Постанова

від 19.07.2012 по справі 2а/1270/1828/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 липня 2012 року Справа № 2а/1270/1828/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Каюди А.М.,

при секретарі: Опейкіній Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов приватного підприємства "Торговий дім "Лугань" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "Торговий дім "Лугань" (далі ПП "ТД Лугань"), звернувся до суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (далі Ленінська МДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000522320 від 26.12.2011.

На обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає наступне.

Згідно висновків, викладених в акті перевірки від 14.12.2011 №951/23/31530998 встановлено порушення:

- п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. №168 (далі - Закон №168), в результаті чого по постачальнику ПП "ЛТФ-Порто" у ПП "ТД Лугань" занижено податок на додану вартість у сумі 101657,00 грн.

На підставі акту перевірки від 14.12.11 №951/23/31530998 було винесено податкове повідомлення-рішення, на підставі якого ПП "ТД Лугань" було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 123321,25 грн.

Позивач вважає прийняте податкове повідомлення-рішення протиправним, таким, що не відповідає нормам чинного законодавства та обмежує законні права та інтереси позивача.

Згідно акту документальної позапланової виїзної перевірки ПП "ТД Лугань" до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за перевіряємий період призвело те, що ПП "ТД Лугань" незаконно включило до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суму коштів по операціям з придбання товарів та отримання послуг від ПП "ЛТФ-Порто", яке на думку перевіряючих має ознаки "фіктивності".

Позивач вважає, що визнання підприємства «фіктивним» та в результаті цього визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість само по собі не призводить до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Фахівцями відповідача не спростовано доводи позивача про те, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість) продавці були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Позивач не погоджується з висновком податкового органу про нікчемність укладеного правочину між ПП "ТД Лугань" та ПП "ЛТФ-Порто", оскільки вважає, що наявність вироку суду, яким посадову особу підприємства визнано винною у скоєнні злочину, відповідальність за який передбачена ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України не призводить до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Відповідно до положень ст. 204 Цивільного кодексу в Україні діє презумпція правомірності правочину, а відтак господарські відносини, які відбулися між позивачем та ПП "ЛТФ-Порто", є правомірними допоки в судовому порядку не встановлено іншого.

Позивач зазначає, що поставка товару та послуг мала реальний час та місце, що підтверджено відповідними бухгалтерськими та податковими документами, а саме: видатковими накладними на відвантаження товарів та надання послуг, отриманими від ПП "ЛТФ-Порто" податковими накладними. Суми податку на додану вартість, які були включені до податкового кредиту, були сплачені у повному обсязі за договорами, укладеними між ПП "ТД "Лугань" та ПП "ЛТФ-Порто", що підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, виданими ПП "ЛТФ-Порто". Перерахування коштів на адресу постачальників товарів також підтверджується первинними документами ПП "ТД "Лугань".

Висновок відповідача щодо нікчемності угоди ґрунтується на тому, що, начебто, вона має протиправний характер та протиречить інтересам держави та суспільства, порушує публічний характер. Але податкова служба документально в акті перевірки не наводить доказів на підтвердження своєї правової позиції з посиланням на первинні документи, у чому саме полягає протиправний характер угоди, укладеної між підприємствами та порушення інтересів держави і суспільства, та чим саме порушено публічний порядок.

Представник позивача присутній у судовому засіданні повністю підтримав заявлені позовні вимоги та надав пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві.

Відповідач надав письмові заперечення проти позову, доводи яких аналогічні викладеним в акті перевірки, представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити. Посилаючись на матеріали акту перевірки, постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 27.01.2011 по справі №1-229/11, ухвалу господарського суду Луганської області від 17.09.2009 року по справі №20/36б про ліквідацію ПП "ЛТФ-Порто" у зв'язку з його банкрутством, відповідач вважає, що документи ПП "ЛТФ Порто" не мають юридичної сили. ПП "ЛТФ Порто" (його посадові особи) не могли здійснювати фінансово-господарську діяльність, а також дії, спрямовані на встановлення, зміну чи припинення правовідносин та здійснювати фактичні дії спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань.

Відповідач вважає, що податковим органом дотримано порядок проведення перевірки та на підставі встановлених перевіркою порушень прийняте обґрунтоване податкове повідомлення-рішення, а тому просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд встановив наступне.

Приватне підприємство "ТД "Лугань" зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 20.06.2001 року за №1382 105 0002 003084, свідоцтво про державну реєстрацію від 20.06.2001 року. Згідно довідки ЄДРПОУ підприємство значиться в реєстрі підприємств та організацій України, знаходиться на обліку в Ленінській Міжрайонній Державній податковій інспекції у м. Луганську та має свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №17327633 (а.с. 11-26).

Основними видами діяльності підприємства відповідно до Статуту та довідки управління статистики є: оптова торгівля будівельними матеріалами, оптова торгівля лісоматеріалами, інші види оптової торгівлі.

14 грудня 2011 року старшим державним податковим ревізором-інспектором, інспектором податкової служби II рангу відділу податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб Ленінської МДПІ М.Луганську Толстоп'ятовим Вадимом Володимировичем, згідно п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Ленінської МДПІ у М.Луганську від 30.11.11 №2087 документальну виїзну позапланову перевірку ПП "ТД "Лугань" з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з ПП "ЛТФ-Порто" (і.к.35487826) за період з 01.07.08 по 31.12.09, за результатами якої складено акт №951/23/31530998 від 14.12.11 (а.с. 27-41, 72, 73).

Перевіркою встановлено, що за період з 01.07.08р. по 31.12.09р. ПП "ТД "Лугань" задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 258371 грн., у тому числі: за липень 2008 р. у сумі 19604 грн., за серпень 2008 р. у сумі 12643 грн., за вересень 2008 р. у сумі 11922 грн., за жовтень 2008 р. у сумі 25462 грн., за листопад 2008 р. у сумі 10596 грн., за грудень 2008 р. у сумі 10117 грн., за січень 2009 р. у сумі 8235 грн., за лютий 2009 р. у сумі 9666 грн., за березень 2009 р. у сумі 14520 грн., за квітень 2009 р. у сумі 9434 грн., за травень 2009 р. у сумі 10875 грн., за червень 2009 р. у сумі 11789 грн., за липень 2009 р. у сумі 12224 грн., за серпень 2009 р. у сумі 9106 грн., за вересень 2009 р. у сумі 8071 грн., за жовтень 2009 р. у сумі 59868 грн., за листопад 2009 р. у сумі 14239 грн., за грудень 2009 р. декларацію не надано.

Зазначені вище суми відображеного податкового кредиту також підтверджені залученими позивачем до матеріалів справи податковими деклараціями з ПДВ за період липень 2008 - листопад 2009 років включно (а.с. 83-151).

Посилаючись на постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 27.01.2011 по справі №1-229/11 та ухвалу господарського суду Луганської області від 17.09.2009 року по справі №20/36б про ліквідацію ПП "ЛТФ-Порто" у зв'язку з його банкрутством, відповідач зазначає в акті перевірки, що документи ПП "ЛТФ Порто" не мають юридичної сили. Та робить висновок про порушення позивачем п.п. 7.2,6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року зі змінами та доповненнями, в наслідок чого ПП "ТД "Лугань" завищено податковий кредит з ПДВ по операціям з придбання товарів, робіт та послуг від ПП "ЛТФ-Порто" в сумі 101657 грн., в тому числі по періодам: у серпні 2008 р. у сумі 3000 грн., грудні 2008 р. у сумі 5583 грн., у квітні 2009 р. у сумі 5583 грн., червні 2009 р. у сумі 9000 грн., у липні 2009 р. у сумі 8000 грн., у серпні 2009 р. у сумі 8000 грн., у вересні 2009 р. у сумі 5000 грн., у жовтні 2009 р. у сумі 48398 грн. та у листопаді 2009 р. у сумі 9093 грн. у зв'язку з тим, що підприємством не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкового кредиту з ПДВ по операціях з придбання товарів, робіт та послуг.

Віднесення позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів, зазначених в акті перевірки сум по операціям з ПП "ЛТФ-Порто" підтверджено наданими позивачем разом з податковими деклараціями додатками №5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту" (а.с. 83-151).

Згідно висновків акту, позаплановою виїзною перевіркою встановлено порушення:

- п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. №168 (далі - Закон №168), в результаті чого по постачальнику ПП "ЛТФ-Порто" у ПП "ТД "Лугань" занижено податок на додану вартість у сумі 101657,00 грн.

Позивач не погодився з висновками акту перевірки та відмовився від його підписання.

На підставі акту перевірки від 14.12.11 №951/23/31530998 було винесено податкове повідомлення-рішення №0000522320 від 26.12.2011, яким збільшено позивачу податкове зобов"язання з ПДВ за основним платежем на суму 98657,00 грн., штрафні санкції 24664,25 грн, а разом 123321,25 грн. (а.с. 42).

Позивачем було подано на адресу ДПА в Луганській області скаргу на зазначене податкове повідомлення-рішення від 05.01.2012, а згодом письмовий запит щодо отримання відповіді на скаргу (а.с. 63-71).

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.

На час здійснення спірних правовідносин питання формування податкового кредиту та валових витрат визначалися Законами України "Про податок на додану вартість" та "Про оподаткування прибутку підприємств" відповідно.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Під час розгляду справи судом досліджено надані позивачем оригінали первинних документів бухгалтерського та податкового обліку на підтвердження взаємовідносин з ПП "ЛТФ-Порто", а саме:

договір №12 від 01.07.2008, відповідно до якого ПП "ЛТФ-Порто" бере на себе зобов'язання передати у власність позивача у справі товар, зазначений у видатковій накладній, товар поставляється транспортом продавця, вартість транспортних послуг входить у вартість товару (а.с. 168);

видаткові накладні про постачання пиловнику №010801 від 01.08.2008 на суму 33499,80 грн., в т.ч. ПДВ 5583,30 грн., №020801 від 02.08.2008 на суму 33499,80 грн., в т.ч. ПДВ 5583,30 грн., №030801 від 03.08.2008 на суму 801000,40 грн., в т.ч. ПДВ 133500,07 грн. (а.с. 76-78);

виписка з банківського рахунку про перерахування коштів за ПП "ЛТФ-Порто" за будівельні матеріали від 04.08.2008 на суму 18000 грн. (а.с. 75), та від 08.07.2008 за будівельні матеріали на суму 850000 грн. (а.с. 191-192);

податкові накладні виписані ПП "ЛТФ-Порто" позивачу у справі на постачання пиловнику №040804 від 04.08.2008 на суму 18000 грн., в т.ч ПДВ 3000 грн., №080702 від 08.07.2008 на суму 33499,80 грн., в т.ч. ПДВ 5583,30 грн., №080703 від 08.07.2008 на суму 33499,80 грн., в т.ч. ПДВ 5583,30 грн. та №080704 від 08.07.2008 на суму 783000,40 грн., в т.ч. 130500,07 грн. (а.с. 79-82).

Зазначені в податкових накладних суми відповідають загальній сумі поставки та здійсненої позивачем оплати придбаного товару.

На підтвердження оприбуткування отриманого товару та його використання у виробничій діяльності, а також наявності відповідного устаткування та складських приміщень позивачем надано суду оригінали наступних документів:

договір оренди землі від 14.04.2006 за яким позивачу передано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,4524 га. На земельній ділянці розташовані 6 складів, огорожа та замощення, решта земельної ділянки вільна від капітальних споруд (а.с. 169-172);

інвентарні картки обліку основних засобів на 3 пілорами з різними інвентарними номерами та балансовою вартістю (а.с. 158-161),

попередні калькуляції вартості виробництва продукції (брус 50*100*6м, доска 30 мм, доска 40 мм, доска 25 мм) за жовтень, листопад 2008 року та лютий 2009 та виписка з картки аналітичного обліку за рахунком 201: ТМЦ - пиловник (а.с. 162-167);

видаткові накладні на реалізацію виготовленої продукції досок та брусу (а.с. 153-157).

Статтею 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Натомість, незважаючи на те, що судом було витребувано від відповідача ухвалою від 03.03.2012 додатки до акту перевірки та всі інші документи на підставі яких здійснено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість, відповідач на підтвердження правомірності та обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення-рішення надав лише письмові заперечення зміст яких майже збігається зі змістом акту перевірки. Будь-яких інших документальних підтверджень своїх заперечень, навіть, постанови Ленінського районного суду м. Луганська та ухвали господарського суду Луганської області відповідачем надано не було.

При вирішенні питання про правомірність формування податкового кредиту суд повинен виходити не лише з наявності первинних документів, а і з фактичного здійснення первинних операцій.

Суд вважає, що досліджені у судовому засіданні оригінали первинних документів на придбання ПП "ТД "Лугань" пиловника від ПП "ЛТФ-Порто", здійснення оплати за отриманий пиловник, наявність у позивача відповідного промислового обладнання (пилорами), використання отриманого пиловнику у виробничій діяльності позивача протягом тривалого часу, виготовлення з отриманої сировини пиломатеріалів та їх подальший продаж третім особам, що відповідає статутній діяльності підприємства (оптова торгівля будматеріалами та лісоматеріалами) в сукупності підтверджують реальний характер укладеної між ПП "ТД "Лугань" та ПП "ЛТФ-Порто" угоди та спростовують висновки податкового органу щодо її нікчемності та безтоварності.

За таких обставин позивачем було правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми за операціями з придбання товару у ПП "ЛТФ-Порто", а відтак, прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства "Торговий дім "Лугань" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення №0000522320 від 26.12.2011 задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську №0000522320 від 26.12.2011.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Торговий дім "Лугань", ід. код 31530998, м. Луганськ, вул. Совєтская, буд. 25 витрати зі сплати судового збору в сумі 1233 грн. 25 коп. (одна тисяча двісті тридцять три гривні 25 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 24.07.2012.

СуддяА.М. Каюда