Постанова

від 04.11.2008 по справі 6/137пн

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

м. Луганськ,

вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем

України

04.11.2008  року                                                            Справа № 6/137пн

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                                        Бойченка

К.І.

суддів          Баннової

Т.М.

          Єжової С.С.

секретар

судового засідання:                                Наумов Б.Є.

за участю представників:

від  позивача:                                        

-ОСОБА_1., паспорт НОМЕР_1 від 08.04.97; 

від  відповідача:                                         

-Ткаченко О.Ю., юрист за дов. б/н 

від 03.11.08;

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу                              Товариства з

обмеженою відповідальністю

„Малахіт”, м. Красний Луч Луганської області

на рішення         

господарського суду                    Луганської області

від                                                 

25.09.08

по справі                                       

№6/137пн (суддя -Василенко Т.А.)

за позовом:                                       

Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 м. Красний Луч Луганської області

до відповідача:                              Товариства з

обмеженою відповідальністю

„Малахіт”, м. Красний Луч Луганської області

про                                                 

звільнення земельної ділянки

В С Т А Н О В И В:

          У серпні 2008

року фізична особа -підприємець ОСОБА_1    

м. Красний Луч Луганської області (далі за текстом - позивач), звернувся

до господарського суду Луганської області з позовною заявою від 08.08.08 б/н з

вимогами про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю  „Малахіт”, 

м. Красний Луч Луганської області (далі за текстом -ТОВ „Малахіт”,

відповідач), звільнити земельну ділянку площею 69 кв.м, яка була передана

останньому для здійснення торгової діяльності згідно з договором оренди від

01.01.06.

          25.09.08 позивач

подав до господарського суду Луганської області уточнення позову (а.с. 47), за

яким уточнив адресу земельної ділянки, а саме: просить зобов'язати відповідача

звільнити земельну ділянку площею 69 кв.м, яка розташована за адресою:      м. Красний Луч, вул. Вольного, 36 „б”. В

цьому уточненні позивач також зазначає, що не зважаючи на розходження адреси

розташування спірної земельної ділянки в офіційних документах, в яких зазначено

-м. Красний Луч, мікрорайон - 3, мова йде про одну й теж земельну ділянку,

оскільки це колишня територія ринку, який розташований за адресою:    м. Красний Луч, вул. Вольного, 36 „б”.  

          Господарський суд

Луганської області вказане уточнення позивача прийняв до розгляду саме як

доповнення до позовної заяви, оскільки позивач ним не змінює ані предмет,

ані  підстави позову.

          Рішенням

господарського суду Луганської області від 25.09.08 у справі №6/137пн позов

задоволений у повному обсязі, а саме: відповідача зобов'язано звільнити

земельну ділянку площею 69 кв.м, яка належить позивачу та розташована за

адресою: м. Красний Луч Луганської області, вул. Вольного, 36 „б”; з

відповідача на користь позивача (з урахуванням ухвали суду першої інстанції від

10.10.08 у справі №6/137пн) стягнуто витрати по сплаті державного мита у сумі

85 грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у

сумі 118 грн. 00 коп.

Дане рішення суду першої інстанції мотивовано положеннями ст. ст.

16, 321, 373 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 78, 90, ст. 152 Земельного

кодексу України та обґрунтованістю позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області

від 25.09.08 у справі №6/137пн, відповідач подав до Луганського апеляційного

господарського суду апеляційну скаргу від 07.10.08 б/н, у якій, з урахуванням

уточнень до апеляційної скарги від 29.10.08, просить згадане рішення скасувати

та залишити позов позивача без розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує наступне:

-на думку відповідача, оскаржуване рішення суду першої інстанції є

незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм процесуального права;

-на адресу відповідача не надходили рекомендовані листи

господарського суду Луганської області з повідомленнями про місце, дату і час

судових засідань у даній справі, а тому відповідач не був повідомлений належним

чином про місце, дату і час цих судових засідань.

Позивач за відзивом  від

04.11.08 б/н, який він подав до Луганського апеляційного господарського суду,

заперечив проти доводів відповідача, викладених у його апеляційній скарзі, та

просять залишити цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення

господарського суду Луганської області -без змін.

Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного

господарського суду від 13.10.08 відповідно до ст. 28 Закону України “Про

судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою

відповідальністю „Малахіт”, м. Красний Луч Луганської області, від 07.10.08 б/н

на рішення господарського суду Луганської області від 25.09.08 у справі

№6/137пн призначено судову колегію у складі: головуючий суддя -Бойченко К.І.,

суддя -Баннова Т.М., суддя -Єжова С.С.

          Згідно з ч. 2 ст.

99  Господарського процесуального кодексу

України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному

порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. 

          Відповідно до ст.

101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи

апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими

доказами повторно розглядає справу.

          Апеляційний

господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє

законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному

обсязі.  

          Розглянувши

матеріали даної справи, заслухавши пояснення та доводи   представників сторін у судовому засіданні,

обговоривши доводи апеляційної скарги, оцінивши надані сторонами докази у

сукупності, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх

встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм

матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що

апеляційна скарга  відповідача до

задоволення не підлягає, з огляду на наступне.

          Як вбачається з

матеріалів справи і встановлено господарським судом Луганської області, згідно

рішення Краснолуцької міської ради від 30.03.05 №13 позивачу було надано дозвіл

на складання проекту відведення земельної ділянки, розташованої на території

ринку у м. Красний Луч, мікрорайон -3.

Між Краснолуцькою міською радою, як орендодавцем, та фізичною

особою -підприємцем ОСОБА_1, як орендарем, 02.09.05 було укладено договір

оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Красний Луч, мікрорайон

-3, загальною площею 0,2347 га (далі за текстом -договір оренди).

Згідно з п. 3.1 договору оренди зазначена земельна ділянка

передавалась в тимчасове платне користування терміном на 10-ть років.

Відповідно до ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України право на

оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди та його

державної реєстрації.

Вказаний договір оренди був зареєстрований в Краснолуцькому

міському відділі Луганської регіональної філії Державного підприємства „Центр

державного земельного кадастру” при Державному комітеті України по земельних

ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.09.05 за

№040540500060.

Згідно з п. 5.1 договору оренди земельна ділянка передавалась в

оренду фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1(позивачу у даній справі) для

розміщення та обслуговування торгівельних рядів.

Як слідує з матеріалів даної справи, на отриманій позивачем за

договором оренди земельній ділянці розташовувалась торгівельна площадка

„Комунальник”.

01.01.06 сторони у даній справі уклали договір б/н, за умовами п.

1.1 якого позивач надав відповідачу в користування частину території ринку,

розташованого за адресою:      м. Красний

Луч, мікрорайон-3, площею 69 кв.м, з метою здійснення торгівельної діяльності  (далі за текстом -договір від 01.01.06).

За надану послугу з користування частиною території ринку умовами

п. 1.2 договору від 01.01.06 сторони передбачили, що відповідач відшкодовує

позивачу витрати в сумі 03 грн. 00 коп. за 1 кв.м.

Згідно з п. 1.3 договору від 01.01.06 у вартість відшкодування

витрат входить прибирання території, вивіз сміття, витрати, пов'язані з

утриманням території ринку.

Умовами п. 1.4 договору від 01.01.06 сторони визначили

періодичність внесення сплати.

Згідно з п. 4.1 договору від 01.01.06 строк його дії сторони

встановили по 31.12.06 та як свідчать матеріали даної справи, цей договір не

пролонгувався.

26.03.08 на 32 сесії п'ятого скликання Краснолуцькою міською радою

прийнято рішення №45, з якого слідує, що орендовану за договором оренди

земельну ділянку вирішено продати фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1(позивачу у

даній справі) для комерційного використання (розміщення та обслуговування

торгівельних рядів та нежитлової будівлі комерційного призначення) та адреса

цієї земельної ділянки змінилась -на м. Красний Луч, вул. Вольного, 36 „б”.

09.04.08 Територіальна громада м. Красний Луч та ОСОБА_1. уклали

договір купівлі-продажу згаданої земельної ділянки (далі за текстом -договір

купівлі-продажу).

У п. 1.3 договору купівлі-продажу визначено цільове призначення

земельної ділянки: для комерційного використання (розміщення та обслуговування

торгівельних рядів та нежитлової будівлі комерційного призначення у м. Красний

Луч Луганської області, вул. Вольного, буд. 36 „б”).

Тобто, вказана земельна ділянка придбана ОСОБА_1 як суб'єктом

підприємницької діяльності (приватним підприємцем).

06.06.08 позивачу виданий державний акт Серія ЯЕ №871910 на право

власності на вищевказану земельну ділянку, адреса якої: м. Красний Луч, вул.

Вольного, 36 „б”, площа земельної ділянки 0,2347 га.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України право

власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною

ділянкою посвідчується державними актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник

земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень

його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з  позбавленням права володіння земельною ділянкою,

і відшкодування завданих збитків.

Згідно ст. 391 Цивільного кодексу України та ст. 48 Закону України

„Про власність” власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним

права користування та розпорядження своїм майном, хоча б відповідні порушення і

не були поєднані з позбавленням володіння.

З огляду на встановлене місцевим господарським судом та приписи

зазначених норм матеріального права, висновок місцевого господарського суду

щодо задоволення позовних вимог судова колегія визнає правильним.

Стосовно доводів апелянта про порушення судом першої інстанції

норм процесуального права, зокрема, неповідомлення відповідача про місце, дату

і час засідання суду, то судовою колегією такі твердження до уваги не

приймаються з наступних підстав.

Відповідно до ст. 22 Господарського  процесуального кодексу України сторони

зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами,

виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої

сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх

обставин справи.

Ухвала про порушення провадження у даній справі господарським

судом Луганської області винесена 11.08.08 та розгляд даної справи було

призначено на 21.08.08 о 12 годині 00 хвилин у приміщенні господарського суду

Луганської області в кімнаті №319.

Примірники даної ухвали 12.08.08 були направлені судом першої

інстанції всім сторонам у даній справі (вих. №3240 від 12.08.08).

Факт отримання даної ухвали ТОВ „Малахіт” 16.08.08 підтверджується

повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 17).

Ухвалою місцевого господарського суду від 21.08.08 розгляд даної

справи було відкладено на 11.09.08 об 11 годині 30 хвилин.

Як свідчить відмітка канцелярії місцевого господарського суду на

зворотній стороні такої ухвали (а.с. 22 на звороті), остання була надіслана

сторонам у справі 22.08.08 (вих. №3204), що також підтверджується випискою з

реєстру відправлення поштової кореспонденції місцевого господарського суду.

Ухвалою від 11.09.08 місцевий господарський суд вдруге відклав

розгляд даної справи, тепер вже на 25.09.08 о 10 годині 30 хвилин, у приміщенні

суду першої інстанції в кімнаті №319.

Як свідчить відмітка канцелярії місцевого господарського суду на

зворотній стороні цієї ухвали,  вона була

надіслана сторонам у справі 12.09.08 (вих. №478), що також підтверджується

випискою з реєстру відправлення поштової кореспонденції  місцевого господарського суду.

Судова колегія Луганського апеляційного господарського суду

звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 104 Господарського

процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення

місцевого господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне

застосування норм процесуального права. Проте судовий акт підлягає скасуванню

лише за умови, якщо таке порушення призвело до прийняття неправильного судового

рішення. Як правило, скасування судового рішення має бути наслідком істотного

порушення процесуальних прав сторін спору або інших учасників судового процесу,

що потягло за собою неповне з'ясування обставин, які мають значення для

правильного вирішення спору. Відповідне питання повинно вирішуватись у кожному

конкретному випадку на підставі встановлення кола обставин, що входять до

предмету доказування у справі та з урахуванням її матеріалів.

Відповідно до п. 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських

судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України

від 10.12.02 №75 (далі за текстом - Інструкція) ухвала про порушення

провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою

діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про

вручення. Факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим

повідомленням встановленого зразка, яке разом з неотриманою ухвалою та

конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та

залучення до справи.

Разом з тим, п.п. 3.5.10, 3.5.11 Інструкції передбачено, що судові

документи, які підлягають відправленню, передаються до служби діловодства,

реєструються і в той же або наступного дня відправляються за призначенням.

Відправка чи передача адресатові судових документів без їх реєстрації у службі

діловодства забороняється. Не допускається залишення у справі судового

документа без відмітки про його відправку. Перший (підписаний) примірник процесуального

документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі, на якому на

звороті у лівому нижньому куті проставляється відповідний штамп суду з

відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер,

загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис

працівника, яким вона здійснена.

Судова колегія Луганського апеляційного господарського суду

вважає, що вказані положення Інструкції мають застосовуватись в комплексі, а

тому з урахуванням наведених вимог матеріалами справи підтверджено належним

чином факт відправлення ТОВ "Малахіт" ухвали від 11.09.08

господарського суду Луганської області.

Щодо доведення скаржником факту неотримання такої ухвали, судова

колегія зазначає наступне.

За змістом ст. 18 Закону України "Про поштовий зв'язок"

від 04.10.01

№2759-ІІІ у разі неможливості вручити адресатам поштові

відправлення вони повертаються відправникам.

Разом з тим, відповідних поштових повідомлень та повернутих поштою

ухвал суду першої інстанції матеріали даної справи не містять.

Відповідно до п. 142 Правил надання послуг поштового зв'язку,

затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.02 №1155, фізична

або юридична особа, яка користується послугами поштового зв'язку має право,

зокрема: на одержання достовірної та необхідної інформації про порядок і

терміни надання послуг поштового зв'язку; подати заяву до будь-якого об'єкта

поштового зв'язку про розшук відправленого на його адресу поштового

відправлення; подати претензію, в тому числі з вимогою про відшкодування

завданих йому збитків, у разі невиконання або неналежного виконання оператором

поштового зв'язку обов'язків з надання послуг поштового зв'язку. Такі претензії

можуть подаватися об'єктові поштового зв'язку протягом шести місяців з дня

прийняття ним поштового відправлення для пересилання.

Доказів звернення до відділу поштового зв'язку з вимогою про

надання інформації щодо направлення на його адресу кореспонденції за спірний

період чи будь-яких інших доказів щодо неотримання ухвали суду від 11.09.08

(журнал вхідної кореспонденції, інші докази), ТОВ „Малахіт” не надано.

За таких обставин, колегія суддів Луганського апеляційного

господарського суду  вважає, що доводи,

викладені ТОВ „Малахіт” в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони

спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна

сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу

своїх вимог і заперечень.

Позовні вимоги позивача підтверджуються матеріалами справи,

відповідачем не спростовані.

За таких обставин, доводи відповідача судовою колегією залишаються

поза увагою, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України

витрати по сплаті державного мита у розмірі 42 грн. 50 коп. за подання

апеляційної скарги покладаються на заявника скарги (відповідача у справі)

-Товариство з обмеженою відповідальністю „Малахіт”, м. Красний Луч Луганської

області.

          Згідно з п.1 ст. 8

Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” №7-93 від 21.01.93

відповідачу  -Товариству з обмеженою

відповідальністю „Малахіт”,                    

вул. Хмельницького, буд. 22, м. Красний Луч Луганської області, 94500,

ідентифікаційний код №21768828, слід повернути з Державного бюджету України

зайве сплачене при поданні до Луганського апеляційного господарського суду

апеляційної скарги державне мито у сумі 00 грн. 50 коп. за квитанцією №140 від

07.10.08, яка знаходиться у матеріалах справи №6/137пн.

          У судовому

засіданні за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну

частини постанови.

          Керуючись ст. ст. 43, 47, 49, 85, 99, 101, п.

1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

„Малахіт”,              м. Красний Луч

Луганської області, від 07.10.08 б/н на рішення господарського суду Луганської

області від 25.09.08 у справі №6/137пн залишити без задоволення.

          2.Рішення

господарського суду Луганської області від 25.09.08 у справі №6/137пн залишити

без змін.

3.Витрати по сплаті державного мита у розмірі 42 грн. 50 коп. за

подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного господарського суду

покласти на відповідача (заявника скарги) -Товариство з обмеженою

відповідальністю „Малахіт”,        м.

Красний Луч Луганської області.

4.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю

„Малахіт”,                          вул.

Хмельницького, буд. 22, м. Красний Луч Луганської області, 94500,

ідентифікаційний код №21768828, з Державного бюджету України, рахунок

№31118095700006, код бюджетної класифікації 22090200, банк УДК у м. Луганську

ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013, код отримувача 24046582, зайве сплачене

при поданні до Луганського апеляційного господарського суду апеляційної скарги

державне мито у сумі 00 грн. 50 коп. за квитанцією №140 від 07.10.08, яка

знаходиться у матеріалах справи №6/137пн.

Підставою повернення з Державного бюджету України державного мита

є дана постанова, засвідчена гербовою печаткою Луганського апеляційного

господарського суду.   

Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального

кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути

оскаржена у касаційному порядку.

          Головуючий

суддя                                                           

К.І. Бойченко

Суддя                                                                               

Т.М. Баннова

Суддя                                                                               

С.С. Єжова