Постанова

від 25.07.2012 по справі 8/485

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2012 р. Справа № 8/485

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М., суддівВолковицької Н.О., Уліцького А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Соверен" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 28.05.2012р. у справі№8/485 Господарського судуміста Києва за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Соверен" доВідкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" простягнення суми

за участю представників

- позивача:Павленко М.Л. (довіреність від 13.12.2011р.) - відповідача:Атамчук Б.В. (довіреність від 22.07.2012р.), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Соверен" (далі -позивач) просило стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (далі -відповідач) 15537,40 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування страхувальнику, автомобіль якого було пошкоджено при дорожньо-транспортній пригоді, отримав право вимоги до відповідального за збитки страховика цивільної відповідальності винної у пригоді особи. Позовні вимоги полягають у стягненні з відповідача виплаченого позивачем страхового відшкодування за вирахуванням франшизи, передбаченої полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності, в розмірі 14790,00 грн., та пені за прострочення виплати страхового відшкодування відповідачем позивачу в розмірі 747,40 грн. з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Катрич В.С.) від 22.12.2011р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2012р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Мартюк А.І., Зубець Л.П., Новіков М.М.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 14790,00 грн. страхового відшкодування, в іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати прийняті у справі рішення в частині відмови у позові та в цій частині позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 05.07.2010р. у м. Києві, на пр. Ватутіна у результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) в наслідок зіткнення автомобіля MAZDA 5 державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_6, під керуванням ОСОБА_7 та автомобіля OPEL ASTRA державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_8, під керуванням останнього, були завдані механічні пошкодження вказаному автомобілю OPEL ASTRA, який був застрахований у позивача, згідно договору страхування транспортного засобу №1-465-005/09 від 12.10.2009р.

Згідно звіту №339 від 13.07.2010р. про визначення вартості матеріального збитку, складеного суб'єктом оціночної діяльності Суліменком Віталієм Володимировичем, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу OPEL ASTRA ,становить 16118,18 грн.

На виконання умов вказаного договору страхування, на підставі заяви страхувальника про настання випадку та виплату страхового відшкодування від 07.07.2010р., звіту №339 від 13.07.2010р. про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу OPEL ASTRA, а також на підставі страхового акту №10/10-17 Т від 15.10.2010р. позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 15300,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1790 від 15.10.2010р., з вирахуванням франшизи у розмірі 800,00 грн., яка передбачена договором страхування транспортного засобу №1-465-005/09 від 12.10.2009р.

Винним у ДТП згідно постанови Дніпровського районного суду міста Києва №3-4075/10 від 23.07.2010р. визнано ОСОБА_7.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_7 як особи, відповідальної за шкоду, завдану майну третіх осіб під час ДТП, згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/5306673 застрахована у відповідача. Строк дії зазначеного полісу з 24.07.2009р. по 23.07.2010р. включно.

Згідно вищевказаного полісу, ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого), складає 25500,00 грн., франшиза за цим полісом передбачена у розмірі 510,00 грн.

Позивачем було надіслано заяву про виплату страхового відшкодування (вих. №496 від 01.02.2011р.) на адресу відповідача, яку було отримано останнім 03.02.2011р., про що, як встановлено судами, свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення.

Оскільки відповідачем було отримано заяву про виплату страхового відшкодування 03.02.2011р. та не здійснено її виплати протягом місячного терміну, позивач і звернувсь у суд з даним позовом.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, входив з того, що вимоги позивача щодо сплати йому в рамках здійсненого страхового відшкодування 14790,00 грн. в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" є обґрунтованими, а прав на стягнення пені позивач згідно цієї норми не має.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення лише в частині відмови у стягненні пені.

Судові рішення в оскарженій частині підлягають скасуванню виходячи з наступного.

Як встановлено судами цивільно-правова відповідальність особи, відповідальної за шкоду, завдану майну третіх осіб під час ДТП, була застрахована у відповідача.

Також встановлено, що останній в порушення взятого зобов'язання не здійснив відповідно до лімітів відповідальності виплату на користь позивача страхового відшкодування, тому позов у цій частині і було задоволено.

Відповідно до приписів пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Пунктом 22.1 статті 22 цього Закону визначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 11 ч.3 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відтак, у відповідача виник обов'язок повернути сплачені позивачем кошти безпосередньо на підставі цивільного законодавства, і судами з посиланням, зокрема на статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, такий обов'язок було встановлено.

У частині третій статті 510 Цивільного кодексу України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 6 червня 2012 року зі справи №6-49цс12.

Саме до останнього виду грошових зобов'язань належить зобов'язання відповідача, взяте ним згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/5306673.

При цьому, з аналізу положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що відшкодування здійснюється за оцінену шкоду, яка була заподіяна майну третьої особи.

Відповідно ж до приписів п.37.2 статті 37 цього Закону у редакції, що діяла на час взяття відповідачем грошового зобов'язання згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, особі, яка має право на отримання від відповідача страхового відшкодування, за кожен день прострочення його виплати сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Аналогічні положення цієї норми містились у вказаному Законі і на час отримання відповідачем вимоги позивача про виплату страхового відшкодування.

Приписами статті 992 Цивільного кодексу України також встановлено обов'язок страховика у разі несплати ним страхувальникові або іншій особі страхової виплати сплатити неустойку.

Відповідно до положень статті 988 цього кодексу, страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

Згідно статті 993 Цивільного кодексу України, та статті 27 Закону України "Про страхування", яка містить подібні положення, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

При цьому, особою, відповідальною за завдані збитки за статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є страховик за цим Законом, але така відповідальність обмежується відповідно до лімітів його відповідальності.

Разом з цим, особою, відповідальною за завдані збитки, згідно приписів статті 1194 Цивільного кодексу України, є і особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування). У цьому разі для повного відшкодування завданої такою особою шкоди, вона зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За вказаних обставин оскільки право вимоги страховика пов'язується із особою, що одержала страхове відшкодування, та наявністю у останньої права вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, а розмір відповідальності останньої не обмежується розміром відшкодування страхових виплат, а визначається розміром заподіяної шкоди, таким чином визначені статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України обмеження такої вимоги фактичними витратами означають, що на ту різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яку особа, відповідальна за завдані збитки, зобов'язана сплатити потерпілому, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, право вимоги не переходить.

Відтак, наведені норми не позбавляють позивача права на стягнення з відповідача, який не виконав грошове зобов'язання, пені.

Разом з цим наведеними положеннями статті 992 Цивільного кодексу України, та п.37.2 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право особи, яка має право на отримання страхового відшкодування, і якою як встановлено судами у даній справі є позивач, вимагати сплату пені з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика, яким є відповідач.

За вказаних обставин судами неправильно було застосовано норми матеріального права та безпідставно відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення пені з відповідача за прострочку виконання свого грошового зобов'язання по сплаті страхового відшкодування.

Оскільки відсутні правові підстави вважати, що нарахування пені не відповідає вказаним положенням п.37.2 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позов у частині стягнення пені в розмірі 747,40 грн. підлягає задоволенню повністю.

З урахуванням тієї обставини, що судами порушено норми матеріального права, та не вбачається, що суди припустились таких порушень норм процесуального права, які з урахуванням повноважень встановлених процесуальним законом для судових інстанцій, унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав для направлення справи на новий розгляд, а вважає за можливе скасувавши судові рішення у вказаній частині, прийняти нове.

Згідно приписів статті 49 ч.4 Господарського процесуального кодексу України, та з урахуванням вимог, викладених у касаційній скарзі, з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір, сплачений з апеляційної та касаційної скарг.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 п.2, 111 10 ч.1, 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Соверен" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2012р. та рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2011р. у справі №8/485 в частині відмови у позові скасувати.

В цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення пені задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Соверен" 747 (сімсот сорок сім) грн. 40 коп. пені.

В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2012р. залишити без змін.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Соверен" 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. сплаченого судового збору.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Н.О. Волковицька

А.М. Уліцький