Постанова

від 14.06.2012 по справі 2а/0270/5152/11

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/5152/11

Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Назарет Трейд" до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Назарет Трейд" в листопаді 2011 року звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000472301 від 15.11.2011 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 24.04.2012 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції № 0000472301 від 15.11.2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Назарет Трейд" 28 грн. 23 коп. судових витрат.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати, незаконну, на його думку, постанову суду та постановити нову про відмову в задоволенні позову. У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, незаконність та необ'єктивність судового рішення, що є безумовними підставами для його скасування. Також відповідач зазначає, що проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем податкового законодавства. Зокрема, усі операції ТОВ "Назарет Трейд" та підприємствами постачальниками, а саме: ТОВ "Торговий дім "Авто Груп", ТОВ "Рісмус", ТОВ "Облнафтобуд Альянс" не спричиняють настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача".

12.06.2011 року від представника ТОВ "Назарет Трейд" надійшла заява про розгляд даної справи в порядку письмового провадження.

Хмільницька ОДПІ Вінницької області повноважних представників у судове засідання не направила, хоча повідомлялась про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу на рішення у справі в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 19.10.2011р. по 25.10.2011р. податковим органом на підставі направлення та наказу, проведено позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Торговий дім "Авто Груп" за період з 01.08.2008р. по 31.12.2008р., з ТОВ "Рісмус" за період з 01.11.2009р. по 28.02.2010р., з ТОВ "Облнафтобуд Альянс" за період з 01.01.2009р. по 31.10.2009р."

За результатами вказаної перевірки складено акт від 01.11.2011р. № 79-23-35797955, яким зафіксовано факт порушення ТОВ "Назарет Трейд" ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.ст. 215, 216, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, п.п.7.4.1 п.п.7.4.5 п.7.4 , п.п.7.5.1, п.7.5 ст.7 , п.3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.10.2008р.по 28.02.2010р. в сумі 555 752 грн., п.п.7.4.1 п.п.7.4.5 п.7.4 , п.п.7.5.1, п.7.5 ст.7, п.3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" за серпень 2008 р. в сумі 23 250 грн. та за вересень 2008р. в сумі 15 804 грн.

На підставі вказаних висновків, Хмільницькою ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.11.2011року № 0000472301, яким визначено грошове зобов'язання в сумі 699 690 грн., з них 559 752 грн. за основним платежем та 139 938 грн. за штрафними санкціями.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи, при дослідженні доказів та встановлені обставини справи, висновок податкового органу про нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ "Торговий дім "Авто Груп", ТОВ "Рісмус", ТОВ "Облнафтобуд Альянс" не знайшли свого підтвердження, а тому податкове повідомлення - рішення від 15.11.2011року № 0000472301 є таким, що підлягає скасуванню. До такого висновку, суд першої інстанції прийшов з наступних підстав.

Перевіркою встановлено, що господарські операції ТОВ "Назарет Трейд" з ТОВ "Торговий дім "Авто Груп" не спричиняють реальність наслідків, оскільки у останнього встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання сировини. Проте, суд першої інстанції критично оцінив дані посилання податкового органу, оскільки в матеріалах справи наявні податкові накладні від 31.08.2008р. № 992, від 30.09.2008р. № 2642, від 31.10.2008р. № 2946, 30.11.2008р. № 3243 та № 3245, від 31.12.2008р. № 3562 та № 3563, які підтверджують реальність господарський операцій.

Щодо перевірки господарських операцій позивача з ТОВ "Рісмус" за період з 01.11.2009р. по 28.02.2010р., податковий орган також дійшов висновку, що дані господарські операції не мають на меті реальних наслідків, оскільки за юридично адресою ТОВ "Рісмус" не знаходиться, відсутні первинні та бухгалтерські документи, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання сировини. Оскільки, дані господарські операції також підтверджуються податковими накладними від 30.11.2009р. № 845, від 31.12.2009р. № 1156, від 28.02.2010р. № 1740, 1741, суд дійшов висновку про підтвердження реальності вищевказаних господарських операцій.

Також, актом перевірки визначено, що господарські операції позивача з ТОВ "Облнафтобуд Альянс" не спричиняють реального настання правових наслідків, тому є нікчемними по ланцюгу до "виготонабувача". На думку суду першої інстанції дані факти не відповідають дійсності, оскільки спростовуються податковими накладними від 31.01.2009р. № 1111, 1112, від 28.02.2009р. № 1391, 1392 від 31.03.2009р. № 1672, 1673 від 30.04.2009р. № 1973, 1974, від 31.05.2009р. № 2281, 2282, 2283 від 30.06.2009р. № 2582, 2583, 2584 від 31.07.2009р. № 2907, 2908 від 13.08.2009р. № 3032, 3033, від 31.08.2009р. № 3221, 3222 від 30.09.2009р. № 3533, 3534 від 31.10.2009р. № 3852, 3853.

Колегія суддів не може погодитись з даними висновками суду І інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, видами діяльності позивача є оптова торгівля пальним, роздрібна торгівля пальним, діяльність автомобільного вантажного перевезення, оренда автомобілів, здавання в оренду нерухомого власного майна.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку, на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

Рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного вид, господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Проте як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Назарет Трейд" для перевірки не було надано всіх необхідних документів. Відсутні вони і в матеріалах судової справи.

Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивачем були надані суду першої інстанції матеріали, зокрема податкові накладні, які не містять відомостей щодо обсягу та виду робіт (послуг). Також в матеріалах справи відсутні будь-які договори між позивачем і контрагентами, що видавали податкові накладні. Крім того, з наявних в матеріалах справи документів не вбачається, які саме послуги надавались позивачу та в чому саме полягає використання баз даних, їх зміст, порядок використання та докази фактичного використання, у якому обсязі їх вартість та як фізично було організовано користування ними.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного Кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.2 ст. 206 Цивільного Кодексу України, юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі, як це передбачено п.1 ч.1.ст.208 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення. Докази, надані позивачем на підтвердження своїх доводів, не відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки фактично не підтверджують здійснення господарських операцій, щодо яких вони складались. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню.

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи порушення судом першої інстанції норм права та невідповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови, про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області задовольнити повністю .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Назарет Трейд" до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Мельник-Томенко Ж. М.