Ухвала

від 09.10.2012 по справі 2а-1040/12/0170/18

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1040/12/0170/18

09.10.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін: сторони не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Панов О.І.) від 20.07.12 у справі № 2а-1040/12/0170/18

за позовом Дочірнього підприємства "СІ Ен Жі Ес Інженерінг" (вул. Куйбишева, 2/79, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95034)

до Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

заявник апеляційної скарги: Державна податкова інспекція в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.07.2012 адміністративний позов Дочірного підприємства "Сі Ен Жі Ес Інженірінг" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим №0012322301 від 02.12.2011, вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття рішення про відмову у задоволенні позову у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи Дочірне підприємство "Сі Ен Жі Ес Інженірінг" (далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі-відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0012322301 від 02.12.2011.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідачем з порушенням зазначених норм діючого законодавства.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 13.09.2011 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від №0009482301,яким позивачу зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2010року у розмірі 23220,00 грн.

Передумовою зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2010року у розмірі 23220,00 грн.став акт №12150/23-7/20755545 від 31.08.2011 документальної позапланової невиїзної перевірки ДП "Сі Ен Жі Ес Інженірінг" з питань дотримання податкового законодавства при правових відносинах з ТОВ "Прогрес і К" за період з 08.07.2009 по 30.06.2010.

Перевіркою встановлені порушення:підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" , в результаті чого завищено значення рядка 26 "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" на загальну суму 24220, грн., у тому числі за лютий 2010року у сумі 12110,00 грн., за березень 2010 року у сумі 12110,00 грн., ряд. 24 "залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підпусками поточного звітного періоду" за квітень 2010року у сумі 280,00 грн.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" , сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 1.6 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість"податкове зобов'язання-загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді.

За пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що між ДП"Сі Ен Жі Ес Інженірінг" (Покупець) та ТОВ "Прогрес і К" (Постачальник) був укладений договір поставки №ПК/2ПТ-214 від 11.02.2010 з додатком №1,2.

ТОВ"Пргрес і К" на виконання договору виписало позивачу накладні накладну №21 від 26.04.2010 на суму 122500,00 та податок на додану вартість у розмірі 20%-24500,60 грн., а отже на загальну суму 147000,60 грн., також ТОВ "Прогрес і К" було виписано прибутковий орден №276 від 26.04.2010, з якого вбачається, що співробітник позивача отримав запорний приклад ЗУ1 у кількості 150 шт.

Також судом вбачається, що товар (запорний приклад ЗУ 1 (крислення PPLN-ST-DTN-150л.2), отриманий позивачем від ТОВ "Прогрес і К", був відвантажений згідно митної декларації №6000000009/2010 від 09.05.2010 та рахунку №01-SSPL-14-EXP-005 від 01.06.2010 до NCG Servis Company Ltd 89 Keneddy Avenue, Officce 201 P.O. Box 6624, Nicosia, Cyprus.

Слід зазначити, що відповідно до платіжних доручень №311 від 18.02.2010 на загальну суму 72659,58грн. (призначення платежу-часткова сплата по рахунку №8 від 11.02.2010 за стіл СТ-1, запорний приклад ЗУ -1); №371 від 02.03.2010 на загальну суму 72660,00 грн. (призначення платежу-часткова сплата по рахунку №8 від 11.02.2010 за стіл СТ-1, запорний приклад ЗУ -1); №603 від 07.04.2010на загальну суму 8832,04 грн.(призначення платежу-сплата по рахунку №9 від 24.03.2010 (частково) за струбцина), позивачем було сплачено за надані послуги у сумі 146791,59 грн. у тому числі податок на додану вартість-25691,94 грн., з яких відповідач вважає було сплачено за запорний приклад ЗУ у кількості 150 шт. вартістю 816,67 грн. у розмірі 147000,60 грн., у тому числі податок на додану вартість у сумі 24500,00 грн.

Отже, судом встановлено, що вказані суми податку на додану вартість згідно податкових накладних були включені до складу податкового кредиту у звітному періоді лютому-квітні 2010 року.

Право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму податку на додану вартість, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що постачальник товару, придбання яких є для позивача підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість,на момент вчинення відповідної господарської операції був зареєстрований платником податку на додану вартість і мав право видавати податкові накладні. Податковий кредит за цими операціями складається з суми податку на додану вартість, сплаченої позивачем за встановленою ставкою у зв'язку з придбанням товарі (послуг), виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг).

Отже, на момент складання податкових накладних контрагент позивача був юридичною особою, зареєстрованою як платники податку на додану вартість і тому відповідно до вимог діючого законодавства мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Судова колегія зазначає, що позивачем суми податку на додану вартість були включені у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому були отримані товари, що підтверджено податковими накладними, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про порушення вимог закону при здійсненні господарських операцій за ТОВ "БМ Технологія"(ЄДРПОУ 36553852, оскільки відповідачем не надано жодного доказу того, що ТОВ "БМ Технологія" є "ланкою" у ланцюгу постачання саме того товару, який є предметом договору позивача із ТОВ "Прогрес і К".

Не заслуговують на увагу доводи заявника апеляційної скарги про те, що порушення позивачем правил оподаткування пов'язується із висновком про безтоварність проведених господарських операцій і нікчемністю укладених угод, укладених котрагентом позивача - ТОВ "Прогрес і К" із іншою особою - ТОВ "БМ технологія", оскільки ці доводи відповідача не мають жодного відношення до спірних правовідносин.

Колегія суддів зауважує, що невиконання зобов'язань перед бюджетом постачальниками у ланцюгу постачання є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких постачальників, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду посилання в апеляційній скарзі на наявність ознак нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Прогрес і К" з придбання останнім товарів (послуг) (ТМЦ), оскільки їх укладено з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Суб'єкти господарювання згідно частини першої статті 19 ГК України мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Відповідно до статті 204 ЦК України , правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідач позбавлений права самостійно визнавати договори недійсними з підстав недотримання під час їх укладення вимог, що встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України .

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, зокрема, відповідач не надав суду доказів того, що правочин між позивачем та ТОВ "Прогрес і К" був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а надані позивачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про фактичне виконання правочину, фактичну наявність його результатів та використання отриманих за цим правочином ТМЦ у господарській діяльності позивача. Достатнім доказом того, що правочин з наданням товарів (послуг) ТОВ "Прогрес і к" позивачу підтверджується платіжними дорученнями та податковими накладними, ці первинні документи підтверджують фактичне придбання позивачем послуг.

Колегія суддів зазначає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою формування податкового кредиту є підставою для його формування та відображення у податковій звітності з податку на додану вартість, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що формування позивачем податкового кредиту на підставі отриманих від контрагента податкових накладних є обґрунтованим, тому зменшення податковим органом позивачу податкового кредиту з податку на додану вартість за період лютий- квітень 2010 року на суму 24500,00 грн. та нарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 24500,00 грн. -безпідставне.

Отже, висновки акту перевірки щодо визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 24500,00 грн. у зв'язку із виключенням суми у розмірі 24500,00 грн. з податкового кредиту за період лютий - квітень 2010 року, на підставі яких прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суперечать діючому законодавству.

При цьому судова колегія виходить з того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення. Інші докази, окрім акту перевірки, що підтверджували б факт вчинення позивачем зазначених порушень, відповідачем суду не надані через їх відсутність.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від №0009482301, яким позивачу зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2010року у розмірі 23220,00 грн., суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, «на підставі»означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, «у межах повноважень»означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, «у спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про недоведеність відповідачем зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2010року у розмірі 23220,00 грн.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Враховуючи те, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.07.2012 у справі № 2а-1040/12/0170/18 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України

Повний текст судового рішення виготовлений 15 жовтня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко