Ухвала

від 15.01.2013 по справі 2а-2027/12/0170/12

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2027/12/0170/12

15.01.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Яковенко С.Ю.,

суддів Лядової Т.Р. ,

Ілюхіної Г.П.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 2а-2027/12/0170/12 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М. ) від 09.07.12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОК-ТАН" (вул. Ленина, 1/29, оф. 404,405, Сімферополь,Автономна Республіка Крим, 95000)

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.07.12 у справі № 2а-2027/12/0170/12 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 09.02.12р. №0014552301 про нарахування суми грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 531431,00грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 132857,75грн., та №0014562301, про зменшення від'ємного значення суми ПДВ за лютий 2011 року в сумі 135780,00, за серпень 2011 року в сумі 65219,00грн.

Стягнуто з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОК-ТАН»(АР Крим, м. Сімферополь, вул. Леніна, 1/29, офіс 404, 405) за рахунок коштів на утримання Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим ДПС 21460,00грн.

Не погодившись з зазначеною постановою, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.07.12 та прийняти нове рішення по справі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

13.09.04 Товариство з обмеженою відповідальністю «ОК-ТАН» зареєстроване у якості юридичної особи.

У період з 13.01.12 по 25.01.12 посадовими особами відповідача проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин із ТОВ «Олвін Ойл» за лютий, серпень 2011 року.

За результатами вказаної перевірки 25.01.12 складено акт №614/23-4/33131378.

Згідно з висновками акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту за лютий 2011 року у сумі 309811,00грн., за серпень 2011 року у сумі 422619,00грн., в результаті чого донараховано податкового зобов'язання з ПДВ за лютий 2011 року у сумі 174031,00грн., зменшено суму від'ємного значення з ПДВ р. 18.2 на 135780,00грн., донараховано податкового зобов'язання з ПДВ за серпень 2011 року у сумі 357400,00грн., зменшено суму від'ємного значення з ПДВ р. 19, р. 20.2 на 65219,00грн.

На підставі виявлених порушень, ДПІ в м. Сімферополі АР Крим стосовно позивача винесені податкові повідомлення-рішення від 09.02.12. №0014552301, яким було нараховане суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 531431,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 132857,75грн. та №0014562301, яким зменшено від'ємне значення суми ПДВ за лютий 2011 року в сумі 135780,00, за серпень 2011 року в сумі 65219,00грн..

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано.

В акті перевірки зазначено, що згідно податкової декларації з ПДВ, наданої позивачем за лютий 2011, у рядку 10.1 позивач задекларував податковий кредит в сумі 342076,00 грн.

Відповідно до додатку 5 до Декларації з ПДВ за лютий 2011 року позивач по операціям з ТОВ «Олвін Ойл» включив до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 309810,77грн.

Відповідно до додатку 5 до Декларації з ПДВ за серпень 2011 року позивач по операціям з ТОВ «Олвін Ойл» включив до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 943111,00грн.

Між позивачем та ТОВ «Олвін Ойл» 15.12.10 укладено договір купівлі-продажу №о-94-2010, предметом якого є купівля-продаж нафтопродуктів (п.1.1 договору).

Строк дії договору до 31.12.11р. (а.с. 52-53).

В акті перевірки відповідач зазначив, що у контрагента позивача - ТОВ «Олвін Ойл» відсутні основні фонди, виробничі потужності, транспортні засоби, складські приміщення, до того ж, має стан 9 - «Направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням». Є «транзитером» згідно схем формування «сумнівного» податкового кредиту на рівні ДПА України.

Відповідачем зроблено висновок про те, що ПП «Фірма Оксамит» проводить діяльність, спрямовану на отримання податкової вигоди шляхом формування штучного податкового кредиту з ПДВ.

Згідно 14.1.191. ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до підпункту «а» п.185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку, в тому числі з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п.188.1 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п.198.1 п.п. «а» ПК України).

З пункту 198.2 статті 198 ПК України вбачається, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктами 201.4, 201.5, 201.6 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Статтею 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно до положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладені норма свідчать про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Документами щодо господарських операцій позивача з ТОВ «Олвін Ойл» встановлено, що податковий кредит сформований на підставі податкових накладних, які належним чином оформлені, внесені до реєстру отриманих податкових накладних (а.с. 124-131) - від 02.02.11 №1 (сума ПДВ складає 42213,54грн.), від 03.02.11 №2 (сума ПДВ складає 42213,55грн.), від 14.02.11 №5 (сума ПДВ складає 102352,00грн.), від 26.02.11 №12 (сума ПДВ складає 123031,69грн.), від 20.08.11 №13 (сума ПДВ складає 98031,30грн.), від 24.08.11 №17 (сума ПДВ складає 109022,31грн.), від 26.08.11р. №18 (сума ПДВ складає 108484,63грн.), від 28.08.11 №20 (сума ПДВ складає 107080,30грн.).

Відповідач зазначає, що проведеною перевіркою був встановлений факт вчинення відповідачами нікчемного правочину, зокрема з причин того, що операції з придбання товару не мали реального товарного характеру, оскільки контрагент - ТОВ «Олвін Ойл», не має складських приміщень для зберігання нафтопродуктів.

Обставини здійснення господарських операцій між ТОВ «Олвін Ойл» та позивачем у лютому, серпні 2011 року щодо придбання нафтопродуктів підтверджуються видатковою накладною №РН-0001024 (а.с. 144), видатковою накладною №РН-0001025 (оборот а.с. 144), актом приймання-передачі від 14.02.11р. №1031 (а.с. 151), актом приймання-передачі №1033 від 26.02.11р. (оборот а.с. 151), актом приймання-передачі від 20.08.11р. №1163 (а.с. 147), актом приймання-передачі №1167 від 24.08.11р. (оборот а.с. 147), актом приймання-передачі №1168 від 26.08.11р. (а.с. 148), актом приймання-передачі від 28.08.11р. №1170 (оборот а.с. 148), транспортування товару - товарно-транспортними деклараціями ТОВ «Манго Трейд», відповідно до яких, зазначені нафтопродукти зберігались у ТОВ «Манго Трейд» (а.с. 161-162), вантажними накладними ДП «Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами», яке є виробником вказаних нафтопродуктів (а.с.163-170) , оплата придбаного товару - виписками з банку (а.с.54-60, 68-76), що також не заперечувалось відповідачем.

Таким чином, у даному випадку транспортувальниками є ТОВ «Манго Трейд» та ДП «Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами», у яких зберігались зазначені нафтопродукти до отримання їх позивачем.

Відповідно до приписів частини 2 статті 72 КАС України обов'язок доказування в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо правомірності свого рішення, дії, чи бездіяльності покладається на відповідача по справі, якщо він заперечує проти позову.

Відповідач зазначає, що проведеною перевіркою встановлений факт вчинення відповідачами нікчемного правочину, зокрема з причин незнаходження контрагента - ТОВ «Олвін Ойл» за своєю юридичною адресою.

Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Статтею 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідачем, в підтвердження правомірності своїх дій, не надано доказів внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи на час здійснення господарських операцій - контрагентів позивача.

Таким чином, контрагент позивача, як юридична особа, на час здійснення спірних господарських правовідносин, був наділений цивільною правоздатністю та дієздатністю, має відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Крім того, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема по ланцюгу постачання, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

У частині 2 статті 215 ЦК України зазначено, що визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Висновки про наявність або відсутність ознак угоди, які відносять її до такої, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства зазначаються судом у мотивувальній частині рішення по справі за позовом органів податкової служби про застосування наслідків вчинення угод, укладених з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Висновки відповідача про те, що угода, укладена між позивачем та його контрагентом є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства, є необґрунтованими, не підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною першою статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підстави недійсності господарського зобов'язання також встановлені ч.1 статті 207 ГК України, також до них законом віднесено вчинення угод з метою, що суперечить інтересам суспільства та держави.

Всі первинні документи, що підтверджують здійснення між позивачем та контрагентом вищезазначеної господарської операції, є в матеріалах справи та оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил ведення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі коли встановлюється, що правочин вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною 1 статті 208 ГК.

Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків, що відображено в бухгалтерському обліку платника податків , що під час судового розгляду було доведено позивачем, а саме наданим документами оприбуткування придбаного товару та його подальше використання в господарські діяльності.

Матеріалами справи встановлено, що товар від контрагента позивач отримав, що підтверджується видатковими накладними, сплатив вартість товару, в тому числі ПДВ, що підтверджується виписками з банку та використав придбаний товар в своїй господарській діяльності.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку про те, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Податкового Кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість висновків відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту за лютий 2011 року у сумі 309811,00грн. та за серпень 2011 року у сумі 422619,00грн.

Рішення судом першої інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права та підстави для його скасування відсутні.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.07.12 № 2а-2027/12/0170/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис С.Ю. Яковенко

Судді підпис Т.Р.Лядова

підпис Г.П.Ілюхіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя С.Ю. Яковенко