Рішення

від 16.07.2012 по справі 5011-53/8151-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-53/8151-2012 16.07.12 За позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТС"

про стягнення 27 224,64 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Денисенко О.В. -представник за довіреністю від 30.12.11

від відповідача: Кіндрась В.А. -представник за довіреністю від 12.07.12

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТС" 26 543,51 грн. боргу, 96,37 грн. інфляційної складової боргу, 94,83 грн. трьох відсотків річних та 489,93 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ХВП та їх абонентських уводів № 1124 від 01.02.2005.

Ухвалою суду від 22.06.2012 було порушено провадження у справі № 5011-53/8151-2012 та призначено її розгляд на 16.07.2012, зобов'язано сторін надати певні документи.

13.07.2012 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, які було залучено до матеріалів справи.

13.07.2012 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшла заява про те, що відповідачем було погашено заборгованість за теплову енергію та технічне обслуговування по договору № 1124 від 01.02.20005 в сумі 27 224,64, що підтверджується копіями банківських виписок, у зв'язку з чим відповідач просить в припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу.

Представник відповідача у судове засідання 16.07.2012 з'явився та надав усні поясненні на позов.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 16.07.2012 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (дирекція) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТС" (абонент) був укладений договір про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО, ХВП та їх абонентських уводів № 1124 від 01.02.2005, відповідно до умов якого предметом цього договору є надання послуг з теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат; обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем центрального опалення (ЦО) та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: вул. Маршала Тимошенка, 9.

У відповідності до п. 2.1. Договору, при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими КМДА, Положеннями про Держенергоспоживнагляд, правилами користування тепловою енергією, правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, систем водопостачання та водовідведеня (правилами), нормативними актами з питань користування та взаєморозріунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Пунктами 2.2.1. та 2.2.2. вищевказаного договору визначено, що дирекція зобов'язана розподіляти надану енергопостачальною компанією вцілому на будинок теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляції (під час опалювального сезону), в кількості та обсягах згідно з заявкою абонента (звернення-доручення); надавати послуги по розрахунковому обслуговуванню абонентів з енергопостачальною організацією за спожиту теплову енергію (додаток № 1), проводити засобами дирекції технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем ЦО, ГВП, абонентських уводів.

Відповідно до п. 2.3.3. Договору, абонент зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатку № 2 до цього договору.

Згідно з п. 1. додатку № 2 до договору № 1124 від 01.02.2005, розрахунки за теплову енергію, що споживається проводяться виключно у грошовій формі.

Пунктом 2. вищевказаного додатку визначено, що абонент щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у дирекції по експлуатації нежилих будинків (за адресою: вул. Артема, 58/2-Д, розрахункова група, тел. 216-47-29, 216-71-95) акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в дирекцію), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період (за вимогою абонента), платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за попередній та поточний місяці, а також технічного обслуговування, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт.

Відповідно до п. 3 додатку № 2 до договору № 1124 від 01.02.2005, сплату за вказаними в п. 2. цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 23 числа поточного місяця, при цьому:

П. 3.1. додатку № 2 до договору № 1124 від 01.02.2005 визначено, вразі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць. У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно оплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.

Відповідно до п. 3.2. додатку № 2 до договору № 1124 від 01.02.2005, абонентам, що не мають приладів обліку:

- щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду;

- кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількість годин (діб) роботи тепловикристовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

У відповідності до п. 3.3. додатку № 2 до договору № 1124 від 01.02.2005, у випадку порушення сплати за поточне споживання, дирекція по експлуатації нежилих будинків має право припинити безоплатний відпуск теплової енергії. При відключенні енергопостачальною організацією будівлі від джерела тепла з вини абонента, дирекція не несе відповідальності за наслідки. При цьому абонент відшкодовує дирекції втрати по відновленню постачання теплової енергії.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу послуги з теплопостачання та технічного обслуговування системи центрального опалення, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, проте відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманих послуг, у зв'язку з чим в останнього в період з грудня 2011 року по квітень 2012 року виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 26 543,51 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви розрахунками нарахувань та актами прийому виконаного опалення та технічного обслуговування.

В порушення умов договору та чинного законодавства відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті наданих послуг, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 26 543,51 грн.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо отриманих послуг від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 1124 від 01.02.2005 та додатками до нього строк оплату за спожиті послуги не здійснив.

Судом встановлено, що після звернення позивача з указаним позовом до суду відповідач погасив основну заборгованість перед позивачем у розмірі 26 543,51 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями банківських виписок з особового рахунку позивача.

Стаття 80 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд припиняє провадження у справі.

Припинення провадження у справі -це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Надані позивачем докази свідчать про відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 26 543,51 грн., що у відповідності до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою припинення провадження у справі в цій частині.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 96,37 грн. інфляційної складової боргу, 94,83 грн. трьох відсотків річних та 489,93 грн. пені за період прострочення вказаний в розрахунку.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями п. 3.4 додатку 2 до договору встановлено, що у випадку несплати за користування послугами, вказаними у цьому договорі, до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього додатку) дирекція по експлуатації нежилих будинків нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочки платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами статті 625 Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З огляду на вищевикладене суд погоджується з розрахунком пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в розмірі 489,93 грн., 3 % річних в розмірі 94,83 грн. та інфляційних витрат в розмірі 96,37 грн., наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, відповідачем було прострочено оплату за надані послуги і сплачено заборгованість після порушення провадження у справі, тому витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТС" (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 9, код ЄДРПОУ 30729723 з будь-якого рахунку виявленого під час виконання судового рішення) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, код ЄДРПОУ 03366500) 489 (чотириста вісімдесят дев'ять) грн. 51 коп. пені, 96 (дев'яносто шість) грн.. 37 коп. інфляційних нарахувань, 94 (дев'яносто чотири) грн. 83 коп. трьох процентів річних та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В частині стягнення основного боргу в розмірі 26 543,51 грн. провадження у справі припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Грєхова О.А.

Дата підписання: 18.07.2012