Постанова

від 12.11.2012 по справі 5002-34/3198.1-2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2012 р. Справа № 5002-34/3198.1-2011 (2-29/9512-2007)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Владимиренко С.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Позивача: Попова Є.В., дов. № б/н від 30.12.2011 року;

Відповідача: не з'явився;

Третьої особи -1: не з'явився;

Третьої особи -2: не з'явився;

Прокурора: Генеральної прокуратури України -Ходаківського М.П., посвідч. № 000607;

розглянувши касаційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.05.2012 року та на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.07.2012 року

у справі № 5002-34/3198.1-2011 господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовом приватного підприємства "Фірма "БНА"

до Заозерненської селищної ради

треті особи: 1. Кримське республіканське підприємство "Бюро реєстрації і технічної інвентаризації м. Євпаторії"

2. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим

за участю прокурора

про визнання права власності

В С Т А Н О В И В:

У липні 2007 року приватне підприємство "Фірма "БНА" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до виконавчого комітету Заозерненської селищної ради, за участю третьої особи,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Кримського республіканського підприємства "Бюро реєстрації і технічної інвентаризації м. Євпаторії", просило визнати за приватним підприємством "Фірма "БНА" право власності на об'єкт нерухомості у цілому - пансіонат "Корал", розташований у смт. Заозерне, вул. Алея Дружби, 18, у складі наступних будівель та споруд: літ. "А" пансіонат, загальною площею 2 282,7 кв. м.; літ. "Б" адміністративно-побутове, загальною площею 1 403,7 кв. м.; літ. "В" альтанка; літ. "Г" навіс; літ."Д" навіс; огородження №№ 1,2, замощення №№ 1,11 та інші споруди (т. 1, а.с. 2-3).

Позовні вимоги мотивовані тим, що приватне підприємство "Фірма "БНА" набуло право власності на адміністративно-приймальний комплекс, ресторан та замощення, розташовані на земельній ділянці 3 564,69 кв. м. у смт. Заозерне по вул. Алея Дружби, 18, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 04.11.2005 року та факту реєстрації права власності на підставі такого договору. При цьому, у подальшому, як стверджує позивач, ним, з дозволу виконавчого комітету Заозерненської селищної ради за власні кошти проведено реконструкцію з переплануванням вказаного об'єкту, внаслідок чого створено новий об'єкт, факт набуття права власності на який не визнається.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.07.2007 року (суддя Башилашвілі О.І.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.04.2011 року у справі № 5002-34/3198.1-2011 (головуючий Балюкова К.Г., судді Видашенко Т.С., Волков К.В.) (т. 1, 167-177) позов задоволено (т. 1, а.с. 118-121).

Постановою Вищого господарського суду України від 05.07.2011 року (головуючий Овечкін В.Е., судді Чернов Є.В., Цвігун В.Л.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.07.2007 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.04.2011 року у справі № 5002-34/3198.1-2011 скасовано. Справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 1, а.с. 236-237).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.05.2012 року (суддя Ейвазова А.Р.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.07.2012 року у справі № 5002-34/3198.1-2011 (головуючий Гонтар В.І., судді Борисова Ю.В., Голик В.С.) (т. 3, а.с. 23-30) позов задоволено. Визнано за приватним підприємством "Фірма "БНА" право власності на об'єкт нерухомості -пансіонат "Корал", розташований на земельній ділянці площею 5 435 кв. м. за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Євпаторія, смт. Заозерне, вул. Алея Дружби, 18 у складі наступних будівель та споруд: літ. "А" пансіонат загальною площею 2 282,7 кв. м.; літ. "Б" адміністративно-побутове, загальною площею 1 403,7 кв. м.; літ. "В" альтанка; літ. "Г" навіс; літ. "Д" навіс; огородження №№ 1, 2; замощення №№ I, II та інші споруди (т. 2, а.с. 115-122).

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, заступник прокурора Автономної Республіки Крим звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просив оскаржені судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 182, 328, 331, 332, 375, 376, 392 Цивільного кодексу України, ст. 39 Закону України від 17.02.20011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності", ст.ст. 27, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу приватне підприємство "Фірма "БНА" зазначає, що оскаржені судові рішення є законними, обгрунтованими та прийнятими відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.10.2012 року касаційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.11.2012 року.

У судове засідання 12.11.2012 року представники відповідача - Заозерненської селищної ради, третіх осіб - Кримського республіканського підприємства "Бюро реєстрації і технічної інвентаризації м. Євпаторії", Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, не з'явилися, причин неявки суду не повідомили.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників відповідача - Заозерненської селищної ради, третіх осіб - Кримського республіканського підприємства "Бюро реєстрації і технічної інвентаризації м. Євпаторії" та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши прокурора, представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є визнання за позивачем права власності на об'єкт нерухомості у цілому -пансіонат "Корал", розташований у смт. Заозерне, вул. Алея Дружби, 18, у складі наступних будівель та споруд: літ. "А" пансіонат, загальною площею 2 282,7 кв. м.; літ. "Б" адміністративно-побутове, загальною площею 1 403,7 кв. м.; літ. "В" альтанка; літ. "Г" навіс; літ."Д" навіс; огородження №№ 1,2, замощення №№ 1,11 та інші споруди.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як було зазначено вище, позовні вимоги мотивовані посиланням на ст.ст. 331, 376, 415 Цивільного кодексу України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.11.2005 року між закритим акціонерним товарситвом "Волна" та приватного підприємства "Фірма "БНА" був укладений договір купівлі-продажу, згідно з яким закрите акціонерне товариство "Волна" (далі - продавець) продав, а приватне підприємство "Фірма "БНА" придбало у власність адміністративно-приймальний комплекс і ресторан, розташований за адресою: смт. Заозерне, вул. Алея Дружби,18 у складі: літ. «А-А-1»адміністративно-приймальний комплекс - загальною площею 2 007,3 кв. м.; літ. Б ресторан, загальною площею 1 370,8 кв. м., огородження і замощення, на земельній ділянці площею 3 564,69 кв. м., посвідчений приватним нотаріусом Євпаторійського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим Горючкіною О.М. за № 5252 та зареєстрований (т. 1 а. с. 71-72).

Право власності на придбане за вказаним договором нерухоме майно зареєстровано за приватним підприємством "Фірма "БНА" в державному реєстрі права власності на нерухомість, що підтверджується витягом з реєстру № 9145848 від 02.12.2005 року (т.1 а.с.76).

01.02.2006 року між приватним підприємством "Фірма "БНА" (далі - орендар) та Заозерненською селищною радою (далі - орендодавець) на підставі розробленої Інститутом "Крим ГПНТІЗ" технічної документації, яка затверджена Заозерненською селищною радою та погоджена у встановленому порядку всіма компетентними установами, був укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,3874 га, у тому числі забудовані землі, у тому числі землі комерційного призначення - 0,3874 га по вул. Алея Дружби, 18 в смт. Заозерне відповідно до прикладеної схеми земельної ділянки (кадастровий номер 0110945300:01:013:0007) строком на 49 років, зареєстрований Кримському регіональному філіалі державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03.02.2006 року № 87 (т. 1, а.с. 39-44)

Рішенням виконавчого комітету Заозерненської селищної ради № 35 від 24.03.2006 року приватному підприємству "Фірма "БНА" видано дозвіл на реконструкцію з переплануванням внутрішніх приміщень адміністративно-приймального комплексу та ресторану з метою перепрофілювання у готельний комплекс по вул. Алея Дружби, 18 у смт. Заозерне (т. 1, а.с. 38).

Відповідно до п. 1 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Пунктом 5 ст. 376 Цивільного кодексу України передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до абз. 6 п. 9 листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 року № 01-8/98 "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом" одним з основних критеріїв визначення законності володіння майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання.

Суди встановили, що позивач здійснив реконструкцію та будівництво об'єкта за власні кошти, що іншими учасниками процесу не заперечується.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що приватне підприємство "Фірма "БНА" було власником об'єкта нерухомості - адміністративно-приймального комплексу і ресторану, який ним переобладнаний з дозволу виконавчого комітету Заозерненської селищної ради, внаслідок чого, як встановлено висновком судової будівельно-технічної експертизи, виникла нова річ - пансіонат "Корал" у складі вищезазначених будівель та споруд, а також те що Заозерненською селищною радою прийнято рішення від 25.04.2008 року № 5-32/16 "Про передачу в оренду приватному підприємству "Фірма "БНА" додаткової земельної ділянки строком до 03.02.2055 року для обслуговування приймально-адміністративного комплексу з рестораном по вул. Алея Дружби, 18, смт. Заозерне", на підставі якого 07.07.2008 року між сторонами був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого позивачу передано в строкове платне користування земельна ділянка з земель житлової та суспільної забудови (кадастровий номер 0110945300:01:013:0009), розташована за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Євпаторія, смт. Заозерне, вул. Алея Дружби, 18 для обслуговування адміністративно-приймального комплексу з рестораном.

Зазначений договір зареєстрований у відділі Держкомзему м. Євпаторія Автономна Республіка Крим, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 05.04.2011 року № 011094530400288 (т.1 а. с.156).

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи, пансіонат "Корал" у складі вищевказаних будівель та споруд розташований у межах земельних ділянок, наданих за умовами зазначеного договору та договору оренди земельних ділянок від 01.022006 року.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що надання земельної ділянки під вже збудований об'єкт свідчить про відсутність на момент такого надання заперечень власника земельної ділянки щодо розташування на ній будівель та споруд, збудованих на ній.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

У постанові Вищого господарського суду України від 05.07.2011 року (т. 1, а.с. 236-237) зазначено про необхідність дослідження питання прийняття вказаного об'єкту в експлуатацію, як передбачено ч. 3 ст. 18 Закону України від 16.11.1992 року № 2780-XII "Про основи містобудування" та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" від 22.09.2004 року № 1243.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що створений об'єкт не прийнятий до експлуатації відповідно до вказаних норм, які діяли на момент закінчення реконструкції.

Закон України від 17.02.2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.2011 року передбачає декларативний характер повідомлення про початок будівельних робіт, тоді як процедуру прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначає Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461, відповідно до п. 2 якого прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I - III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами (далі - Інспекція) поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація).

Згідно п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461 у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком.

Тобто, можливість прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів згідно з вказаним Порядком пов'язується саме з наявністю рішення суду про визнання права власності.

Дослідивши висновок судово-будівельної експертизи, місцевий господарський та апеляційний суди встановили, що збудований об'єкт у складі вищевказаних будівель та споруд відповідає проекту та вимогам діючих державних будівельних норм, а саме: ДБН В.2.2-9-2009 "Громадські будинки та споруди. Основні положення"; ДБН В.2.2-20-2008 "Будинки і споруди. Готелі";ДБН В.2.2-25:2009 "Будинки і споруди. Підприємства харчування (заклади ресторанного господарства".

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про можливість задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про порушення при прийнятті оскаржених судових актів положень ст. 328 Цивільного кодексу України та загальних засад здійснення будівництва об'єктів нерухомості, визначених у статті 375 Цивільного кодексу України спростовуються, як вже було зазначено вище, тим, що п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461 передбачає можливість прийняття об'єкту нерухомості в експлуатацію у випадку визнання права власності за рішенням суду.

Крім того, судами попередніх інстанцій не було встановлено факту притягнення позивача до відповідальності за порушення, зокрема, містобудівного законодавства чи наявності приписів про їх усунення.

У касаційній скарзі міститься посилання на правову позицію, висловлену Верховним Судом України у постановах № 2-13/17888.1-2007 від 16.03.2010 року та № 18/314 від 19.09.2011 року, однак, вищезгадані постанови також були прийняті до набуття чинності Закону України від 17.02.2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461.

Також необгрунтованими є доводи касаційної скарги про відсутність між сторонами у справі спору про право.

Згідно ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Судом першої інстанції правомірно зазначено, що набуття позивачем права власності майно збудоване на земельній ділянці, власником якої є відповідач, можливо лише за рішенням суду за наявності умов, визначених ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України.

Отже, саме неможливість у встановленому порядку набуття позивачем права власності на збудований ним об'єкт за відсутності відповідних дій Заозерненської селищної ради спонукало приватне підприємство "Фірма "БНА" до звернення з судовим позовом.

Крім того, дійсність договору купівлі-продажу від 04.11.2005 року, укладеного між закритим акціонерним товариством "Волна" та приватним підприємством "Фірма "БНА", на підставі якого позивач набув право власності на адміністративно-приймальний комплекс і ресторан, розташований за адресою: смт. Заозерне, вул. Алея Дружби,18 у складі: літ. «А-А-1»адміністративно-приймальний комплекс - загальною площею 2 007,3 кв. м.; літ. Б ресторан, загальною площею 1 370,8 кв. м., огородження і замощення, була предметом дослідження у справі № 5002-2/5367.1-2010 господарського суду Автономної Республіки Крим за позовом закритого акціонерного товариства "Волна" до приватного підприємства "Фірма "БНА", треті особи - Фонд державного майна України, Управління економіки Євпаторійської міської ради про визнання недійсним договору.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.03.2011 року у справі № 5002-2/5367.1-2010 позов задоволено; визнано недійсним вищезазначений договір купівлі-продажу (т. 1, а.с . 208-210).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.04.2011 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.07.2011 року зазначене рішення скасоване, у позові відмовлено (т. 2, а.с. 96-104).

З врахуванням вищенаведеного судова колегія вважає, що суди попередніх інстанцій правильно встановили обставини справи та ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування оскаржених судових актів відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.05.2012 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.07.2012 року у справі № 5002-34/3198.1-2011 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: С.В. Владимиренко

О.О. Євсіков