Постанова

від 24.07.2012 по справі 5011-15/4206-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2012 р. Справа № 5011-15/4206-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Хандуріна М.І., суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 28.05.2012 у справі господарського суду№ 5011-15/4206-2012 міста Києва за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "К.М.Л." про банкрутство, ліквідаторарбітражний керуючий Авілов С.В., за участю представників сторін: не з'явились;

встановив:

Постановою господарського суду м. Києва від 11.04.2012 (суддя Хоменко М.Г.) визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "К.М.Л.", відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Авілова С.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2012 (колегія суддів у складі: Доманська М.Л. -головуючий, Пантелієнко В.О., Дзюбко П.О.) апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва повернуто без розгляду на підставі п. 4 ст. 97 ГПК України.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція (ДПІ) у Голосіївському районі м. Києва просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2012, справу направити на розгляд до суду апеляційної інстанції. В обґрунтування посилається на порушення норм процесуального права, зокрема ст.ст. 50, 93, 97 ГПК України.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 4-2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

За приписами ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повертаючи без розгляду подану Державною податковою інспекцію у Голосіївському районі м. Києва апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції від 11.04.2012, суд апеляційної інстанції послався на те, що вона подана 27.04.2012, тобто з пропуском процесуального строку, встановленого ст.93 ГПК України, без клопотання про його відновлення.

Дані висновки суду апеляційної інстанції відповідають вимогам процесуального закону та підтверджуються матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова господарського суду від 11.04.2012 направлена сторонам у справі, в т.ч. й ДПІ, 13.04.2012, що підтверджується відтиском штампу канцелярії суду на оригіналі постанови, долученому до матеріалів справи.

Колегія суддів зазначає, що оскільки чинним законодавством не передбачений особливий порядок оскарження постанов місцевого господарського суду, а тому вони підлягають оскарженню в порядку, встановленому для оскарження рішень місцевого господарського суду, постановленому у позовному провадженні.

Так, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що згідно ч. 1 ст. 93 ГПК України строк подання апеляційної скарги на постанову господарського суду м. Києва від 11.04.2012 закінчився 23.04.2012, тоді як апеляційна скарга ДПІ направлена до суду 27.04.2012, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції та свідчить зміст апеляційної скарги, ДПІ ні в скарзі, ні окремо від неї не заявила клопотання про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Пунктом 4 частини 1 ст. 97 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку.

Доводи скаржника про те, що оскаржувана постанова суду першої інстанції від 11.04.2012 отримана ДПІ 18.04.2012, а тому подавши скаргу 27.04.2012 нею не було пропущено строк на апеляційне оскарження, колегією суддів до уваги не приймаються. Вказана обставина не впливає на момент вступу постанови в законну силу та на встановлений порядок її апеляційного оскарження, а може слугувати лише поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження такої ухвали.

При цьому колегія суддів наголошує, що суд апеляційної інстанції може розглянути питання про відновлення пропущеного процесуального строку лише за наявності відповідного клопотання скаржника, поданого у порядку ст. 53 ГПК України, яке було відсутнє у даному випадку.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про необхідність повернення апеляційної скарги на підставі п. 4 ст.97 ГПК України. У зв'язку з чим оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, як законна та обґрунтована.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 , 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2012 у справі № 5011-15/4206-2012 залишити без змін.

Головуючий Хандурін М.І.

Судді Білошкап О.В.

Погребняк В.Я.