Постанова

від 30.09.2008 по справі 14/2239

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський,

3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "30" вересня 2008 р.                                                         

Справа №  14/2239

Житомирський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                       

при

секретарі                                                

             ,

за

участю представників сторін:

від

позивача: не з'явився

від

відповідача: не з'явився

розглянувши

апеляційну скаргу Приватного малого підприємства "Ярема",

м.Хмельницький

на

рішення господарського суду Хмельницької 

області

від

"02" червня 2008 р. у справі № 14/2239 (суддя Гладюк Ю.В.)

за

позовом Приватного малого підприємства "Ярема", м.Хмельницький 

до

Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Хмельницький

про

стягнення 91195,54грн.

 ВСТАНОВИВ:

  Рішенням господарського суду

Хмельницької області від02.06.2008р. у справі 14/2239 позов приватного малого

підприємства "Ярема" до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення

91195,54грн. задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача

12867 грн. заборгованості, 319,80 грн. пені, 136,79 грн. витрат по сплаті

держмита та 17,70 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з

апеляційною скаргою, в якій просить оскаржений судовий акт скасувати в

частині  стягнення з приватного

підприємця ОСОБА_1 пені у розмірі 319,80грн. та відмови в задоволенні решти

позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій й прийняти новий судовий акт,

яким позов задовольнити повністю (а.с. 30).

Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, зокрема, наступне:

- місцевий господарський суд провів розрахунок пені не врахувавши

п.6 ст.231 ГК України, який передбачає застосування розміру штрафних санкцій у

відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ, за весь час користування

чужими коштами, якщо інший розмір не встановлений законом або договором;

оскільки п.3.4 договору №12 сторонами встановлено та погоджено відповідальність

ПП ОСОБА_1 у розмірі 0,5% за кожен день невиконання зобов'язання, слід провести

нарахування пені за весь період користування чужими грошовими коштами, тобто

з  01.10.2006р. по 01.04.2008р.;

- прийнявши борг, відповідач, згідно п.2 договору переведення

боргу від 30.06.2006р. та п.6.3 договору підряду №3 від 10.01.2005р., ніс

відповідальність за кожен день прострочення 

оплати в розмірі 0,5% від вартості несплаченої суми починаючи з

31.12.2005р. по 01.10.2006р.

Відповідач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну

скаргу, що у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України не перешкоджає перегляду

рішення місцевого господарського суду.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про причини

неявки суд не повідомили.

Зважаючи на те, що про дату, час та місце проведення судового

засідання сторони були повідомлені належним чином, а також, враховуючи

положення ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції

та ст. 96 ГПК України про відзив на апеляційну скаргу, судова колегія вважає,

що нез'явлення в судове засідання представників сторін та неподання

відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду оскарженого

судового акта за наявними в справі матеріалами.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали

справи, повноту з'ясування та 

доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність

висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам

справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої

інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого

рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому

задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується

матеріалами справи, 10 січня 2005р. між приватним підприємцем ОСОБА_2 та

приватним малим підприємством "Ярема" було укладено договір підряду

№3, згідно п.1.1 якого, приватний підприємець ОСОБА_2 (Замовник)  доручила, а приватне мале підприємство

"Ярема" (Підрядник) зобов'язалося виконати роботи по будівництву

магазину з продажу меблів та меблевої фурнітури, що розташований по АДРЕСА_1

(а.с.5-7).

Пунктом 3.1 договору підряду №3 від 10.01.2005р. сторони

передбачили, що вартість робіт визначається договірною ціною і складає 866569

грн., в тому числі ПДВ.

Вказаним  договором

передбачено авансування робіт у розмірі 25% вартості робіт згідно договірної

ціни та оплату будівельних матеріалів Замовником на підставі рахунків наданих

підрядником (п.3.2 договору підряду №3 від 10.01.2005р.).

У відповідності до п.п. 3.3, 3.5 

договору підряду №3 від 10.01.2005р., оплата виконаних робіт проводиться

після підписання акта виконаних робіт форми 2КБ на підставі довідки про

вартість виконаних робіт форми 3КБ; остаточний розрахунок здійснюється після

виконання всіх робіт згідно кошторису.

Пунктом 6.3 договору підряду №3 від 10.01.2005р. сторони

передбачили, що  за кожен день

прострочення оплати Замовник  сплачує

пеню у розмірі 0,5% від вартості 

несплаченої суми.

Замовник зобов'язався прийняти від Підрядника роботу в дводенний

термін з моменту закінчення робіт та підписати акт здачі - приймання виконаних

робіт, при умові, що у Замовника відсутні претензії до виконаних робіт, а також

оплатити вартість виконаних робіт (п.4.2 договору підряду №3 від 10.01.2005р.).

Як відмічає  ПМП

"Ярема" у позовній заяві  від 09.04.2008р.

№5 , у зв'язку з тим, що Замовник не оплатив частину грошових коштів у сумі 41

698,00 грн. за виконані роботи, Підрядник тимчасово зупинив виконання робіт за

договором  (а.с. 3 - 4).

30.06.2006р., між приватним підприємцем ОСОБА_2 та приватним підприємцем

ОСОБА_1 було укладено договір переведення боргу, відповідно до п.1 якого, ПП

ОСОБА_2 (Первісний боржник) передала, а ПП ОСОБА_1 (Новий боржник) прийняв на

себе виконання зобов'язання щодо оплати вартості виконаних робіт в сумі

41698,00грн., що виникли на підставі договору підряду №3, укладеного між

Первісним боржником і ПМП "Ярема" (а.с.9).

Пунктом 2 договору переведення боргу від 30.06.2006р.  сторони передбачили, що Первісний боржник (ПП

ОСОБА_2) переводить на Нового боржника (ПП ОСОБА_1)  борг в обсязі та на умовах, які існували у

момент укладання даної угоди; сторони домовилися про встановлення грошової

оцінки боргу, що переводиться , в сумі 41698,00грн.

Позивач проти укладення договору переведення боргу не заперечував,

що підтверджується згодою на переведення боргу від 30.06.2006р. (а.с.8).

Окрім того, 30.06.2006р. між ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_1 та ПМП

"Ярема" було укладено договір №12, згідно п.1.1 якого, ПП

ОСОБА_1  зобов'язався сплатити  ПМП „Ярема” кошти за виконанні роботи по

об'єкту „Меблевий магазин”, згідно актів виконаних робіт в сумі 41698,00грн.

(а.с.10).

Пунктом 2.1. договору №12 від 30.06.2006р. передбачено, що сума

боргу  (41698,00грн.) має бути сплачена

відповідачем до 01.10.2006 року.

Як вбачається з акту звірки розрахунків від 02.04.2007р.,

підписаного представниками ПМП "Ярема" та ПП ОСОБА_1, за відповідачем

рахується заборгованість  в сумі  14367,00грн. (а.с.11).

За вказаних обставин, позивач направив відповідачу претензію №1

від 26.10.2007р. (яку останній отримав 30.10.2007р.) з вимогою сплатити

14367,00 грн. основного боргу за договором №12 від 30.06.2006р. та 28087,48грн.

штрафу, що разом складає 

42454,48грн.  (а.с.13).

Після отримання претензії відповідачем була проведена оплата лише

частини боргу в сумі 1500,00 грн.

09.04.2008р. ПМП "Ярема" звернулося до господарського

суду Хмельницької області  з позовною

заявою №5 про стягнення з ПП ОСОБА_1 основного боргу в сумі 12867,00грн.,

штрафних санкцій у розмірі 35258,32 та пені 

в розмірі 43070,22грн., всього 91195,54грн. (а.с. 3 -4).

Обгрунтовуючи свої вимоги ПМП "Ярема" зазначає, що за

невиконання своїх зобов'язань за договором №12 від 30.06.2006р. ПП ОСОБА_1

повинен сплатити штраф у відповідності до п.3.4 зазначеного договору. Згідно

ж  договору переведення боргу від 30.06.2006р.,

ПП ОСОБА_1 прийняв на себе зобов'язання ПП ОСОБА_2 за договором підряду №3 від

10.01.2005р.,  яка у свою чергу,  у відповідності до п.6.3 договору підряду №3

від 10.01.2005р.,  зобов'язана сплатити

ПМП "Ярема" пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, ПП ОСОБА_1, як новий боржник, зобов'язаний сплатити ПМП

"Ярема" пеню, яку нараховано згідно договору  підряду №3 від 10.01.2005р., та штраф,

нарахований у відповідності до п.3.4 договору № 12 від 30.06.2006р.

З огляду на викладене судова колегія вважає за необхідне відмітити

наступне:

Приписами ч.1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти

господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати

господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових

актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання

- відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання

господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу

України  з урахуванням особливостей,

передбачених цим кодексом.

Згідно ч.1 ст. 173 ГК України, господарським визнається

зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником

(учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим

Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник)

зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського

характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити

гроші, надати інформацію, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт

(управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної

сторони виконання її обов'язку.

Статтею 520 ЦК України встановлено, що боржник  у 

зобов'язанні  може бути замінений

іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Як вбачається з матеріалів справи, за договором переведення боргу

від 30.06.2006р. ПП ОСОБА_2 передала ПП ОСОБА_1 зобов'язання щодо оплати

вартості виконаних робіт в сумі 41698 грн., що виникли на підставі договору

підряду №3 від 10.01.2005р., укладеного між 

ПП ОСОБА_2 (Первісним боржником ) 

і ПМП "Ярема". 

Переведення боргу  в сумі 41698

грн.  від ПП ОСОБА_2 до ПП ОСОБА_1

здійснено за наявності письмової згоди 

кредитора  ПМП "Ярема"

(а.с. 8 - 9).

Договором №12 від 30.06.2006р. передбачено, що ПП ОСОБА_1 сплачує

ПМП "Ярема" грошові кошти  в

сумі 41698 грн. до 01.10.2006р. (п.1.1, 2.1 договору).

Однак, як  встановлено судом

першої інстанції та підтверджується 

матеріалами справи, відповідач не виконав свої зобов'язання за договором

№12 від 30.06.2006р.  у повному

обсязі  в строк передбачений даним

договором.

Нормою ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у

зобов'язанні  встановлений  строк 

(термін)  його виконання, то воно

підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання

якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає

виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Проте, всупереч приписам вказаної статті, відповідачем не було

надано належних доказів, що свідчили б про повне та вчасне виконання

зобов'язання за договором №12 від 30.06.2006р.

Системний аналіз наведених норм права та обставин справи свідчить

про обгрунтованість заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача

12867,00 грн. заборгованості.

Відповідно до ст.610, п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України,

у разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з

порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання),

настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата

неустойки (штрафу, пені).

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що оскільки п.3.4 договору

№12  від 30.06.2006р. встановлено та

погоджено відповідальність ПП ОСОБА_1 за кожен день невиконання зобов'язання у

розмірі 0,5%, слід провести нарахування пені за весь період користування чужими

грошовими коштами, тобто з 01.10.2006р. по 01.04.2008р.

Приписами ст.536 ЦК України встановлено, що за користування чужими

грошовими коштами боржник зобов'язаний сплатити проценти, якщо інше не

встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування

чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом

цивільного законодавства.

Однак, колегією суддів встановлено, що розмір процентів за

користування чужими грошовими коштами 

договором №12  від 30.06.2006р. не

передбачено,  а тому відсутні підстави

для стягнення з відповідача  відповідних

нарахувань.

Крім того, вимога про стягнення з відповідача на користь позивача

процентів за користування чужими грошовими коштами не була предметом розгляду в

суді першої інстанції, а тому, у відповідності до ч.3 ст.101 ГПК України,

остання не може бути прийнята та розглянута судом апеляційної інстанції.

У відповідності до позовної заяви від 09.04.2008р. №5, ПМП

"Ярема" просить стягнути з ПП ОСОБА_1, згідно договору №12 від

30.06.2006р., штраф у розмірі 35258,32грн. за 548 днів прострочення виконання

зобов'язання, який згідно п.3.4 зазначеного договору, стягується у розмірі 0,5

%  за кожен день невиконання зобов'язаннь

від суми залишку.  Крім того, у

відповідності до п.6.3 договору підряду №3 

від 10.01.2005р., позивач просить стягнути з відповідача пеню за період

з 31.12.2005р. по 01.10.2006р., у розмірі 0.5% від вартості несплаченої суми -

43070,22грн. (а.с. 3 - 4).

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова

сума або інше майно, які  боржник повинен

передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є

неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно

виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від

суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення

виконання.

Визначаючи порядок нарахування штрафу за невиконання зобов'язання

за договором №12 від 30.06.2006р., сторони не врахували положення ст. 549 ЦК

України, у відповідності до якої штраф, на відміну від пені, є одноразовим

нарахуванням.

Згідно зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду

першої інстанції, що штраф визначений 

п.3.4 договору №12 від 30.06.2006р. за своєю правовою природою є пенею.

Проаналізувавши вимоги ПМП "Ярема" у відповідності до

норм чинного  законодавства, колегія

суддів прийшла до висновку, що позивач двічі нарахував пеню, що підлягає

стягненню з відповідача за невиконання грошового зобов'язання.

У відповідності до  ст.61

Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений  до юридичної відповідальності  одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, пеня, як різновид юридичної відповідальності  за невиконання грошового  зобов'язання, підлягає нарахуванню один раз з

урахуванням наступного.

Згідно ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за

несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96-ВР

платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за

прострочку платнику пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір

пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати

подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за

який сплачується пеня.

Приписами ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування

штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання, якщо інше не

встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,

коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зазначеного, пеня підлягає нарахуванню за період з

01.10.2006р. (строк виконання зобов'язання) по 01.04.2007р. з урахуванням

облікової ставки НБУ  у зазначений

період  08,5% (згідно листа НБУ від  06.06.2006р. № 14-011/1373-6039).

Отже, за період з 01.10.2006р. по 01.04.2007р., відповідач повинен

сплатити позивачу пеню у розмірі 1078,71 грн. (12867,00грн. х (8,5 НБУ х2) х

180 дн./365 х100).  

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції при прийнятті

рішення про стягнення 319,80грн. пені були допущені помилки при здійсненні

розрахунку останньої.

У відповідності до вищевикладеного, апеляційна скарга ПМП

"Ярема" підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського

суду Хмельницької області від 02.06.2008р. 

зміні у частині стягнення пені та  

судових витрат.

  Керуючись ст.ст. 101, 103

- 105 Господарського процесуального кодексуУкраїни, Житомирський апеляційний

господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного малого підприємства

"Ярема", м.Хмельницький задовольнити частково.

2.  Рішення господарського

суду Хмельницької  області від 02 червня

2008 року у справі № 14/2239 змінити в частині стягнення суми пені та судових

витрат виклавши резолютивну частину рішення в такій редакції:

"Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код

НОМЕР_1) на користь Приватного малого підприємства "Ярема"

(м.Хмельницький, вул.Свободи, 6А, код 21336170) -  12867 грн. заборгованості, 1078 грн. 71 коп.

грн. пені, 144 грн. 66 коп. витрат по сплаті державного мита, 18 грн. 71 коп.

витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 4 грн. 55 коп.

державного мита за подачу апеляційної скарги".

3. Наказ від 13.06.2008р. № 14/2239 вважати таким, що втратив

чинність.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити

господарському суду Хмельницької області.

5. Справу № 14/2239 повернути до господарського суду Хмельницької  області.

 Головуючий - суддя:                                                              

 судді::

Віддрук

. 4 прим.:

1

- до справи,

2,3

-сторонам,

4

- до справи.