторія, смт. Заозерне, вул. Алея Дружби, 18 (т. 1 а. с.149-152).

Строк оренди вказаний у пункті 7 договору - до 03 лютого 2055 року.

Пунктом 12 договору встановлено, що земельна ділянка передається в оренду для обслуговування адміністративно-приймального комплексу з рестораном; цільове призначення земельної ділянки, як вказано у пункті 13 договору, комерційне; земельна ділянка надана з земель житлової та громадської забудови (пункт 1 договору).

Вказаний договір зареєстровано у відділі Держкомзему м. Євпаторія Автономна Республіка Крим, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 05 квітня 2011 року №011094530400288; межі відповідної земельної ділянки визначені у натурі (т.1 а. с.156).

Відповідний договір не визнано недійсним у встановленому порядку; доказів розірвання відповідного договору на момент прийняття рішення у справі сторонами не надано.

За висновком судової будівельно-технічної експертизи, пансіонат "Корал" у складі вищевказаних будівель та споруд розташований у межах земельних ділянок, наданих за умовами зазначеного договору та договору оренди земельних ділянок від 01 лютого 2006 року.

Отже, у подальшому відповідач надав позивачу додаткову земельну ділянку під вже збудований об'єкт. При цьому, відповідно до висновку судової експертизи перепланування, внаслідок якого створено об'єкт нерухомості - пансіонат "Корал", проведено у 2007 році, тобто до надання вказаної земельної ділянки у користування позивачу і на момент надання відповідної земельної ділянки не існувало адміністративно-приймального комплексу з рестораном, а об'єкт - пансіонат "Корал" не був зареєстрований у встановленому порядку як об'єкт нерухомості.

Необхідною умовою визнання за особою права власності на самочинно збудоване нерухоме майно є відведення відповідної земельної ділянки для цієї мети під вже збудований об'єкт.

Під метою надання земельної ділянки слід розуміти вид використання земельної ділянки, зазначений у рішенні відповідного компетентного органу, зокрема, місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у користування або передачу у власність з урахуванням цільового призначення земельної ділянки.

Статтею 19 Земельного кодексу України визначено поділ земель на категорії за основним їх цільовим призначенням, відповідно до пункту "б" частини 1 якої, одною із категорій земель є землі житлової та громадської забудови.

Відповідна земельна ділянка передана із земель житлової та громадської забудови з цільовим призначенням - комерційне тобто цільове призначення відповідної земельної ділянки передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкта.

Надання земельної ділянки під вже збудований об'єкт свідчить про відсутність на даний час заперечень власника земельної ділянки щодо розташування на ній будівель та споруд, збудованих на ній.

Направляючи дану справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції вказав також на необхідність дослідження питання прийняття вказаного об'єкту в експлуатацію, як передбачено частиною 3 статті 18 Закону України "Про основи містобудування" та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обкатів" від 22.09.2004р. №1243, яка на даний час втратила чинність.

Під час розгляду даної справи встановлено, що відповідний об'єкт не прийнятий до експлуатації відповідно до вказаних норм, які діяли на момент закінчення реконструкції. При цьому, на відповідний момент позивачу не була надана додаткова земельна ділянка, що фактично унеможливлювало здійснення таких дій.

На даний час відповідний об'єкт, не зважаючи на надання додаткової земельної ділянки під вже збудований об'єкт, не може бути прийнятий в експлуатацію у відповідності до вказаних норм, які втратили чинність.

Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" (набрав чинності з дня опублікування - 12.03.2011р.) визначає дещо інший порядок, відповідно до якого, до початку будівництва необхідно зареєструвати декларацію про початок виконання будівельних робіт (стаття 36 Закону), що фактично неможливо здійснити, а після завершення будівництва, враховуючи категорію складності даного об'єкта, - декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, порядок подання і реєстрації якої визначається постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011р. №461 "Про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів".

При цьому, за змістом пункту 10 відповідного Порядку, затвердженого вказаною постановою, самочинно збудоване нерухоме майно приймається в експлуатацію згідно з вказаним порядком у випадку визнання право власності за рішення суду, тобто можливість прийняття в експлуатацію згідно з вказаним Порядком пов'язується саме з наявністю рішення про визнання права власності.

За висновком судової будівельно-технічної експертизи збудований об'єкт у складі вищевказаних будівель та споруд відповідає проекту та вимогам сучасних державних будівельних норм, а саме:

ДБН В.2.2-9-2009 "Громадські будинки та споруди. Основні положення"; ДБН В.2.2-20-2008 "Будинки і споруди. Готелі";

ДБН В.2.2-25:2009 "Будинки і споруди. Підприємства харчування (заклади ресторанного господарства".

Також, слід зазначити, що під час розгляду даної справи відповідачем та третіми особами та прокурором не надано доказів, які свідчать про притягнення до відповідальності за порушення, зокрема, містобудівного законодавства чи приписів про їх усунення.

Враховуючи здійснення позивачем реконструкції з переплануванням належного йому на праві власності нерухомого майна за власні кошти, за наявності відповідного дозволу на здійснення такого перепланування, створення внаслідок цього нового об'єкта нерухомості, частина якого знаходиться на земельній ділянці, яка не була надана до проведення таких дій, однак, у подальшому відведена з цільовим призначенням, що дозволяє таке будівництво, здійсненням будівництва (реконструкції) з дотриманням проекту та відповідних будівельних норм та правил, заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Доводи відповідача на те, що позивач не довів, що ним здійснено будь-які дії, які свідчать про не визнання чи оспорення відповідного права позивача, не заслуговують на увагу, оскільки відповідач, який діє від імені відповідної територіальної громади, що є власником земельної ділянки, на який здійснено самочинне будівництво, як носій абсолютного права на здійснення її забудови в силу частини 1 статті 375 Цивільного кодексу України, формально, лише за фактом належності такого абсолютного права, оспорює право особи, зокрема, позивача на здійснення його забудови та набуття права власності на збудоване та такій ділянці майно, що можливо лише за рішенням суду за наявності умов, визначених частиною 3 статті 376 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заявником апеляційної скарги не було доведено обставини, на які він посилається.

Викладене свідчить про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Прокурора Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 травня 2012 року у справі № 5002-34/3198.1-2011 залишити без змін.

Головуючий суддя В.І. Гонтар

Судді Ю.В. Борисова

В.С. Голик

Розсилка:

1. Приватне підприємство фірма "БНА" (вул. Курчатова, 34,Рівне,33018)

2. Заозерненська селищна рада (вул. Алея Дружби, 50,Заозерне, м. Євпаторія,97493)

3. Кримське республіканське підприємство "Євпаторійське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" (вул. Некрасова, 45,Євпаторія,Автономна Республіка Крим,97400)

4. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим (вул. Крейзера, 6,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

5. Прокуратура Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95015)

6. Господарському суду Автономної Республіки Крим (вул. Р.Люксембург/речна, 29/11, Сімферополь, 95000)

7. наряд