Ухвала

від 19.07.2012 по справі 2а/0270/2280/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/2280/12

Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Залімського І. Г. Матохнюка Д.Б.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

відповідача - Волощук В.О., Боценко Д.В., представники на підставі довіреностей

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Агроальянс-Плюс" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області (відповідач 2) про стягнення бюджетної заборгованості , -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Агроальянс-Плюс" в травні 2012 року звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про стягнення бюджетної заборгованості.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.06.2012 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Вінницької ОДПІ щодо не подання до органу Державного казначейства України висновків про відшкодування Приватному підприємству "Агроальянс-Плюс" податку на додану вартість в сумі 175889 грн., в тому числі за звітні податкові періоди: листопад 2009 року в розмірі 16213грн., грудень 2009 року в розмірі 33616грн., лютий 2010 року в розмірі 39292 грн., березень 2010 в розмірі 11513 грн., квітень 2010 року в розмірі 66855 грн., травень 2010 року 8400 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Агроальянс-Плюс" 175889 грн. бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Агроальянс-Плюс" 1791,08 грн. в рахунок відшкодування судових витрат.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати, незаконну, на його думку, постанову суду та постановити нову про відмову в задоволенні позову. У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, незаконність та необ'єктивність судового рішення, що є безумовними підставами для його скасування. Зокрема, судове рішення мотивовано з посиланням на норми ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Разом з тим, положення цієї статті не можуть регулювати питання повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника, оскільки 01.01.2011 року набув чинності Податковий кодекс України. Також судом І інстанції не досліджено процедуру відшкодування податковим органом сум податку на додану вартість за наслідками судового оскарження податкового повідомлення - рішення за формою «В1» та не враховано вимоги Порядку формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, затвердженого наказом ДПА України від 03.02.2011 року № 68/23 та постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 року № 39 «Про затвердження Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість».

У судовому засіданні представники відповідача підтримали апеляційну скаргу та викладені в ній вимоги.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, причини не явки суду не відомі. Про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлено завчасно і належним чином.

Враховуючи те, що явка позивача не визнавалась судом апеляційної інстанції обов'язковою, а неявка, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, не перешкоджає судовому розгляду справи, суд апеляційної інстанції ухвалив здійснювати розгляд за відсутності представника позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом І інстанції, що підтверджується матеріалами справи, обставини спору полягають у наступному.

ПП "Агроальянс-Плюс" зареєстроване юридичною особою 27.05.2008 року реєстраційний запис № 11561020000000450. Підприємство перебуває на обліку у Вінницькій об'єднаній державній податковій інспекції та є платником податку на додану вартість.

На підставі направлення №344/23 від 30.07.2010 року та відповідно до наказу ДПА у Вінницькій області № 422 від 30.07.2010 року, з 30.07.2010 року по 12.08.2010 року проведено планову виїзну перевірку ПП "Агроальянс-Плюс" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з 01.10.2009 року по 31.05.2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у період з 01.09.2009 року по 01.05.2010 року.

Результати перевірки оформлені актом № 269/23/35097821 від 18.08.2010 року, в якому відображено порушення ПП "Агроальянс-Плюс" п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що полягає у завищенні заявленої суми бюджетного відшкодування за перевіряємий період в загальній сумі 184884 грн. Даний висновок податковим органом зроблений у зв'язку з не підтвердженням понесених витрат відповідністю первинних документів вимогам законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність, що не підтверджують здійснення господарських операцій, які формували валові витрати підприємства та включені до податкового кредиту.

На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення форми "В1" № 0002502300/0 від 02.09.2010 року, яким встановлено, що сума завищення позивачем бюджетного відшкодування становить 184884 грн., з яких податковий орган вирахував підприємству 175889 грн. невідшкодованої суми ПДВ, та визначив податкове зобов'язання зі сплати ПДВ в сумі 8995 грн., раніше відшкодованої підприємству, а також штрафні санкції - 4498 грн.

Не погодившись із рішенням органу державної податкової служби, позивач у вересні 2010 року оскаржив його у судовому порядку.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20.10.2010 року у справі №2-а-3694/10/0270 в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011 року в зазначеній справі постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20.10.2010 року скасовано, позов ПП "Агроальянс-Плюс" задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0002502300/0 від 02.09.2010 року. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.11.2011 року касаційну скаргу податкового органу відхилено, а постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Задовольняючи позов, суд І інстанції виходив з того, що право позивача на отримання бюджетного відшкодування підтверджується матеріалами справи та встановлено у судовому порядку в іншій адміністративній справі. Також встановлено, що після закінчення процедури судового оскарження, відповідачем 1 не було надано у строки, передбачені податковим законодавством, органу державного казначейства висновку на відшкодування позивачу сум бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 175889 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду І інстанції, виходячи з наступного.

Так, правильність формування позивачем податкового кредиту на суму 184884 грн. була перевірена в судовому порядку. Зокрема, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011 року у адміністративній справі № 2-а-3694/10/0270 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0002502300/0 від 02.09.2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 184884 грн.

Відповідно до п. 56.16 ст. 56 Податкового кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове (грошове) зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду у адміністративній справі № 2-а-3694/10/0270 набуло чинності з дня проголошення, тобто з 01.02.2011 року.

В силу ч. 1 ст. 72, ч. 2 ст. 255 КАС України, обставини, які встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватись в іншій судовій справі за участю тих самих сторін і вказані обставини не потребують доказування.

З огляду на викладене, правомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ підтверджена у судовому порядку та не потребує доказування.

Згідно п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України, після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Як встановлено судом І інстанції, що не заперечується сторонами, копію постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011 року отримано органом державної податкової служби 12.04.2011 року, однак обов'язок визначений в п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України відповідачем 1 виконано не було. З огляду на це бездіяльність відповідача 1 щодо виконання цього обов'язку у вищевказані строки є протиправною, що вірно встановлено судом І інстанції.

Згідно ч. 2ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на це, право позивача підлягає захисту шляхом стягнення суми бюджетного відшкодування з Державного бюджету, що вірно встановлено судом І інстанції.

Доводи викладені відповідачем 1 в апеляційній скарзі щодо невірного застосування судом І інстанції норм матеріального права, а саме Закону України "Про податок на додану вартість", а не норм Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи є безпідставними. Так, обґрунтовуючи постанову суду І інстанції, суд посилається норми Закону України "Про податок на додану вартість", який до 01.01.2011 року регулював спірні правовідносини. Таке посилання є правильним, оскільки право позивача на податковий кредит виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у період з 10.09.2009 року по 01.05.2010 року.

За таких обставин, вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 червня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 26 липня 2012 року .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Залімський І. Г.

Матохнюк Д.Б.