Постанова

від 16.07.2012 по справі 5002-33/497-2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2012 року Справа № 5002-33/497-2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Воронцової Н.В.,

суддів Маслової З.Д.,

Фенько Т.П.,

за участю представників сторін:

представник позивача: Покідько Людмила Яківна, довіреність №20-3/5891-2 від 27.12.2011р. - ОП "Кримтеплокомуненерго";

представник відповідача: не з'явився - КП "Рабус";

представник третьої особи: не з'явився - КП "Красота"

розглянувши апеляційну скаргу Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Радвановська Ю.А.) від 03 квітня 2012 року у справі № 5002-33/497-2012

за позовом Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" в особі Феодосійської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго"

до Комунального підприємства "Рабус"

третя особа Комунальне підприємство "Красота"

про спонукання до виконання певних дій

ВСТАНОВИВ :

Орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго" в особі Феодосійської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою, в якій просило зобов'язати відповідача, комунальне підприємство "Рабус", укласти договір купівлі-продажу теплової енергії для теплопостачання нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Феодосія, вул. Старшинова, 12.

Рішенням господарського суду Автономної республіки Крим від 3 квітня 2012 року у справі №5002-33/497-2012 (суддя Радвановська Ю. А.) у позові відмовлено в повному обсязі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд зокрема виходив із того, що договір купівлі-продажу теплової енергії №136, укладений 29 травня 2003 року із КП «Красота»не припинив свою дію, так як доводи представника позивача про припинення комунального підприємства «Красота»як юридичної особи не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду даної справи.

Також, підставою для відмови в позові стало обрання позивачем невірного способу захисту свого права, оскільки останній не вказав у якій саме редакції він просить зобов'язати відповідача укласти договір, а також не послався на типові умови, що, в свою чергу, позбавляє суд можливості дослідити умови договору та встановити їх відповідність вимогам законодавства.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, Орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго" 15.06.2012р. звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд його скасувати та прийняти у справі нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга зокрема мотивована тим, що при розгляді справи місцевим господарським судом не прийняті до уваги правовідносини, які виникли між сторонами та не розглянуті по суті позовні вимоги про зобов'язання укласти договір купівлі -продажу теплової енергії, а тільки досліджені аспекти припинення суб'єкта господарської діяльності КП «Красота», в той час коли підставою для подання позову є передача комунального майна -парикмахерської «Красота»на баланс відповідача, в зв'язку з чим останнім став споживачем теплопостачання, яке можливе тільки на підставі договору.

Також, позивачем було заявлено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 червня 2012 року у справі №5002-33/497-2012 Орендному підприємству "Кримтеплокомуненерго" поновлено строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду АР Крим від 03 квітня 2012 року у даній справі, апеляційну скаргу останнього прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі: головуючого судді Воронцової Н. В., суддів Котлярової О. Л., Заплави Л. М.

У своїх запереченнях на скаргу, відповідач посилається на те, що місцевим господарським судом цілком підставно відмовлено в задоволенні позову, оскільки договір купівлі-продажу теплової енергії №136, укладений 29 травня 2003 року із КП «Красота»не припинив свою дію та позивачем некоректно сформовані позовні вимоги, відтак просить залишити скаргу без задоволенні, а остапорюване рішення без змін.

Крім того, відповідач зазначив, що викладені позивачем правові підстави в позові, суттєво відрізняються від тих, які наведені в апеляційній скарзі.

06 липня 2012 року на адресу суду, у виконання запиту Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.06.2012р. №5038-24717, від Феодосійської міської ради надійшли витребувані документи (а. с. 59, том 2).

Розпорядженням Заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 липня 2012 року, в зв'язку з відпусткою, суддю Котлярову О. Л. замінено у складі колегії на суддю Маслову З. Д. та в зв'язку з хворобою, суддю Заплаву Л. М. замінено на суддю Фенько Т. П.

В судове засідання з'явився тільки представник позивача, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги та скасуванні оспорюваного рішення, а також надав суду письмові доповнення до апеляційної скарги, з документальним обґрунтуванням, в яких зазначив, що відповідачем був оплачений рахунок за теплопостачання тільки за вересень 2010р., а решту рахунків останній отримував, але не сплачував.

Відповідач та третя особа про причини неявки в судове засідання суд не повідомили, при цьому, що про час та місце його проведення повідомлялися належним чином ухвалою суду від 05.07.2012р., яка направлялася на їхню адресу рекомендованою кореспонденцією.

Судова колегія, враховуючи, що згідно ст. 22 ГПК України, явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, дійшла висновку, що неявка представників відповідача і третьої особи в засідання суду ніяким чином не перешкоджає розгляду справи, а матеріали справи в достатній мірі характеризують їх взаємовідносини, відтак вважає можливим розглянути справу за відсутності останніх.

Переглянувши матеріали справи відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 29 травня 2003 року між орендним підприємством «Феодосіятеплокомуненерго»(теплопостачальна організація) та комунальним підприємством «Красота»(споживач) укладений договір про постачання теплової енергії № 136, відповідно до розділу 1 якого за цим договором теплопостачальна організація взяла на себе зобовязання постачати споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води в необхідних йому обємах, а споживач зобовязався сплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами в строки та в порядку, передбаченими цим договором.

Відповідно до пункту 10.1 зазначеного договору він набирає чинності з 01 червня 2003 року та діє до 01 червня 2004 року та автоматично продовжується на всі наступні роки, якщо за місяць до закінчення строку його дії, не надійде заяви від однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляду.

31 березня 2010 року Феодосійською міською радою 68-ої сесії 05-го скликання прийнято рішення № 2904 «Про припинення комунальних підприємств шляхом приєднання»(а.с. 15).

Пунктом 1 зазначеного рішення припинено діяльність комунального підприємства «Красота»(ідентифікаційний код 20700627) шляхом приєднання його до комунального підприємства «Рабус»(ідентифікаційний код 13793433).

Позивач зазначає, що приміщення, розташоване по бул. Старшинова, 12, у м. Феодосії, яке раніш займало комунальне підприємство «Красота»було передано на баланс комунального підприємства «Рабус», у зв'язку з чим виникла необхідність укласти з останнім договір купівлі-продажу теплової енергії.

В зв'язку із чим, 27 липня 2011 року позивач направив на адресу відповідача для узгодження та підписання договір № 653/11 від 01 липня 2011 року купівлі-продажу теплової енергії, відповідно до умов якого продавець, Феодосійська філія ОП «Кримтеплокомуненерго», зобов'язувався продати покупцю, комунальному підприємству «Рабус», теплову енергію на об'єкт, розташований за адресою: вул. Старшинова, 12, у м. Феодосія. (а.с. 7-11).

У зв'язку із залишенням без виконання вимог позивача, 20 січня 2012 року він повторно направив на адресу відповідача проект договору купівлі-продажу № 653/11 від 01 липня 2011 року (а.с. 13).

Однак, відповідач неодноразово відповідав листами, у яких вимагав укладення додаткової угоди до договору № 136 від 29 травня 2003 року (а.с. 73,74).

Недосягнення згоди між сторонами у даній справі щодо необхідності укладення договору на постачання теплової енергії, з'явилося підставою для звернення орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго»в особі Феодосійської філії із даною позовною заявою до господарського суду АР Крим.

Повторно розглянувши справу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом спору у даній справі є зобов'язання відповідача укласти договір купівлі -продажу теплової енергії для теплопостачання нежитлового приміщення, розташованого за адресою: вул. Старшинова, 12, у м. Феодосія.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами пункту 2 статті 20 Господарського суду України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Вказаною статтею також передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Таким чином, за змістом цих норм, в разі розгляду спору про укладення договору судом, зацікавлена сторона повинна ставити перед судом питання про укладення договору, а не про зобов'язання відповідача до укладення.

Крім того, відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договір є домовленістю двох або більше сторін, спонукання в судовому порядку другу сторону укладати договір позбавлено правового смислу та не буде сприяти реальному захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Вказана правова позиція також відповідає частині другій статті 187 Господарського кодексу України, згідно якої день набрання чинності рішенням суду вважається днем укладення відповідного договору.

Тому, судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом зобов'язання укласти додаткову угоду суперечить вказаним нормам законодавства.

Крім того, в Рекомендаціях Президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010р. № 04-06/15 «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства»з аналогічного випадку спонукання відповідача бути не може (пункт 3.4.7).

Відповідно до інформаційного листа Вищого Господарського Суду України від 13.08.2008р. за № 01-8/482, у випадку захисту права та інтересу способом, не передбаченим ні законом, ні договором, необхідно відмовляти у позові, що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань Верховним Судом України (постанова Верховного Суду України від 13.07.2004 за № 10/732).

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України, способом захисту прав та інтересів може бути не будь-який спосіб, а тільки той, який передбачений законом чи договором.

Проте, у даному випадку вибраний позивачем спосіб захисту права та інтересу не відповідає закону, що виключає можливість задоволення таких позовних вимог, але не позбавляє позивача повторно звернутися до суду із відповідним позовом, в якому обрати вірний спосіб захисту порушеного права, який відповідає закону.

Разом з тим, виходячи із закріпленого статтею 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін, суд не вправі з власної ініціативи розглядати інші вимоги ніж ті, що заявлені позивачем.

При цьому, судова колегія також зазначає, що згідно ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Проте, заявляючи вимоги про зобов'язання відповідача укласти договір купівлі -продажу теплової енергії, позивач не зазначає, в якій саме редакції він повинен бути укладений, що позбавляє суд можливості надати правову оцінку його умовам, що також унеможливлює подальше виконання рішення суду, у випадку задоволення позову.

В зв'язку з викладеним, судова колегіє вважає підставою відмовою місцевого господарського суду в задоволенні позову, із вищенаведених підстав, однак не погоджується із мотивувальною частиною рішення відносно дії договору купівлі -продажу теплової енергії №136 від 29.05.2003р. укладеного із КП «Красота».

Так, місцевий господарський суд вказав, що договір купівлі-продажу теплової енергії №136, укладений 29 травня 2003 року із КП «Красота»не припинив свою дію, а тому доводи представника позивача про необхідність укладення договору із відповідачем, в зв'язку із припинення комунального підприємства «Красота»як юридичної особи, не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду даної справи.

Однак, судова колегія не погоджується із таким висновком суду, оскільки він зроблений без дослідження усіх обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи відповідно до цього Кодексу (ч. 2 ст. 105 ЦК України).

Так, рішенням 68-ої сесії 5-го скликання Феодосійської міської ради від 31 березня 2010 року була припинена діяльність комунального підприємства «Красота»шляхом приєднання до комунального підприємства «Рабус»(а. с. 15, том1).

Пунктом 2 рішення встановлено строк припинення комунального підприємства «Красота»до 01.10.2010р, строк заявлення претензій кредиторами -2 місяця із дня опублікування оголошення про припинення діяльності юридичної особи.

Також, пунктом 3 вирішено створити комісію по припиненню юридичної особи, вказаної п. 1 рішення, згідно додатку до рішення.

Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 року №02-5/334 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств" (із змінами та доповненнями) вирішуючи питання про правонаступництво, потрібно мати на увазі, що запис в установчих документах про правонаступництво має істотне значення для визнання правонаступництва. Однак суттєве значення мають також фактично здійснені організаційно-економічні перетворення, з якими чинне законодавство пов'язує перехід майнових прав та обов'язків, а саме: рішення власника (власників), підписання передаточного або розподільного акта чи балансу.

Статтею 107 ЦК України передбачено, що після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.

Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Підписані головою і членами комісії з припинення юридичної особи та затверджені учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про припинення юридичної особи, примірники передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, за місцем її державної реєстрації, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи - правонаступника, за місцем її державної реєстрації.

Із аналізу наведених правових норм випливає, що у разі виникнення питань, пов'язаних з правонаступництвом, слід здійснювати аналіз документів, що стосуються переходу прав і обов'язків на майно (майнові права) чи його відповідну частину.

Так, 01 серпня 2010 року між директором КП «Красота»та директором КП «Рабус»був підписаний передавальний акт належного КП «Красота»майна (а. с. 63, том 2).

Рішенням 77 сесії 5 скликання Феодосійської міської ради від 27.08.2010р. №3198 затверджений передавальний акт комунального майна, яке знаходилося на балансі Комунального підприємства «Красота»(а. с. 61, том 2).

Пунктом 2 вказаного рішення КП «Рабус»зобов'язано оприходувати вказане майно на відповідних субрахунках бухгалтерського обліку.

Рішенням 10 сесії 6 скликання Феодосійської міської ради від 29.04.2011р. №234 затверджено Статут Комунального підприємства «Рабус»в новій редакції (а. с. 64, том 2).

Також, 02.12.2011р. проведено державну реєстрацію змін до Статуту КП «Рабус», про що зроблений відповідний запис за №11451030008001141 (а. с. 37, том 1).

З умов пункту 1.2.1 Статуту випливає, що до Комунального підприємства «Рабус»було приєднано Комунальне підприємство «Красота», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Комунальне підприємство «Рабус».

Частиною 3 статті 59 ГК України передбачено, що у разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.

Таким чином, з огляду на проведення реорганізації КП «Красота» шляхом його приєднання до Комунального підприємства «Рабус», останній є правонаступником прав та обов'язків КП «Красота», в тому числі і за договором про постачання теплової енергії від 29 травня 2003 року № 136. Про, що також свідчить додаткова угода до договору №136 від 29.05.2003р., яка була укладена між ОП «Кримтеплокомуненерго»та КП «Рабус»01 вересня 2010 року (а. с. 30, том 2).

Відтак, на даний час між позивачем та відповідачем, як правонаступником КП «Красота», існують договірні відносини, щодо теплопостачання, на підставі договору про постачання теплової енергії від 29 травня 2003 року № 136, а тому відсутня необхідність укладати новий договір із КП «Рабус»саме з підстав припинення діяльності КП «Красота».

Проте, у випадку наявності інших підстав, які зумовлюють укладання нового договору із відповідачем, позивач вправі, із дотриманням порядку визначеного в ст. 188 ГК України, звернутися із окремим позовом до суду.

Таким чином, за наявності документальних доказів здійснення організаційно-економічного перетворення, а саме: рішення власника -Феодосійської міської ради, підписання передаточного акта, відсутність в державному реєстрі запису про припинення юридичної особи -КП «Красота»не спростовує факту правонаступництва КП «Рабус»усіх майнових прав та обов'язків останнього. Втім, не встановлення місцевим господарським судом цих обставин не потягло за собою неприйняття неправильного рішення у даній справі.

За наведених вище обставин, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду не знайшла законних підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, а тому залишає оспорюване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 квітня 2012 року у справі № 5002-33/497-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.В. Воронцова

Судді З.Д. Маслова

Т.П. Фенько