Постанова

від 20.07.2012 по справі 2а-1040/12/0170/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

20 липня 2012 р. (15:00 год.) Справа №2а-1040/12/0170/18

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Панова О.І., при секретарі Карпенко Л.П.., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірного підприємства "Сі Ен Жі Ес Інженірінг"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення

представники сторін: не з'явились.

Суть справи: Дочірне підприємство "Сі Ен Жі Ес Інженірінг" (далі-Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі- Відповідач) про скасування податкового повідомлення - рішення № 0012322301 від 02.12.2011р. прийняте ДПІ в м. Сімферополь АР Крим.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Закону України "Про податок на додану вартість". Позивач зазначає, що висновки відповідача щодо невірного формування податкового кредиту у зв'язку з тим, що контрагент реалізував товарів на адресу покупців стільки, скільки було придбано у ТОВ "БМ Технологія", оскільки факт поставки ТОВ "БМ Технологія" товарів на адресу контрагента позивача не підтверджено, то податкові накладні складені необґрунтовано, отже в свою чергу контрагент позивача не міг поставляти продукцію на адресу позивача - не відповідає фактичним обставинам справи. Представник позивача підкреслив, що товарність господарської операції підтверджується первинними бухгалтерськими документами та наступним використанням отриманого товару в господарської діяльності позивача з метою отримання прибутку, що підтверджено податковим органом у акті, тому спірне рішення підлягає скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.01.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання представник позивача не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представників сторін на підставі наявних в справі матеріалів, оскільки по справі достатньо доказів для вирішення її по суті.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірне підприємство "Сі Ен Жі Ес Інженірінг" є юридичною особою (ідентифікаційний код юридичної особи - 20755545), зареєстрованою Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 09.08.1994 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №432283.

З Довідки АА №009914 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що основними видами діяльності ДП "Сі Ен Жі Ес Інженірінг" по КВЕД є:

74.20.1 Діяльність у сфері інжинірингу;

45.25.4 Монтаж металевих конструкцій;

45.21.1 Будівництво будівель;

52.12.0 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту;

74.40.0 Рекламна діяльність.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований в податковому органу платником податків та зборів, в тому числі є платником податку на додану вартість.

Таким чином, ДП "Сі Ен Жі Ес Інженірінг" являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язаній виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим наказу №2993 від 17.08.2011р. та письмового повідомлення від 17.08.2011р. №359/10/23-7 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП "Сі Ен Жі Ес Інженірінг" з питань дотримання податкового законодавства при правових відносинах з ТОВ "Прогрес і К" за період з 08.07.2009 року по 30.06.2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 12150/23-7/20755545 від 31.08.2011 року, за висновками якого встановлено порушення

- п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97р., в результаті чого завищено значення рядка 26 "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" на загальну суму 24220, грн., у т.ч. за лютий 2010р. у сумі 12110,00 грн., за березень 2010 р. у сумі 12110, 00 грн., ряд. 24 "залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підпусками поточного звітного періоду" за квітень 2010 р. у сумі 280,00 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.09.2011 року №0009482301, яким зменшена сума бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2010р. у розмірі 23220,00 грн.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням №0009482301 від 13.09.2011р., позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність донарахування податкових зобов'язань та встановлено наступне.

Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій під час формування позивачем податкового кредиту у квітні 2010 року були визначені в Законі України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (надалі Закон).

Суд зазначає, що згідно з підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість"податкове зобов'язання -загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді.

За пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

У підпункті 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності такого платника податку, виникає виключно по факту нарахування (уплати) такого податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Відповідно до п.3.4 ст. 3 наказу Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997р. "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання", зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 09.07.1997р. за №250/2054, із змінами, що діяли під час виникнення спірних правовідносин, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Судом встановлено, що за даними акту перевірки контрагент ТОВ "Прогрес і К" декларувало у податковій звітності господарські операції щодо придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств та продажу покупцям, які фактично не відбувались, а отже є нікчемними. Згідно бази даних детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за період з лютого по квітень 2010р. основним постачальником ТОВ "Прогрес і К" було ТОВ "БМ Технологія", який має стан 11-припинено, але не знято з обліку.

Отже відповідач у акті перевірки зазначив, що ТОВ "Прогрес і К" реалізовувало товарів на адресу покупців стільки скільки було придбано у ТОВ "БМ Технологія". Оскільки, факт поставки ТОВ "БМ Технологія" товарів на адресу ТОВ "Прогрес і К" не підтверджено, податкові накладні складені необґрунтовано, тов свою чергу ТОВ "Прогрес і К" не могло поставляти продукцію на адресу ДП "Сі Ен Жі Ес Інженірінг".

Також у акті перевірки зазначено, що позивач перерахував кошти на рахунок ТОВ "Прогрес і К" без мети реального настання передбачених наслідків виключно, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Проте, доказами, наявними в матеріалах справи, спростовуються висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту.

Матеріали справи свідчать про те, що між ДП"Сі Ен Жі Ес Інженірінг" (Покупець) та ТОВ "Прогрес і К" (Постачальник) був укладений договір поставки №ПК/2ПТ-214 від 11.02.2010 р. з додатком №1,2.

п. 1.1 Відповідно до умов договору Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця Товар, а Покупець зобов'язується прийняти та сплати Товар, на умовах визначених цим Договорм.

п. 1.2 Відповідно до умов договору точне найменування, асортимент, кількість та якість Товару повинні відповідати специфікаціям, узгодженими сторонами.

п. 2.1 Ціна Товару узгоджена сторонами та вказана у Специфікаціях к цьому договору, та включає в себе вартість упаковки, маркировки та поставки товару у відповідності з умовами цього договору. Ціна товару може бути змінена по взаємній згоді сторін у зв'язку зі зміною умов поставки товару або якості товару.

п. 2.3 Покупець проводить оплату вартості товару шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника в порядку узгоджено сторонами та вказаного в специфікаціях.

9.1. Даний договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та дії до 31.12.2010р.

Відповідно до специфікації №1 до договору №ПК/2ПТ-214 від 11.02.2010р., в якому зазначено , що постачальник зобов'язаний надати Товар (Запорний приклад ЗУ1(креслення PPLN-ST-DTN-150л.2), а покупець сплатити в кількості 150 шт. вартістю 816,67 грн. за одиницю на загальну суму 147000,60 грн., у т.ч ПДВ у сумі 24500,00 грн.

ТОВ"Пргрес і К" на виконання договору виписало позивачу накладні накладну № 21 від 26 квітня 2010р. на суму 122500,00 та ПДВ у розмірі 20% - 24500,60 грн., а отже на загальну суму 147000,60 грн., також ТОВ "Прогрес і К" було виписано прибутковий орден №276 від 26.04.2010р., з якого вбачається, що співробітник позивача ОСОБА_1 отримав запорний приклад ЗУ1 у кількості 150 шт.

Також судом вбачається, що товар (запорний приклад ЗУ 1 (крислення PPLN-ST-DTN-150л.2), отриманий позивачем від ТОВ "Прогрес і К", був відвантажений згідно митної декларації №6000000009/2010 від 09.05.2010р. та рахунку №01-SSPL-14-EXP-005 від 01.06.2010р. до NCG Servis Company Ltd 89? Keneddy Avenue, Officce 201? P.O. Box 6624, Nicosia, Cyprus.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до платіжних доручень №311 від 18.02.2010 р. на загальну суму 72659,58 грн. грн. (призначення платежу - часткова сплата по рахунку №8 від 11.02.2010р. за стіл СТ-1, запорний приклад ЗУ -1); №371 від 02.03.2010 р. на загальну суму 72660,00 грн. (призначення платежу - часткова сплата по рахунку №8 від 11.02.2010р. за стіл СТ-1, запорний приклад ЗУ -1); №603 від 07.04.2010 р. на загальну суму 8832,04 грн. грн. (призначення платежу - сплата по рахунку №9 від 24.03.2010 р. (частково) за струбцина), позивачем було сплачено за надані послуги у сумі 146791,59 грн. грн. у т.ч. ПДВ - 25691,94 грн., з яких відповідач вважає було сплачено за запорний приклад ЗУ у кількості 150 шт. вартістю 816,67 грн. у розмірі 147000,60 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 24500,00 грн.

На підставі вищезазначеного ТОВ "Прогрес і К" були виписані на адресу позивача наступні податкові накладні:

- №13 від 18.02.2010р. на суму 72659,58 грн. грн. у т.ч. ПДВ 12109,93 грн.;

- №21 від 02.03.2010р. на суму 72660,00грн. у т.ч. ПДВ 12110,00 грн.,

- №26 від 07.04.2010р. на суму 8832,04 грн. у т.ч. ПДВ 1472,01 грн,

отже на загальну суму 146791,59 грн. у т.ч. ПДВ 25691,94 грн., з яких відповідач вважає було сплачено за запорний приклад ЗУ у кількості 150 шт. вартістю 816,67 грн. у розмірі 147000,60 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 24500,00 грн.

Зазначені податкові накладні відображені у розрахунках корегування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість позивача за відповідні періоди, а саме за березень- травень 2010р.

Отже, судом встановлено, що вказані суми податку на додану вартість згідно податкових накладних були включені до складу податкового кредиту у звітному періоді лютому-квітні 2010 року.

Суд зазначає, що згідно положень п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Закону України "Про податок на додану вартість" свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Судом встановлено, що постачальник товару, придбання яких є для позивача підставою для формування податкового кредиту з ПДВ, на момент вчинення відповідної господарської операції був зареєстрований платником податку на додану вартість (свідоцтво платника податку на додану вартість №100232815 (а.с. 85)) і мав право видавати податкові накладні. Податковий кредит за цими операціями складається з суми податку на додану вартість, сплаченої позивачем за встановленою ставкою у зв'язку з придбанням товарі (послуг), виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг).

Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин суд приходить до висновку, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача був юридичною особою, зареєстрованою як платники податку на додану вартість і тому відповідно до вимог діючого законодавства мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Позивачем суми ПДВ були включені у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому були отримані товари, що підтверджено податковими накладними, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, суд приходить до висновку про додержання позивачем вимог п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо періоду формування податкового кредиту та, як слідство, про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.

Суд зазначає, що посилання податкового органу на порушення вимог закону при здійсненні господарських операцій за ТОВ "БМ Технологія"(ЄДРПОУ 36553852) не можуть бути прийняті до уваги при вирішенні спору, оскільки відповідачем не надано жодного доказу того, що ТОВ "БМ Технологія" є "ланкою" у ланцюгу постачання саме того товару, який є предметом договору позивача із ТОВ "Прогрес і К".

Твердження відповідача про порушення позивачем правил оподаткування пов'язується із висновком про безтоварність проведених господарських операцій і нікчемністю укладених угод, укладених котрагентом позивача - ТОВ "Прогрес і К" із іншою особою - ТОВ "БМ технологія".

Однак ці доводи відповідача не мають жодного відношення до спірних правовідносин.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом постачальниками у ланцюгу постачання є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких постачальників, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Також, суд зазначає. що посилання відповідача на наявність ознак нікчемності правочинів, укладених між ДП "Сі Ен Жі Ес Інженірінг" та ТОВ "Прогрес і К", з придбання останнім товарів (послуг) (ТМЦ), оскільки їх укладено з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, а, отже, і моральним засадам суспільства, у судових засідання свого підтвердження не знайшли.

Суд, зауважує, що під господарською діяльністю у статті 3 Господарському кодексі України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до статті 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Так, позивач та його контрагент -ТОВ "Прогрес і К" є суб'єктами господарювання, які з положень Конституції України та ст. 6 Господарського Кодексу, знаходяться під охороною держави, яка забороняє незаконне втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини, визнаючи свободу підприємницької діяльності у межах, визначених законом та вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України.

Податкова політика, визнана державою відповідно до ст. 10 Господарського кодексу України, спрямована на забезпечення економічно обґрунтованого податкового навантаження на суб'єктів господарювання, стимулювання суспільно необхідної економічної діяльності суб'єктів, а також дотримання принципу соціальної справедливості та конституційних гарантій прав громадян при оподаткуванні їх доходів.

Суб'єкти господарювання згідно частини першої статті 19 ГК України мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ч. 1 ст. 215 ЦК України визначає, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України є лише підставою для визнання правочинів недійсними. При чому, відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, правочин дійсність якого заперечується, або стороною, або іншою заінтересованою особою може бути визнаний недійсним тільки судом.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідач позбавлений права самостійно визнавати договори недійсними з підстав недотримання під час їх укладення вимог, що встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним (нікчемним) судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується їх вимоги чи заперечення, крім випадків, передбачених ст. 72 КАС України.

Відповідач, всупереч вимогам ч.ч.1, 2 ст. 72 КАС України, не надав суду доказів того, що правочин між позивачем та ТОВ "Пргрес і К", був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Разом з тим, відповідач, визнаючи існування договірних відносин, вважає, що правочин порушує публічний порядок і на цій підставі, керуючись ст. 228 ЦК України, визнав його недійсним (нікчемним).

Твердження відповідача про фактичну відсутність господарських операцій за договором, укладеним між ТОВ "Прогрес і К" і позивачем спростовуються як поясненням позивача, так і документами, що знаходяться у матеріалах справи, які свідчать про фактичне виконання правочину, фактичну наявність його результатів та використання отриманих за цим правочином ТМЦ у господарській діяльності позивача.

А саме суд зазначає, що достатнім доказом того, що правочин з наданням товарів (послуг) ТОВ "Прогрес і к" позивачу підтверджується платіжними дорученнями та податковими накладними, ці первинні документи підтверджують фактичне придбання позивачем послуг.

Слід зазначити, що відповідачем не доведено невідповідність виданих контрагентом позивача податкових накладних (на момент виникнення правовідносин) діючому законодавству України, а саме: вимогам ЗУ "Про податок на додану вартість". Тому, формування позивачем податкового кредиту на підставі отриманих від контрагента податкових накладних є обґрунтованим, а відтак, зменшення податковим органом позивачу податкового кредиту з податку на додану вартість за період лютий - квітень 2010 року на суму 24500,00 грн. та нарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 24500,00 грн. суд вважає безпідставним.

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою формування податкового кредиту є підставою для його формування та відображення у податковій звітності з податку на додану вартість, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 24500,00 грн., у зв'язку із виключенням суми у розмірі 24500,00 грн. з податкового кредиту за період лютий - квітень 2010 року.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми законодавства суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11у резолютивній частині судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №0012322301 від 02.12.2011 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірного підприємства "Сі Ен Жі Ес Інженірінг" 32,19 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Панов О.І.