Постанова

від 24.07.2012 по справі 13/75б/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2012 р. Справа № 13/75б/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П. розглянувши касаційну скаргуТОВ "Кайрос-ЛТД" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 04.04.2012 року у справі господарського суду№ 13/75б/2011 Луганської області за заявоюТОВ "Кайрос-ЛТД" про визнання банкрутом в судове засідання представники сторін не з'явились

В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Луганської області від 26.12.2011 року за заявою боржника порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Кайрос-ЛТД" з урахуванням особливостей, передбачених статтею 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закону) (а.с. 1).

Постановою господарського суду Луганської області від 09.02.2012 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 3 місяці -до 09.05.2012 року, призначено ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії -Малюкову Н.Ю., зобов'язано ліквідатора здійснити публікацію оголошення про визнання боржника банкрутом в офіційних друкованих органах Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України із зазначенням порядку та строків пред'явлення кредиторами вимог до ліквідатора, здійснити ліквідаційну процедуру, подати суду звіт про роботу та ліквідаційний баланс банкрута в строк до двох місяців з дня винесення даної постанови (а.с. 68 -69).

Не погоджуючись з винесеною постановою суду першої інстанції, ДПІ в Артемівському районі міста Луганська звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції від 09.02.2012 року у справі № 13/75б/2011.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2012 року апеляційну скаргу ДПІ в Артемівському районі міста Луганська задоволено, постанову господарського суду Луганської області від 09.02.2012 року у справі №13/75б/2011 скасовано, провадження у справі №13/75б/2011 про банкрутство ТОВ "Кайрос-ЛТД" припинено (а.с. 87 -89).

Не погоджуючись з винесеною постановою суду апеляційної інстанції, боржник - ТОВ "Кайрос-ЛТД" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 04.04.2012 року, а постанову суду першої інстанції від 09.02.2012 року залишити в силі, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 105, 110 Цивільного кодексу України, пунктів 1.7, 78.4 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, статей 7, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статей 33 -35 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", статті 33, 36, 80 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4 1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 51 Закону, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Згідно з частиною 4 статті 105 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", спеціалізований друкований засіб масової інформації -це видання спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації, в якому відповідно до цього Закону публікуються відомості з Єдиного державного реєстру.

Спеціалізованим друкованим засобом масової інформації спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації є "Бюлетень державної реєстрації" Держпідприємництва (лист Держпідприємництва від 16.08.2004 року №5530).

Відповідно до вимог частини 1 статті 110 ЦК України, юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

За приписами частини 3 статті 110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

За приписами частини 1 статті 111 ЦК України, ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Відповідно до вимог частини 5 статті 60 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Отже, враховуючи вищезазначені вимоги закону, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є: оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства, складення проміжного ліквідаційного балансу та затвердження його компетентним органом юридичної особи боржника. Крім того, звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого статтею 105 ЦК України та дотримання процедури формування поміжного ліквідаційного балансу та його затвердження.

Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Скасовуючи постанову місцевого господарського суду від 09.02.2012 року, апеляційний господарський суд зазначив, що господарський суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови не встановив наявності усіх підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за ознаками статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" шляхом перевірки дотримання заявником усіх необхідних передумов для звернення до господарського суду, передбачених статтями 105, 110, 111 ЦК України, частини 5 статті 60 Господарського кодексу України, що на думку суду свідчить про порушення місцевим господарським судом цієї справи без передбачених чинним законодавством належних правових підстав, а висновки суду про можливість визнання боржника банкрутом є помилковими.

Як вбачається зі змісту заяви про порушення провадження у справі про банкрутство та встановлено судом апеляційної інстанції, заявником при зверненні до господарського суду подано копію витягу з "Бюлетеня державної реєстрації" №182 (17) 2011 рік, в якому не викладений повний текст повідомлення про припинення юридичної особи, зокрема, в тексті оголошення не вказано порядку та строків звернення кредиторів з заявами (претензіями) до боржника, а також відсутні відомості щодо місця та дати публікації оголошення, у зв'язку з чим не можна визначити конкретного строку пред'явлення кредиторських вимог (а.с. 9 -10).

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що витяг з "Бюлетеня державної реєстрації" №182 (17) 2011 рік поданий до суду у неналежно засвідченій копії, а тому не може вважатися належним доказом в порядку статті 36 Господарського процесуального кодексу України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що наявні в матеріалах справи фінансові звіти суб"єкта малого підприємництва ТОВ "Кайрос ЛТД" станом на 20.12.2011 року та 29.01.2012 року за змістом та формою не є проміжним ліквідаційним балансом, як того вимагає частина 1 статті 111 ЦК України: не містять додатків, які б зазначали про склад майна юридичної особи, що ліквідується (не зазначено конкретно майно та його вартісна оцінка); переліку пред'явлених кредиторами вимог (не зазначено найменування конкретно кожного кредитора, підстави та сума кредиторських вимог); а також відомостей про результати їх розгляду (визнання боржником кредиторських вимог або їх відхилення зі зазначенням конкретних сум та причин їх відхилення) (а.с. 20 -23, 62 -65).

Суд апеляційної інстанції встановив, що наявні в матеріалах справи фінансові звіти суб"єкта малого підприємництва-боржника (проміжні баланси) підписані керівником боржника -ОСОБА_1., тоді як з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 12.01.2012 року вбачається, що керівником юридичної особи (головою ліквідаційної комісії) є Воюшина Ірина Віталіївна (а.с. 41 -43).

Також, апеляційним судом встановлено, що проміжний баланс станом на 20.12.2011 року не містить доказів його затвердження засновниками на загальних зборах, тоді як проміжний баланс боржника станом на 29.01.2012 року та протокол №5 засідання ліквідаційної комісії, на якому його затверджено, подано до суду 09.02.2012 року, тобто після порушення провадження у справі № 13/75б/2011 (а.с. 62 -66).

З огляду на встановлене апеляційним судом, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками зазначеного суду про те, що ліквідаційною комісією боржника не дотримано позасудової процедури самоліквідації боржника, визначеної положеннями Цивільного кодексу України та порушено порядок ліквідації (припинення) юридичної особи боржника за ініціативою його органу управління, а також про те, що господарський суд без достатніх правових підстав порушив справу про банкрутство за спрощеною процедурою, передбаченою статтею 51 Закону, внаслідок чого скасував постанову суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом та припинив, як необґрунтовано порушене, провадження у справі про банкрутство №13/75б/2011.

Разом з тим, колегія суддів касаційного суду зазначає про помилковість висновків апеляційного господарського суду про застосування частини 5 статті 60 Господарського кодексу України про необхідність перевірки податковим органом проміжного ліквідаційного балансу боржника, оскільки згідно зазначеної норми права регламентується порядок перевірки повноти ліквідаційного балансу, а в даному випадку досудова процедура ліквідації боржника завершилась складенням проміжного ліквідаційного балансу, складення та перевірка якого відбувається згідно частини 1 статті 111 Цивільного кодексу України, яка не вимагає обов'язкової перевірки та схвалення податковим органом повноти проміжного ліквідаційного балансу.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів статей 111 5 , 111 7 ГПК України, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та не вбачає підстав для скасування прийнятої у справі постанови Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2012 року, а доводи скаржника про дотримання ним процедури самоліквідації вважає такими, що спростовуються висновками суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ТОВ "Кайрос-ЛТД" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2012 року у справі № 13/75б/2011 залишити без змін.

Головуючий Н. Ткаченко

Судді Л. Катеринчук

Г. Коробенко