Постанова

від 16.07.2012 по справі 2а/1270/5053/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 липня 2012 року Справа № 2а/1270/5053/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Пляшкової К.О.,

при секретарі: Стройній О.О.,

за участю представників

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Фагот» про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу з орендної плати за землю в сумі 2542,37 грн., -

ВСТАНОВИВ:

02 липня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Фагот» про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу з орендної плати за землю в сумі 2542,37 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що ТОВ «Юридична фірма «Фагот» зареєстрована виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради 12.10.1995 за № 1 383 105 0001 000396.

26.10.1995 відповідача взято на облік в ДПІ у м. Сєвєродонецьку за № 1576.

Відповідач має борг з орендної плати за землю на загальну суму 2542,37 грн. по податковій декларації за 2011 рік № 594 від 25.01.2011.

З метою стягнення податкового боргу у відповідності з п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачу 07.12.2010 надіслано першу податкову вимогу № 1/362 від 02.12.2010.

У державному реєстрі обтяжень рухомого майна 21.02.2011 внесено запис про реєстрацію податкової застави ТОВ «Юридична фірма «Фагот» за № 30392635.

На підставі вищевикладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 04 липня 2012 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Одночасно з відкриттям провадження у справі, ухвалою суду від 04.07.2012 зобов'язано позивача у судове засідання надати докази направлення відповідачу першої та другої податкової вимоги, відповідно до положень Закону України № 2181, або податкову вимогу, направлену відповідно до положень Податкового кодексу України.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.26). Витребувані ухвалою суду документи не надав.

Відповідач явку свого повноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі, правом подати заперечення на адміністративний позов не скористався (а.с.25).

З огляду на положення ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на таке.

У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Фагот» зареєстровано виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради 12.10.1995 за № 1 383 105 0001 000396, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 048327 (а.с.12).

26.10.1995 відповідача взято на облік в ДПІ у м. Сєвєродонецьку за № 1576, що підтверджено довідкою про взяття на облік платника податків від 27.12.2010 № 1576 (а.с.5).

З розрахунку податкового боргу та облікової картки платника (а.с.4, 17-20) вбачається, що за ТОВ «Юридична фірма «Фагот» обліковується податковий борг по орендній платі за землю у сумі 2542,37 грн.

Вирішуючи позов по суті заявлених вимог, суд виходить з такого.

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, яким врегульовано відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п.9.1.10 п.9.1 ст.9 ПК України плата за землю належить до загальнодержавних податків та зборів.

Згідно ст.269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (стаття 270 ПК України).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Юридична фірма «Фагот» є користувачем земельної ділянки.

Згідно із ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Відповідно до ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 20.1.28 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (пункт 20.1.18 пункту 20.1).

Згідно із п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Платник податків відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

У судовому засіданні встановлено, що відповідачем визначено податкове зобов'язання по платі за землю у податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2011 рік № 594 від 25.01.2011 (а.с.15).

Так, з декларації вбачається, що відповідачем визначено розмір плати за землю у сумі 3389,81 грн. зі сплатою по 282,49 грн. щомісяця.

Через несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання за відповідачем утворився податковий борг по орендній платі за земельні ділянки за період з квітня по грудень 2011 року у розмірі 2542,37 грн.

Пунктом 95.1 статті 95 ПК України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 ст.95 ПК України).

Порядок надіслання податкової вимоги визначено ст.59 ПК України:

- у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п59.1 ст.59 ПК України);

- податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (п.59.3 ст.59 ПК України);

- податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.4 ст.59 ПК України).

До набрання чинності Податковим кодексом України спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення був Закон України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до ст.6 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у період дії Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» направлено відповідачу першу податкову вимогу № 1/362 від 02.12.2010 (а.с.13).

Відомості щодо направлення позивачем другої податкової вимога відповідно до вимог ст.6 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або направлення податкової вимоги відповідно до вимог ст.59 ПК України в матеріалах справи відсутні.

Доказів направлення відповідачу другої податкової вимоги відповідно до вимог ст.6 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або направлення податкової вимоги відповідно до вимог ст.59 ПК України на ухвалу суду від 04 липня 2012 року позивачем не надано.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.71 КАС України суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

З урахуванням вищевикладеного, а також того, що позивачем на вимогу суду не надано доказів направлення відповідачу другої податкової вимоги відповідно до вимог ст.6 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або направлення податкової вимоги відповідно до вимог ст.59 ПК України, суд приходить до висновку, що Державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби не дотримано у повній мірі порядку надіслання податкових вимог, визначеного ст.6 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та не виконано обов'язку щодо направлення податкової вимоги відповідно до ст.59 ПК України.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, а також положень п.95.2 ст.95 ПК України, суд приходить до висновку, що у позивача на час розгляду адміністративної справи відсутнє право звернення до суду за стягненням коштів платника податків та у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач відповідно ст.5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 16 липня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 23 липня 2012 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.95 Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Фагот» про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу з орендної плати за землю в сумі 2542,37 грн., - відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 23 липня 2012 року.

Суддя К.О. Пляшкова