Постанова

від 31.07.2006 по справі 13/134пн(15/92пн)

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/134пн(15/92пн)

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

31.07.2006  року                                                            Справа № 13/134пн(15/92пн)

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуючого:                              Парамонової Т.Ф.

суддів:                                        Баннової Т.М.

                                                  Бойченко К.І.

секретар судового  засідання     Сідорова О.А.                                        

за участю представників сторін:

від позивача –    не прибув;

від відповідача –  Клименко М.А., дов. № 1353 від 15.03.2006, Рилік М.М., дов. б/н від 20.12.2005

від третьої особи на стороні відповідача – Шуклін Г.В., дов. № 190 від 23.01.2006

розглянувши апеляційну

скаргу             Товариства з обмеженою відповідальністю „Внешторгенерго” , м. Луганськ                                                                                                           

на рішення

господарського суду                    Луганської області

від                                                  23.06.2006

по справі                                         № 13/134пн (15/92пн) (колегія суддів:  Б.В. Яресько –  головуючий, О.О. Седляр, Є.Ю. Пономаренко – судді)

за позовом                                    Товариства з обмеженою відповідальністю „Внешторгенерго” , м. Луганськ                                                                                                           

до відповідача                        Закритого акціонерного товариства  „Лисичанський склозавод”,

          м. Лисичанськ Луганської області

третя особа, що не заявляє

самостійних вимог на предмет

спору, на стороні відповідача      Закрите акціонерне товариство

          „Лисичанський склозавод „Пролетарій”,

          м. Лисичанськ Луганської області  

про                                                   визнання права власності на майно

                                                                 в с т а н о в и в :

До початку розгляду справи представниками, що присутні у судовому засіданні, клопотань про фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів не заявлено.

Позивачем 28.07.2006 подано два клопотання, які є взаємовиключаючими – про зупинення провадження у справі та про оголошення перерви  у розгляді справи до 20.08.2006 (викладено у листі без номеру та дати, зданого до канцелярії Луганського апеляційного господарського суду 28.07.2006), а також 31.07.2006 подане клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибуття представника  позивача в судове засідання  31.07.2006.

Відповідач та третя особа проти клопотань заперечують.

Розглянувши зазначені клопотання, судова колегія вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, поштове відправлення № 2061381 вручене 20.07.2006. Представництво  юридичної особи у господарському суді не обмежене будь-яким визначеним колом осіб.  Крім того, при призначенні апеляційної скарги до розгляду  явка представника позивача судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнана, надання будь-яких пояснень судом не вимагалося.

Від позивача вимагалося надання доказів надсилання копії апеляційної скарги третій особі -  ЗАТ „Лисичанський склозавод” Пролетарій”, що позивачем не було виконано. Проте третьою особою  надано відзив на апеляційну скаргу і представник  третьої особи  у судовому засіданні одержання апеляційної скарги підтвердив.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у даному судовому засіданні за відсутності представника позивача.

Клопотання про зупинення провадження у справі також судовою колегією відхиляється.

Необхідність витребування додаткових доказів, на що посилається позивач, взагалі  не може бути підставою для зупинення провадження у справі. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України докази надаються сторонами. Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України додаткові докази не приймаються судом, якщо заявник не обґрунтував причини неподання їх до суду першої інстанції, що не залежали від нього.

Ніяких  додаткових доказів з відповідним обґрунтуванням заявником не надано ані разом з апеляційною скаргою, ані з клопотанням, у тексті клопотання  також взагалі відсутні будь-які посилання на додаткові докази.

Відповідно до ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд  зупиняє провадження у справі у разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Посилання позивача на те, що рішення у справі № 14/207пд(18/509пд) про визнання недійсним інвестиційної угоди  від 18.08.2003 і додаткової угоди до неї від 13.08.2003 №1 набуло законної сили, не обґрунтовує неможливість  розгляду справи № 13/134пн(15/92пн). Позивач посилається на те, що у вищезазначеній справі розглядаються обставини, що мають істотне значення для даної справи і разом з тим вказує, що рішення у справі № 13/134пн(15/92пн)  набуло законної сили, тобто підстави зупинення провадження у справі відсутні.

Позивач також посилається  на те, що  рішення у справі № 39/220 набуло законної сили, а тому з зазначених вище підстав неможливість розгляду справи               № 13/134пн (15/92пн) також необґрунтована. Крім того, за матеріалами справи взагалі відсутні  будь-які відомості щодо справи № 39/220.

Справа № 13/134пн (15/92пн)  від 13.07.2006 розглядається колегію суддів у складі Парамонової Т.Ф. (головуючий суддя ), Баннової Т.М. та Бойченко К.І. на підставі відповідного розпорядження голови Луганського апеляційного господарського суду від  13.07.2006 про призначення судової колегії для розгляду апеляційної скарги позивача.

          Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково наданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Внешторгенерго”, м. Луганськ, звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Лисичанський склозавод „Пролетарій”, м.Лисичанськ Луганської області, про  визнання права власності на нежитлові приміщення цехів із встановленим у них обладнанням.

Рішенням господарського суду Луганської області від 23.06.2006 у справі                                           № 13/134пн (15/92пн) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване ненаданням позивачем належних доказів  здійснення експертної оцінки  майна, затвердження її комітетом кредиторів, здійснення інвентаризації майна, як того вимагають положення плану санації відповідача. Також, як зазначається у рішенні місцевого господарського суду, позивачем не було надано доказів фактичного одержання спірного майна і не було зазначеного конкретного переліку майна, на яке повинно було бути визнане право власності позивача.     

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу з вимогою скасувати рішення господарського суду Луганської області від 23.06.2006 у справі № 13/134пн (15/92пн) з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, позивач  посилається на необхідність застосування до спірних правовідносин сторін  ч.3 ст. 61, ст. 153 ЦК УРСР, а також на наявність  актів прийому-передачі спірного майна від відповідача позивачеві. Посилаючись на ідентичність умов інвестиційного договору сторін від 11.08.2003, додаткової угоди до нього та умов плану санації ВАТ „Лисичанський склозавод”, затвердженого комітетом кредиторів, позивач вважає зазначений інвестиційний договір погодженим з комітетом кредиторів  відповідача та таким, що встановлює правові підстави для переходу права  власності на спірне майно до позивача.

Документальним підтвердженням вартості майна, за доводами скаржника, можуть бути документи про проведення аукціону, за результатами якого спірне майно було придбане  ЗАТ „Лисичанський склозавод” Пролетарій”.

Відповідач та третя особа  проти скарги заперечують, рішення суду вважають законним та обґрунтованим.

Ухвалою господарського суду Луганської області  від 24.07.2003 у справі  № 12/107б про банкрутство  Відкритого акціонерного товариства „Лисичанський склозавод” затверджено зміни та доповнення до плану санації  боржника.

13.03.2003 на засіданні комітету кредиторів  Товариство з обмеженою відповідальністю „Внешторгенерго” було обране інвестором  та зобов'язане поповнити оборотні засоби боржника, а також частково погасити заборгованість з поточної виплати заробітної плати, всього на суму 3 808 100 грн. 00 коп.

У відповідності із п.3 ст. 18 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а також згідно із затвердженим планом санації ВАТ „Лисичанський склозавод”   інвестор – позивач у даній справі, отримує право власності на майно боржника  у порядку, передбаченому  п. 4.3.3 змін та доповнень до плану санації, за умови виконання інвестором передбачених  планом санації зобов'язань. Конкретний перелік майна, на яке  за інвестором в подальшому може бути визнане право власності, у  змінах та доповненням до плану санації відсутній.

11.08.2003 між сторонами у справі був укладений інвестиційний договір та додаткова угода №1 до нього від 13.08.2003.

У відповідності із  п. 3.1 додаткової угоди до зазначеного вище інвестиційного договору  перехід до позивача (інвестора) права власності на майно відповідача здійснюється після  виконання  інвестором  пунктів 1.1, 1.1.1 додаткової угоди, якими передбачений порядок  та строки поповнення оборотних засобів ВАТ „Лисичанський склозавод”, а також надання грошових коштів для погашення заборгованості з виплати заробітної плати.

Згідно із п. 3.2 додаткової угоди право власності  на майно боржника виникає у інвестора в момент передачі боржником інвестору майна за актами прийому-передачі, що є невід'ємною частиною  інвестиційної угоди сторін та складаються сторонами угоди в узгоджені строки після виконання інвестором своїх зобов'язань за угодою. Вартість майна встановлюється  за результатами експертної оцінки, яка підлягає затвердженню комітетом кредиторів.

Сторонами складено акт звірення, у якому зазначено, що на виконання інвестиційної угоди позивачем були внесені  інвестиції  на загальну суму   8 731 618 грн.  75 коп.

24.10.2003  сторонами у справі були складені акти прийому-передачі належного боржникові – ВАТ „Лисичанський склозавод”, майна:

- будівля цеху пресо - прокатних виробів, інв. № 532 з допоміжними спорудами, встановленим обладнанням і інвентарем, розташоване на промплощадці ВАТ „Лисичанський склозавод” за адресою : м. Лисичанськ Луганської області, вул. Октябрьська, 318, загальною вартістю 1063954 грн. 00 коп.;

- будівля цеху пакування скла, інв. №7542, з допоміжними спорудами, встановленим обладнанням і інвентарем, розташоване на промплощадці ВАТ „Лисичанський склозавод” за адресою : м. Лисичанськ Луганської області, вул. Октябрьська, 318, загальною вартістю                514 309 грн. 00 коп.;

- будівля машинованного цеху № 2(МВЦ №”), інв. № 41, з допоміжними спорудами, встановленим обладнанням і інвентарем, розташоване на промплощадці ВАТ „Лисичанський склозавод” за адресою : м. Лисичанськ Луганської області, вул. Октябрьська, 318, загальною вартістю 795 464 грн. 20 коп.;

- будівля машинованного цеху № 2(МВЦ №”), інв. № 21, з допоміжними спорудами, встановленим обладнанням і інвентарем, розташоване на промплощадці ВАТ „Лисичанський склозавод” за адресою : м. Лисичанськ Луганської області, вул. Октябрьська, 318, загальною вартістю 903 071 грн. 80 коп.;

- будівля складального цеху, інв. № 430, за адресою : м. Лисичанськ Луганської області, вул. Октябрьська, 318, та розташоване в ньому обладнання та інвентар, допоміжні споруди,                   інв. № 431-432), загальною вартістю  751 998 грн. 00 коп.;

- будівля лісотарного цеху, інв. № 41, з допоміжними спорудами (лісопилка, інв. № 51), встановленим обладнанням і інвентарем, розташоване на промплощадці ВАТ „Лисичанський склозавод” за адресою : м. Лисичанськ Луганської області, вул. Октябрьська, 318, загальною вартістю 751 998 грн. 00 коп.  

В процедурі провадження у справі № 12/107б про банкрутство ВАТ „Лисичанський склозавод” позивач звернувся до господарського суду Луганської області із заявою про встановлення за ним права власності на спірне майно, передане йому за актами прийому-передачі.

01.12.2003 ухвалою господарського суду Луганської області у справі № 12/107б зазначена вище заява позивача була залишена без розгляду з підстав наявності спору про право власності на зазначене майно, який може бути вирішений у порядку позовного провадження.

17.12.2003 за відповідними договорами купівлі-продажу третя особа – Закрите акціонерне товариство „Лисичанський склозавод „Пролетарій”, придбало майно відповідача, у тому числі об'єкти нерухомості та обладнання вказаних цехів, право власності на які просить визнати за собою позивач у даній справі. У відповідності з вимогами чинного законодавства було здійснено державну реєстрацію договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомості.

У відповідності із ст. 334 Цивільного кодексу України право власності на об'єкти нерухомості перейшло до ВАТ „Лисичанський склозавод „Пролетарій” з моменту державної реєстрації вказаних договорів купівлі-продажу, а саме 17.12.2004, на інше майно - з моменту передачі майна.           

Рішенням господарського суду Луганської області від  22.12.2005 у справі № 14/267пд (18/509пд)  інвестиційний договір від 11.08.2003 та додаткову угоду до нього від 13.08.2003 №1, укладені між  ВАТ „Лисичанський склозавод” та  ТОВ „Внешторгенерго”, визнано недійсними, інвестору повернуто 6786781 грн. 75 коп. внесених ним інвестицій.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 10.04.2006 у справі № 14/267пд (18/509пд) зазначене рішення місцевого господарського суду скасоване, у позові про визнання недійсними зазначених інвестиційного договору та додаткової  угоди до нього відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2006 у справі                                        № 14/267пд (18/509пд)  зазначену вище постанову апеляційного господарського суду скасовано, рішення місцевого господарського суду  від 22.12.2005 у справі  № 14/267пд (18/509пд) залишено без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Вимоги позовної заяви  позивач обґрунтовує планом санації зі змінами та доповненнями  до нього у справі про банкрутство відповідача № 12/107б, інвестиційним договором від 11.08.2003, додатковою угодою до нього та актами приймання-передачі майна.

Посилання позивача на інвестиційний договір та додаткову угоду до нього №1, викладені в апеляційній скарзі, судом до уваги не приймаються, оскільки рішенням суду у справі № 14/267пд (18/509пд), яке набрало законної сили за постановою Вищого господарського суду України,  вони визнані недійсними.

Акти приймання-передачі майна, на які посилається позивач, не є доказом фактичного отримання ним майна у володіння, як вірно встановив і зазначив суд першої інстанції. Фактично майно перебувало і продовжувало перебувати у боржника – ВАТ „Лисичанський склозавод” (відповідача у справі). Даний факт  встановлено також при розгляді справи  № 14/207пд (18/509пд), рішення у якій набрало законної сили.

Посилання на план санації як на підставу виникнення права власності також не обґрунтоване.

Перерахування коштів здійснено позивачем без урахування вимог плану санації стосовно суми інвестицій.  Порядок передачі майна, порядок та умови переходу до позивача (інвестора) права власності мали бути погоджені з комітетом кредиторів, інвентаризація майна та експертна оцінка не проводилась та з комітетом кредиторів не погоджувалась.

Конкретний перелік майна за результатами інвентаризації та експертної оцінки як додаток до плану санації відсутній.

У постанові касаційної інстанції у справі № 15/92пн (т.2, а.с.350) зазначено, що  виконання сторонами у справі про банкрутство плану санації, затвердженого судом, є самостійною підставою для набуття інвестором права власності  на майно чи частину майна боржника, а відтак не потребує укладення додаткових  угод про передачу права власності.

Але аналіз фактичних обставин справи свідчить, що умови плану санації позивачем не виконано. З цих підстав 01.12.2003 зборами кредиторів ЗАТ „Лисичанський склозавод” план санації визнано невиконаним (т.3, а.с. 8). На засіданні комітету кредиторів 10.03.2004 прийняте рішення про припинення процедури санації.

Ухвалою господарського суду Луганської області  від 26.04.2004 процедуру санації припинено ( т.1, а.с. 156) та відкрито ліквідаційну процедуру.

Рішенням у справі  № 14/267пд(18/509пд) як наслідок недійсності інвестиційного договору з боржника стягнуто  одержані ним кошти у сумі 6786781грн. 75 коп.

Сума, визначена інвестором та боржником за актом звірення розрахунків, судом до уваги не прийнята.

Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності у позивача права власності на майно боржника.  

Доводи апеляційної  скарги стосовно того, що у позові відмовлено з тих підстав, що власником майна стало Закрите акціонерне товариство „Лисичанський склозавод „Пролетарій”, не відповідають дійсності та не можуть бути підставою скасування рішення суду.

Судом першої інстанції  досліджені обставини справи стосовно виконання позивачем умов плану санації, інвестиційного договору та додаткової угоди до нього, відповідно до чого і зроблено висновок про відсутність у позивача  права власності на майно, що викладено у рішенні суду.

Крім того, судом  констатовано той факт, що на даний час власником майна є Закрите акціонерне товариство „Лисичанський склозавод „Пролетарій”.

На підставі викладеного судова колегія Луганського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Луганської області від  23.06.2006 у справі  № 13/134пн(15/92пн) ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

За таких обставин у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, рішення господарського суду Луганської області від 23.06.2006 у справі                                          № 13/134пн(15/92пн) – залишити без змін.

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.  ст.   43,  44,   49,   85,   99,   101,      п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд

                                                                      п о с т а н о в и в :   

1. Апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганське енергетичне об'єднання” на  рішення господарського суду Луганської області від 23.06.2006 у справі № 13/134пн(15/92пн) залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 23.06.2006 у справі                 № 13/134пн(15/92пн) залишити без змін.

Головуючий суддя                                                  Т.Ф.Парамонова

Суддя                                                                       Т.М. Баннова

Суддя                                                                        К.І.  Бойченко