Постанова

від 25.07.2012 по справі 5017/1463/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2012 р.Справа № 5017/1463/2012

Склад колегії змінено відповідно до розпорядження

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.В. Сидоренко

суддів В.І. Жекова,

О.Ю. Аленіна

при секретарі судового засідання Щербатюку О.В.

за участю представників сторін:

від ДПІ у Малиновському району м. Одеси -Гусарова А.В.

від ТОВ "Виробничо-Комерційна Фірма "Океан" - Кутуза В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському району м. Одеси

на постанову господарського суду Одеської області від 12 червня 2012р.

у справі № 5017/1463/2012

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Комерційна Фірма "Океан"

про визнання банкрутом

В С Т А Н О В И В :

Постановою господарського суду Одеської області від 12 червня 2012 р. (суддя Лепеха Г.А.) визнано банкрутом товариство з обмеженою відповідальністю „Виробничо-Комерційна Фірма „Океан" (далі також -ТОВ „ВКФ „Океан", Боржник, Банкрут); відкрито відносно Банкрута ліквідаційну процедуру, ліквідатором Банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Чуркіна Сергія Дмитровича; припинено повноваження органів управління ТОВ „ВКФ „Океан" щодо управління Банкрутом та розпорядження його майном; зобов'язано ліквідатора Банкрута в п'ятиденний строк подати оголошення про визнання ТОВ „ВКФ „Океан" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у офіційному друкованому органі з метою виявлення всіх кредиторів, докази подачі оголошення надати суду та провести ліквідаційні заходи, передбачені ст. ст. 25-31, 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі також -Закон про банкрутство), а також надати суду звіт.

Вказана постанова прийнята на підставі висновків місцевого господарського суду про те, що майна Боржника недостатньо для задоволення наявних боргів, а при ліквідації Боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість Боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеною постановою Державною податковою інспекцією у Малиновському району м. Одеси (далі також -ДПІ у Малиновському району м. Одеси, ДПІ, Скаржник) подано апеляційну скаргу, в якій Скаржник просить вказану постанову місцевого господарського суду скасувати. Свої вимоги ДПІ обґрунтовує тим, що місцевим господарським судом при винесені оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, Скаржник зазначає, що судом першої інстанції залишено поза увагою обставину неможливості проведення ним перевірки Боржника у зв'язку із незнаходженням керівних органів ТОВ „ВКФ „Океан" за юридичною адресою, про що місцевий суд повідомлено листом від 12.06.2012 р.; при відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ „ВКФ „Океан" судом не прийнята до уваги обставина порушення Боржником позасудової процедури ліквідації, а саме, неповідомлення останнім ДПІ про проведення такої процедури всупереч вимогам чинного законодавства.

У запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ „ВКФ „Океан" зазначає, що ДПІ у Малиновському районі було своєчасно сповіщено про припинення діяльності Боржника не тільки державним реєстратором, але й додатково Чуркіним С.Д., як головою ліквідаційної комісії, яким було направлено до ДПІ лист с проханням провести перевірку, однак Скаржник своїм правом не скористався. Незнаходження ж Боржника за своїм місцезнаходженням, під час проведення його перевірки ДПІ, пояснюється тим, що ТОВ „ВКФ „Океан" на час проведення такої перевірки проводило ліквідаційні процедури, внаслідок чого всі працівники були звільнені та припинена оренда приміщення, в якому перебувало підприємство. Непроведення ж Скаржником перевірки Боржник пояснює бездіяльністю самого ДПІ та просить залишити оскаржувану постанову без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія, приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Згідно до положень ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Оскаржувана постанова місцевого господарського суду винесена з мотивів, викладених в описовій частині даної постанови.

Апеляційна інстанція вважає, що постанова прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, а місцевим господарським судом визнані встановленими обставини справи, які мають значення для вирішення спору, що матеріалами справи взагалі не доводяться. Відтак, оскаржувана постанова, згідно до приписів ч. 1 ст. 104 ГПК України, підлягає скасуванню.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якщо вартості майна боржника -юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. Отже, лише у разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Приписами ч. 4 ст. 105 ЦК України ( в її редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що комісія з припинення юридичної особи розміщує в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, яка припиняється, повідомлення про припинення такої юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи; комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.

Частиною 1 ст. 110 ЦК України встановлено, що юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку з закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (частина 3 статті 110 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 111 ЦК України законодавець встановив, що ліквідаційна комісія, після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами, складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

За змістом ч. 5 ст. 60 ГК України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, вбачається, що ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Отже, враховуючи вищезазначені вимоги чинного законодавства, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Боржника у порядку статті 51 Закону банкрутство є: оцінка вартості наявного майна боржника; публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості; повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу. Крім того, звернення до суду з такою заявою можливе лише після закінчення наведеного вище строку, передбаченого статтею 105 ЦК України.

Приймаючи до уваги наведені вище вимоги чинного законодавства та судової практики, судова колегія приходить до висновку, що вказані вище докази повинні бути надані заявником господарському суду саме при порушенні справи про банкрутство за спрощеною процедурою. Такої правової позиції також дотримується і Вищий господарський суд України, зокрема в своїй постанові від 26.10.2010 р. у справі № 32-7/228-10-2655, де касаційна інстанція зазначає, що дослідження зазначених вище обставин необхідно для з'ясування наявності чи відсутності підстав саме для порушення провадження у справі про банкрутство за правилами статті 51 спеціального Закону, а вказані обставини, виходячи з вимог Закону, повинні бути в наявності та з'ясовані безпосередньо на момент порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою.

Аналогічна правова позиція Вищого господарського суду, наведена ним також і в постанові від 22.02.2012 р. по справі № 7/17-3135-2011, в якій суд касаційної інстанції, крім іншого, наголосив, що в разі, коли до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство за правилами ст. 51 Закону про банкрутство не додані документи, які повинні бути додані саме на момент звернення із такою заявою, то такі документи не можуть бути витребувані судом після порушення справи про банкрутство .

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, Боржником під час звернення до місцевого господарського суду із заявою про визнання його банкрутом наведені вище вимоги чинного законодавства виконані не були.

Так судовою колегією встановлено, що документи, додані до заяви Боржника про порушення справи про банкрутство, надані у копіях, які засвідчені підписом особи, ідентифікувати яку, а відповідно і об'єм її повноважень, вбачається неможливим. Зважаючи на що такі документи не відповідають вимогам ст. 36 ГПК України і не можуть вважатись письмовими доказами у даній справі. Надане до суду одночасно з вказаною вище заявою про визнання банкрутом рішення засновника ТОВ „ВКФ „Океан" датоване 26 січня 2012 р., а додана до заяви копія Бюлетеню державної реєстрації № 179 (14), в якій міститься повідомлення Боржника про ліквідацію, датована 24 травня 2011 р., що свідчить про відсутність доказів дотримання Боржником зазначеної вище встановленої законодавцем позасудової процедури ліквідації.

Крім того, Боржником до наведеної заяви взагалі не додано жодних доказів письмового повідомлення всіх відомих кредиторів про припинення Боржника, у тому числі й ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, всупереч наведеним вище вимогам законодавства.

Разом з тим, незважаючи на відсутність визначених законодавцем та зазначених вище необхідних для прийняття судом заяви про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 51 Закону про банкрутство доказів, суд першої інстанції, всупереч наведених вище норм чинного законодавства, порушив провадження у даній справі про банкрутство ТОВ „ВКФ „Океан" ухвалою від 18.05.2012 р., якою, одночасно, зобов'язав Боржника надати виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку Боржника та дату його прийняття банківською установою до виконання з підтверджуючими документами; відомості щодо наявності у Боржника майна, у тому числі грошових коштів і дебіторської заборгованості (інвентаризаційні відомості).

Матеріали справи свідчать, що Боржником під час розгляду цієї справи судом першої інстанції вимоги вказаної вище ухвали від 18.05.2012 р. належним чином виконані так і не були, однак, знову незважаючи на відсутність всіх необхідних доказів неплатоспроможності ТОВ „ВКФ „Океан", місцевим господарським судом 12.06.2012 р. прийнята оскаржувана постанова про визнання останнього Банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру.

В апеляційному розгляді справи разом з відзивом Боржником було додатково надані копії: протоколу зборів засновників ТОВ ВКФ „Океан" від 18 червня 2011 р., повідомлення ПВКП „Астан" про припинення Боржника від 22.06.2011 р., довідки форми № 8-ОПП про припинення платника податків, повідомлення Державного реєстратора про припинення ТОВ „ВКФ „Океан" від 22.06.2011 р., бюлетеню державної реєстрації № 182 (17) 2011р., довідки №160 про відсутність заборгованості за страхувальником Малиновської РВД ФСС з ТВП від 05.09.2011 р., довідки про відсутність заборгованості по платежах від Управління пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси від 03.02.2012 р., довідки про відсутність заборгованості Одеського міського центру зайнятості від 27.09.2011 р.

Дослідивши в судовому засіданні вказані вище копії колегія суддів зазначає, що ці копії не засвідчені ніякою повноважною особою, а, відтак, вони (копії) не відповідають вимогам ст. 36 ГПК України і не можуть вважатись письмовими доказами взагалі. Зважаючи на викладене судова колегія залишає зазначені документи поза увагою.

Крім того, судова колегія звертає увагу, що вказані докази, як вже зазначалось вище, повинні були надаватись Боржником до суду саме одночасно з подання ним заяви про порушення провадження у справі про банкрутство .

Скасовуючи оскаржувану ухвалу господарського суду, апеляційна інстанція приймає до уваги правову позицію Вищого господарського суду у вже названій вище справі № 7/17-3135, що викладена в чинній постанові від 22 лютого 2012 р., згідно якої при наявності висновків суду про безпідставність порушення справи про банкрутство апеляційна інстанція сама повинна припинити провадження по такій справі.

Відтак, колегія суддів вважає необхідним припинити провадження у даній справі про банкрутство, згідно з положеннями п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Зважаючи на вищенаведене апеляційну скаргу ДПІ у Малиновському районі м. Одеси слід задовольнити.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Постанову господарського суду Одеської області від 12.06.2012 р. скасувати.

Провадження по справі припинити.

Направити копію постанови державному реєстратору для виконання.

Постанова підписана 25.07.2012 р.

Головуючий суддя Сидоренко М.В.

Суддя Жеков В.І.

Суддя Аленін О.Ю.