Постанова

від 25.07.2012 по справі 5023/1930/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«11»липня 2012 р. Справа №5023/1930/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Бондаренко В.П.,суддя Тихий П.В.,

при секретарі Голозубовій О. І.,

за участі представників сторін:

прокурора -Кабанець В. О., посвідчення №100 від 07.03.2012 року,

позивача -не з'явився,

відповідача -Невольніченко О.О., довіреність від 16.05.2012 року,

третьої особи -не з'явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1902 Х/1-42) на рішення господарського суду Харківської області від 21.05.2012 року у справі №5023/1930/12,

за позовом Прокурора Красноградського району Харківської області, м. Красноград в інтересах держави, в особі Державного підприємства «Красноградське лісове господарство»Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, м. Красноград,

до Харківського обласного державного агролісомеліоративного підприємства «Харківоблагроліс», м. Харків,

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -ОСОБА_2,

про стягнення 159835,96 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2012 року прокурор Красноградського району Харківської області в інтересах держави, в особі Державного підприємства «Красноградське лісове господарство»Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківського обласного державного агролісомеліоративного підприємства «Харківоблагроліс», в якій просить суд стягнути з відповідача на користь ДП «Красноградське лісове господарство»відшкодування збитків, завданих незаконною порубкою лісу в сумі 159835,96 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.05.2012 року у справі №5023/1930/12 (суддя Погорелова О. В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Харківського обласного державного агролісомеліоративного підприємства «Харківоблагроліс»на користь Держави збитки, завдані незаконною порубкою лісу у розмірі 159835,96 грн. Стягнуто з Харківського обласного державного агролісомеліоративного підприємства «Харківоблагроліс»на користь Державного бюджету України 3196,72 грн. судового збору.

Відповідач із рішенням місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 21.05.2012 року у справі №5023/1930/12 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, неповне з'ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення.

Відповідач вважає, що позивачу могла бути відшкодована лише дійсна вартість використаного майна, без врахування розмірів відшкодування, які застосовуються для випадків незаконної вирубки, оскільки працівник відповідача, згідно наданих позивачем документів не скоював жодного зумисного протиправного діяння, а нарахований позивачем розмір відшкодування неправомірний як в силу норм законодавства, так і арифметичних помилок при визначенні його розміру.

11.07.2012 року до судового засідання з'явились прокурор та представник відповідача. Позивач до судового засідання не з'явився, однак від ДП «Красноградське лісове господарство»надійшла заява (вх. №5505 від 06.07.2012 року), в якій позивач заперечує проти апеляційної скарги та зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, також просить суд розглянути справу за відсутності представника позивача. Третя особа до судового засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

До початку судового засідання представник відповідача надав суду додаткові пояснення по справі (вх. №5622 від 11.07.2012 року), де зазначив, що в позовній заяві позивач просив суд стягнути збитки на користь ДП «Красноградське лісове господарство», а рішенням місцевого господарського суду збитки стягнуто на користь Держави. На думку відповідача, процес зміни предмету позову не було оформлено відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України. Апелянт вважає, що вказана обставина є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача у судовому засіданні, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

З 12.10.2004 року по 09.09.2010 року громадянин ОСОБА_2 займав посаду інженера лісового господарства II категорії Красноградського району Харківського обласного державного агролісомеліоративного підприємства «Харківоблагроліс»і мав статус службової особи за ознакою постійного здійснення ним організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків.

06.08.2010 року комісією Красноградської районної державної адміністрації, до складу якої входив ОСОБА_2, було проведено обстеження лісових масивів, розташованих на землях Соснівської сільської ради, зокрема, був обстежений виділ 7 кварталу 2 ХОДАЛП «Харківоблагроліс», який межує з виділом 2 кварталу 44 державного підприємства «Красноградське лісове господарство», про що було складено акт від 06.08.2010 року. (а.с. 35-36).

Зазначеним актом було заплановано проведення рубки догляду -прорідження, та внесено до відомості переліку дерев від 12.04.2011 року недостовірні дані про відмітку 538 дерев, що згідно доданого розрахунку складає 105 куб. м. деревини, розташованої начебто у виділі 7 кварталу 2 земель аграрного сектору ХОДАЛП «Харківоблагроліс».

20.04.2011 року службові особи ХОДАЛП «Харківоблагроліс»на підставі вищевказаної відомості про відмітку 538 дерев видали ФОП Єремейчуку П. М. лісорубний квиток від 20.04.2011 року серія 02ЛКБ №218894 на вирубку у виділі 7 кварталу 2 земель аграрного сектору ХОДАЛП «Харківоблагроліс»105 куб. м. деревини.

ДП «Красноградське лісове господарство»було встановлено, що часткова рубка лісодеревини, на підставі вищезазначеного лісорубного квитка від 20.04.2011 року серія 02ЛКБ №218894, до якого внесені недостовірні відомості, проведена на земельній ділянці державної власності, а саме на території виділу 2 кварталу 44 земельної ділянки, що знаходиться в користуванні ДП «Красноградське лісове господарство»порубано 317 дерев чорної вільхи, дозволу на порубку яких ДП «Красноградське лісове господарство»не надавало, про що складено акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 17.05.2011 року.

Факт незаконної порубки дерев на підвідомчій ДП «Красноградське лісове господарство» території, внаслідок чого лісу завдано шкоду в загальній сумі 159835,96 грн., підтверджено складеним за наслідками перевірки актом від 17.05.2011 року та доданими до нього розрахунками розміру шкоди, заподіяної лісу в Красноградському лісовому господарстві порушенням природоохоронного законодавства внаслідок незаконного вирубання дерев, здійсненими ДП «Красноградське лісове господарство»відповідно до його повноважень, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.08 року №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», (а.с. 13-14).

Постановою Красноградського районного суду Харківської області від 14.12.2011 року у справі №2021/1-392/11 звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_2 за умисний злочин, передбачений ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України. Позов прокурора Красноградського району про стягнення з ОСОБА_2 159835,96 грн. залишено без задоволення.(а.с. 16).

ОСОБА_2 обвинувачувався у службовій недбалості, а саме внаслідок неналежного виконання ним, як службовою особою, своїх посадових обов'язків через несумлінне ставлення до них, були заподіяні тяжкі наслідки у вигляді збитків, завданих державі, що відбулося за наступних обставин. ОСОБА_2, займаючи посаду інженера лісового господарства II категорії Красноградського району Харківського обласного державного агролісомеліоративного підприємства «Харківоблагроліс»і маючи статус службової особи за ознакою постійного здійснення ним організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, в результаті неналежного виконання своїх службових обов'язків вніс до відомості переліку дерев від 12.04.2011 року завідомо неправдиві дані про відмітку 538 дерев, що згідно доданого розрахунку складає 105 куб. м. деревини, які розташовані начебто у виділі 7 кварталу 2, не звірив межі земельної ділянки ХОДАЛП «Харківоблагроліс»з даними картографічних матеріалів, що й призвело до відмітки та вирубки дерев на земельній ділянці держлісфонду та спричинило тяжкі наслідки у вигляді заподіяння матеріальної шкоди державному підприємству «Красноградське лісове господарство»на суму 135339,22 грн. Однак, як вбачається із постанови від 14.12.2011 року у кримінальній справі №2021/1-392/11 ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за нереабілітуючою обставиною, відповідно до п. «Г»ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію».

Як на підставу своїх позовних вимог, позивач посилається на ст. ст. 22, 1166, 1172 Цивільного кодексу України.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, керувався ст. 11, ч. 2 ст. 16, ч. 2 ст. 20, ч. ч. 1, 2 ст. 1166, ст. 1172 Цивільного кодексу України, з огляду на доведеність протиправної поведінки службової особи ХОДАЛП «Харківоблагроліс»ОСОБА_2, шкоди, причинного зв'язку між допущеним порушенням та шкодою, вини ОСОБА_2

У відповідності до ст. 100 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну лісу внаслідок порушення лісового господарства.

Відповідно до ст.ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»від 27.06.2001 року №02-5/744, підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у тому числі і самовільному спеціальному використанні природних ресурсів в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Статтею 1166 Цивільного Кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідальність особи у вигляді обов'язку відшкодувати завдані збитки наступає лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад правопорушення, а саме: наявність збитків, протиправної поведінки, причинного зв'язку між поведінкою і збитками, вини.

Такий елемент, як наявність збитків, полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Протиправна поведінка заподіювача збитків полягає у порушенні правової норми, що виявляється у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.

Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Вина є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Спеціальна норма ст. 1172 Цивільного кодексу України встановлює особливості відшкодування шкоди юридичною або фізичною особою, завданої їхнім працівником. Так, у відповідності до ч. 1 вказаної статті юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Факт незаконної порубки 317 дерев, внаслідок чого ДП «Красноградському лісовому господарству»спричинено збитки на суму 159835,96 грн. та вина ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України, підтверджується вищезазначеною судовою постановою у кримінальній справі, актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 17.05.2011 року, обрахунком завданих збитків.

Наведеним спростовується позиція апелянта щодо відсутності вини ОСОБА_2 в завданні збитків. При цьому суд враховує, що відповідно до мотивувальної частини постанови суду від 14.12.2011 року у кримінальній справі №2021/1-392/11 ОСОБА_2 визнав свою вину в пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України і саме за клопотанням його захисника ОСОБА_5 кримінальну справу закрито за п. 4 ст. 6 Кримінально процесуального кодексу України, тобто за нереабілітуючих підстав. Тобто, при звільненні особи від кримінальної відповідальності на підставі застосування Закону України «Про амністію»законодавець призумує винність цієї особи у вчиненні даного злочину. А ч. 2 ст. 14 Закону України «Про амністію», ч. 2 ст. 5 Закону України «Про застосування амністії»визначено, що звільнена особа не звільняється від відшкодування заподіяної злочином шкоди.

Таким чином, суд першої інстанції, враховуючи доведеність факту спричинення збитків, протиправної поведінки, причинного зв'язку між поведінкою і збитками, вини, та з огляду на приписи ст. 1172 Цивільного кодексу України, вірно визначив наявність законних підстав для стягнення з відповідача завданої суми збитків.

Щодо посилання апелянта на те, що стягнена сума збитків є помилковою та нарахована з арифметичними помилками, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із постанови від 14.12.2011 року у кримінальній справі №2021/1-392/11 по обвинуваченню ОСОБА_2, під час провадження у даній кримінальній справі слідством встановлено розмір завданих позивачу збитків у сумі 159835,96 грн.

Розмір завданих збитків в загальній сумі 159835,96 грн. також підтверджено складеним за наслідками перевірки актом від 17.05.2011 року та доданими до нього розрахунками розміру шкоди, здійсненими ДП «Красноградське лісове господарство»відповідно до його повноважень, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.08 року №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу».

Даний акт є чинним на час вирішення спору, відповідачем відомості, зазначені в акті, за допомогою належних і допустимих доказів не спростовані, контррозрахунок шкоди не подано. Наведений скаржником перерахунок однієї позиції розрахунку шкоди не є належним доказом у розумінні ст. 32 Господарського процесуального кодексу України того, що загальна сума завданих збитків є помилковою. Відтак, відсутні підстави відхилення зазначеного акту від 17.05.2011 року та доданого до нього розрахунку розміру шкоди, постанови у кримінальній справі від 14.12.2011 року в якості доказів по справі.

Згідно з вимогами ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Твердження апелянта про те, що місцевим господарським судом не було оформлено належним чином процес зміни предмету позову не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи. 21.05.2012 року до початку розгляду справи по суті прокурор Красноградського району Харківської області подав заяву, в якій змінив предмет позову та просив суд стягнути збитки саме на користь Держави. З протоколу судового засідання та рішення суду від 21.05.2012 року вбачається, що суд першої інстанції розглянув та прийняв надану прокурором заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду Харківської області.

Враховуючи зазначене, місцевий господарський суд вірно застосував положення ст. 11, ч. 2 ст. 16, ч. 2 ст. 20, ч. ч. 1, 2 ст. 1166, ст. 1172 Цивільного кодексу України, та при повному з'ясуванні обставин справи ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

За таких обставин підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні, проте, у зазначеному рішенні колегія суддів вбачає порушення вимог ч. 2 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що при задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказуються найменування сторони, на користь якої вирішено спір, і сторони, з якої здійснено стягнення грошових сум або яка зобов'язана виконати відповідні дії.

В резолютивній частині рішення не визначено на користь саме якого підприємства стягнуто збитки, а зазначено лише у якості стягувача Державу без зазначення особи ДП «Красноградське лісове господарство».

Відповідно до ст. ст. 7, 8 Лісового кодексу України, ліси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу, від імені якого право власності здійснюють органи державної влади і місцевого самоврядування відповідно до Конституції України і законів України.

Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Статтею 57 Земельного кодексу України визначено, що користувачами земель лісогосподарського призначення є спеціалізовані державні або комунальні лісогосподарські підприємства.

Таким підприємством є ДП «Красноградське лісове господарство». Отже, суд першої інстанції повинен був в резолютивній частині рішення зазначити в якості стягувача Державу в особі ДП «Красноградське лісове господарство».

У зв'язку з чим, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення місцевого господарського суду, та викласти резолютивну частину рішення в новій редакції із зазначенням найменування позивача.

Зважаючи на наведене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, п. 4 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду харківської області від 21.05.2012 року у справі №5023/1930/12 змінити.

Пункт 2 резолютивної частини викласти в наступній редакції: стягнути з Харківського обласного державного агролісомеліоративного підприємства «Харківоблагроліс»(61022, м. Харків, м. Свободи, 5, 7 під'їзд, р/р 26004000078284 ПАТ «Укрсоцбанк»м. Київ, МФО 300023, код ЄДРПОУ 32094304) на користь Держави в особі Державного підприємства «Красноградське лісове господарство»Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства Держкомітету лісового господарства України збитки, завдані незаконною порубкою лісу у розмірі 159835,96 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Головуючий суддя Россолов В. В.

Суддя Бондаренко В. П.

Суддя Тихий П. В.

Повний текст постанови складено 16.07.2012 року.