Постанова

від 17.07.2012 по справі 2а-7180/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 липня 2012 року 10:32 № 2а-7180/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., при секретарі Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Гнатюк М.Р. (довіреність від 21.12.2009 р.), Гребінник О.О. (довіреність від 13.07.2012 р.).

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тез Тур» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.2011 р. № 0012112309,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Тез Тур»з позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.2011 р. № 0012112309, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»на 397 118 грн. за основним платежем та на 26 537 грн. за штрафними санкціями та яке ухвалено за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «Глобал Маркетинг Солюшинз»за червень, серпень 2011 року.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що у спірному рішенні сума прописом та сум цифрами відрізняються на порядок, що свідчить про неможливість встановленого розміру податкового зобов'язання та вказує на невідповідність рішення вимогам законодавства.

Позивач також зазначає, що доводи ДПІ в обґрунтування спірного рішення ґрунтуються на тому, що контрагент позивача начебто не задекларував податкові зобов'язання по операціям з позивачем, а відтак, на думку ДПІ, позивач позбавлений права формувати податковий кредит за відносинами з цим контрагентом.

Проте, як зазначає позивач, податковий кредит сформовано за фактом попередньої оплати («перша подія»), що є самостійною та достатньою підставою для формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, які були отримані позивачем у його контрагента.

При цьому, надалі операції з надання рекламних послуг фактично виконувались, що підтверджується документально, у т.ч. ефірними довідками, фото-звітами, повідомленнями з телеканалів, звітами про розміщення реклами у мережі Інтернет тощо, що, у свою чергу, вказує на зв'язок здійсненої передплати та придбаних рекламних послуг з господарською діяльністю позивача, яка здійснюється у сфері туристичного бізнесу.

Щодо доводів про недекларування контрагентом податкових зобов'язань, неподання звітності, відсутність його за своїм місцезнаходженням, позивач зазначає, що станом на 01.12.2011 р. було складено акт перевірки контрагента, яким підтверджено подання податкової звітності та наявність підприємства за своїм місцезнаходженням, який до того ж 20.10.2011 р. повідомив ДПІ за місцем реєстрації про зміну місцезнаходження. Подання контрагентом декларацій з ПДВ за спірні періоди підтверджується, як зазначає позивач, власне і самими деклараціями, які надані позивачем з відміткою податкового органу та квитанцією про її прийняття. Позивач також зазначає, що відповідальність має індивідуальний характер, податкове законодавство не містить норм, які б позбавляли позивача права на податковий кредит навіть у випадку недекларування контрагентом податкових зобов'язань, чого, як вважає позивач, ДПІ в даному випадку не доведено. Спростовуючи доводи ДПІ, покладені в основу спірного рішення, позивач також зазначає, що по суті претензії до позивача сформовані виходячи з аналізу відносин контрагента позивача з ТОВ «Лайкс», до якого позивач не має жодного відношення. При цьому, як зазначає позивач, з акту перевірки контрагента вбачається, що контрагент мав не лише відносини з ТОВ «Лайкс», а з багатьма іншими підприємствами та ДПІ не доведено, що контрагент придбавав у цього підприємства рекламні послуги, які б надалі були поставлені позивачу, що, на думку позивача, свідчить про необґрунтованість спірного рішення та відсутність зв'язку між діяльністю ТОВ «Лайкс»з діяльністю позивача.

Відповідач в судове засідання не з'явився, доказів поважності причин неприбуття у судове засідання не надав, витребуваних судом матеріалів, які були досліджені в ході перевірки та на підставі яких ухвалено спірне рішення -не надав, наявність непереборних обставин, які перешкоджали наданню цих матеріалів - належними доказами не підтвердив. При цьому, наведені докази та матеріали були витребувані у ДПІ ще ухвалою суду про відкриття провадження у справі, яка отримана представником ДПІ 13.06.2012 р. про що останнім проставлено підпис на оригіналі ухвали суду. У наведеній ухвалі суд попередив, що у разі несвоєчасного подання витребуваних матеріалів справу може бути розглянуто на підставі наявних у справі доказів. Враховуючи наведене, на підставі ч. 4 ст. 128, ч. 6. ст. 71 та з урахуванням приписів ч. 2 ст. 40 КАС України судом ухвалено розглядати справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 17.07.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Тез Тур»(код з ЄДР 32348756) з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Глобал Маркетинг Солюшинз»(код з ЄДР 37395313) за червень, серпень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 08.12.2011 р. № 1589/23-9/32348756 (далі -акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що в період, який перевірявся, позивач був платником ПДВ.

Згідно з Актом перевірки ТОВ «Тез Тур»було включено до складу податкового кредиту ПДВ за взаємовідносинам з ТОВ «Глобал Маркетинг Солюшинз»за червень 2011 року 290 975,52 грн.

Крім того, як зазначено в Акті перевірки з урахуванням повідомлення ДПІ від 22.12.2011 р. про результати розгляду заперечень позивача, позивачем було включено до складу податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам із зазначеним контрагентом за серпень 2011 року ПДВ у сумі 106 142 грн.

У той же час, як зазначено в Акті перевірки позивача, до ДПІ надійшов акт від 26.10.2011 року № 539 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Глобал Маркетинг Солюшинз»- контрагента позивача, який, як вбачається з матеріалів справи, складений поза межами періоду взаємовідносин позивача з його контрагентом. В Акті перевірки позивача вказується, що в акті про неможливість проведення звірки контрагента зазначено, що в ході відпрацювання контрагента встановлено його контрагента ТОВ «Лайкс», за рахунок якого контрагент сформував податковий кредит у червні 2011 року у розмірі 107464 грн., що є сумою меншою ніж вище сформована позивачем з його безпосереднім контрагентом (290 975,52 грн.). Згідно з актом перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 23.09.2011 р., в якому зазначено, що інформація щодо офісних, виробничих приміщень відсутня, працівникам податкової міліції керівник ТОВ «Лайкс»(не є контрагентом позивача) надав пояснення, що не мав на меті проводити діяльність. В ході проведеного аналізу ГВПМ встановлено, що ТОВ «Лайкс»нібито здійснював оптову торгівлю одягом (предметом поставки позивачу є рекламні послуги).

Надалі в акті перевірки зазначено (стор.7), що оскільки ТОВ «Глобал Маркетинг Солюшинз»не виписувало на адресу позивача податкові накладні в червні 2011 року, в порушення п.201.10., 198.1, ПК України позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за червень 2011 р. у розмірі 290975,52 грн. Таким чином, як зазначає ДПІ в Акті перевірки, документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин позивача з його контрагентом.

З наведеного в Акті перевірки вбачається, що він по суті ґрунтується на відомостях, зв'язку яких (відомостей) між собою з цього акту не вбачається та на обставинах діяльності окремих підприємств, які до того ж (позивач та ТОВ «Лайкс») не вступали між собою у відносини.

Надалі, в Акті перевірки позивача зазначено, що до ДПІ надійшов ще інший акт від 26.10.2011 року № 539, тобто також поза межами періоду взаємовідносин позивача з його контрагентом, про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Глобал Маркетинг Солюшинз»за серпень 2011 року - контрагента позивача.

Як зазначено в Акті перевірки, в акті про неможливість звірки зазначено, що в ході відпрацювання контрагента встановлено його контрагента ТОВ «Лайкс», за рахунок якого контрагент сформував податковий кредит у серпні 2011 року у розмірі 106 141,80 грн., що є сумою ПДВ меншою ніж вище сформована позивачем з його контрагентом (356 225,52 грн.).

Надалі, відносно наведеного, ДПІ зазначено ті самі обставини, що і відносно червня 2011 року стосовно ТОВ «Лайкс», з яким позивач не вступав у взаємовідносини.

При цьому, наведені акти про неможливість звірки, про перевірку ТОВ «Лайкс»під час розгляду справи ДПІ не надано . Доказів наявності непереборних обставин, які перешкоджали їх поданню - не надано .

У той же час, а Акті перевірки ДПІ робить висновок, що сума ПДВ в розмірі 647202 грн. не була включена контрагентом позивача до складу податкових зобов'язань та відповідно не задекларована у розмірі 290976 грн. за червень 2011 р. та за серпень 2011 р. у розмірі 356 226 грн.

Надалі, ДПІ зазначає, що оскільки контрагентом позивача не було включено до складу податкових зобов'язань зазначені суми податку, які були відображені позивачем у складі податкового кредиту, право на податковий кредит у позивача відсутнє .

Проте, зазначені висновки не містять посилання на норму ПК України, яка передбачає такі наслідки.

Таким чином, як зазначає ДПІ, на порушення вимог ст. 185, 198.3., 198.6., 201.4., 201.10 ПК України позивач безпідставно сформував спірні суми податкового кредиту.

У той же час, ДПІ зазначає, що відповідачем надіслано позивачу запит щодо взаємовідносин з позивачем, на який отримано відповідь та відповідні матеріали.

Зокрема, зазначено, що фінансово-господарські відносини у червні 2011 року здійснювались на підставі договору № 01-03 від 01.03.2011 р. та рахунку № 18 від 10.06.11 р.

На виконання цих договорів виписано податкові накладні у червні 2011 року, які залучено до матеріалів справи: від 10.06.2011 р. № 2 на суму 54167,00 грн. з ПДВ (за договором № 01-03 -послуги з розміщення реклами в Інтернеті), від 21.06.2011 р. № 3 на суму 18220,80 грн. з ПДВ (за договором № 01-03 -послуги щодо виготовлення матеріалів для реклами), від 21.06.2011 р. № 4 на суму 506812,80 грн. (за договором № 01-03 - послуги з розміщення зовнішньої реклами), від 21.06.2011 р. № 5 на суму 33120 грн. з ПДВ (за рахунком № 18 PR послуги), від 22.06.2011 р. № 6 на суму 1133532,56 грн. з ПДВ (за договором № 01-03 -послуги з розміщення реклами на телебаченні).

Фінансово-господарські відносини у серпні 2011 року здійснювались на підставі договорів від 29.06.2011 р. № 03-06 та від 01.03.2011 р.01-03, від 01.07.2011 р. № 05-07, угоди від 05.08.2011 р. № 34 (оформлена рахунком).

На виконання цих договорів позивачу контрагентом видано податкові накладні (стор. 10 Акту) від 01.08.2011 р. № 1 на суму 381376,36 грн. (за договором № 03-06 -послуги з розміщення реклами на телебаченні), від 01.08.2011 р. № 2 на суму 381376,36 грн. (за договором № 03-06 - послуги з розміщення реклами на телебаченні), від 15.08.2011 р. № 3 на суму 549 423,67 грн. (за договором № 01-03 - послуги з розміщення реклами на телебаченні), від 15.08.2011 р. № 4 на суму 549423,67 грн. (за договором № 01-03 -послуги з розміщення реклами на телебаченні), від 16.08.2011 р. № 5 на суму 54167 грн. (по договору № 01-03 -послуги з розміщення реклами в Інтернеті), від 16.08.2011 р. № 6 на суму 100 517,64 грн. (за договором № 05-07 -послуги щодо створення та підтримки сайту), від 23.08.2011 р. № 7 на суму 64396,80 грн. (по договору № 01-03 -послуги по розміщенню зовнішньої реклами), від 23.08.2011 р. № 8 на суму 4779,84 грн. (за договором № 01-03 -послуги щодо виготовлення матеріалів для зовнішньої реклами), від 26.08.2011 р. № 9 на суму 51891,84 грн. (за додатком до договору 03-06 -послуги розміщення зовнішньої реклами), всього на суму 2 137 353,18 грн., у т.ч. ПДВ - 356 225,53 грн., що складає спірну суму податкового кредиту за серпень 2011 р.

Як зазначено в Акті, послуги з реклами, PR послуги, які придбані у контрагента - використано в господарській діяльності позивача .

Тобто, податковий орган по суті визнає факт надання рекламних послуг та їх використання у господарській діяльності позивача, сферою діяльності якого є туристичний бізнес.

Проте , всупереч наведеному, надалі ДПІ зазначає, що таким чином, на порушення вимог ст. 185, п. 198.3., 198.6., 201.4., 201.10 ПК України позивач безпідставно сформував спірні суми податкового кредиту.

На підставі Акту перевірки прийнято оскаржувані рішення.

У взаємозв'язку з вищенаведеним слід додати, що копії вищезгаданих договорів, рахунків, на підставі яких замовлялися послуги, та додатки до договорів залучено до матеріалів справи.

Зокрема, договором № 01-03 від 01.03.2011 р. передбачено надання позивачу послуг з проведення рекламних компаній, суть яких полягає у просування товарів та/або послуг та/або торговельної марки позивача. Договором передбачено розміщення рекламних матеріалів засобами зовнішньої реклами, їх розміщенні на телебаченні, на радіо, у пресі, у соціальних мережах та надання інших послуг.

До зазначеного договору укладено додатки № 1-5 та додаткова угода № 1 в яких деталізовано характер та порядок надання послуг.

Аналогічні базові умови надання рекламних послуг передбачені договором № 03-06 від 29.06.2011 р. до якого укладено додаток та додаткова угода щодо умов розміщення реклами на телебаченні.

Згідно договору № 05-07 від 01.07.2011 р. передбачено надання послуг зі створення та підтримки веб-ресурсу (сайту). У додатку № 1 деталізовано умови надання послуг.

За даним договором 16.08.2011 р. позивачем здійснена попередня оплата у розмірі 100 517,64 грн.

По договору № 03-06 від 29.06.2011 р. здійснено також попередню оплату у розмірі 51891,84 грн., а також 01.08.2011 р. проведена попередня оплата у розмірі 762 752,72 грн.

По договору № 01-03 від 01.03.2011 р. оплачено 16.08.2011 р. - 54167 грн. За цим же договором передплату також здійснено 15.08.2011 р. у сумі 1098847,34 грн., 23.08.2011 р. -69176,64 грн.

Щодо оплат у червні 2011 року, слід зазначити, що 21.06.2011 р. здійснено оплату у розмірі 33 120 грн., 10.06.2011 р. -54167 грн. (за договором №01-03), 22.06.2011 р. -1 133 532,56 грн. (за договором № 01-03), 21.06.2012 р. -525033,60 грн. (за договором № 01-03).

З наданих копій платіжних доручень у співставленні з відомостями, наведеними у податкових накладних та актах виконаних робіт, вбачається, що податковий кредит формувався, а податкові накладні видані по факту попередньої оплати («перша подія»). Зазначеними платежами повністю охоплюються суми визначені у податкових накладних.

Таким чином, аналізуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку, що контрагентом позивача було виписано податкові накладні на всі спірні суми податкового кредиту з ПДВ, що підтверджується і ДПІ в акті перевірки, з якого вбачається, що ці накладні та інші первинні документи за взаємовідносинами з позивачем були надані відповідачу під час перевірки позивача.

З наведеного також вбачається, що спірні суми податкового кредиту сформовані за правилом «першої події», а саме за фактом проведення попередньої оплати.

Щодо виконання послуг з розміщення реклами позивачем подано відповідні акти про надання послуг, які залучені до матеріалів справи.

Крім того, щодо фактичного розміщення реклами надано ефірні довідки про розміщення реклами на телебаченні (5 канал, канал 24 та інші телеканали). При цьому, з цих ефірних довідок вбачається, що реклама відносно позивача дійсно розміщувалась на телеканалах через контрагента позивача. Надання послуг з реклами підтверджується і листами телеканалів, копії яких залучено до справи.

Окрім цього, позивачем до матеріалів справи надано також фото-звіти про розміщення зовнішньої реклами, надані контрагентом позивача.

Щодо надання послуг з розміщення реклами в Інтернеті, під час розгляду справи також надано Звіт контрагента позивача з роздруківками сторінок відповідних Інтернет сайтів та щодо проведення PR акції відносно інформування учасників ринку та споживачів стосовно діяльності іншої компанії на ринку туристичних послуг. З приводу змісту рекламних роликів позивачем також надано оптичні диски.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, згідно з п/п. 14.1.178 Податкового кодексу України податок на додану вартість, це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з п/п. 14.1.181 ПК України податковий кредит, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1. об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п/п. 14.1.185. під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 ПК України.

Відповідно до п. 198.1. ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій , зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; (1) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; (2) дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ПК України).

При цьому, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ПК України).

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4. ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України). Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

В цьому контексті під час розгляду справи ДПІ не надано доказів виявлення розбіжностей між даними позивача з його контрагентами та повідомлення платників податків про ці розбіжності.

Слід додати, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7. ПК України) .

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10. ПК України).

Отже, наведені вище норми законодавства у їх сукупності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/відсутність поставки (нездійснення оподатковуваної операції) та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ.

При цьому, відповідно до наведених вище норм, проведення попередньої оплати , є достатньою підставою для видачі у зв'язку з цим податкових накладних та формування на їх підставі податкового кредиту покупця, що має місце в даному випадку.

У взаємозв'язку з наведеним, вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому , вирішуючи спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того, вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржуване рішення оцінюється судом виходячи з тих обставин та підстав, які наведені в Акті перевірки з урахування доведеності з боку ДПІ обставин, на які вона посилається.

В даному випадку , в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, ДПІ під час розгляду справи не довела обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

У той же час, виходячи з вищенаведених положень законодавства, є правомірним формування податкового кредиту по факту оплати коштів (в якості попередньої оплати ) за послуги/роботи (по першій події ), а відтак, в даному випадку формування позивачем податкового кредиту по факту попередньої оплати на підставі податкових накладних відповідає наведеним вище вимогам законодавства.

Слід додати, що контрагент позивача на момент видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не спростовується відповідачем в Акті перевірки, а отже видача ним податкових накладних за фактом попередньої оплати також є правомірною.

Вищезгадані податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з відомостями платіжних та первинних документів.

Видача цих накладних контрагентом позивачу та їх надання ДПІ під час перевірки підтверджується наявними у справі накладними та ДПІ в Акті перевірки.

При цьому, хоча сам факт попередньої оплати вже є достатньою та правомірною підставою для формування на підставі податкових накладних податкового кредиту, суд вважає за необхідне зазначити, що сукупність досліджених під час розгляду справи вищенаведених документів за відносинами позивача з його безпосереднім контрагентом, які (документи) зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, у т.ч. ефірні довідки, фото-звіти, звіти щодо розміщення реклами у мережі Інтернет та здійснення PR акцій, листи телеканалів, оптичні диски з рекламними роликами, не дають підстав для висновку про нездійснення власне операцій з поставки рекламних послуг/виконання робіт після проведення попередньої оплати та відповідачем не наведено та не надано належних та допустимих доказів які б спростовували фактичну поставку послуг.

Підтвердження фактичної поставки послуг/робіт вказує, крім іншого, на спрямованість угод на реальне настання наслідків, передбачених зазначеними вище угодами, та здійснення передоплати з метою використання результатів угод у господарській діяльності позивача.

При цьому, на стор. 10 Акту перевірки ДПІ підтверджує використання придбаних послуг у господарській діяльності позивача, тим самим підтверджуючи виконання даних операцій.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд також зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не надано жодних доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для учасників операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій (здійсненої передоплати) з господарською діяльністю позивача, про не вчинених операцій, про відсутність факту поставки робіт/послуг, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В контексті наведеного слід окремо зазначити, що контрагент позивача листом від 20.10.2011 р. № 33 проінформував ДПІ у Святошинському районі м. Києва про те, що фактичне місцезнаходження ТОВ «Глобал Маркетинг Солюшинз»- м. Київ, вул. Шовковична, 23 оф. 1, отримання якого (листа) ДПІ підтверджується відміткою на зазначеному листі. Те, що дана адреса була відома ДПІ у Святошинському районі м. Києва, яка, як вбачається з Акту перевірки позивача, склала акти про неможливість зустрічної звірки у зв'язку з відсутністю контрагента за місцезнаходженням, підтверджується і актом перевірки контрагента від 01.12.2011 р., де зазначено вищезгадану фактичну адресу контрагента та зареєстровану в ЄДР адресу контрагента.

Таким чином, зазначені в Акті перевірки доводи відносно неможливості провести зустрічну звірку, спростовуються вищенаведеним. Наведене також свідчить про добросовісну поведінку контрагента позивача та його доступність для цілей проведення як перевірки, так і зустрічної звірки. Акт перевірки не містить посилання на докази, які б підтверджували відсутність контрагента за своїм місцезнаходженням у момент виконання спірних операцій. При цьому, сама по собі відсутність певної особи за своїм місцезнаходженням ще не свідчить про нездійснення певних операцій та не є підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Щодо доводів ДПІ про недекларування контрагентом позивача податкових зобов'язань за спірними операціями, слід зазначити, що ці доводи ДПІ спростовуються податковою декларацією контрагента за червень 2011 року, зокрема, додатком № 5 до неї, з яких вбачається включення до складу податкових зобов'язань ПДВ у розмірі 290 975,52 грн., що дорівнює спірній сумі податкового кредиту позивача за цей же період. Дана декларація прийнята податковим органом про що свідчить відмітка штампу податкового органу. Доказів прийняття рішень про відмову у прийнятті зазначеної декларації з боку ДПІ не надано.

Окрім того, слід додати, що відносно серпня 2011 року доводи ДПІ спростовуються декларацією контрагента за серпень 2011 року та додатком № 5 до неї, відповідно до яких контрагентом задекларовано 356 226 грн. податкових зобов'язань з ПДВ, яка дорівнює спірній сумі податкового кредиту позивача за цей же період. Зазначена декларація прийнята ДПІ, що підтверджується і квитанцією ф. № 2. Доказів прийняття рішень про відмову у прийнятті зазначеної декларації з боку ДПІ не надано.

Подання контрагентом позивача декларації за серпень 2011 року підтверджується і актом перевірки контрагента позивача від 01.12.2011 р.

Відтак, наведеним спростовуються викладені в Акті перевірки доводи ДПІ щодо неподання контрагентом декларацій та не декларування ним податкових зобов'язань за відносинами з позивачем.

При цьому, суд враховує, що можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, як-то недекларування податкових зобов'язань, чого в даному випадку і не доведено ДПІ належними та допустимими доказами, само по собі не є підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства та про відсутність у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ за фактом попередньої оплати.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід зазначити, що під час розгляду справи відповідач не довів кількості працівників контрагентів, яка на його думку була необхідна для виконання спірних операцій, але була відсутня. Виходячи з характеру спірних операцій, відповідач не довів обсягу і кількості інших ресурсів, які були необхідними для контрагентів позивача для організації виконання спірних операцій, але були відсутні. При цьому, з акту перевірки контрагента вбачається, що основним видом діяльності контрагента є надання рекламних послуг та у 3 кварталі 2011 року у контрагента працювало 4 працівника, недостатності яких для цілей надання рекламних послуг позивачу ДПІ під час розгляду справи не доведено. З цього ж акту вбачається, що контрагент володіє основними засобами 4 групи - машини та обладнання.

Враховуючи вищенаведене в сукупності , суд приходить до висновку, що в даному випадку відповідачем не доведено обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкового кредиту за вищезгаданими операціями та зумовлювали можливість прийняття спірного рішення.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід додати, що під час розгляду справи з боку ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 551 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»), яким би встановлювалась реєстрація учасників спірних операцій, а також контрагентів контрагента позивача, на підроблені, втрачені документи або реєстрація на підставних осіб, на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Окрім того, ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо визнання судом фіктивним правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, тобто його вчинення без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам в порядку ч. 3 ст. 228 ЦК України.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Слід зазначити, що ДПІ під час розгляду справи не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагента, їх посадових осіб, з якого б вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності певних підприємств та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків, як і не надано навіть постанов про порушення кримінальної справи, протоколів допитів відповідних осіб, згаданих в Акті перевірки, актів від 26.10.2011 р. (про неможливість проведення зустрічної звірки). ДПІ під час розгляду справи, як зазначено вище, не надано доказів, які б свідчили про наявність непереборних обставин, які перешкоджали наданню цих матеріалів.

Відповідно до п. 56.1. Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення. У свою чергу, судом не встановлено обставин, які б у взаємозв'язку з наведеними вище нормами законодавства спричиняли позбавлення позивача права на формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ за спірними операціями. У зв'язку з цим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тез Тур»(код з ЄДР 32348756; адреса: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 63 офіс 2) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 27.12.2011 р. № 0012112309.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України .

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 20.07.2012 р.