Рішення

від 03.07.2012 по справі 5023/2606/12 (н.р. 5023/9166/11)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2012 р. Справа № 5023/2606/12 (н.р. 5023/9166/11)

вх. № 2606/12 (н.р. 9166/11)

Суддя господарського суду Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федорова Т.О.

за участю представників сторін:

позивача - Пигіда А.С. за дов. № 02/7-1101 від 25.06.12 року; відповідача - не з"явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Державного регіонального геологічного підприємства "Донецькгеологія", м.Артемівськ

до Місцевої громадської організації "Ізвєстія", с. Верхньоводяне

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача 108398,42 грн., у тому числі 76560,00 грн. боргу, 11031,12 грн. пені та 20807,30 грн. штрафу за договором Вб-09-18 від 18.05.2009 року. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання в частині оплати послуг за договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка не була погашена.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 листопада 2011 року було прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №5023/9166/11.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.12.2011 по справі №5023/9166/11 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 апеляційну скаргу ДРГП "Донецькгеологія" задоволено, рішення господарського суду Харківської області від 20.12.2011 скасовано та прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги. Вирішено стягнути з МГО "Ізвєстія" на користь ДРГП "Донецькгеологія" 76 560,00 грн. боргу, 11 031,12 грн. пені та 20 807,30 грн. штрафу.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.05.2012р. по справі №5023/9166/11 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 та рішення господарського суду Харківської області від 20.12.2011 у справі № 5023/9166/11 в частині стягнення пені сумі 11 031,12 грн. та штрафу у сумі 20 807,30 грн. скасовано, та в цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 у справі № 5023/9166/11 залишено без змін.

На підставі витягу автоматизованої системи документообігу господарського суду Харківської області від 11.06.12р. для розгляду справи №5023/2606/12 (н.р. №5023/9166/11) було призначено суддю Жельне С.Ч.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.06.2012р. по справі №5023/2606/12 (н.р. №5023/9166/11) частково припинено стягнення за наказом господарського суду Харківської області виданим 29.03.2012р. на виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2012р. по справі №5023/9166/11 в частині стягнення з Місцевої громадської організації "Ізвєстія" на користь Державного регіонального геологічного підприємства "Донецькгеологія" 11 031,12 грн. пені та 20 807,30 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.06.2012р. прийнято заяву ДРГП "Донецькгеологія" (вх.11870 від 26.06.2012р.) про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 3981,12 грн. інфляційних, 2101,73 грн. 3% річних та 10858,93 грн. пені.

У судове засідання 03.07.2012р. представник позивача з"явився, просить задовольнити зменшені позовні вимоги.

Відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, свого представника не направив, про дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином в установленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року"(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі -ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

18.05.2009 року між Державним регіональним геологічним підприємством "Донецькгеологія" (підрядник) та Місцевою громадською організацією "Ізвєстія" (замовник) був укладений договір підряду № Вб-09-18 (договір), відповідно до умов якого за дорученням замовника підрядник виконує бурові роботи по підйому насосу ЕЦВ зі свердловини № 8 у с. Самойлівка (п.1.1.).

У відповідності до п. 1.2. договору, зміст та об'єми робіт встановлюються технічним завданням.

У п. 2.2 договору, сторони встановили вартість робіт у сумі 25 686,50 грн., в т. ч. ПДВ - 4 281,10 грн.

До початку робіт замовник здійснює передоплату шляхом перерахунку грошових коштів у розмірі 50% від усієї вартості. Наступна оплата здійснюється за фактично виконані роботи на протязі 10 днів після підписання акту за формою 2 (п.2.3.).

Фактично виконані об'єми робіт оформлюються двосторонніми актами форми 2 (п.2.4.).

У п. 2.7. сторони передбачили, що у випадку неможливості підйому насосу з причин, які не залежать від підрядника, замовник зобов'язується сплатити фактично виконані роботи та витрати.

Початком робіт сторони визначили - травень 2009р., а закінчення робіт - липень 2009р. (п.3.2.).

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ( ст. 174 ГК України).

Відповідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ч. 1 ст. 837 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін (ч.3 ст. 844 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 844 ЦК України якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи.

Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов'язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором.

У зв'язку з неможливістю позивачем виконати роботи у зазначений строк та, враховуючи виникнення додаткових витрат, між сторонами правочину були укладені додаткові угоди:

- № 1 від 01.09.2009р. (щодо вартості додаткових робіт).

Відповідно до п. 3 додаткової угоди № 1 від 01.09.2009 р. вартість додаткових робіт складає 23 754,50 грн.

Згідно з п. 4 додаткової угоди № 1 від 01.09.2009 р. кінцевий строк виконання робіт -30.11.2009 р.

- № 2 від 11.05.2010р. (стосовно встановлення фінансових санкцій).

Відповідно до п.п. 1.1. додаткової угоди № 2 від 11.05.2010 року до договору встановлено, що підрядник виконує додаткові об'єми робіт, перелік яких перерахований в кошторисі, що погоджений сторонами та є невід'ємною частиною зазначеної додаткової угоди до договору підряду.

Згідно з п. 2.1. додаткової угоди № 2 від 11.05.2011 р. загальна вартість робіт визначається по вартості станко-години роботи бурового агрегату підрядника та є підставою для проведення взаємних розрахунків.

У відповідності до додаткової угоди № 2 від 11.05.2011 р, п.п. 2.3., вбачається, що підтвердженням виконаних робіт та підставою для їх оплати є буровий журнал, в якому ведеться облік робочого часу та виконаних робіт, після чого складається табель виходу днів робітників бурової бригади, а саме на підставі якого провадиться оплата за відроблений час на протязі 3-х календарних днів після підписання сторонами акта КБ-2, форми 3.

- Угодами від 01.08.2010р., від 01.09.2010р. та 01.10.2010р. подовжувались терміни дії договору.

Вартість робіт за договором складала 25686,50 грн., але за умовою, що у випадку виникнення додаткових робіт й затрат зі збільшенням кошторисної вартості укладаються додаткові угоди, (п. 2.6. договору).

Пунктом 2.3. договору передбачається, що оплата проводиться за фактично виконані роботи протягом 10 днів після підписання акту за формою 2.

В обґрунтування позовних вимог Державне регіональне геологічне підприємство "Донецькгеологія" посилався на те, що роботи з боку позивача були виконані на загальну суму 112 573,19 грн., підписані сторонами акти виконаних робіт, але акт за жовтень місяць 2010р. на суму 5 040,00 грн. з боку відповідача не підписано, розрахунки з позивачем у повному обсязі не проведені, сплачена була сума на користь позивача у розмірі 36 013,19 грн..

У зв'язку з цим, 22.12.2010р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою погашення зазначеної заборгованості у сумі 76 560,00 грн..

Проте, відповіді на претензію відповідачем надано не було, кошти на погашення вказаної заборгованості не перераховані. У зв'язку з цим, Державне регіональне геологічне підприємство "Донецькгеологія" звернулося до господарського суду Харківської області з відповідним позовом за захистом своїх порушених прав.

Матеріали справи свідчать, що позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача на свою користь вартість виконаних робіт, які були прийняті замовником у відповідності до актів приймання виконаних підрядних робіт, у розмірі 76 560,00 грн. Крім того, позивач просив стягнути 11 031,12 грн. пені та 20 807,30 грн. штрафу.

Матеріали справи свідчать, що позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача на свою користь вартість виконаних робіт, які були прийняті замовником у відповідності до актів приймання виконаних підрядних робіт, у розмірі 76 560,00 грн. Крім того, позивач просив стягнути 11 031,12 грн. пені та 20 807,30 грн. штрафу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 по справі №5023/9166/11 апеляційну скаргу ДРГП "Донецькгеологія" задоволено, рішення господарського суду Харківської області від 20.12.2011 по справі №5023/9166/11 скасовано та прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги. Вирішено стягнути з МГО "Ізвєстія" на користь ДРГП "Донецькгеологія" 76 560,00 грн. боргу, 11 031,12 грн. пені та 20 807,30 грн. штрафу.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.05.2012р. по справі №5023/9166/11 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 та рішення господарського суду Харківської області від 20.12.2011 у справі № 5023/9166/11 в частині стягнення пені сумі 11 031,12 грн. та штрафу у сумі 20 807,30 грн. скасовано, та в цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 у справі № 5023/9166/11 залишено без змін.

Зважаючи на викладене судом розглядається вимога про стягнення з відповідача пені сумі 11 031,12 грн. та штрафу у сумі 20 807,30 грн. після зменшення позовних вимог судом розглядається вимога про стягнення з відповідача 3981,12 грн. інфляційних, 2101,73 грн. 3% річних та 10858,93 грн. пені за договором Вб-09-18 від 18.05.2009 року.

Відповідно до ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України Вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 23.05.2012р. по справі №5023/9166/11 під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства вирішити спір.

Судом встановлено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 5.2 договору встановлено, що у разі порушення строків здачі робіт відповідач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми несплачених або невиконаних робіт.

На підставі п. 3.1. додаткової угоди №2 від 11.05.2010 за порушення строків виконання зобов'язань відповідач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,1% вартості робіт, за які допущено прострочення оплати, а за прострочення більше 30 днів - додатково утримується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Частиною 1 ст. 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В постанові Верховного Суду України від 07.11.2011 у справі № 5002-2/5109-2010, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення про пріорітетність норм Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якими обмежено розмір пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України, над положенням ч. 2 ст. 551 ЦК України зазначено, що яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Також, в постанові Верховного Суду України від 28.02.2011 у справі № 23/225, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції ч. 2 ст. 231 ГК України, зазначено, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Згідно ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями, відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". За таких підстав позовні вимоги в частині стягнення 10858,93 грн. пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних. За таких обставин, вимоги позивача про стягнення 3981,12 грн. інфляційних та 2101,73 грн. 3 % річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Питання, щодо стягнення з відповідача витрат по сплаті державного мита було вирішено Харківським апеляційним господарським судом під час розгляду справи №5023/9166/11.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 15, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов в частині позовних вимог про стягнення пені, інфляційних та процентів річних задовольнити.

Стягнути з Місцевої громадської організації "Ізвєстія" (64841, Харківська область, Близнюківський район, с. Верхньоводяне, вул. Шкільна, 18, код в ЄДРПОУ 35069658, р/р 260013012296 у Лозівському відділенні ВАТ ДОБУ, МФО 350192) на користь Державного регіонального геологічного підприємства "Донецькгеологія" (84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Сибірцева, 17, код в ЄДРПОУ 25119860, р/р 26009051804836 АТ ДРУ «Приватбанк» у м. Артемівську МФО 335496) 10858 грн. 93 коп. пені та 3981 грн. 12 коп. інфляційних, 2101 грн. 73 коп. - 3% річних.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано судом 09.07.2012 р.

Суддя Жельне С.Ч.