Постанова

від 19.07.2012 по справі 2а/1270/4891/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 липня 2012 року Справа № 2а/1270/4891/2012

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.

та

представників сторін:

від позивача - Барановський Є.Є. (довіреність від 02.07.2012 б/н)

від відповідача - Купцова О.М. (довіреність від 29.03.2012 № 28/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Іріда»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення від 21 травня 2012 року № 0000092270,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а/1270/4891/2012 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НКФ «Іріда» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби, в якому позивач просить:

- визнати незаконними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби щодо визнання правочинів між товариством з обмеженою відповідальністю «НКФ «Іріда» та приватним підприємством «КФ «С.Т.К. - Сервіс» і приватним підприємством «М.О.Н.Т.» недійсними;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 травня 2012 року № 0000092270 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 447607,50 грн., у тому числі 358086,00 грн. - за основним платежем, 89521,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 09 лютого 2012 року по 16 лютого 2012 року працівниками Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 09 лютого 2012 року № 264 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «НКФ «Іріда» (код ЄДРПОУ 37057419) з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з приватним підприємством «М.О.Н.Т.» (код ЄДРПОУ 37197275) та приватним підприємством «КФ «С.Т.К. - Сервіс» (код ЄДРПОУ 37197301) за період з 01 жовтня 2011 року по 30 листопада 2011 року, за результатами якої складено акт від 16 лютого 2012 року № 187/23-37057419.

Перевіркою встановлено порушення пункту 3 статті 5 та пункту 1 статті 7 Господарського кодексу України та підпунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством з обмеженою відповідальністю «НКФ «Іріда» за період з 01 жовтня 2011 року по 30 листопада 2011 року занижено податок на додану вартість за вказаний період на суму 358086,00 грн., у тому числі за жовтень 2011 року - 159686,00 грн., за листопад 2011 року - 198400,00 грн.; пунктів 1 та 5 статті 203, частини 1 статті 207, пунктів 1 та 2 статті 215, статті 216 та 228 Цивільного кодексу України та встановлено нікчемні правочини по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) між товариством з обмеженою відповідальністю «НКФ «Іріда» (код ЄДРПОУ 37057419) та контрагентами приватним підприємством «М.О.Н.Т.» (код ЄДРПОУ 37197275) та приватним підприємством «КФ «С.Т.К. - Сервіс» (код ЄДРПОУ 37197301) на загальну суму 2148516,24 грн., у тому числі податок на додану вартість 358086,04 грн.

На підставі акта перевірки від 16 лютого 2012 року № 187/23-37057419 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у загальному розмірі 447607,50 грн., у тому числі 358086,00 грн. - за основним платежем, 89521,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

На думку позивача, дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську щодо визнання правочинів недійсними є незаконними, а прийняте податкове повідомлення рішення від 21 травня 2012 року № 0000092270 щодо об'єму прав позивача на податковий кредит з податку на додану вартість за період з 01 жовтня 2011 року по 30 листопада 2011 року підлягає скасуванню з наступних підстав.

По-перше, відповідно до пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21 травня 2012 року № 0000092270 прийнято через більше ніж три місяці після отримання позивачем акта перевірки.

По-друге, підставою для видання податковим органом вказаного податкового повідомлення-рішення став висновок відповідача в акті від 16 лютого 2011 року про нікчемність правочинів між товариством з обмеженою відповідальністю «НКФ «Іріда» та приватним підприємством «М.О.Н.Т.» та приватним підприємством «КФ «С.Т.К. - Сервіс». Посилання відповідача на нікчемність договорів, укладених між товариством з обмеженою відповідальністю «НКФ «Іріда» та приватним підприємством «М.О.Н.Т.» та приватним підприємством «КФ «С.Т.К. - Сервіс» з підстав, визначених статтею 228 Цивільного кодексу України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним, а договори є звичайними господарськими договорами, а не такими, що направлені на порушення публічного порядку. Крім того, наголосив позивач, 02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 01 січня 2011 року. Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки. В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

На думку позивача, висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Отже, якщо Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську і робить висновки про недійсність правочинів між товариством з обмеженою відповідальністю «НКФ «Іріда» та приватним підприємством «М.О.Н.Т.» та приватним підприємством «КФ «С.Т.К. - Сервіс», то коригувати показники у податковій звітності відповідно до пункту 140.2 статті 140 Податкового кодексу України можливо лише після набрання чинності відповідним рішенням суду.

Разом з тим, договори від 29 вересня 2011 року № 2909/1 та від 28 жовтня 2011 року № 2810/1 та № 2810/2 укладені між товариством з обмеженою відповідальністю «НКФ «Іріда» та приватним підприємством «М.О.Н.Т.» та приватним підприємством «КФ «С.Т.К. - Сервіс» про купівлю-продаж товарно-матеріальних цінностей за своє природою є господарськими угодами про придбання незаборонених товарів (інструментів, запчастин, дизельного палива тощо), про передачу товарів від продавця покупцю свідчать видаткові накладні, факт транспортування підтверджується товарно-транспортними накладними та договором про перевезення вантажу в міжнародному та внутрішньому сполученні, оплата за поставлений товар проводилась шляхом передачі простих векселів згідно актів прийому-передачі та податковими накладними. Вищенаведене свідчить про те, що між товариством з обмеженою відповідальністю «НКФ «Іріда», приватним підприємством «М.О.Н.Т.» та приватним підприємством «КФ «С.Т.К. - Сервіс» відбулися фактичні господарські правовідносини по купівлі-продажу інструментів, запчастин, дизельного палива тощо. Підприємство здійснювало ведення обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів.

На підставі вищезазначеного, позивач вважає, що жодний з висновків, що викладений в акті перевірки від 16 лютого 2012 року № 187/23-37057419 та в повідомленні-рішенні від 21 травня 2012 року № 0000092270 щодо порушення позивачем законодавства при визначенні його права на податковий кредит з податку на додану вартість у взаємовідносинах з приватним підприємством «М.О.Н.Т.» та приватним підприємством «КФ «С.Т.К. - Сервіс», не ґрунтується на положеннях Цивільного та Податкового кодексів України, а відтак вказане податкове повідомлення-рішення прийняте в порушення норм Цивільного кодексу України та положень Податкового кодексу України шляхом їх неправильного застосування. Відсутність порушення податкового законодавства не надає підстав для застосування штрафних санкцій.

Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби адміністративний позов не визнала, про що подала суду заперечення проти позову від 10 липня 2012 року № 12803/10 (том 2, арк. справи 4-7). В запереченнях проти адміністративного позову відповідач у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю з таких підстав.

Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 09 лютого 2012 року № 264 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «НКФ «Іріда» (код ЄДРПОУ 37057419) з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з приватним підприємством «М.О.Н.Т.» (код ЄДРПОУ 37197275) та приватним підприємством «КФ «С.Т.К. - Сервіс» (код ЄДРПОУ 37197301) за період з 01 жовтня 2011 року по 30 листопада 2011 року, за результатами якої складено акт від 16 лютого 2012 року № 187/23-37057419.

Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську отримано акти документальних невиїзних перевірок приватного підприємства «М.О.Н.Т.» від 19 січня 2012 року № 32/23/37197275 та від 08 лютого 2012 року № 61/23/37197275 та приватного підприємства «КФ «С.Т.К. - Сервіс» від 08 лютого 2012 року № 63/23/37197301, згідно яких приватні підприємства «М.О.Н.Т.» та «КФ «С.Т.К. - Сервіс» мали взаємовідносини з приватним підприємством «Д.С.Л.» (код ЄДРПОУ 22816624) у жовтні, листопаді 2011 року з придбання товарів та подальшої їх реалізації контрагентам-покупцям, у тому числі й товариству з обмеженою відповідальністю «НКФ «Іріда» (код ЄДРПОУ 37057419).

Державною податковою інспекцією у м. Первомайську до Іванівської міжрайонної державної податкової інспекції направлено пояснення ОСОБА_3, в якому останній пояснив, що у вересні 2011 року за грошову винагороду зареєстрував на своє ім'я приватне підприємство «Д.С.Л.», при цьому ніяких документів фінансово-господарської діяльності від приватного підприємства «Д.С.Л.» не підписував, договорів, трудових угод, декларацій не підписував і не здавав в органи державної влади, довіреностей представляти інтереси приватного підприємства «Д.С.Л.» ОСОБА_3 нікому не давав, печаток, штампів та інших реєстраційних документів приватного підприємства «Д.С.Л.» у ОСОБА_3 ніколи не було. Крім того, Іванівською міжрайонною державною податковою інспекцією отримано лист від 13 січня 2012 року № 212/7/26-001/17 від ВПМ ДПІ у м. Чернігові, в якому зазначено, що приватне підприємство «Д.С.Л.» не знаходиться за адресою реєстрації, керівник ОСОБА_3 в Чернігівській області не зареєстрований, а мешкає у м. Луганську. Враховуючи вищенаведене, приватне підприємство «Д.С.Л.» порушено статтю 93 Цивільного кодексу України та статтю 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», а саме за юридичною адресою приватного підприємства «Д.С.Л.» директор відсутній, фактичне місцезнаходження встановити не можливо. За результатами проведеного аналізу вбачається відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції приватного підприємства «Д.С.Л.» не підтверджуються стосовно врахування реального часу операцій, місцезнаходження майна, наявності виробничо-складських приміщень та іншого майна, наявності виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. Тобто, фінансово-господарська діяльність приватного підприємства «Д.С.Л.» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності приватним підприємством «Д.С.Л.», фінансово-господарські відносини останнього з контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Іванівською міжрайонною державною податковою інспекцією було передано до податкової міліції на відпрацювання отримані від ПП «М.О.Н.Т.» та ПП «КФ «С.Т.К. - Сервіс» первинних документів щодо взаємовідносин з ПП «Д.С.Л.» та як результат відпрацювання отримано висновки спеціаліста Білоцерківського ВК ЗЕР НДЕК КЦ ГУ МВС України в Київській області від 18 січня 2012 року за № 35 та № 36 щодо результатів проведення почеркознавчої експертизи первинних документів, а саме договорів, податкових та видаткових накладних отриманих від ПП «Д.С.Л.», встановлено, що зображення підписів від імені ОСОБА_3 в представлених до дослідження документах імовірно виконані не ОСОБА_3, а іншою особою. У ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, правочини відповідно до пунктів 1 та 2 статті 215, пунктів 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Таким чином у приватного підприємства «М.О.Н.Т.» та приватного підприємства «КФ «С.Т.К. - Сервіс» відсутні об'єкти та база оподаткування, визначені пунктом 185.1 статті 185 та пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, і, відповідно, взаємовідносини з контрагентами-покупцями, зокрема з товариством з обмеженою відповідальністю «НКФ «Іріда» не спричинили реального настання правових наслідків.

Перевіркою встановлено порушення пункту 3 статті 5, пункту 1 статті 7 Господарського кодексу України, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Іріда» за період з 01 жовтня 2011 року по 30 листопада 2011 року занижено податок на додану вартість за період з 01 жовтня 2011 року по 30 листопада 2011 року в сумі 358086,00 грн., у тому числі: за жовтень 2011 року - 159686,00 грн., за листопад 2011 року - 198400,00 грн.; та відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01 жовтня 2011 року по 30 листопада 2011 року щодо придбання товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Іріда» товару у контрагентів-постачальників приватного підприємства «КФ «С.Т.К.-Сервіс», код за ЄДРПОУ 37197301, та приватного підприємства «М.О.Н.Т.», код за ЄДРПОУ 37197275, не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. В зв'язку з тим, що угоди є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно пункту 1, пункту 5 статті 203, частини 1 статті 207, пункту 1, пункту 2 статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України встановлено нікчемні правочини по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) між товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Іріда» та контрагентами-постачальниками приватним підприємством «КФ «С.Т.К.-Сервіс» та приватним підприємством «М.О.Н.Т.» на загальну суму 2148516,24 грн., утому числі податок на додану вартість - 358086,04 грн.

Ухвалою суду від 19 липня 2012 року провадження у справі № 2а/1270/4891/2012 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НКФ «Іріда» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби в частині позовних вимог про визнання незаконними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби щодо визнання правочинів між товариством з обмеженою відповідальністю «НКФ «Іріда» та приватним підприємством «КФ «С.Т.К. - Сервіс» і приватним підприємством «М.О.Н.Т.» недійсними закрито (том 2, арк. справи 128-129).

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

У судовому засіданні представник відповідача проти адміністративного позову заперечував, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на адміністративний позов від 10 липня 2012 року № 12803/10.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду, товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Іріда» (ідентифікаційний код 37057419) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 07 квітня 2010 року за № 1 382 102 0000 017207, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 611315 (том 1, арк. справи 39).

На податковому обліку товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Іріда» перебуває у Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 09 квітня 2010 року за № 401 (том 1, арк. справи 41).

У відповідності до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним до 01 січня 2011 року) товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Іріда» зареєстровано платником податку на додану вартість, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 370574112361, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 29 квітня 2010 року № 100281769 (том 1, арк. справи 42).

На підставі наказу від 09 лютого 2012 року № 264 посадовою особою Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України у період з 09 лютого 2012 року по 16 лютого 2012 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Іріда», код за ЄДРПОУ 37057419, з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з приватним підприємством «М.О.Н.Т.», код за ЄДРПОУ 37197275, та приватним підприємством «КФ «С.Т.К.-Сервіс», код за ЄДРПОУ 37197301, за період з 01 жовтня 2011 року по 30 листопада 2011 року, результати якої оформлено актом від 16 лютого 2012 року за № 187/23-37057419 (том 2, арк. справи 8, 9-20).

Згідно висновків акта від 16 лютого 2012 року за № 187/23-37057419 (том 2, арк. справи 20) перевіркою встановлено:

- порушення пункту 3 статті 5, пункту 1 статті 7 Господарського кодексу України, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Іріда» за період з 01 жовтня 2011 року по 30 листопада 2011 року занижено податок на додану вартість за період з 01 жовтня 2011 року по 30 листопада 2011 року в сумі 358086,00 грн., у тому числі: за жовтень 2011 року - 159686,00 грн., за листопад 2011 року - 198400,00 грн.;

- відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01 жовтня 2011 року по 30 листопада 2011 року щодо придбання товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Іріда» товару у контрагентів-постачальників приватного підприємства «КФ «С.Т.К.-Сервіс», код за ЄДРПОУ 37197301, та приватного підприємства «М.О.Н.Т.», код за ЄДРПОУ 37197275, не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. В зв'язку з тим, що угоди є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно пункту 1, пункту 5 статті 203, частини 1 статті 207, пункту 1, пункту 2 статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України встановлено нікчемні правочини по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) між товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Іріда» та контрагентами-постачальниками приватним підприємством «КФ «С.Т.К.-Сервіс» та приватним підприємством «М.О.Н.Т.» на загальну суму 2148516,24 грн., утому числі податок на додану вартість - 358086,04 грн.

В акті перевірки від 16 лютого 2012 року за № 187/23-37057419 відповідачем зроблено висновок про те, що товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Іріда» завищено податковий кредит з податку на додану вартість по операціям з приватним підприємством «КФ «С.Т.К.-Сервіс» та приватним підприємством «М.О.Н.Т.». Такого висновку відповідач дійшов з огляду на те, що позивачем до перевірки були надані товарно-транспортні накладні з узагальнюючою номенклатурою, неподаними до них товарними накладними, незаповненими рядками, зокрема рядки 2, 4, 5, 6, що, на думку відповідача, свідчить про те, що вказані товарно-транспортні накладні не є підтвердженням транспортування товару. Крім того, Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську зроблено такі висновки на підставі актів документальних невиїзних перевірок приватного підприємства «М.О.Н.Т.» від 19 січня 2012 року № 32/23/37197275, від 08 лютого 2012 року № 61/23/37197275 та приватним підприємством «КФ «С.Т.К.-Сервіс» від 08 лютого 2012 року № 63/23/37197301, у яких зазначено про те, що вказані підприємства мали взаємовідносини з приватним підприємством «Д.С.Л.», фінансово-господарська діяльність якого здійснюється поза межами правового поля. У зазначених актах зроблено висновки про те, що у приватного підприємства «М.О.Н.Т.» та приватного підприємства «КФ «С.Т.К.-Сервіс» відсутні об'єкти, які підпадають під визначення пункту 185.1 статті 185 та пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, а тому взаємовідносини вказаних підприємств з контрагентами-покупцями, у тому числі товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Іріда», не спричинили реального настання правових наслідків (том 2, арк. справи 9-20, 29-43, 45-62, 64-83).

На підставі акта від 16 лютого 2012 року за № 187/23-37057419 Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення - рішення від 21 травня 2012 року № 0000092270 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Іріда» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 447607,50 грн., у тому числі 358086,00 грн. - за основним платежем, 89521,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (том 1, арк. справи 30).

За результатами судового розгляду справи суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби від 21 травня 2012 року № 0000092270 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Іріда» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 447607,50 грн., у тому числі 358086,00 грн. - за основним платежем, 89521,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), є протиправним та підлягає скасуванню з огляду на нижчевикладене.

В ході судового розгляду судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Іріда» та приватним підприємством «С.Т.К. - Сервіс» укладено договір купівлі-продажу від 29 вересня 2011 року № 2909/2 (том 2, арк. справи 113-114) та додаткову угоду від 31 жовтня 2011 року № 1 до договору купівлі-продажу від 29 вересня 2011 року № 2909/2 (том 2, арк. справи 115).

28 жовтня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Іріда» та приватним підприємством «С.Т.К. - Сервіс» укладено договір купівлі-продажу № 2810/1 (том 1, арк. справи 53) та 01 листопада 2011 року додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу від 28 жовтня 2011 року № 2810/1 (том 1, арк. справи 54).

Операції купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей за вищезазначеними договорами оформлені: податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними (том 1, арк. справи 56-110).

Всі податкові накладні, отримані товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Іріда» від приватного підприємства «С.Т.К. - Сервіс», включені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних за жовтень та листопад 2011 року (том 2, арк. справи 119-121, 124-126).

Оплата за поставлений товар проводилась шляхом передачі простого векселя, що підтверджено актами прийому-передачі простого векселя від 31 жовтня 2011 року, від 11 листопада 2011 року та від 14 листопада 2011 року (том 1, арк. справи 54 на звороті, 55; том 2, арк. справи 116).

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року до складу податкового кредиту жовтня 2011 року згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Іріда» включено по господарським операціям із приватним підприємством «С.Т.К. - Сервіс» податок на додану вартість в сумі 103320,20 грн. (том 1, арк. справи 43-47).

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року до складу податкового кредиту листопада 2011 року згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Іріда» включено по господарським операціям із приватним підприємством «С.Т.К. - Сервіс» податок на додану вартість в сумі 96967,24 грн. (том 1, арк. справи 48-52).

Також, в ході судового розгляду судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Іріда» та приватним підприємством «М.О.Н.Т.» укладено договір купівлі-продажу від 29 вересня 2011 року № 2909/1 (том 1, арк. справи 111) та додаткову угоду від 31 жовтня 2011 року № 1 до договору купівлі-продажу від 29 вересня 2011 року № 2909/1 (том 1, арк. справи 112).

28 жовтня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Іріда» та приватним підприємством «М.О.Н.Т.» укладено договір купівлі-продажу від 28 жовтня 2011 року № 2810/2 (том 1, арк. справи 114) та додаткову угоду від 09 листопада 2011 року № 1 до договору купівлі-продажу від 28 жовтня 2011 року № 2810/2 (том 1, арк. справи 115).

Операції купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей за вищезазначеними договорами оформлені: податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними (том 1, арк. справи 117-237).

Всі податкові накладні, отримані товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Іріда» від приватного підприємства «М.О.Н.Т.», включені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних за жовтень та листопад 2011 року (том 2, арк. справи 119-121, 124-126).

Оплата за поставлений товар проводилась шляхом передачі простого векселя, що підтверджено актами прийому-передачі простого векселя від 04 жовтня 2011 року, 31 жовтня 2011 року, від 09 листопада 2011 року та від 11 листопада 2011 року (том 1, арк. справи 112 на звороті, 113, 115 на звороті, 116).

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року до складу податкового кредиту жовтня 2011 року згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Іріда» включено по господарським операціям із приватним підприємством «М.О.Н.Т.» податок на додану вартість в сумі 159685,86 грн. (том 1, арк. справи 43-47).

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року до складу податкового кредиту листопада 2011 року згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Іріда» включено по господарським операціям із приватним підприємством «М.О.Н.Т.» податок на додану вартість в сумі 101432,92 грн. (том 1, арк. справи 48-52).

Таким чином, на момент перевірки реальність господарських операцій між позивачем та приватним підприємством «С.Т.К. - Сервіс» та приватним підприємством «М.О.Н.Т.» підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. Зобов'язання за договорами між позивачем та його контрагентами виконуються сторонами договору у повному обсязі, що підтверджується відповідними документами первинного бухгалтерського обліку, якими відображено господарську операцію.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із статтею 198 Податкового кодексу України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно із статтею 200 Податкового кодексу України:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2);

- при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3);

- якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Іріда» податковий кредит з податку на додану вартість у жовтні та листопаді 2011 року по фінансово-господарським операціям з приватним підприємством «С.Т.К. - Сервіс» та приватним підприємством «М.О.Н.Т.» сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Суд вважає безпідставними та необґрунтованими посилання відповідача в обґрунтування заперечень проти позову на не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-які судові рішення з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентами або встановлені судовим рішенням наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення, відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

З огляду на реальний характер господарських операцій з придбання товарів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, суд прийшов до висновку, що у податкового органу відсутні підстави для збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Іріда» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 447607,50 грн., у тому числі 358086,00 грн. - за основним платежем, 89521,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає таке.

Встановлені статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними.

Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

У справах щодо оскарження рішень суб'єкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема законність таких рішень, за результатом чого, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним.

Відповідно до приписів частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Зважаючи на обставини справи, з метою повного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд вважає за необхідне відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби від 21 травня 2012 року № 0000092270 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Іріда» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 447607,50 грн., у тому числі 358086,00 грн. - за основним платежем, 89521,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 19 липня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 24 липня 2012 року, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Іріда» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 21 травня 2012 року № 0000092270 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби від 21 травня 2012 року № 0000092270 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Іріда» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 447607,50 грн., у тому числі 358086,00 грн. - за основним платежем, 89521,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Іріда» (ідентифікаційний код 37057419, місцезнаходження: 91047, м. Луганськ, вул. Краснодонська, буд. 4) судові витрати в сумі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень нуль копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 24 липня 2012 року.

СуддяТ.І. Чернявська