Постанова

від 09.07.2012 по справі 2а-2027/12/0170/12

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 липня 2012 р. 15:19 Справа №2а-2027/12/0170/12

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., за участю секретаря Онікій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОК-ТАН"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.02.12р. №0014562301 та №0014552301

за участю представників:

позивача - Харманська Д.О., довіреність №7 від 07.01.12р.;

відповідача - Тарасенко О.В., довіреність №6/10-0 від 01.03.12р.;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОК-ТАН» (далі - позивач, ТОВ «ОК-ТАН») звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовною заявою до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі - ДПІ в м. Сімферополі АР Крим) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.02.12р. №0014562301 та №0014552301.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначені податкові повідомлення-рішення винесені в порушенням норм Податкового кодексу України.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.03.12р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідно до Ухвали Окружного адміністративного суду АР Крим від 29.03.12р. проведено заміну первинного відповідача по справі на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим ДПС (далі - відповідач).

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, наведених у запереченнях на позов від 14.05.12р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

13.09.04р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ОК-ТАН» зареєстроване у якості юридичної особи (а.с. 12).

У період з 13.01.12р. по 25.01.12р. посадовими особами відповідача було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин із ТОВ «Олвін Ойл» за лютий, серпень 2011 року, за результатами якої 25.01.12р. було складено акт №614/23-4/33131378 (а.с. 19-27).

Згідно з висновками акту перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту за лютий 2011 року у сумі 309811,00грн., за серпень 2011 року у сумі 422619,00грн., в результаті чого донараховано податкового зобов'язання з ПДВ за лютий 2011 року у сумі 174031,00грн., зменшено суму від'ємного значення з ПДВ р. 18.2 на 135780,00грн., донараховано податкового зобов'язання з ПДВ за серпень 2011 року у сумі 357400,00грн., зменшено суму від'ємного значення з ПДВ р. 19, р. 20.2 на 65219,00грн.

На підставі виявлених порушень, ДПІ в м. Сімферополі АР Крим стосовно позивача були винесені податкові повідомлення-рішення від 09.02.12р. №0014552301, яким було нараховане суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 531431,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 132857,75грн. (а.с. 7) та №0014562301, яким зменшено від'ємне значення суми ПДВ за лютий 2011 року в сумі 135780,00, за серпень 2011 року в сумі 65219,00грн. (а.с. 8).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист правий, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень із боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при виконанні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В акті перевірки зазначено, що згідно податкової декларації з ПДВ, наданої позивачем за лютий 2011, у рядку 10.1 позивач задекларував податковий кредит в сумі 342076,00 грн.

Відповідно до додатку 5 до Декларації з ПДВ за лютий 2011 року позивач по операціям з ТОВ «Олвін Ойл» включив до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 309810,77грн.

Відповідно до додатку 5 до Декларації з ПДВ за серпень 2011 року позивач по операціям з ТОВ «Олвін Ойл» включив до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 943111,00грн.

Між позивачем та ТОВ «Олвін Ойл» 15.12.10р. було укладено договір купівлі-продажу №о-94-2010, предметом якого є купівля-продаж нафтопродуктів (п.1.1 договору). Строк дії договору до 31.12.11р. (а.с. 52-53).

В акті перевірки відповідач зазначив, що у контрагента позивача - ТОВ «Олвін Ойл» відсутні основні фонди, виробничі потужності, транспортні засоби, складські приміщення, до того ж, має стан 9 - «Направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням». Є «транзитером» згідно схем формування «сумнівного» податкового кредиту на рівні ДПА України.

Як наслідок, відповідачем зроблено висновок про те, що ПП «Фірма Оксамит» проводить діяльність, спрямовану на отримання податкової вигоди шляхом формування штучного податкового кредиту з ПДВ.

Щодо встановленого за результатами перевірки порушення, суд зазначає наступне.

Згідно 14.1.191. ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до підпункту «а» п.185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку, в тому числі з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п.188.1 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п.198.1 п.п. «а» ПК України).

З пункту 198.2 статті 198 ПК України вбачається, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктами 201.4, 201.5, 201.6 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Статтею 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно до положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладені норма свідчать про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Судом досліджено документи щодо господарських операцій позивача з ТОВ «Олвін Ойл» та встановлено, що податковий кредит сформований на підставі податкових накладних, які належним чином оформлені, внесені до реєстру отриманих податкових накладних (а.с. 124-131) -від 02.02.11р. №1 (сума ПДВ складає 42213,54грн.), від 03.02.11р. №2 (сума ПДВ складає 42213,55грн.), від 14.02.11р. №5 (сума ПДВ складає 102352,00грн.), від 26.02.11р. №12 (сума ПДВ складає 123031,69грн.), від 20.08.11р. №13 (сума ПДВ складає 98031,30грн.), від 24.08.11р. №17 (сума ПДВ складає 109022,31грн.), від 26.08.11р. №18 (сума ПДВ складає 108484,63грн.), від 28.08.11р. №20 (сума ПДВ складає 107080,30грн.).

Відповідач зазначає, що проведеною перевіркою був встановлений факт вчинення відповідачами нікчемного правочину, зокрема з причин того, що операції з придбання товару не мали реального товарного характеру, оскільки контрагент - ТОВ «Олвін Ойл», не має складських приміщень для зберігання нафтопродуктів.

Обставини здійснення господарських операцій між ТОВ «Олвін Ойл» та позивачем у лютому, серпні 2011 року щодо придбання нафтопродуктів підтверджуються видатковою накладною №РН-0001024 (а.с. 144), видатковою накладною №РН-0001025 (оборот а.с. 144), актом приймання-передачі від 14.02.11р. №1031 (а.с. 151), актом приймання-передачі №1033 від 26.02.11р. (оборот а.с. 151), актом приймання-передачі від 20.08.11р. №1163 (а.с. 147), актом приймання-передачі №1167 від 24.08.11р. (оборот а.с. 147), актом приймання-передачі №1168 від 26.08.11р. (а.с. 148), актом приймання-передачі від 28.08.11р. №1170 (оборот а.с. 148), транспортування товару - товарно-транспортними деклараціями ТОВ «Манго Трейд», відповідно до яких, зазначені нафтопродукти зберігались у ТОВ «Манго Трейд» (а.с. 161-162), вантажними накладними ДП «Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами», яке є виробником вказаних нафтопродуктів (а.с.163-170) , оплата придбаного товару - виписками з банку (а.с.54-60, 68-76), що також не заперечувалось відповідачем.

У зв'язку з чим, суд приходить до висновку про те, що у даному випадку транспортувальниками є ТОВ «Манго Трейд» та ДП «Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами», у яких зберігались зазначені нафтопродукти до отримання їх позивачем.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 72 КАС України обов'язок доказування в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо правомірності свого рішення, дії, чи бездіяльності покладається на відповідача по справі, якщо він заперечує проти позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.03.12р. у позивача витренувались: податкові декларації за період перевірки; докази використання отриманих товарів, послуг у господарській діяльності; всі документи, на підставі яких проводилася перевірка; всі документи, що підтверджуть реальне здійснення господарської операції з контрагентом, у відповідача: всі документи, на підставі яких проводилася перевірка (накази, направлення, листування); акт з усіма додатками; розрахунок зобов'язання; акти зустрічних перевірок; докази нікчемності угод або їх безтоварності; матеріали автоматизованих співпівставлення даних між позивачем та контрагентами; особовий рахунок

Судом було витребувано від відповідача докази нікчемності угод, або їх безтоварності, проте незважаючи на вимоги суду, будь-яких документів, підтверджуючих зазначені обставини, відповідачем надано не було.

Відповідач зазначає, що проведеною перевіркою був встановлений факт вчинення відповідачами нікчемного правочину, зокрема з причин незнаходження контрагента - ТОВ «Олвін Ойл» за своєю юридичною адресою.

Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Статтею 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідачем, в підтвердження правомірності своїх дій, не надано доказів внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи на час здійснення господарських операцій - контрагентів позивача.

З наведеного вище вбачається, що контрагент позивача, як юридична особа, на час здійснення спірних господарських правовідносин, був наділений цивільною правоздатністю та дієздатністю, має відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Крім того, на думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема по ланцюгу постачання, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК України визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Висновки про наявність або відсутність ознак угоди, які відносять її до такої, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства зазначаються судом у мотивувальній частині рішення по справі за позовом органів податкової служби про застосування наслідків вчинення угод, укладених з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Судом встановлено, що висновки відповідача про те, що угода, укладена між позивачем та його контрагентом є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства,є необґрунтованими, не підтверджуються матеріалами справи та не відповідають вимогам діючого законодавства України з наступних підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною першою статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підстави недійсності господарського зобов'язання також встановлені ч.1 статті 207 ГК України, також до них законом віднесено вчинення угод з метою, що суперечить інтересам суспільства та держави.

У судовому засіданні що на підтвердження господарських операцій, що відбулися у перевіряємий відповідачем період, були надані копії відповідних банківських виписок та інших первинних документів. Всі первинні документи, що підтверджують здійснення між позивачем та контрагентом вищезазначеної господарської операції, є в матеріалах справи, оцінені судом та визнані такими, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил ведення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Судом також враховано, що у разі коли встановлюється, що правочин вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною 1 статті 208 ГК. Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Суд також враховує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків, що відображено в бухгалтерському обліку платника податків , що під час судового розгляду було доведено позивачем, а саме наданим документами оприбуткування придбаного товару та його подальше використання в господарські діяльності.

Судом було перевірено факт здійснення господарських операцій та встановлено, що товар від контрагента позивач отримав, що підтверджується видатковими накладними, сплатив вартість товару, в тому числі ПДВ, що підтверджується виписками з банку та використав придбаний товар в своїй господарській діяльності.

Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, суд приходить до висновку про те, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Податкового Кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.

Таким чином, суд вважає, необґрунтованими висновки відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту за лютий 2011 року у сумі 309811,00грн. та за серпень 2011 року у сумі 422619,00грн.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.02.12р. №0014552301, яким було нараховане суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 531431,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 132857,75грн., та №0014562301, яким зменшено від'ємне значення суми ПДВ за лютий 2011 року в сумі 135780,00, за серпень 2011 року в сумі 65219,00грн.

14.05.12р. позивачем, відповідно до ч. 2 ст. 89 КАС України було надано клопотання про повернення зайво сплаченого судового збору у розмірі 17305,76грн., який сплачений на р/р31211206783002.

Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду адміністративного позову:

- сума судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру -32,19грн. (0,03 розміру мінімальної заробітної плати).

- сума судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру -1 відсоток розміру майнових вимог, але не менше 107,3грн. та не більше 2146,00грн. (не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат).

Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі;залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням);закриття провадження у справі.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, відповідно до платіжного доручення від 15.02.12р. №1393 було сплачено 17305,76грн. за наступними реквізитами: р/р 31211206783002, ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, отримувач: Державний бюджет м. Сімферополя, код ЄДРПОУ 38040558, МФО 824026 (а.с. 6).

Тоді як належними реквізитами Окружного адміністративного суду АР Крим за подання адміністративного позову майнового характеру є: рахунок 31210206784002, одержувач: Держаний бюджет міста Сімферополя, 22030001, ЄДРПОУ 38040558, МФО 824026, банк одержувача: ГУ ДКСУ в АР Крим, призначення платежу: «Код 35174235, судовий збір, пункт 3.1».

В зв'язку з чим, суд робить висновок, що сплачені позивачем не належні реквізити 17305,76грн., відповідно до платіжного доручення від 15.02.12р. №1393, не є судовим збором, у розумінні норм Закону України «Про судовий збір».

До того ж, суд зазначає, що ч. 2 ст. 89 КАС України, на яку посилається позивач у своєму клопотанні, виключена на підставі Закону України від 08.07.11р. №3674-VІ

На підставі чого, суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача від 14.05.12р. про повернення зайво сплаченого судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету за рахунок коштів.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

Матеріалами справи підтверджується сплата позивачем на належні реквізити судового збору в розмірі 2146,00грн. (а.с. 18)

В зв'язку з чим, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету на користь позивача за рахунок коштів на утримання відповідача судові витрати у розмірі 21460,00грн. витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

В судовому засіданні 09.07.12р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.ст.160,163 КАС України повний текст постанови виготовлено 16.07.12р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 09.02.12р. №0014552301 про нарахування суми грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 531431,00грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 132857,75грн., та №0014562301, про зменшення від'ємного значення суми ПДВ за лютий 2011 року в сумі 135780,00, за серпень 2011 року в сумі 65219,00грн.

3. Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОК-ТАН» (АР Крим, м. Сімферополь, вул. Леніна, 1/29, офіс 404, 405) за рахунок коштів на утримання Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим ДПС 21460,00грн.

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі - з дня отримання нею копії постанови).

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Суддя Котарева Г.М.