Рішення

від 19.07.2012 по справі 25/067-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" липня 2012 р. Справа № 25/067-12

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного комунально-побутового підприємства «Теплокомунсервіс»,

08292, Київська область, м. Буча, вул. Пушкінська, 59-Б, оф. 127

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбер",

08292, Київська область, м. Буча, вул. Жовтнева, 66-А

про стягнення 224 425,79 грн.

за участю представників:

позивача -Мяскова О.С. (довіреність від 25.04.2012 № 103);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного комунально-побутового підприємства "Теплокомунсервіс" (далі -позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбер" (далі -відповідач) про стягнення 224 425,79 грн., з яких: 215 023,76 грн. -основний борг, 7 135,82 грн. - пеня, 1 664,83 грн. -3% річних, 601,38 грн. -інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати послуг з централізованого опалення за договором від 14.10.2011.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.05.2012 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 10.07.2012.

10.07.2012 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. №10927 від 10.07.2012) позивач подав документи на вимогу ухвали суду від 25.05.2012.

У судове засідання 10.07.2012 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 25.05.2012 не виконав, розгляд справи відкладено на 19.07.2012.

19.07.2012 через канцелярію господарського суду Київської області (вх.№11541 від 19.07.2012) позивач надав уточнення до позовних вимог у частині інфляційних втрат, яким у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні втрати у розмірі 597,19 грн.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву підписано уповноваженою на це особою, зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову -224 417,41 грн., яка складається з: 215 019,57 грн. основного боргу, 7 135,82 грн. пені, 1 664,83 грн. 3% річних, 597,19 грн. інфляційних втрат, виходячи з якої і буде вирішуватися спір.

Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням пункту 6. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 №01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008року".

У судовому засіданні 19.07.2012 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених у позові.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання вдруге не направив, не повідомивши про причини, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, оскільки відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 11.06.2012 №14009074 адреса місцезнаходження відповідача відповідає зазначеній в позовній заяві та тій, на яку направлялись ухвали суду.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 19.07.2012 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Приватним комунально-побутовим підприємством "Теплокомунсервіс" (далі - виробник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Амбер" (далі - споживач) укладено договір від 06.12.2010 (далі -Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався надавати відповідачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення в опалювальний період, а відповідач зобов'язується своєчасно оплачувати отримані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах встановлених Договором (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Пунктом 1.2. Договору передбачена характеристика об'єкта надання послуг: опалювальна площа нежилого приміщення 9021,9 м 2 .

Відповідно до пункту 2.2. Договору плата за надані послуги справляється згідно з пунктом 10-13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630.

Згідно з пунктом 2.4. Договору споживач проводить оплату наданих послуг щомісячними платежами, відповідно до показників теплового лічильника, на підставі рахунку виробника, до 25 числа наступного за розрахунковим місяцем, після підписання Сторонами акта приймання-передачі наданих послуг відповідно до пункту 3.1. Договору.

Відповідно до пункту 3.1. Договору здача-приймання наданих послуг здійснюється у відповідності з вимогами чинного законодавства України шляхом підписання акту приймання-передачі виконаних робіт, що підписується споживачем протягом п'яти робочих днів з дня його отримання від виробника.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 14.10.2012 (пункт 9.1. Договору).

На виконання умов Договору в період з жовтня по грудень 2011 року та з січня по березень 2012 року позивач надав відповідачеві послуги з централізованого опалення на загальну суму 277 861,32 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів наданих послуг за жовтень 2011 року на суму 7 837,56 грн., за листопад 2011 року на суму 44 610,10 грн., за грудень 2011 року на суму 38 442,00 грн., за січень 2012 року на суму 67 854,60 грн., за лютий 2012 року на суму 87 522,60 грн., за березень 2012 року на суму 31 593,96 грн. Оригінали актів оглянуті судом у судовому засіданні. Всі акти підписані як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача, у вказаних актах сторони погодили, що послуги надані в повному обсязі, сторони не мають претензій і дані акти є підставами для розрахунку.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як зазначається представником позивача та підтверджується матеріалами справи, відповідач частково оплатив отримані ним послуги на загальну суму 62 837,56 грн., що підтверджується оригіналом довідки банківської установи від 10.07.2012 №58/691, що підписана уповноваженою особою банківської установи та скріплена відбитком її печатки.

Також, на підтвердження заборгованості відповідача позивачем надано суду оригінал довідки банківської установи від 09.07.2012 №301.5-11/67-14206, що підписана уповноваженою особою банківської установи та скріплена відбитком її печатки про те, що на рахунок позивача від відповідача з 15.10.2011 по 07.07.2012 кошти не надходили.

З огляду на підписання вказаних актів наданих послуг і банківських довідок уповноваженими на те особами та скріплення підписів відбитками печаток, вони беруться судом до уваги у якості письмових доказів наявності у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі 215 023,76 грн., що складає різницю між загальною вартістю наданих послуг та перерахованими коштами.

Пунктом 2.11. Договору встановлено, що звіряння розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості послуг та актів приймання-передачі протягом 10 днів з моменту вимоги однієї із сторін. Зазначене оформляється актом звіряння.

На підтвердження наявності заборгованості у вказаному розмірі, позивачем також надано суду Акт звірки взаєморозрахунків між сторонами, що підписаний у двосторонньому порядку та скріплений відбитками печаток обох сторін, згідно якого заборгованість відповідача станом на 01.06.2012 складає 215 023,76 грн. (оригінал в матеріалах справи). З огляду на те, що вказаний акт підписано уповноваженою особою відповідача та скріплений відбитком його печатки, судом взято його до уваги в якості письмового доказу визнання відповідачем станом на 01.06.2012 наявності у нього заборгованості перед позивачем у зазначеному в акті розмірі.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судові засідання не направив, доказів оплати отриманих послуг у повному обсязі на час вирішення спору суду не надав.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем грошове зобов'язання перед позивачем виконане частково, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Виходячи зі змісту статті 2 Закону України "Про теплопостачання", він регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Як зазначено у статті 19 Закону України "Про теплопостачання", теплогенеруюча організація поставляє вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що одним з основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно зі статтею 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

До обовязків покупця частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України відносить обовязок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, досліджені судом, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 215 023,76 грн. заборгованості за надання послуг з централізованого опалення є обґрунтованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, позивач на підставі пункту 7.3. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі 0,01% від суми прострочення заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 7 135,82 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Здійснений позивачем розрахунок пені в розмірі 7 135,82 грн. відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення інфляційні втрати в розмірі 597,19 грн. та 3% річних в розмірі 1 664,83 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру інфляційних втрат за періоди з 26.11.2011 по 14.12.2011, з 26.12.2011 по 31.03.2012, з 26.01.2012 по 31.03.2012, з 26.02.2012 по 31.03.2012, з 26.03.2012 по 31.03.2012 та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є невірним, а тому позовна вимога про стягнення 122,15 грн. інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 475,04 грн.

Також, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних за період прострочення та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним та відповідає обставинам справи, а тому позовна вимога про стягнення 1 664,83 грн. 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача: 215 023,76 грн. основної заборгованості, 7 114,48 грн. пені, 475,04 грн. інфляційних втрат та 1 664,83 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 122,15 грн. задоволенню не підлягають.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 4 485,56 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбер" (08292, Київська область, м. Буча, вул. Жовтнева, 66-А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32580531) на користь Приватного комунально-побутового підприємства «Теплокомунсервіс» (08292, Київська область, м. Буча, вул. Пушкінська, 59-Б, оф. 127, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 19408548) 215 023 (двісті п'ятнадцять тисяч двадцять три) грн. 76 коп. основної заборгованості, 1 664 (одна тисяча шістсот шістдесят чотири) грн. 83 коп. 3% річних, 475 (чотириста сімдесят п'ять) грн. 04 коп. інфляційних втрат , 7 114 (сім тисяч сто чотирнадцять) грн. 48 коп. пені та 4 485 (чотири тисячі чотириста вісімдесят п'ять) грн. 56 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 23.07.2012.

Суддя С.О. Саванчук