Постанова

від 21.05.2012 по справі 2270/2629/12

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 2270/2629/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2012 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіНіколайчука М.Є. при секретарі Вугман А. С. за участі:представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницьккразсервіс" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001761600/1150 від 27.03.2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Хмельницьккразсервіс» (далі-позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (далі-відповідач), в якому просило визнати недійсним та скасувати прийняте відносно нього податкове повідомлення-рішення №0001761600/1150 від 27.03.2012.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах в сумі 51782 грн., з яких: 44583 грн. - сума грошового зобов'язання за основним платежем та 7199 грн. - за штрафними санкціями. Позивач вважає неправомірними висновки відповідача про нікчемність договорів поставки товару: №1005 від 05.01.2010 укладеного між ТОВ «Хмельницьккразсервіс» та ТОВ «АМБ-Трейд», та №15/6-2 від 01.06.2011 укладеного між ТОВ «Хмельницьккразсервіс» та ТОВ «Світ Імпекс», оскільки дані договори відповідають усім вимогам чинного законодавства.

Позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість на підставі первинних документів, оформлення яких передбачене Законом України «Про податок на додану вартість», Податковим кодексом України (далі - ПК України) та Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини. Також представник позивача звернув увагу суду на внутрішнє переміщення товару по складах позивача після його поставок, а також операції з подальшого продажу товарів іншим контрагентам по цінам вищим за ціну їх купівлі, що підтверджує економічну доцільність здійснення господарських операцій ТОВ «Хмельницьккразсервіс».

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, зазначивши, що складення акту перевірки №1779/23-4/22782204 від 07.03.2012 та винесення на його основі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення було здійснено відповідно до чинного законодавства.

Вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що працівниками відповідача було проведено докуметальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Хмельницьккразсервіс» з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Світ Імпекс» (код ЄДРПОУ 36235508) за квітень-серпень 2011 року та ТОВ «АМБ Трейд» (код ЄДРПОУ 36099222) за жовтень-грудень 2010 року.

На основі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення форма «Р» №0001761600 від 27.03.2012, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 51782 грн.

Перевіркою встановлено, що операції по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Світ Імпекс» і ТОВ «АМБ-Трейд» не мали реального товарного характеру, в результаті чого було завищено податковий кредит в сумі 44583 грн.: жовтень 2010 року в сумі 2626 грн., листопад 2010 року в сумі 2994 грн., грудень 2010 року в сумі 2584 грн., червень 2011 року в сумі 30188 грн., липень 2011 року в сумі 6191 грн.

Підставою для таких висновків відповідача є виявлена, в результаті перевірки, відсутність реальних поставок товарів від ТОВ «Світ Імпекс» і ТОВ «АМБ-Трейд» позивачу, що призвело до неправомірно сформованого податкового кредиту.

Суд встановив, що у жовтні-грудні 2010 року позивач відніс до податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 8204 грн. по операціям з придбання від ТОВ «АМБ Трейд» запасних частин до вантажних автомобілів на загальну суму 49224 грн. 66 коп., в тому числі ПДВ 8204 грн. 11 коп.

На виконання договору поставки №1005 від 05.01.2010 відповідно до рахунків - фактур №1026 від 26.10.2010, №1115 від 15.11.2010, №1209 від 09.12.2010, видаткових накладних №26 від 26.10.2010, №10 від 15.11.2010, №9 від 09.12.2010 та податкових накладних №26 від 26.10.2010, №10 від 15.11.2010, № 9 від 09.12.2010 ТОВ «АМБ-Трейд» поставило позивачеві запасні частини для вантажних автомобілів загальною вартістю на загальну суму 49224 грн. 66 коп., в тому числі ПДВ в сумі 8204 грн. 11 коп.

Перевезення зазначеного товару до місця поставки (склад позивача в м.Хмельницькому в орендованому приміщенні по вул. Яворницького,24) за власний рахунок здійснював постачальник товару ТОВ «АМБ-Трейд».

Перевізником товару, придбаного від ТОВ "Світ Імпекс" у червні та липні 2011 року вартістю 218274 грн. 66 коп., в тому числі ПДВ 36379 грн. 11 коп., від постачальника до місця поставки на замовлення та за рахунок позивача було ТОВ "Хмельницьккразсервіс". Факт перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними №1193 від 14.06.2011, № 1285 від 12.07.2011, подорожніми листами №323376 від 13.06.2011 та №323368 від 11.07.2011, посвідченнями про відрядження 06.06.2011, 11.07.2011 водія ОСОБА_3, ОСОБА_4 та директора ОСОБА_5 до м.Херсон, квитанціями про оплату готельних послуг від 13.06.2011, 11.07.2011 та поясненнями свідка ОСОБА_3 в судовому засіданні.

Позивачем було оплачено вартість товарів, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, а також надано копії накладних на підтвердження внутрішнього переміщення товарів по складах позивача.

Позивач відобразив операції з поставки товарів у бухгалтерському та податковому обліку. Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справ деклараціями з ПДВ позивача, а також рахунками-фактур, накладними та податковими накладними.

Таким чином, досліджені судом докази спростовують висновки відповідача щодо відсутності фактичного здійснення операцій з поставки запасних частин для автомобільної техніки в жовтні-грудні 2010 року від ТОВ "АМБ-Трейд", в червні та липні 2011 року від ТОВ "Світ Імпекс".

Крім того перевіркою не встановлено порушення законодавства в частині формування позивачем податкових зобов'язань з ПДВ по операціях з продажу придбаних від зазначених контрагентів запасних частин.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 З Закону №168/97-ВР (у редакції, що діяла на момент існування спірних правовідносин щодо поставки товару від ТОВ "АМБ-Трейд", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За змістом пп. 7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону №168 датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу пп.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону №168 підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Аналогічні вимоги до формування податкового кредиту з ПДВ закладені в Податковому кодексі України, на підставі якого позивачем сформований податковий кредит по операціях з поставки товару від ТОВ "Світ Імпекс".

За змістом підпункту "а"п.198.1 ст.198 ПК України в редакції, яка існувала на час виникнення спірних відносин, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.201.10 ст.201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.11 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення"ПК України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

З урахуванням викладених вище положень Закону №168 і ПК України право на нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту звітного періоду у випадку придбання товару виникає у покупця товару за умови отримання від його постачальника належним чином оформленої податкової накладної, яка підтверджує факт поставки товару.

В силу п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР та п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В судовому засіданні суд встановив, що податкові накладні на поставку запасних частин, оформлені ТОВ "АМБ-Трейд" і ТОВ "Світ Імпекс" відповідають вимогам Закону №168/97-ВР та ПК України.

Суд враховує, що факт поставки запасних частин від вказаних контрагентів, їх оплати, факт сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товару та факт використання позивачем зазначеного товару в господарській діяльності і отримання прибутку підтверджені дослідженими в судовому засіданні первинними документами та не спростовані відповідачем в судовому засіданні.

Відтак, суд вважає, що наявність у позивача зазначених податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, постачальниками товару, які засвідчують факт придбання товару, є достатньою підставою для віднесення сплаченого в ціні товару ПДВ до податкового кредиту.

Відповідач не подав та суд не встановив будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої ним податкової вигоди - як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо. Суд не встановив також порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підставою недійсності правочину (ст. 215 ЦК України) є недодержання в момент вчинення правочину у стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

В силу ч.2 ст.228 ЦК України нікчемним зокрема є правочин, який порушує публічний порядок. Згідно з ч.1 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 3 ст. 228 ЦК України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

В процесі судового розгляду судом не встановлено та не доведено відповідачем невідповідності змісту спірних договорів, вимогам ст.203 і ст.215 ЦК України, не надано рішення суду про визнання цих договорів недійсними на підставі ст.228 ЦК України.

Суд не бере до уваги посилання відповідача, як на одну з підстав недійсності договору, на відсутність у його контрагентів достатньої кількості працівників, оскільки відповідач не довів, а суд не встановив наявність будь яких визначених нормативно-правовими актами нормативів кількості працюючих, необхідної для укладання певних видів господарських договорів. Тому, висновки відповідача щодо відсутності достатньої кількості працюючих суперечать ст.ст.6 і 12 Господарського кодексу України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

За змістом ч.1 ст.656 ЦК України предметом купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Статтею 658 ЦК України визначено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власнику товару.

Відповідно до ч.2 ст.317 ЦК України на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Відтак, відсутність у власника майна складських приміщень для його зберігання не є перешкодою для здійснення ним повноважень власника щодо володіння, користування та розпорядження, які в сукупності складають зміст права власності.

Суд вважає, що відсутність у постачальників запасних частин складських приміщень для зберігання зазначеного товару не може слугувати підставою недійсності договорів поставки.

Статтею 664 (пункт 1) ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним зокрема у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець проінформований про це.

За змістом п. 2 ст. 664 ЦК України якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо відсутності ТОВ "АМБ-Трейд", ТОВ "Світ імпекс" за місцезнаходженням на дату проведення перевірки, як підставу нікчемності договору, оскільки задовго до проведення перевірки господарські відносини позивача з зазначеними контрагентами, в тому числі розрахунок за придбаний товар, завершились. При цьому відповідачем не надано жодного доказу відсутності господарської діяльності цих контрагентів на дату поставки товару, факт якої підтверджений дослідженими судом первинними документами.

На час здійснення господарських операцій зазначені господарюючі суб'єкти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців та мали свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" установлено нижченаведене. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, що підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

За таких обставин позивач як покупець товару не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі.

Недоліки товарно-транспортних накладних від 14.06.2011, 12.07.2011 про перевезення товару від ТОВ "Світ Імпекс" не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту, не роблять товарно-транспортні накладні недійсними, не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів перевезення товару, оскільки не перешкоджають можливості ідентифікувати постачальника, перевізника та отримувача товару, а також вид та обсяг товару, що транспортувався.

В свою чергу, відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення товару від ТОВ "АМБ-Трейд" також не є доказом відсутності поставки від вказаних контрагентів у зв'язку з наведеним.

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт в Україні" визначений перелік документів для перевізника і водія, на підставі яких здійснюються перевезення вантажів автомобільним транспортом. В той же час у вказаному Законі відсутнє визначення переліку документів, наявність яких є обов'язковою для покупця товару, який не є замовником перевезення.

За змістом п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за №128/2568 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.1 вказаних Правил визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Таким чином, наявність товарно-транспортних накладних є обов'язковою для замовника перевезення та перевізника, які є учасниками процесу транспортування.

Натомість, жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи є єдиними документами, які підтверджують факт поставки товару від продавця до покупця і у випадку їх відсутності покупець товару, який не є замовником перевезення та не несе пов'язаних з цим витрат, позбавлений права на включення до податкового кредиту податку на додану вартість, вказаного в податковій накладній, виписаній постачальником товару.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Приписами ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Досліджені судом докази свідчать про те, що господарські операції з придбання від ТОВ "АМБ-Трейд", ТОВ "Світ Імпекс" запасних частин спричинили зміни в структурі активів позивача та його зобов'язань.

Суд не приймає до уваги, надані відповідачем письмові пояснення директора та засновника ТОВ "Світ Імпекс" ОСОБА_6 від 15.11.2011, наданих співробітникам ГВПМ ДПІ у м.Херсоні, оскільки належним доказом вчинення злочину згідно ст. 62 Конституції України може бути лише вирок суду, що набрав законної сили, а такого у справі немає.

Суд також враховує, що всупереч вимогам гл.8 ПК України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772 акт перевірки від 07.03.2012, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, базується не на дослідженні первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджують наявність зазначених фактів, а на матеріалах перевірок контрагентів позивача, за наслідками яких органами державної податкової служби за місцем податкового обліку ТОВ "АМБ-Трейд", ТОВ "Світ Імпекс" не прийняте жодне рішення, яке б мало податкові наслідки для цих контрагентів.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладені норми відповідачем не доведено правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, а отже позовні вимоги позивача про визнання його протиправним та скасування підлягають до задоволення.

Керуючись Податковим кодексом України, Законом України "Про податок на додану вартість", ст.ст. 11, 99, 158 - 163, 167 і 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому від 27 березня 2012 року №0001761600/1150 скасувати.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 23 травня 2012 року

Постанова не набрала законної сили

Суддя /підпис/М.Є. Ніколайчук "Згідно з оригіналом" Суддя М.Є. Ніколайчук