Рішення

від 24.07.2012 по справі 5024/902/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2012 р. Справа №5024/902/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Горголь О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства "МОНОЛІТ", м. Одеса

до приватного підприємства "Будлюкссервіс", м. Херсон

про стягнення 135023,70

за участі представників:

позивача - не прибув;

відповідача - Варняк Н. С., дов. № б/н від 11.07.2012р., Беженар Є. О., представник, дов. № б/н від 11.07.2012р., Ходос Є. А., представник, дов. № б/н від 11.07.2012р., Сначов Ю. М., представник, дов. № б/н від 23.07.2012 р.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення 130000 грн. безпідставно отриманих грошових коштів та 5023 грн. 70 коп. процентів за користування грошовими коштами.

Відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що спірна сума була отримана ним не безпідставно, а в рахунок оплати підрядних робіт. Зазначає, що між сторонами велись перемови щодо укладення договору підряду відповідно до якого відповідач зобов'язаний був виконати будівельні роботи для позивача, а останній оплатити вартість таких робіт. У зв'язку з цим відповідач передав позивачу підписаний зі своєї сторони та скріплений печаткою екземпляр договору. Позивачем примірник договору підписаний та скріплений печаткою зі своє сторони відповідачу повернутий не був. Також відповідач стверджує, що позивач в якості оплати за виконання підрядних робіт перерахував йому 150000 грн. В подальшому позивач звертався до відповідача з проханням повернути 50% здійсненої оплати, у зв'язку з чим відповідачем було повернуто 20000 грн. Щодо решти грошових коштів в сумі 130000 грн., то відповідач стверджує, що вказана сума була витрачена ним на придбання матеріалів, передплату робітникам та підготовку робіт.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Як слідує з матеріалів справи позивач платіжним дорученням №2635 від 08 грудня 2011 року згідно рахунку-фактури відповідача №СФ-0000029 від 05 грудня 2011 року перерахував відповідачу 150000 грн. в якості передплати за будівельно-монтажні роботи по договору №1-07 від 04.12.2011 р.

Оскільки, договір на виконання відповідачем будівельно-монтажних робіт сторонами не укладався, роботи зазначені в рахунку №СФ-0000029 від 05 грудня 2011 року не виконувались, позивач зазначає, що грошові кошти були перераховані ним помилково, у зв'язку з чим він звернувся до відповідача з вимогою про повернення сплачених грошових коштів.

Пунктом 6 Указу Президента України від 16.03.1995, №227/95 "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" установлено, що підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був повернути позивачу грошові кошти в сумі 150000 грн. до 13 грудня 2012 року.

Відповідач платіжним дорученням №80 від 14 грудня 2011 року перерахував позивачу 20000 грн. Решта грошових коштів в сумі 130000 грн. відповідачем позивачу не повернута.

Відповідно до положень статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Враховуючи викладене позовні вимоги в частині стягнення 130000 грн. боргу підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача з посиланням на те, що спірна сума була отримана ним не безпідставно, а в рахунок оплати підрядних робіт не можуть бути прийняті судом до уваги з огляду на наступне.

Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано доказів укладення з позивачем договору підряду, на підставі якого був виписаний рахунок.

Відповідачем не доведено, що спірні кошти були сплачені позивачем за виконання підрядних робіт. Додані в якості доказів виконання будівельних робіт акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2012 року та довідка про вартість виконаних будівельних робіт (і витрати) за травень 2012 року такими не є, оскільки не підписані уповноваженими представниками та не скріплені печатками сторін. Крім того, вказані документи складені за травень 2012 року, тоді як стверджує сам відповідач 130000 грн. були витрачені ним ще до 14 грудня 2011 року, тобто до повернення ним частини отриманих від позивача коштів в сумі 20000 грн.

Додані до справи пояснення фізичних осіб та трудові угоди не є належними і допустимим доказами виконання будівельних робіт в розумінні ст. 34 ГПК України, а тому судом не приймаються.

Суд також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У випадку спірних правовідносин, після перерахування позивачем відповідачу грошових коштів, вони знаходились у відповідача в користуванні.

Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відтак, право позивача на нарахування та отримання процентів за користування чужими грошовими коштами передбачено законом. Однак, розмір таких процентів ні сторонами ні положеннями Цивільного кодексу України чи інших актів цивільного законодавства, не передбачений. Тому у даному випадку слід застосовувати аналогію закону щодо розміру стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами відповідно до ст. 1048 ЦК України, оскільки статтею 8 ЦК України передбачено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону), а в даному випадку подібність відносин полягає в користуванні грошовими коштами.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відтак, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача проценти за користування чужими грошовими коштами, що обчислюються від суми неповернутих коштів (130000 грн.), яка підлягала поверненню позивачу, на рівні облікової ставки Національного банку України, що становить 5023,70 грн.

Така правова позиція суду з приводу стягнення процентів за користування безпідставно одержаними грошовими коштами кореспондується з позицією Верховного Суду України викладеною у постанові від 24.01.2006 р. №14/130.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Позивачу має бути повернуто з державного бюджету 0,53 грн. зайво сплаченого судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства "Будлюксервіс" (вул. 5 Східна, 25, м. Херсон, ід. код 36236475) на користь приватного підприємства "Моноліт" (Лідерсовський бульвар, 19/21, м. Одеса, ід. код 30445708) - 130000 грн. безпідставно отриманих грошових коштів та 5023 грн. 70 коп. процентів за користування грошовими коштами, 2700 грн. 47 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути приватному підприємству "Моноліт" (Лідерсовський бульвар, 19/21, м. Одеса, ід. код 30445708) з державного бюджету 0 (нуль) грн. 53 коп. зайво сплаченого судового збору, перерахованого платіжним дорученням №3271 від 13.06.2012 р.

Повне рішення складено 25.07.2012 р.

Суддя Л.І. Александрова