Рішення

від 23.06.2006 по справі 13/134пн(15/92пн)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/134пн(15/92пн)

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.06                                                                                 Справа № 13/134пн(15/92пн).

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Внешторгенерго”, м. Луганськ,

до Відкритого акціонерного товариства “Лисичанський склозавод”, м. Лисичанськ

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –ЗАТ “Лисичанський склозавод “Пролетарій”

про визнання права власності

Колегія суддів у складі:

Головуючого Яресько Б.В.

Суддя Седляр О.О.

Суддя Пономаренко Є.Ю.

За участю:

Від позивачаВаракута А.А. дов. № 5 від 22.06.06 р.

Від відповідача Рилик М.М. дов. № б/н від 20.12.2005 р.

Від третьої особиЛисенко А.В. дов. № 63 від 10.01.2006 р.

У судовому засіданні 21 червня 2006 року у присутності представників всіх учасників процесу була оголошена перерва до 16 год. 00 хв. 23 червня   2006 року

До початку слухання справи від учасників судового процесу вимоги про здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу не надійшло, в зв'язку з чим технічна фіксація  не здійснювалась.

СУТЬ СПОРУ: Позивачем заявлена вимога про визнання права власності на нежитлове приміщення лісотарного цеху з встановленим у ньому обладнанням, нежитлове приміщення цеху пакування скла з обладнанням, цеху пресопрокатних виробів з встановленим обладнанням; нежитлове приміщення цеху МВЦ № 1 з встановленим обладнанням;  нежитлове приміщення цеху МВЦ № 2 з встановленим обладнанням;  нежитлове приміщення поставного цеху з встановленим обладнанням які були передані йому відповідачем за актами  прийому-передач від 24.10.2003 р.

18.05.2004 р. господарський суд Луганської області по справі № 15/192пн прийняв рішення яким у задоволені позову відмовив.

23.06.2004 р. Донецький апеляційний господарський суд апеляційну скаргу залишив без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

17.02.2005 р. Виший господарський суд України задовольнив частково касаційну скаргу ТОВ “Внешторгенерго”, рішення господарського суду Луганської області від 18.05.2004 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.06.2004 р. у справі № 15/92пн скасував, справу передав на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 05.04.05 до справи у якості у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено Закрите акціонерне товариство “Лисичанський склозавод “Пролетарій” м. Лисичанськ, вул. Мічуріна 1.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, обґрунтовуючи їх тим, що він повністю та належним чином виконав свої обов'язки згідно плану санації, і відповідно за актами прийому-передачі  від 24.10.2003 р. отримав спірне майно.

Відповідач та третя особа проти позову заперечують обґрунтовуючи тим, що позивач не надав правовстановлюючих документів на спірне майно, що право власності на спірне майно до відповідача не перейшло, порядок передачі майна встановлений планом санації не був виконаний, інвестиційний договір на підставі якого 24.10.2003 р. були складені акти прийому-передачі визнаний судом недійсним; план санації не передбачає автоматичного переходу права власності на майно до інвестора.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,

ВСТАНОВИВ, що ухвалою господарського суду Луганської області від 24.07.2003 року по справі № 12/107б про банкрутство ВАТ “Лисичанський склозавод” затверджено зміни та доповнення до плану санації Відкритого акціонерного товариства “Лисичанський склозавод”.

Відповідно до п.4.3. та п. 4.3.1. зазначених змін та доповнень 13.03.2003 р. на засіданні комітету кредиторів позивач –ТОВ “Внешторгенерго” обраний інвестором, зобов'язався поповнити оборотні засоби боржника та частково погасити заборгованість по поточній заробітній плати, всього на суму 3 808 100 грн. 00 коп.

Згідно п. 3 ст. 18 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та затвердженого плану санації боржника, інвестор отримує право власності на майно боржника в порядку, передбаченому п. 4.3.3. змін та доповнень до плану санації.

11.08.2003 р. між сторонами по справі був укладений інвестиційний договір, та 13.08.2003 р. додаткова угода №1 до нього, згідно п. 3.2. додаткової угоди право власності на спірне майно виникає у інвестора, позивача за справою, в момент передачі боржником інвестору, майна за актами приймання-передачі, що є невід'ємною частиною договору і складаються сторонами в узгодженні строки після виконання інвестором своїх зобов'язань по п. 1.1, та п. 1.1.1  додаткової угоди, згідно яких інвестор зобов'язаний поповнити в строк до 24.09.2003 р. включно оборотні кошти відповідача та частково погасити заборгованість по поточній заробітній плати, всього на суму 3 808 100 грн. 00 коп., та до закінчення терміну санації надати кошти на погашення заборгованості відповідача по заробітній плати на суму 877300 грн. 00 коп., та податки пов'язані з такою сплатою на суму 328 600 грн. 00 коп.

Згідно акту звірення розрахунків між відповідачем та позивачем, позивач вніс інвестиції на суму 8 731 618 грн. 75 коп.

24.10.2003 р. між сторонами по справі були складені акти прийому-передачі наступного майна:

будівля цеху пресо-прокатних виробів, інв. № 532 з допоміжними спорудами, встановленим обладнанням і інвентарем, розташоване на промплошадки  ВАТ “Лисичанський склозавод” за адресою м. Лисичанськ, вул. Октябрська 318, вартістю 1063954 грн.

будівля цеху пакування скла, інв. № 7542, з допоміжними спорудами, встановленим обладнанням та інвентарем розташоване на промплошадки  ВАТ “Лисичанський склозавод” за адресою м. Лисичанськ, вул. Октябрська 318, вартістю 514 309 грн. 00 коп.

будівля машинованного цеху № 2 (МВЦ № 2) інв. № 41 з допоміжними спорудами, встановленим обладнанням і інвентарем розташоване на промплошадки  ВАТ “Лисичанський склозавод” за адресою м. Лисичанськ, вул. Октябрська 318, вартістю 795 464,2 грн.

будівля машинованного цеху № 1 (МВЦ № 2) інв. № 21 з допоміжними спорудами, встановленим обладнанням і інвентарем розташоване на промплошадки  ВАТ “Лисичанський склозавод” за адресою м. Лисичанськ, вул. Октябрська 318, вартістю 903 071,8 грн.

будівля складального цеху, інв. № 430 за адресою м. Лисичанськ Октябрська 318, та розташоване в ньому  обладнання та інвентар, та допоміжні споруди (інв. № 431-432) вартістю –1 327 391 грн.

будівля лісотарного цеху інв. № 41 з допоміжними спорудами (лісопілка інв. № 510), встановленим обладнанням і інвентарем розташоване на промплошадки  ВАТ “Лисичанський склозавод” за адресою м. Лисичанськ, вул. Октябрська 318, вартістю 751 998 грн.

11.11.2003 р. позивач звернувся до господарського суду Луганської області по справі № 12/107б з заявою про встановлення за ним права власності на спірне майно.

01.12.2003 р. ухвалою господарського суду Луганської області вказана заява була залишена без розгляду, оскільки існує спір щодо права власності, який може бути вирішений в позовному проваджені.

17.12.2004 р. за договорами купівлі-продажу (а.с. 135-149 т. 3; 1-24 т. 4) третя особа –Закрите акціонерне товариство «Лисичанський склозавод «Пролетарій»придбало майно відповідача, у тому числі і те визнання права власності на яке є предметом даного позову, а саме як об'єкти нерухомості, так і  обладнання вказаних цехів.

Право власності на об'єкти нерухомості відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України  перейшло до третьої особи, з моменту державної реєстрації договорів, а саме 17.12.2004 р., на інше майно відповідно при передачі майна.

21.04.2005 р. позивач заявив клопотання заборонити відповідачу відчужувати любим способом, у тому числі з аукціону спірне майно:

нежитлове приміщення лісотарного цеху з встановленим обладнанням, розташоване за адресою м. Лисичанськ, вул. Октябрська 318;

нежитлове приміщення МВЦ № 1, з встановленим обладнанням, розташоване за адресою м. Лисичанськ, вул. Октябрська 318

нежитлове приміщення МВЦ № 2, з встановленим обладнанням, розташоване за адресою м. Лисичанськ, вул. Октябрська 318

нежитлове приміщення составного цеху з встановленим обладнанням розташоване за адресою м. Лисичанськ, вул. Октябрська 318

нежитлове приміщення цеху пакування скла з встановленим обладнанням розташоване за адресою м. Лисичанськ, вул. Октябрська 318

нежитлове приміщення цеху пресо-прокатних  виробів з встановленим обладнанням розташоване за адресою м. Лисичанськ, вул. Октябрська 318

та заборонити Лисичанському комунальному підприємству “Бюро технічної інвентаризації” (93100, м. Лисичанськ, вул. Леніна 49) реєструвати право власності і видавати свідоцтва про право власності любим юридичним та фізичним особам на вказане майно.

Приймаючи до уваги, що на час подання клопотання вказане майно вже було відчужено на користь третьої особи, до якої перейшло і право власності на нього, відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню, оскільки доводи позивача не відповідають фактичним обставинам, та є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»інвестор (інвестори)  за  умови виконання зобов'язань, передбачених планом санації, може набувати прав власності на майно боржника відповідно до законодавства та плану санації.

Згідно п. 4.3.3. Змін та доповнень плану санації відповідача, затверджених ухвалою господарського суду Луганської області від 24.07.2003 року по справі № 12/107б  при умові виконання позивачем своїх зобов'язань за планом санації, до нього переходить право власності на цех приготування шихти (составной), машинованний цех № 1 шамотна дільниця, машиннований цех № 2 експортна дільниця, цех пресопрокатних виробів, цех пакування скла, дільниця відвантаження, лісотарний цех, а також на обладнання, верстати, інвентар, комунікації, що розташовані в цих цехах, та забезпечують їх житедіяльністьв відповідності з їх виробничим призначенням, конкретний перелік якого додається до плану санації по результатам його інвентаризації, та експертної оцінки.

Перехід права власності на вказане майно відбувається після виконання позивачем своїх обов'язків за планом санації. Вартість майна встановлюється по результатам експертної оцінки, яка підлягає затвердженню комітетом кредиторів.

Порядок передачі майна відповідачем позивачу, порядок і умови переходу права власності на майно, встановлюються в угоді між відповідачем та позивачем, яка погоджується з комітетом кредиторів. Вказана угода укладається після проведення технічної інвентаризації будівель, споруд відповідача, з обладнанням і комунікаціями, вказаних у п. 1 п. 4.3.3. плану санації і проведення експертної оцінки.

Право власності на майно відповідача наступає у позивача в момент передачі відповідачем позивачу майна по акту прийому-передачі.

Відповідно до ст. 128 Цивільного Кодексу Української ССР який був чинний на момент дії плану санації право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше непередбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського  процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем не надані належні докази фактичного отримання у власність спірного майна, здійснення експертної оцінки майна,  затвердження її комітетом кредиторів, здіснення інвентаризації майна, як того вимагають положення плану санації. Не надав доказів фактичного одержання зазначеного майна.

Крім того, позивачем не зазначено, за винятком об'єктів нерухомості, на яке саме майно він просить суд визнати за ним право власності. Обладнання, право власності на яке є предметом спору, є індивідуально визначеним майном, і відповідно позивач не надав доказів передачі йому цього майна, крім того позовні вимоги повинні містити його перелік.

Не містить переліку майна і  інвестиційний договір  від 11.08.2003 р., незважаючи на те, що перелік майна є його істотною умовою.

Судом встановлено, що на цей час власником спірного майна є третя особа по справі –Закрите акціонерне товариство «Лисичанський склозавод “Пролетарій”, таким чином Відкрите акціонерне товариство «Лисичанський склозавод»є неналежним відповідачем за цім спором.

За таких обставин позов не підлягає задоволенню.

05.04.2005 р. від відповідача надійшло клопотання скасувати арешт накладений на майно відповідача ухвалою Вищого господарського суду України від 22.12.2004 р. № 15/92.

В зв'язку з відмовою в задоволені позову, відповідно до ст. 68 Господарського процесуального кодексу України, суд скасовує забезпечення позову по цій справі.

Згідно ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.. 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволені позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача

3. Скасувати забезпечення позову по справі.

У судовому засіданні 23.06.2006 р. за згодою сторін була оголошена  тільки вступна  та резолютивна частина рішення.

Дата підписання рішення 29.06.2006 року.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після десятиденного строку з дня його підписання.

Головуючий суддя                                                  Яресько Б.В.

Судді                                                                                Пономаренко Є.Ю.

                                                                                          Седляр О.О.