Постанова

від 18.07.2012 по справі 2а-3630/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2012 р. № 2а-3630/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд

в складі головуючого -судді Костіва М.В.,

за участю секретаря Куч Ю.М.,

за участю представників

від позивача : Новосядло В.Р.;

від відповідача: Оленюк Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроно -Україна" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові від 12.04.2012р. №0000510801/744, яким визначено зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість 17245,31 грн. та зобов'язано сплатити 17245,31 грн. податку, нараховано 4311,33 грн. штрафних санкцій,

встановив:

Адміністративний позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Кроно -Україна" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові від 12.04.2012р. №0000510801/744, яким визначено зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість 17245,31 грн. та зобов'язано сплатити 17245,31 грн. податку, нараховано 4311,33 грн. штрафних санкцій.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 03.05.2012 р. відкрито провадження у справі. Розгляд справи відкладався з підстав, передбачених ст. 150 КАС України.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що відповідач безпідставно виніс оскаржуване рішення, вважаючи нікчемними правочини між позивачем та його контрагентами (ТзОВ "Спіра") і їх контрагентами (ТзОВ "Віола плюс", ТзОВ "Компанія Центр-Л", ТзОВ "Східенергопром-М", ТзОВ "АМК-24", ТзОВ "Маяк авто", ТзОВ "Прогрестехснаб") по ланцюгах внаслідок недостатньої, на думку відповідача, доказовості первинних бухгалтерських документів щодо підтвердження фактичного отримання товару. Посилається на те, що всі контрагенти позивача на час вчинення господарських операцій були зареєстровані платниками ПДВ. Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ТзОВ "Спіра" від 02.10.2009 р. №100246337 було анульовано лише 22.04.2010 р. -після завершення господарських операцій. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив за безпідставністю з мотивів, зазначених у запереченні. Ствердив, зокрема, що контрагенти контрагента позивача -ТзОВ "Спіра" -ТзОВ "Віола плюс" визнане банкрутом і має статус організації, що співпрацює із сумнівними підприємствами; ТзОВ "Компанія Центр-Л" припинена, але не знята з обліку, співпрацює із сумнівними підприємствами; ТзОВ "Східенергопром-М" -відсутнє за місцезнаходженням; ТзОВ "АМК-24" -відсутнє за місцезнаходженням, ТзОВ "Маяк авто" -порушено провадження у справі про банкрутство, співпрацює із сумнівними підприємствами. Окрім того, ТзОВ "Спіра" не має ресурсів, обладнання, сировини для здійснення основного виду діяльності, станом на 10.01.2012 р. не звітує, за податковою і фактичною адресою відсутнє, директор Кандін М.О. не знав про те, що він є директором підприємства. Посилається на акт Баришівської ОДПІ від 12.01.2012 р. №16/23/34068868 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ "Спіра" (код ЄДРПОУ 34068868) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 10.01.2009 р. по 10.01.2012 р. У зв'язку із цим не підтверджено фактичне постачання товару позивачу. Просить у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Актом від 28.03.2012 р. №353/08-01/31147999 "Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Кроно-Україна" (ЄДРПОУ 31147999) з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках із ТОВ "Спіра" (код ЄДРПОУ 34068868) за період з 01.03.2009 по 31.03.2009 р. та з 01.06.2009 по 30.06.2009 р." було встановлено порушення п. п. 1.3., 1.7., 1.8., 7.2.1., 7.2.3., 7.2.4., 7.2.6., 7.4.1., 7.4.5., 7.5.1., 7.7. Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого завищено податковий кредит за березень та червень 2009 р. на суму ПДВ 17245,31 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за березень та червень 2009 р. на суму ПДВ 17245,31 грн.; завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у квітні та у липні 2009 р. на загальну суму ПДВ 17245,31 грн.

З цієї підстави було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.04.2012р. №0000510801/744, яким визначено зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість 17245,31 грн. та зобов'язано сплатити 17245,31 грн. податку, нараховано 4311,33 грн. штрафних санкцій.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, заперечень відповідача, підставами для винесення оскаржуваного рішення послужило те, що контрагенти контрагента позивача -ТзОВ "Спіра" -ТзОВ "Віола плюс" визнане банкрутом і має статус організації, що співпрацює із сумнівними підприємствами; ТзОВ "Компанія Центр-Л" припинена, але не знята з обліку, співпрацює із сумнівними підприємствами; ТзОВ "Східенергопром-М" -відсутнє за місцезнаходженням; ТзОВ "АМК-24" -відсутнє за місцезнаходженням, ТзОВ "Маяк авто" -порушено провадження у справі про банкрутство, співпрацює із сумнівними підприємствами. Окрім того, за твердженням відповідача, ТзОВ "Спіра" не має ресурсів, обладнання, сировини для здійснення основного виду діяльності, станом на 10.01.2012 р. не звітує, за податковою і фактичною адресою відсутнє, директор Кандін М.О. не знав про те, що він є директором підприємства. Підставою для таких тверджень послужив акт Баришівської ОДПІ від 12.01.2012 р. №16/23/34068868 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ "Спіра" (код ЄДРПОУ 34068868) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 10.01.2009 р. по 10.01.2012 р. У зв'язку із цим, на думку відповідача, не підтверджено фактичне постачання товару позивачу.

У відповідності до п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 р. "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Законодавство не передбачає безспірності визнання висновків акту перевірки, у зв'язку із чим зазначені в цих актах факти підлягають перевірці доказами в ході судового розгляду. Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу. Згідно із ч. 2 ст. 69 КАС України докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Однак, на вимогу суду відповідач не надав копій зазначених актів та доказів, які б підтверджували викладені у них висновки. Не було також надано копій податкових повідомлень-рішень, винесених відносно контрагентів позивача із доказами узгодження вміщених у них податкових зобов'язань. Посилання відповідача на те, що порушення, вчинені контрагентами позивача тягнуть за собою як наслідок порушення і зі сторони позивача, не ґрунтується на законодавстві. Згідно із ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТзОВ "Спіра" у березні та червні 2009 р. існували відносини по поставці товару, що підтверджується накладними, податковими накладними, чим підтверджується фактичне виконання своїх зобов'язань сторонами відносин. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що станом на дату існування таких відносин, ТзОВ "Спіра" виступала платником ПДВ, а стверджуваний відповідачем факт анулювання свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ТзОВ "Спіра" від 02.10.2009 р. №100246337 відбувся лише 22.04.2010 р. -після завершення господарських операцій.

Посилання відповідача на безтоварний характер цих операцій не доведено суду в установленому порядку належними доказами, а такі посилання відповідача носять характер припущень, які ґрунтуються на сумнівах, пов'язаних із відсутністю на дату перевірок контрагентів позивача за місцем їх державної реєстрації та неможливістю перевірки наявної у них первинної бухгалтерської документації. Однак, згідно із п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. При цьому, зворотнє підтверджується матеріалами справи, зокрема, фактичне використання у господарській діяльності позивача товару, отриманого від ТзОВ "Спіра".

Відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до вимог п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України за №88 від 24.05.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Згідно із п.2.4 вказаного Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. З матеріалів справи вбачається, що надані позивачем документи зазначеним вимогам відповідають.

Посилання відповідача на нікчемність таких договорів не знаходить підтвердження у матеріалах справи. Згідно із ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Однак, таких ознак нікчемності з матеріалів справи не вбачається. Порушення однією із сторін правочину вимог податкового законодавства не тягне за собою нікчемності правочину та спрямованість правочину на порушення публічного порядку. Висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях, зокрема, даних бази даних АІС СОР щодо контрагента позивача та не були доведені суду у встановленому порядку належними доказами. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що контрагенти позивача з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців на дату існування відповідних відносин виключені не були. Згідно із ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції, чинній на дату існування відповідних відносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом. Згідно із пп. 7.2.1., п. 7.2 ст. 7 вказаного закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками визначені реквізити. З матеріалів справи вбачається відповідність податкових накладних зазначеним вимогам.

Згідно п.п. 7.4.1. вказаного закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з :придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до п. 7.4.4. закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у визначених законом випадках. Згідно із п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, закон встановлює відповідальність платника податку тільки у випадку включення в податковий кредит сум ПДВ, не підтверджених, зокрема, податковими накладними. При цьому, закон не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, у відповідача, у даному випадку відсутні правові підстави для винесення оскаржуваних рішень, оскільки чинне на дату їх винесення законодавство не встановлює підстав для таких дій.

З огляду на вищенаведене, керуючись статтями 2, 11, 69-71, 86, 161-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення -рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові від 12.04.2012р. №0000510801/744.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроно -Україна" (80400, Львівська область, м. Кам'янка - Бузька, вул. я. Мудрого 62) 215,57 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 23.07.2012 року.

Суддя Костів М.В.