Постанова

від 19.07.2012 по справі 2а/1270/4812/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 липня 2012 року Справа № 2а/1270/4812/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Кисельової Є.О.,

при секретарі: Лушниковій О.С.,

в присутності представників сторін:

від позивача: Черненко І.І. (довіреність б/н від 26.06.2012)

відповідач: Юрченко М.Ю.(довіреність №3/10 від 02.04.2012)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Імпара» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

20 червня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Імпара» (далі - позивач, ТОВ «Імпара») звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Ленінська МДПІ у м. Луганську) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, в якому посилається на наступне.

18 травня 2012 позивач подав до Ленінської МДПІ у м. Луганську податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2012 року разом з додатками.

Відповідач листом №7339/18-416 від 21.05.2012 повідомив позивача, що подана звітність визнана податковою звітністю як така, що заповнена з порушенням п. 184.5 та п. 184.6 ст. 184 Податкового кодексу України, а саме декларація подана особою, реєстрацію якої в якості платника ПДВ анульовано 22.06.2010 року.

Позивач не згодний з вказаним повідомленням Ленінської МДПІ у м. Луганську з наступних підстав. ТОВ «Імпара» знаходиться на обліку як платник податків в Ленінській МДПІ у м. Луганську з 05 лютого 2009 року, згідно з вимогами п. 2.2 ст. 2, п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 (який діяв на той період) було зареєстровано як платника податку на додану вартість та отримано свідоцтво №100162159 про реєстрацію платника податку на додану вартість, яке відповідно до акту Ленінської МДПІ у м. Луганську від 22.06.2010 було анульовано. Не погодившись із вказаними діями Ленінської МДПІ у м. Луганську позивач звернувся до Луганського окоружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання неправомірними дії відповідача. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28.10.2010 по справі №2а-7134/10/1270 позовні вимоги ТОВ «Імпара» було задоволено: дії Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо прийняття рішення у вигляді акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Імпара» від 22.06.2010 визнано неправомірними; скасовано рішення Ленінської МДПІ у м. Луганську у вигляді акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Імпара» від 22.06.2010; зобов'язано Ленінську МДПІ у м. Луганську поновити реєстрацію ТОВ «Імпара» в якості платника податку на додану вартість з 22.06.2010. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.01.2011 постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Таким чином, позивач фактично з 22.06.2010 та на момент подання декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року і винесення відповідачем повідомлення про неприйняття податкової звітності є платником ПДВ. Тому відповідач безпідставно не визнав декларацію з ПДВ за квітень 2012 року як податкову звітність. До теперішнього часу податкова декларація з ПДВ за квітень 2012 року не прийнята Ленінською МДПІ у м. Луганську, її показники не перенесено до електронної бази податкової звітності.

Позивач вважає дії відповідача протиправними й такими, що порушують його права та інтереси.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав суду пояснення, аналогічні викладеному в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, зазначив, що декларація з податку на додану вартість за квітень 2011 року не була прийнята Ленінською МДПІ у м. Луганську, оскільки вказану податкову декларацію було подано позивачем після анулювання свідоцтва платника ПДВ 22.06.2010. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд дійшов наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У відповідності зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України на законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Стаття 48 Податкового кодексу України визначає вимоги до складання податкової декларації.

Так, відповідно до пункту 48.1 цієї статті податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків (пункт 48.2).

Пунктом 48.3 цієї статті визначено, що податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:

тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);

місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність;

дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків;

підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Пункт 48.4 статті 48 Податкового кодексу України передбачає, що в окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити:

відмітка про звітування за спеціальним режимом;

код виду економічної діяльності (КВЕД);

код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ;

індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Відповідно до пункту 48.5 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна бути підписана:

48.5.1. керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку;

48.5.2. фізичною особою - платником податків або його законним представником;

48.5.3. особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації згідно із договором про спільну діяльність або угодою про розподіл продукції.

Якщо податкова декларація подається податковими агентами - юридичними особами, вона повинна бути підписана керівником такого агента та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації такого агента, а якщо податковим агентом є платник податків - фізична особа - таким платником податків (п. 48.6).

Згідно з пунктом 48.7 цієї статті податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.

Відповідно до вимог пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно з пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Відповідно до пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:

49.11.1. у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання;

49.11.2. у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Пунктом 49.12 цієї статті визначено, що в разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

49.12.1. подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

49.12.2. оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Пунктом 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України "Податок на додану вартість"встановлено, що для цілей оподаткування платником податку є, зокрема, будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Відповідно до пункту 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що діяв до 01.01.2011, реєстрація особи як платника ПДВ діє до дати її анулювання.

Аналогічні положення містить і Податковий кодекс України. Так, відповідно до пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку. Згідно з пунктом 184.2 цієї статті анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті "а"пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах "б"-"и"пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного органу державної податкової служби. Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку. У разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Судом установлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Імпара» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Бориспілької міської ради Київської області 12.09.2006 (арк. справи 25), перебуває на обліку в Ленінській МДПІ у м. Луганську.

20.09.2006 ТОВ «Імпара» було зареєстровано в якості платника податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100162159 (арк. справи 26).

ТОВ «Імпара» подало до Ленінської МДПІ у м. Луганську податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2012 року разом із додатками (арк. справи 28-33).

Листом від 21.05.2012 за № 7339/18-416 відповідач повідомив ТОВ «Імпара» про невизнання податкової декларації з ПДВ, отриманої поштою 18.05.2012 №657, як податкової звітності у зв'язку з анулюванням 22.06.2010 свідоцтва платника ПДВ (арк. справи 27).

Суд вважає протиправними дії Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо неприйняття у ТОВ «Імпара» податкової декларації з податку на додану вартість за період квітень 2012 року з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 22.06.2010 свідоцтво № 100162159 про реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Імпара» було анульовано актом Ленінської МДПІ у м. Луганську. (а.с.66).Позивач оскаржив рішення податкового органу до суду. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28.10.2010 у справі № 2а-7134/10/1270 позовні вимоги ТОВ «Імпара» було задоволено: дії Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо прийняття рішення у вигляді акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Імпара» від 22.06.2010 визнано неправомірними; скасовано рішення Ленінської МДПІ у м. Луганську у вигляді акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Імпара» від 22.06.2010; зобов'язано Ленінську МДПІ у м. Луганську поновити реєстрацію ТОВ «Імпара» в якості платника податку на додану вартість з 22.06.2010 (арк. справи 37-41). Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.01.2011 постанову суду першої інстанції залишено без змін (арк. справи 34-36).

Позивач не однаразово звертався до Ленінської МДПІ у м. Луганську письмово із вимогою повідомити ТОВ «Імпара» про те, які дії здійснено ними по виконанню постанови Луганського окружного адміністративного суду від 28.10.2010 по справі №2а-7134/10/1270, що підтверджується листами №14 від 24 січня 2011 року, №114/1 від 20 жовтня 2011 року та №34/1 від 29 лютого 2012 року.(а.с.51-53).

Відповідно до змісту листа від 19.03.2012 за вих. №9322/29 Ленінська МДПІ у м. Луганську на письмове звернення позивача від 29.02.2012 №34/1 повідомила, що справа №2а-7134/10/1270 знаходиться на розгляді у Вищому адміністративному суді України, оскільки ними було подано касаційну скаргу на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28.10.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.01.2011. Відомості щодо результатів розгляду касаційної скарги не надходило, тому на теперішній час у Ленінської МДПІ у м. Луганську відсутні законні підстави для виконання вимог викладених в листі. Дані вимоги будуть вирішені після остаточного рішення Вищого адміністартивного суду по справі.(а.с.54).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Стаття 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, з 22.06.2010 та на момент подання до податкового органу податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року позивач фактично є платником податку на додану вартість. Рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Імпара» скасовано судовим рішенням, що набрало законної сили.

Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що питання щодо поновлення позивача в реєстрі платників податку на додану вартість буде вирішено після остаточного рішення Вищого адміністративного суду. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28.10.2010 Ленінську МДПІ у м. Луганську зобов'язано поновити ТОВ «Імпара» в якості платника податку на додану вартість з 22.06.201. Судове рішення набрало чинності.

Відповідно до п. 183.12 Податкового кодексу України реєстр платників податку на додану вартість веде центральний орган державної податкової служби.

Відповідно до п. 6.2 розділу V Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 978 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1400/18695, підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою податкового органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення податкового органу про відміну анулювання реєстрації та скасування свого рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.

Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували, що ним уживалися заходи до виконання вказаного рішення, як то звернення до Державної податкової адміністрації України за виконанням судового рішення про поновлення реєстрації позивача платником ПДВ.

Досліджена судом декларація з податку на додану вартість за квітень 2012 року з додатками оформлена у відповідності до приписів статті 48 Податкового кодексу України, Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.11 № 41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.11 №197/18935, містить обов'язкові реквізити, підписи уповноважених осіб, печатку підприємства.

За таких обставин суд вважає дії відповідача щодо неприйняття у позивача податкової декларації з ПДВ за квітень 2012 року протиправними, у зв'язку з чим вважає за необхідне зобов'язати відповідача прийняти та вважати поданою податкову звітність ТОВ «Імпара»- податкову декларацію з податку на додану вартість за період квітень 2012 року.

Водночас суд вважає, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача перенести до електронної бази податкової звітності, що ведеться органами ДПС, показники поданої 18.05.2012 декларації з ПДВ за квітень 2012 року не підлягають задоволенню.

Згідно з пунктом 2.6. Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених Наказом ДПА України від 18 квітня 2008 року № 266 "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів", при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів працівник підрозділу ведення та захисту податкової звітності після реєстрації податкової звітності з ПДВ переносить інформацію з первинних звітних документів платника ПДВ на паперових носіях та звітних документів, наданих платниками ПДВ у електронному вигляді, до електронної бази податкової звітності органу ДПС.

Підпунктом 74.1 статті 74 Податкового кодексу України встановлено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Виходячи з вищенаведеного, облік нарахованих і сплачених сум податків і зборів, який ведеться органом державної податкової служби, хоча і спричиняє наслідки для платника податків у вигляді змін у структурі податкових зобов'язань платника податків в інформаційних системах (базах) органів ДПС, однак, дії по внесенню інформації фактично є технічними діями, які виконуються на підставі відповідних документальних даних.

Суд зазначає, що визнання судом протиправними дій відповідача щодо неприйняття податкової звітності та зобов'язання відповідача прийняти та вважати поданою таку податкову звітність є достатнім та необхідним способом захисту прав позивача та покладає обов'язок на податковий орган вчинити всі необхідні дії, визначені законом, при прийнятті податкової звітності. За таких обставин суд не знаходить підстав для вжиття додаткових заходів щодо поновлення порушених прав позивача, як то зобов'язання податкового органу перенести до електронної бази податкової звітності показники поданої податкової декларації.

Таким чином, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Квитанцією від 19.06.2012 позивачем підтверджено сплату судового збору у розмірі 32,19 грн., яка повинна бути стягнута з Державного бюджету України на користь позивача відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 11, 17, 18, 71, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Імпара» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби щодо неприйняття поданої товариством з обмеженою відповідальністю «Імпара» податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року.

Зобов'язати Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби прийняти подану товариством з обмеженою відповідальністю «Імпара» податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2012 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Імпара» (місцезнаходження: м. Луганськ, вул.Артема, 99А, код ЄДРПОУ34596192) судовий збір у розмірі 16,09 грн. (шістнадцять гривень 09 копійок).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 24 липня 2012 року

Суддя Є.О. Кисельова