Постанова

від 06.09.2012 по справі 5024/902/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2012 р.Справа № 5024/902/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді В.Б. Туренко

суддів: Л.В. Поліщук, Г.П. Разюк (на підставі розпорядження в.о. голови суду №652 від 05.09.2012 р. )

при секретарі судового засідання: А.М. Ільченко

за участю представників сторін:

від позивача - В.В. Денисюк

від відповідача -Є.О. Беженар, Є.А. Ходос

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „БУДЛЮКССЕРВІС"

на рішення господарського суду Херсонської області від 24.07.2012 р.

у справі №5024/902/2012

за позовом Приватного підприємства „МОНОЛІТ"

до Приватного підприємства „БУДЛЮКССЕРВІС"

про стягнення 135 023,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

В червні 2012 року ПП „МОНОЛІТ" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з ПП „БУДЛЮКССЕРВІС" безпідставно набутих коштів та процентів за користування чужими грошовими коштами в загальній сумі 135 023,70 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що ПП „МОНОЛІТ" помилково перерахував на поточний рахунок відповідача в якості предоплати за будівельно-монтажні роботи 150 000 грн. Але відповідний договір не укладався, роботи не виконувалися, тому 14.12.2011р. відповідач повернув позивачу 20 000 грн. У зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти у розмірі -130 000 грн. та проценти за користування чужими грошовими коштами у сумі -5023,70 грн., нараховані за період з 15.12.2011 р. по 13.06.2012 р. (а.с. 2-3 т.1).

У відзиві на позов відповідач зазначив про його необґрунтованість, посилаючись на те, що між сторонами існують договірні правовідносини, що підтверджується укладеним між сторонами договором підряду від 04.12.2011 р., на підставі якого виконувались будівельно-монтажні роботи в двох житлових будинках, розташованих по вул. Щорса в м. Одесі. (а.с. 28-29 т.1).

Рішенням господарського суду Херсонської області від 24.07.2012 р. (суддя Александрова Л.І.), оформленим відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 25.07.2012 р., позов задоволено з мотивів доведеності заявлених вимог.

Не погодившись з даним рішенням, відповідач 03.08.2012 р. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати, у позові відмовити, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Відзив на апеляційну скаргу позивач не надав.

Заслухавши представників сторін , дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія зазначає наступне.

За твердженням відповідача, 04.12.2011 р. ПП „БУДЛЮКССЕРВІС" підписало договір підряду, за яким останнє зобов'язалось виконати будівельно-монтажні роботи в двох житлових будинках, розташованих в м. Одесі, вул. Щорса, а ПП „МОНОЛІТ" -прийняти ці роботи і оплатити їх вартість, яка договором визначена у розмірі 800 000,00 грн. Однак, ПП „МОНОЛІТ" цей договір не підписав, посилаючись на відсутність у його представника таких повноважень, обидва екземпляри договору залишились у ПП „МОНОЛІТ" для подальшого оформлення. На виконання умов договору, ПП „БУДЛЮКССЕРВІС" видало ПП „МОНОЛІТ" рахунок-фактуру №СФ-0000029 від 05.12.2011 р., на суму 150 000,00 грн. в якому зазначило: „Предоплата згідно договору №1-07 від 04.12.2011 р. за будівельно-монтажні роботи". Зазначений рахунок оплачений ПП „МОНОЛІТ", що підтверджується платіжним дорученням №2635 від 08.12.2011 р. (а.с. 7,51 т.1). Будівельно-монтажні роботи на вказаних об'єктах відповідач розпочав в грудні 2011 р. На вимогу керівництва ПП „МОНОЛІТ", відповідач, з урахуванням того, що ним вже були витрачені 130 000,00 грн. на придбання будівельного оснащення, предоплату працівникам та підготовку робіт, за платіжним дорученням №80 від 14.12.2011 р. повернув позивачу 20 000,00 грн. (а.с. 8 т.1). Будівельно-монтажні роботи проводились відповідачем до травня 2012 р. На неодноразові звернення в усній та письмовій формі щодо повернення підписаного ПП „МОНОЛІТ" екземпляра договору підряду, підписання актів виконаних робіт, останнє ухилилось.

Таким чином, відповідач вважає, що договір підряду був укладений між сторонами у спрощений спосіб, що підтверджується письмовими поясненнями фізичних осіб, які були присутні при його підписанні, трудовими угодами, факт виконання робіт за цим договором підтверджений актом приймання виконаних будівельних робіт за травень 2012 р. та довідкою про їх вартість.

Між тим, відповідно до ч.1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Наведені відповідачем обставини не свідчать про укладання договору у спрощений спосіб, в матеріалах справи відсутній договір, який підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

Крім того, існують деякі розбіжності у самій даті договору, оскільки, в рахунку-фактурі №СФ-0000029 від 05.12.2011 р. відповідач зазначає договір за №1-07 від 04.12.2011 р. , тоді як в листі вих. №8 від 03.02.2012 р. вказаний договір б/н від 09.12.2011 р. Відтак, договір підряду є неукладеним, оскільки сторонами у належній формі не досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними для договору підряду є умови, зокрема, щодо його предмету, ціни, строку виконання робіт. За змістом ст. 844 ЦК України на виконання робіт, передбачених договором підряду, складається кошторис. Наявність кошторису є істотною умовою договору підряду, оскільки така необхідність визнана законом. В матеріалах справи кошторис відсутній.

Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Вказана норма визначає загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Набуття або збереження майна в будь-якому випадку має бути безпідставним. Безпідставність полягає в тому, що придбання або збереження майна відбувається без правових підстав, встановлених не тільки законом або договором, а й адміністративним актом та одностороннім правочином.

Згідно ч.2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 р. №554 затверджені типові форми первинних документів з обліку в будівництві, якими є „Акт приймання виконаних будівельних робіт" за формою КБ-2в та „Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат" за формою КБ-3. Саме ці документи, які складаються щомісячно та повинні бути підписані замовником і підрядником, скріплені їх печатками, підтверджують обсяг та вартість виконаних підрядних робіт, і є підставами для здійснення розрахунків.

Наявні в матеріалах справи акт приймання виконаних будівельних робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2012 року, не є належними доказами виконання таких робіт, оскільки не підписані ні підрядником, ні замовником та не скріплені їх печатками. Крім того, судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що вищевказані документи складені за травень 2012 року, тоді як стверджує відповідач 130 000,00 грн. були витрачені останнім ще до 14.12.2011 р., тобто до повернення ним частини отриманих від позивача коштів.

Додані до матеріалів справи письмові пояснення фізичних осіб та трудові угоди не є належними та допустимими доказами виконання будівельних робіт в розумінні ст. 34 ГПК України.

Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідачем, всупереч ст.ст. 33,34 ГПК України не доведено факт укладання між сторонами договору підряду та виконання будівельних робіт, а тому безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 130 000,00 грн. підлягають поверненню ПП „МОНОЛІТ".

Частиною 3 ст. 1214 ЦК України передбачено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Згідно приписів ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Однак, судова колегія не погоджується з висновком місцевого господарського суду відносно стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами із посиланням на постанову Верховного суду України від 24.01.2006 р. №14/130 та застосування аналогії закону щодо розміру стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами відповідно до ст. 1048 ЦК України, оскільки предметом спору у тій справі було стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, отриманими за кредитним договором. У даній справі обов'язок повернення коштів є грошовим зобов'язанням, відповідальність за порушення якого встановлена ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, вищевказані вимоги позивачем не заявлялись, а тому апеляційна інстанція не має підстав для їх задоволення. В судовому засідання апеляційної інстанції представник позивача заявив, що не наполягає на стягненні процентів.

З урахуванням викладеного, рішення господарського суду підлягає скасуванню частково.

Враховуючи результати апеляційного перегляду, розподіл судових витрат здійснюється згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: .

Апеляційну скаргу ПП „БУДЛЮКССЕРВІС" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 24.07.2012 р. у справі №5024/902/2012 скасувати частково.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ПП „БУДЛЮКССЕРВІС" на користь ПП „МОНОЛІТ" 130 000,00 грн. безпідставно отриманих грошових коштів, 2600,00 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ПП „МОНОЛІТ" на користь ПП „БУДЛЮКССЕРВІС" судовий збір в сумі 46,00 грн. за апеляційний перегляд.

Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідні накази.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови підписано 11.09.2012 р.

Головуючий суддя В.Б. Туренко

Суддя Л.В. Поліщук

Суддя Г.П. Разюк