Постанова

від 13.07.2012 по справі 2а-3149/12/0170/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

13 липня 2012 р. (15:00 год.) Справа №2а-3149/12/0170/18

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Панова О.І.,

за участю секретаря судового засідання Карпенко Л.П.,

представника позивача -Майлиєвої Ф.Р.

представника відповідача - Калінчук К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Еліт-Окно"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Моноліт -Еліт-Окно» (далі -позивач) звернулося до адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим (далі -відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0030431502 від 19.12.2011 року про застосування штрафних санкцій в сумі 728, 8 грн.

Позов мотивовано тим, що позивачем у визначені законодавством строки сплачено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за серпень, липень та вересень 2012 року. Проте, відповідачем в порушення норм закону було самостійно зараховані грошові кошти за рахунок погашення податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення рішення ДПІ в м. Сімферополі від 16.06.2011 року.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.03.2012 року було відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

На адресу суду 13.07.2012 року від представника позивача надійшов супровідний лист з копіями документів для залучення до матеріалів справи.

У судове засідання, яке відбулось 13.07.2012 року з'явився представник позивача, наполягав на задоволенні адміністративного позову.

Також у судове засідання 13.07.2012р. з'явився представник відповідача, проти задоволення адміністративного позову заперечував. Правова позиція викладена відповідачем у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.39).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист правий, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень із боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при виконанні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим 06.02.2007 року було проведено державну реєстрацію юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт -Еліт-Окно» ( ідентифікаційний номер 34896994).

02.12.2011р. посадовими особами відповідача було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету за травень 2011р., за результатами якої 02.12.2011 р. було складено акт №18145/15-2.

Згідно з висновками акту перевірки відповідачем було встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI.

На підставі виявлених порушень, ДПІ в м. Сімферополь АР Крим стосовно позивача було винесено податкове повідомлення-рішення від 19.02.2011 р. №0030431502, яким було нараховане штраф у розмірі 20% - 728,80 грн.

Не погодившись з даним висновком, керуючись п.56.2 ст.56 Податкового кодексу України ТОВ «Монолит-Еліт-Окно» направило скаргу до ДПІ в м.Сімферополі, в якому повідомляє про відкриття провадження про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006372301 від 16.06.2011 року та просить скасувати повідомлення № 0030431502 від 19.12.2011 року.

Судом встановлено, що у відповіді від 28.02.2012 року на скаргу ТОВ «Монолит-Еліт-Окно» державна податкова служба в АР Крим повідомляє про правомірність нарахованого штрафу, вважає несвоєчасно сплачену суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість узгодженою, та скаргу залишає без задоволення. Позивач наголошує на тому, що Державною податковою службою в АР Крим не було з'ясоване призначення перерахованих грошових коштів до бюджету в розмірі 3 644,0 грн.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивачем було оскаржено його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Судом вбачається, що згідно до акту від 02.12.2011 року Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Моноліт -Еліт-Окно» сплачено грошове зобов'язання в розмірі 3644,00 грн. з недотриманням строків сплати податкового боргу з оплати ПДВ згідно податкового повідомлення рішення № 0006372301 від 16.06.2011 року.

Але під час судового розгляду справи судом встановлено, що вищезазначені кошти були перераховані з дотриманням строків до бюджету як податок на додану вартість за серпень 2012 року в розмірі 1009,00 грн., у якості уточненого розрахунку за липень 2012 року в розмірі 1200,00 грн., за вересень 2012 року в розмірі 1435,00 грн. Проте ДПІ в м.Сімферополі АРК самостійно зарахувала вищевказані грошові кошти за рахунок погашення податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі АРК № 0006372301 від 16.06.2011 року, посилаючись на те, що ухвала окружного адміністративного суду по справі № 2а-12938/11/0170/12 щодо оскарження вищевказаного податкового повідомлення- рішення надійшла до ДПІ в м.Сімферополі після зарахування грошових коштів в рахунок податкового боргу.

Судом було перевірено правомірність та правове обґрунтування застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій та встановлено наступне.

Пунктом 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 46. 1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (п. 49.2 ст. 49 ПК України).

Згідно з п.п. 49.18. ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до п. 54. 1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).

Відповідно до п.57.3ст.57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.5 пункту 54.3 статтею 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення - рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного оскарження.

Згідно до п.56.15 ст.56 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Позивач наголошує на тому, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

На час винесення податкового повідомлення-рішення № 0030431502 від 19.12.2011 року справа про визнання податкового повідомлення-рішення № 0006372301 від 16.06.2011 року ще перебувала у провадженні Окружного адміністративного суду АР Крим, про цей факт ДПІ в м. Сімферополі було відомо, у зв'язку з чим сума визначеного податкового боргу вважається неузгодженою та дії державної податкової інспекції щодо нарахування штрафу в розмірі 728, 80 грн. вважаються неправомірними.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим по справі № 2а-12938/11/0170/12 від 20.02.2012 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт -Еліт-Окно»до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006372301 від 16.06.2011 року задоволено в повному обсязі, визнано противоправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.06.11р. №0006372301 про нарахування податку на додану вартість у розмірі 11250,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2813,00грн.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.02.12 року залишено без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно до ч.1,2 ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем необґрунтовано змінено призначення платежу, визначеного позивачем у платіжних дорученнях № 500 від 20.10.2011 року, № 448 від 03.10.2011 року та №422 від 21.09.2011 року.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" N 2346-III від 05.04.2001р. кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України. Відповідно до ст. ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ч. 3 ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Згідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" N 996-XIV від 16.07.1999р. первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, сплата позивачем податкового зобов'язання підтверджується первинними документами, у яких чітко вказані дата проведення розрахунку, сума та призначення платежу.

Ці документи суд приймає у якості належних доказів здійснення позивачем розрахунків по сплаті податкових зобов'язань, які крім іншого, підтверджують своєчасність здійснення таких розрахунків відповідно до вимог Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

При цьому суд зазначає, що матеріали справи свідчать про те, що відповідачем взагалі не надана оцінка вказаним вище первинним документам під час проведення перевірки.

Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків відповідача щодо несвоєчасної сплати позивачем податкових зобов'язань за податковим-повідомленням рішенням №0006372301 від 16.06.2011р.

Щодо посилання представника відповідача на ту обставину, що порушення податкового законодавства було встановлено під час камеральної перевірки, яка не передбачає дослідження платіжних доручень, то суд зважає на наступне.

Відповідно до пункту 20.1.4. статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків (пункт 75.1.1. ПК України).

Відповідно до пункту 75.1.2. ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

На підставі зазначеного, суд робить висновок, що під час проведення камеральної перевірки дослідженню підлягають виключно отримані податковим органом декларації платника податків, а метою дослідження є встановлення відсутності/наявності арифметичної або методологічної помилки в поданій платником податків податковій декларації (розрахунку).

Відповідно до статті 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

З зазначеного вбачається, що під час проведення камеральної перевірки підставами для висновків можуть бути тільки відомості, що зазначені у податкових деклараціях, без співставлення з іншими документами.

З наведеного вбачається, що відповідач вийшов за межи повноважень піч час проведення камеральної перевірки, та здійснив заходи, що підлягають застосуванню під час проведення документальної перевірки платника податків.

Суд вважає, що дії відповідача під час проведення камеральної перевірки 02.12.2011р. року податкових декларацій з податку на додану вартість позивача є протиправними, оскільки під час перевірки досліджувалися документи, яки не можуть бути перевірені камеральне, мета перевірки не відповідає можливій для даного виду.

Відповідно до статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За статтею 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Оскільки судом встановлено, що під час проведення камеральної перевірки 02.12.2011 року податкових декларацій позивача з податку на додану вартість, зокрема за звітний період травня 2011 року, відповідач допустив порушення закону, здійснив дії не у спосіб, передбачений Податковим кодексом України, акт перевірки від 02.12.2011 року №18145/15-2 не є належним й допустимим доказом про скоєне позивачем порушення податкового законодавства.

Враховуючи наведені норми діючого законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0030431502 від 19.12.2011 р. про нарахування податкових зобов'язань з штрафних санкцій на суму 728,80 грн. за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість за податковим повідомлення-рішенням №0006372301 від 16.06.2011р., прийняте відповідачем з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що під час розгляду справи спростовано висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, протиправним є також застосування штрафних санкцій в сумі 728,80 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 0030431502 від 19.12.2011 року.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення - рішення прийняте податковим органом з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 13.07.2012 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ у повному обсязі постанову складено 19.07.2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0030431502 від 19.12.2011 року.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт -Еліт-Окно» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 107,30 гривень шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Панов О.І.