Постанова

від 19.07.2012 по справі 5020-21/2011-1968/2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2012 року Справа № 5020-21/2011-1968/2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Воронцової Н.В.,

суддів Котлярової О.Л.,

Сікорської Н.І.,

за участю представників сторін:

представник позивача: Шишкін Володимир Миколайович, довіреність б/н від 06.07.12р. - ПАТ "Золотой ключик";

представник позивача: Боєв Юрій Леонідович (повноваження перевірені), наказ №01 від 22.06.12р., директор -ПАТ "Золотой ключик";

представник відповідача: Бєлоусов Віктор Сергійович, довіреність №30 від 15.06.12р. - Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі;

представник відповідача: Тельнова Катерина Павлівна, довіреність б/н від 05.01.12р. - Фонд комунального майна Севастопольської міської ради;

розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Золотой ключик" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Шевчук Н.Г.) від 15 лютого 2012 року у справі № 5020-21/2011-1968/2011

за позовом Приватного акціонерного товариства "Золотой ключик";

до відповідачів: Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі;

Фонду комунального майна Севастопольської міської ради;

про визнання договору недійсним та зобов'язання виконати певні дії

ВСТАНОВИВ :

Закрите акціонерне товариство "Золотой ключик" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про визнання недійсним укладеного з Управлінням майном міста Севастопольської міської державної адміністрації договору оренди №55-00 від 30.12.1999р. вбудованих нежитлових приміщень, загальною площею 512,5 кв.м, по проспекту Нахімова, 12 в місті Севастополі та зобов'язання відповідачів протягом одного місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням поновити становище, яке існувало на дату укладання приватизаційного договору №48/40 від 26.07.1995р. купівлі-продажу державного майна цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Торговельний комплекс "Золотой ключик", забезпечивши виконання рішення покладанням на відповідачів обов'язків, а саме:

- на Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради - повернути нежитлове приміщення, загальною площею 512,5 кв.м, по проспекту Нахімова, 12 в місті Севастополі на баланс закритого акціонерного товариства "Золотой ключик", про що скласти та затвердити акт приймання-передачі зазначеного нерухомого майна;

- на державний орган приватизації - Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі - поновити управління державним майном - нежитловим приміщенням, загальною площею 512,5 кв.м, по проспекту Нахімова, 12 в м. Севастополі, яке не увійшло до статутного фонду закритого акціонерного товариства "Золотой ключик", шляхом видання наказу про прийняття державного майна до свого управління з залишенням зазначеного нерухомого майна на балансі закритого акціонерного товариства "Золотой ключик" та його зарахуванні на позабалансовий рахунок цього господарського товариства із зазначенням, що це майно є орендованим.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 11.03.2011р., залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.07.2011р., у позові відмовлено по причині пропуску строку позовної даності.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2011р. зазначені рішення та постанова у справі №5020/21/2011 скасовані, справа направлена на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 15 лютого 2012 року у справі №5020-21/2011-1968/2011 (суддя Н. Г. Шевчук) в позові відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив із того, що вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 512,5 кв.м. по пр. Нахімова, 12 в м. Севастополі не є майном, яке не увійшло до статутного капіталу ЗАТ "Золотий ключик" при приватизації і відповідно функції по управлінню і розпорядженню цим майном відносяться до Регіонального відділення, а на момент укладення спірного договору Управління майном міста Севастопольської міської державної адміністрації було належним орендодавцем. Крім того, зазначено, що діючим, на момент укладення спірного договору, законодавством не заборонялося укладення нового договору (новація) до закінчення строку дії раніше укладеного договору.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням у даній справі, Закрите акціонерне товариство "Золотой ключик" звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду із апеляційної скаргою, в якій просить скасувати оспорюване рішення та прийняте нове рішення у справі, яким позов задовольнити повністю.

Обґрунтовуючи звернення із апеляційною скаргою до суду, позивач посилається на те, що при розгляді справи місцевим господарським судом не було досліджено усіх обставин, які мають значення для справи, а саме щодо наявності у Фонду комунального майна Севастопольської міської ради повноважень, які віднесені законом до повноважень місцевих державних адміністрацій м. Севастополя та державних органів приватизації, тоді як останній взагалі є нелегітимним виконавчим органом Севастопольської міської ради і взагалі не може розглядатися як суб'єкт відносин приватизації державного (комунального) майна та правонаступником органу місцевої державної влади.

Крім того, позивач зазначає, що укладення договорів щодо приміщення, права на розпорядження якими належить державному органу приватизації, без погодження з цим спеціально уповноваженим органом, на якого покладені обов'язки здійснювати функції власника державного майна під час його приватизації, має правовим наслідком визнання такої угоди недійсною. Більш детальніше доводи викладені в апеляційній скарзі та поясненнях до неї (а. с. 6, 92, том 4).

У відзиві на скаргу Регіональне відділення фонду державного майна України в АР Крим та місті Севастополі посилається на те, що ним здійснювалися повноваження щодо приватизації комунального майна м. Севастополя у період з 25.10.1994р. по 17.10.1999р. на підставі рішень Севастопольської міської ради від 25.10.1994р. №50 та від 17.10.1999р. №369, а відтак вважає, що спірний договір був укладений у порядку, чинного на момент його укладення, законодавства та належним суб'єктом -Управлінням майном міста Севастопольської міської державної адміністрації, а тому просить залишити скаргу без задоволення.

В свою чергу, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради також вважає, що оскільки з 1994р. будинок по пр. Нахімова, 12 в м. Севастополі, вбудовані не житлові приміщення площею 512,5 кв.м. якого були передані в комунальну власність м. Севастополя, належним орендодавцем на момент укладення спірного договору оренди цих приміщень був орган, уповноважений управляти комунальним майном, яким на той час було Управління майном міста Севастопольської міської державної адміністрації.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 березня 2012 року апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Золотой ключик" прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі: головуючого судді: Воронцової Н. В., суддів Проценко О. І., Заплави Л. М.

Розпорядженням В. о. Секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2012 року, в зв'язку з хворобою, суддю Заплаву Л. М. замінено у складі колегії на суддю Сікорську Н. І.

14 червня 2012 року, на виконання вимог суду викладених в ухвалі від 10.05.2012р., від Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради надійшли витребувані документи.

Розпорядженням В. о. Секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 червня 2012 року, в зв'язку із відпусткою, суддю Проценко О. І. замінено у складі колегії на суддю Котлярову О. Л.

В судове засідання, 19 липня 2012 року, позивач наполягав на задоволенні апеляційної скарги та скасуванні оспорюваного рішення, а також заявив заяву про здійснення заміни позивача у справі на його правонаступника -Приватне акціонерне товариство "Золотий ключик", в зв'язку із зміною організаційно -правової форми господарювання товариства, про що надав відповідні статутні документи.

Представники відповідачів, які проти задоволення апеляційної скарги заперечували за мотивами викладеними у відзивах на скаргу.

Судова колегія розглянувши заяву позивача про здійснення заміни ЗАТ "Золотий ключик" на його правонаступника ПАТ " Золотой ключик", дійшла наступного висновку.

Як вбачається із доданих позивачем до заяви документів, а саме Статуту Приватного акціонерного товариства " Золотой ключик", останнє є правонаступником прав та зобов'язань заснованого у процесі приватизації Закритого акціонерного товариства " Золотой ключик" код ЄДРПОУ 20669656 (п. 2.2 статуту).

Згідно абзацу 2 п. 1.1 Статуту зміна найменування товариства з закритого на приватне здійснено на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 18 червня 2012 року (протокол №2012/1 від 18.06.2012р.).

Державну реєстрацію змін до Статуту проведено 21.06.2012р., про що зроблений запис у книзі реєстрації змін до установчих документів під №10771050008001416.

Відповідно до Довідки із Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №623739, зареєстровано юридичну особу -Приватне акціонерного товариства " Золотой ключик" (код ЄДРПО України 20669656).

Вказані обставини також підтверджуються і випискою із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємця №343929 серії ААВ.

Відповідно до ст. 25 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд під час перегляду справ користується правами суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне здійснити заміну позивача Закритого акціонерного товариства " Золотой ключик" на його правонаступника - Приватне акціонерне товариство " Золотой ключик".

Переглянувши матеріали справи відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, Закрите акціонерне товариство "Золотой ключик" утворене у процесі комерціалізації підприємств і організацій державної торгівлі, громадського харчування та сфери послуг шляхом перетворення орендного підприємства "Торговий комплекс "Золотой ключик", яке у свою чергу було створене організацією орендарів трудового колективу ТК "Золотой ключик" у зв'язку з укладенням організацією орендарів договору оренди майнового комплексу ТК "Золотой ключик".

Організація орендарів створена по рішенню загальних зборів трудового колективу ДКП магазин №52, яке було створене відповідно до Установчого договору №1/3 від 19.06.1992р. (т. 1 арк. с. 43-56, 117-138).

Позивачем і його правопопередниками у цей період укладались договори щодо двох видів майна, а саме: щодо майна цілісного майнового комплексу (інвентар, пристрої, обладнання і інше) і щодо вбудованих нежитлових приміщень, загальною площею 512,5 м2, по проспекту Нахімова, 12 в місті Севастополі.

Договір оренди №518 цілісного майнового комплексу ДКП магазин №52 з правом викупу укладений 08.04.1994р. Фондом комунального майна міста Севастополя, правонаступниками якого є Управління майном міста Севастопольської міської державної адміністрації, а надалі Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, (орендодавець) та організацією орендарів ТК "Золотой ключик", створеною 07.02.1994р. членами трудового колективу ДКП магазин №52, (орендар) (т. 1 арк. с. 57-62).

Регіональним відділенням державного майна України по м.Севастополю (продавець) та Організацією орендарів Орендного підприємства Торговий комплекс "Золотой ключик" (покупець) 26.07.1995р. укладений договір №48/40к купівлі-продажу державного майна, відповідно до якого у власність покупця було передане державне майно цілісного майнового комплексу Орендного підприємства "Золотой ключик", яке знаходиться по вул..Нахімова, 12 у м.Севастополі і включає в себе всі його активи і пасиви, інвентар, пристрої, обладнання і інше майно згідно переліку і акту оцінки (т. 1 арк. . с. 70-77).

2 жовтня 1996 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м.Севастополю (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі) (продавець) та ЗАТ "Золотой ключик" (покупець) укладений договір №24 (19/40п) купівлі-продажу патенту на право оренди вбудованого приміщення загальною площею 512,5 кв.м, яке знаходиться за адресою: м.Севастополь, пр.Нахімова, 12 (т. 1 арк. с. 81-91).

За умовою пункту 5.3 цього договору покупець зобов'язаний у місячний строк з моменту отримання патенту укласти договір оренди приміщення на строк дії патенту.

Патент №24 на право оренди приміщення, розташованого за адресою: м.Севастополь, пр.Нахімова, 12, загальною площею 512,5 кв.м, датою продажу якого є 28.10.1996р. і дата закінчення строку дії патенту 28.10.2006р., переданий у власність покупцю по акту приймання-передачі від 31.11.1996р. (т. 1 арк. с. 92-93).

Управлінням майном міста Севастопольської міської державної адміністрації (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Золотой ключик" (орендар) 30.12.1999р. був укладений договір №55-00 оренди нерухомого майна, а саме: вбудованих нежитлових приміщень, загальною площею 512,5 м2, по проспекту Нахімова, 12 в місті Севастополі, яке є власністю територіальної громади міста Севастополя та перебуває на балансовому обліку Державного комунального підприємства "Ремонтно -експлуатаційне підприємство №3" (надалі - приміщення), строком дії з 30.12.1999р. до 28.10.2006р. (далі Договір) (т. 1 арк.с. 15-16).

Об'єктом Договору визначено комунальне майно, що є власністю територіальної громади міста Севастополя, перебуває на балансовому обліку Державного комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №3".

Приміщення по акту приймання-передачі від 30.12.1999р. передані орендарю (т. 1 арк. с 101).

Після закінчення строку дії договору орендодавець - Фонд комунального майна Севастопольської міської ради звернувся до орендаря - ЗАТ "Золотой ключик" з пропозицією повернути приміщення за актом прийому-передачі, яка не була задоволена, що обумовило звернення Фонду комунального майна Севастопольської міської ради до господарського суду міста Севастополя з відповідним позовом, який рішенням від 26.04.2010 у справі №5020-2/143-5/160-12/178, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.08.2010 та постановою Вищого господарського суду України від 20.10.2010, зобов'язав ЗАТ "Золотой ключик" протягом 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили повернути Фонду комунального майна Севастопольської міської ради орендоване за договором оренди № 55-00 від 30.12.1999 вбудоване нежитлове приміщення по проспекту Нахімова, 12 у місті Севастополі, загальною площею 512,50 м2 шляхом складання та підписання акту прийому-передачі.

Позивач вважає, що вказаний договір слід визнати недійсним з підстав, передбачених статтею 48 Цивільного кодексу УРСР (1963 року), оскільки він не відповідає вимогам законодавства України з питань оренди та приватизації державного майна, а саме: статей 4, 5, 8-10, частини другої статті 13, статей 14, 15, частини т третьої статті 23, статей 25-29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 2, 3, 4, 7, 8-12, 22-23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" належним орендодавцем орендованого ним приміщення повинно бути Регіональне відділення Фонду державного майна України у м. Севастополі, а не Управління майном Севастопольської міської державної адміністрації, правонаступником якого є Фонд комунального майна Севастопольської міської ради, про що зазначено у придбаному позивачем патенті №24 від 28.10.1996 на право оренди приміщення, яке було державною власністю, не увійшло до статутного фонду товариства під час приватизації цілісного майнового комплексу і мало залишатись на балансі позивача. На думку позивача це приміщення є складовою частиною приватизованого ним цілісного майнового комплексу торгового комбінату.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм місцевим господарським судом належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Предметом даного позову є вимога позивача визнати недійсними договір оренди нерухомого майна №55-00 від 30.012.1999р..

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Оскільки спірний договір оренди №55-00 укладений 30.12.1999р., то його зміст мав відповідати вимогам законодавства, діючого на момент його укладення.

Відповідно до статті 48 Цивільного кодексу Української РСР (1963р.), який діяв на момент укладення спірного договору, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання декрету Кабінету Міністрів України №20-92 від 29.12.1992 "Про укладення договорів оренди приміщень підприємствами й організаціями торгівлі, громадського харчування та сфери послуг" Державним підприємством "Севастопольський морський завод ім.С.Орджонікідзе" (орендодавець) і державним комунальним підприємством магазин №52 (орендар) 04.05.1993 укладений договір №72/1 оренди нежитлових приміщень в тому числі першого поверху, кафе, підвалу по вул.Нахімова, 12 у м.Севастополі строком орендного користування з 01.01.1993 по 31.12.1993 для використання під магазин, кафе (т. 1 арк.с. 40-41).

Органом, уповноваженим управляти державним майном Державного підприємства "Севастопольський морський завод ім..С.Орджонікідзе", було Міністерство машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України (Мінмашпром), яке здійснювало функції по управлінню і розпорядженню державним майном, яке перебувало на балансі підприємства.

До цього майна входив і житловий будинок по пр.Нахімова, 12 у м.Севастополі, в якому в нежитлових приміщеннях на першому поверсі і в підвалі розміщувалось державне майно ДКП магазин №52.

При підготовці до корпоратизації весь відомчий житловий фонд Державного підприємства "Севастопольський морський завод ім..С.Орджонікідзе" на виконання листа Міністра Мінмашпрому №15/12-125 від 26.11.1993 "Про передачу обєктів житлово-комунальної і соціальної сфери у розпорядження місцевих органів влади" і наказу Фонду комунального майна м.Севастополя №50а від 27.01.1994 був переданий у комунальну власність міста (т. 2 арк.с. 30-32).

Як зазначається у дозволі на виконання будівельних робіт №166/147 від 21.05.1999, виданому закритому акціонерному товариству "Золотой ключик" на реконструкцію підвальних приміщень пр.Нахімова, 12 у м.Севастополі та в акті державної технічної комісії по прийманню в експлуатацію цього об'єкту після реконструкції, а також у витягу з наказу Управління майном міста №468 від 30.12.1999 та поясненнях позивача і Регіонального відділення Фонду державного майна, щодо цих приміщень позивачем укладались договір оренди №1151 від 02.11.1994 і №2303 від 28.11.1997 (т. 1 арк.с. 96-100, т. 2 арк. с. 100).

Як підставно встановлено місцевим господарським судом, при підготовці до корпоратизації весь відомчий житловий фонд Державного підприємства "Севастопольський морський завод ім..С.Орджонікідзе" на виконання листа Міністра Мінмашпрому №15/12-125 від 26.11.1993 "Про передачу об'єктів житлово-комунальної і соціальної сфери у розпорядження місцевих органів влади" і наказу Фонду комунального майна м.Севастополя №50а від 27.01.1994 був переданий у комунальну власність міста (т. 2 арк.с. 30-32).

Таким чином, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду, що на момент корпоратизації ДП "Севастопольський морський завод ім..С.Орджонікідзе" (перетворений у 1995 році у ВАТ "Севастопольський морський завод") і інвентаризації майна підприємства об'єкти житлового фонду, в тому числі і будинок по пр.Нахімова, 12 у м.Севастополі, на балансі підприємства не обліковувались і не могли бути об'єктами, які не увійшли у статутний капітал ВАТ "Севастопольський морський завод".

При цьому, вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 512,5 кв.м по пр.Нахімова, 12 у м.Севастополі також не зазначені у складі майна, яке передане організації орендарів орендного підприємства Торговий комплекс " Золотой ключик" по договору оренди цілісного майнового комплексу №518 від 08.04.1994р., не перебувало на балансі орендного підприємства Торговий комплекс "Золотий ключик" на момент приватизації і не увійшли у статутний фонд створеного на базі викупленого комунального майна господарського товариства.

Крім того, позивачем також не надано суду акту про передачу -приймання спірного майна на його баланс.

Отже, місцевий господарський суд вірно встановив, що вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 512,5 м2, по проспекту Нахімова, 12 в місті Севастополі не є майном, яке не увійшло до статутний капітал ЗАТ " Золотой ключик" при приватизації і відповідно функції по управлінню і розпорядженню цим майном відносяться до компетенції Регіонального відділення.

Проте, судова колегія не може погодитися із твердження суду першої інстанції проте, що орендодавцем на момент укладення цього договору був орган, уповноважений розпоряджатись комунальним майном, а саме - Управління майном міста Севастопольської міської державної адміністрації, з огляду на наступне.

Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 260 від 09.03.94р., пунктом 4 якого встановлено передати укладені державним підприємством «Севастопольський морський завод ім. С.Орджонікідзе»договори на оренду нежитлових приміщень Фонду комунального майна м. Севастополь, тобто органу приватизації адміністративно-територіальної одиниці, який відповідно до Указу Президента України від 19.02.1994 № 56/94 «Про єдину систему органів приватизації в Україні»був реорганізований у регіональне відділення Фонду державного майна України в м. Севастополі після прийняття Президентом України Указу N 525/94 від 14.09.1994 «Про розпорядження голови Севастопольської міської Ради народних депутатів від 21 липня 1994 року N 29».

Підставою прийняття вищевказаного Указу стало те, що розпорядженням голови Севастопольської міської Ради народних депутатів регіональне відділення Фонду державного майна України та Фонд комунального майна було зобов'язано зупинити приватизацію майна державних підприємств і підприємств комунальної власності до сформування нових структур влади у місті.

Після того, як розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 260 від 09.03.94р. функції управління були передані Органу приватизації, був укладений договір оренди № 518 від 08.04.1994р. з Організацією орендарів ДКП «Магазин № 52», яке було ліквідоване як державне підприємство після створення орендного підприємства «Торгівельний комплекс «Золотой ключик».

Таким чином, після укладання органом приватизації договору оренди № 518 від 08.04.1994р., втратив свою актуальність договір оренди № 72/1 від 04.05.93р. з державним підприємством «Севастопольський морський завод ім. С.Орджонікідзе», що відповідно до пункту 4 постанови ВР України N 2270-ХІІ від 10.04.1992 «Про введення в дію Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій»(із змінами, внесеними згідно з ПВР N 2552-ХІІ від 07.07.92), має правовим наслідком перехід майнових прав і обов'язків державного підприємства «Севастопольський морський завод ім. С.Орджонікідзе»ю до Організації орендарів ДКП «Магазин № 52»у порядку правонаступництва.

Слід зазначити, що інших правонаступників майнових прав державного підприємства «Севастопольський морський завод ім. С.Орджонікідзе»після припинення його як державного підприємства під час корпоратизації, крім Організації орендарів і створеного нею товариства, закон не визначає.

Проте, всупереч вищевикладеному, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку, що правонаступником органу приватизації адміністративно-територіальної одиниці (Фонд комунального майна міста Севастополя) є Управління майна міста Севастопольської міської державної адміністрації, а надалі Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради.

Між тим, норми законодавства такого правонаступництва взагалі не допускають.

Відповідно до статті 1 Закону України № 280/97-ВР від 21.05.1997 «Про місцеве самоврядування в Україні»(далі - Закон 280/97-ВР) виконавчі органи рад це органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Делеговані повноваження це повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.

Статтею 1 Закону України № 586-ХІV від 09.04.1999 «Про місцеві державні адміністрації»установлено, що виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою. При цьому, відповідно до статті 1 Закону № 280/97-ВР, повноваження місцевим державним адміністраціям можуть передаватися лише районними та обласними радами.

Відповідно до пункту 9.2 розділу 9 Державної програми приватизації на 1994 рік, «об'єкти, які не підлягають приватизації і входять до складу підприємств, що приватизуються, ...залишаються у сфері управління міністерств, відомств та інших органів, уповноважених управляти державним майном».

Відповідно до статті 132 ЦК (1963 р.), приналежністю є річ, призначена служити головній речі і зв'язана з нею спільним господарським призначенням. Приналежність наслідує долю головної речі, якщо в договорі або в законі не встановлено інше. Отже, у цієї справі необхідно визначити, що є головною річчю і що є її приналежністю. Законодавством установлено, що приміщення приватизується одночасно з об'єктом приватизації, якщо на це немає прямої заборони. Об'єктами малої приватизації станом на 26.07.1994 визнавалися цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, в тому числі об'єкти незавершеного будівництва, а також їх структурні підрозділи, якщо їх було можливо виділити в окреме підприємство. Будівлі (споруди, приміщення) за бажанням покупця приватизуються разом з розташованими в них об'єктами приватизації. Зокрема, частиною 3 статті 2 Закону України N 2171-ХІІ від 06.03.1992 «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»(далі - Закон № 2171-ХІІ, частиною 4 статті 5 Закону України N 2163-XII від 04.03.1992 «Про приватизацію майна державних підприємств»установлено, що приміщення приватизуються разом з розташованими в них об'єктами приватизації, а за наявності заборони - передаються у довгострокову оренду за бажанням власника приватизованого об'єкта.

Після припинення обігу патентів на право оренди, відносини щодо зазначених приміщень врегульовані пунктами 49, 50, 52 Державної програми приватизації, затвердженою Законом України № 1723-ІП від 18.05.2000р., нормами яких установлено, що покупець, який став власником об'єкта приватизації групи А і не скористався на момент приватизації об'єкта правом викупу приміщення має право викупити відповідне приміщення у межах займаної цим об'єктом площі, у разі, якщо це не заборонено законодавством України, зокрема, відповідною місцевою радою (щодо об'єктів права комунальної власності). За наявності заборони на приватизацію приміщення, в якій розташований об'єкт приватизації, або в разі відмови покупця від приватизації приміщення, в якій розташований об'єкт, що приватизується шляхом викупу, зазначене приміщення передається у встановленому порядку власнику приватизованого об'єкта в оренду на термін не менш як 10 років. Державні органи приватизації приймають за власною ініціативою рішення про приватизацію об'єктів групи А, які створюються на базі державного майна підприємств, що реструктуризуються, нежилих приміщень, об'єктів, щодо яких знято заборону на приватизацію у встановленому законом порядку, та інших об'єктів групи А, які не були приватизовані.

Вищезазначені умови і були встановлені договором № 48/40 та пунктом 5.1 якого визначено, що покупець протягом 10 років зберігає номенклатуру і характер діяльності, використовуючи для цього не менш 60 відсотків площі об'єкта, розташованого за адресою пр-т Нахімова, 12 в м. Севастополі.

Отже, за договором № 55-00 від 30.12.1999р. орендодавцем могло бути лише РВ ФДМУ в АРК і м. Севастополі, тобто продавець об'єкта приватизації, в управлінні якого перебувало приміщення, що належить до основних фондів приватизованого ДКП «Магазин № 52». Саме цей орган був продавцем патенту на право оренди, на підставі якого укладений договір оренди № 2303 від 28.11.1997р. на строк до 28.10.2006р. та відповідно до наказу № 468 від 30.12.1999, саме в цей договір підлягали внесенню зміни щодо орендної плати.

Таким чином, на час укладання оспорюваного договору уповноваженим органом, якому належали повноваження щодо управління майном, яке відноситься до державної власності, було саме Регіональне відділення ФДМУ в м. Севастополі, продавець за договором № 48/40 від 26.07.1995р. купівлі-продажу об'єкта приватизації - ДКП «Магазин № 52», зданого в оренду Організації орендарів трудового колективу за договором № 518 від 08.04.1994р. органом приватизації - Фондом комунального майна м. Севастополя.

Крім того, відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у тій його редакції, яка діяла на час укладання оспорюваного договору, підприємства мали право виступати орендодавцями відносно нерухомого майна, що відносилось до комунальної власності, тільки з дозволу органів, уповноважених органами місцевого самоврядування управляти таким майном.

З матеріалів справи вбачається, що правонаступником Фонду комунального майна м. Севастополя є РВ ФДМУ в АРК і м. Севастополі, яке при здійсненні управління майном, мало виступати орендодавцем як відносно цілісних майнових комплексів підприємств, організацій та їх структурних підрозділів, так і відносно нежилих приміщень.

Проте, при укладанні оспорюваного договору Управління майном міста Севастопольської міської державної адміністрації не отримало відповідного на те дозволу ні від органу, уповноваженого управляти комунальним майном, ні від самого власника цього майна та на власний розсуд надав в оренду нежитлове приміщення, яке було передане в управління органу приватизації.

Відсутність дозволу з боку належного орендодавця відносно надання в оренду нерухомого майна, яке є державною (комунальною) власністю, свідчить про те, що оспорюваний договір оренди відбувся з порушенням вимог ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

З огляду на це, та у відповідності із вимогами ст. ст. 48, 59 ЦК УРСР, цей договір підлягає визнанню недійсним.

Оскільки за визначенням ст. 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, така угода є нікчемною, а тобто такою, за якою у сторін, з огляду на порушення закону при її укладанні, не могли виникнути права та обов'язки.

Враховуючи, що оспорюваний договір, за обставинами справи, які були встановлені судами, підпадає під визнання його недійсним на підставі ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 48 ЦК УРСР, він є нікчемним, а тобто таким, що не тягне за собою порушення права.

У цьому зв'язку, передбачені ЦК УРСР правила про позовну давність не можуть розповсюджуватись відносно заявлених по справі вимог, а отже оспорюваний договір, підлягає визнанню недійним незалежно від строків його укладання.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що в постанові Пленуму Верховного Суду України, у статті «Ознаки та умови здійснення новації за цивільним законодавством України»роз'яснено деякі питання новації. Зокрема, для припинення зобов'язання новацією нове зобов'язання повинне пов'язувати тих же осіб, що і первинне. При новації зберігається правосуб'єктний склад зобов'язання, через що новація не може передбачати зміну учасника правовідносин третьою особою. Істотними умовами такого договору є: предмет; вказівка на колишнє й нове зобов'язання; вказівка на те, що нове зобов'язання виникає між тими ж особами, що й попереднє зобов'язання; і те, що нове зобов'язання виникає замість попереднього, яке припиняється. Обов'язковою умовою є наявність наміру сторін вчинити новацію. Про такий намір сторони повинні обов'язково зазначити у договорі. За відсутності такого застереження первинне зобов'язання не припиниться, а буде діяти разом з новим.

Таким чином, посилання місцевого господарського суду на новацію договору оренди № 2303 від 28.11.1997р., укладеного на підставі патенту, є помилковим.

Сукупність вищенаведеного дає підстави для скасування оспорюваного рішення у відповідній частині, з огляду на неправильне застосування норм матеріального права та дає суду апеляційної інстанції підстави постановити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.

При цьому, судова колегія вважає безпідставними вимоги позивача про визнання спірного договору недійсним на майбутнє, з огляду на вищевикладене.

Відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, проте винятком є угоди, із змісту яких вбачається, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути все одержане за ними.

При цьому, як зазначив Вищий господарський суд України у своєму листі від 07.04.2008, № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" момент, з якого нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є таким, а також припинення можливості настання у майбутньому прав та обов'язків за такими правочинами, імперативно встановлені частинами першою та другою статті 236 ЦК України, і не можуть бути змінені судом. Тому в разі задоволення судом позову про визнання правочину недійсним в рішенні не слід вказувати ні момент, з якого правочин є недійсним, ні про припинення можливості настання прав та обов'язків за правочином у майбутньому.

Таким чином, в частині вимог позивача про зазначення недійсності договору на майбутнє, судова колегія відмовляє.

Відносно вимог позивача про зобов'язання Фонду комунального майна Севастопольської міської ради та Регіонального відділення Фонду державного майна України в АРК і місті Севастополь протягом одного місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням поновити становище, яке існувало на дату укладання договору № 48/40 від 26.07.95 купівлі-продажу державного майна цілісного майнового комплексу орендного підприємства «Торговельний комплекс «Золотой ключик»та державний орган приватизації - Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі - поновити управління державним майном - нежитловим приміщенням, загальною площею 512,5 кв.м, по проспекту Нахімова, 12 в м. Севастополі, яке не увійшло до статутного фонду закритого акціонерного товариства "Золотий ключик", шляхом видання наказу про прийняття державного майна до свого управління з залишенням зазначеного нерухомого майна на балансі закритого акціонерного товариства " Золотой ключик" та його зарахуванні на позабалансовий рахунок цього господарського товариства із зазначенням, що це майно є орендованим, судова колегія відмовляє в їх задоволенні. Адже, заявляючи вищевказані вимоги позивач жодним чином не підтвердив того, факту, що він звертався з такими вимогами безпосередньо до відповідачів, проте отримав відмову у здійснені вищевказаних дій, тобто вказані вимоги є передчасними, при цьому, що підстава для здійснення таких дій виникла тільки після прийняття цієї постанови.

Отже, в цій частині оспорюване рішення про відмову в позові, підлягає залишенню без змін.

З огляду на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду у даній справі тільки в частини відмови в задоволенні позову про визнання недійсним спірного договору, як таке, що винесене при неповному з'ясуванні усіх обставин справи та неправильному застосуванні норм матеріального права, в іншій частині рішення залишає без змін.

Керуючись статтями 25, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 1, 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Здійснити заміну позивача Закритого акціонерного товариства "Золотой ключик" на його правонаступника - Приватне акціонерне товариство "Золотой ключик".

2. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Золотой ключик" задовольнити частково.

3. Рішення господарського суду міста Севастополя від 15 лютого 2012 року у справі №5020-21/2011-1968/2011 в частині відмови у визнанні недійсним договору скасувати.

4. Прийняти в цій частині нове рішення:

Визнати договір оренди №55-00 від 30 грудня 1999 року вбудованих нежитлових приміщень, загальною площею 512,5 кв.м., по проспекту Рахімова, 12 в м. Севастополі, який був укладений між Управлінням майном міста Севастопольської міської державної адміністрації (правонаступником якого є Фонд комунального майна Севастопольської міської ради) та Закритим акціонерним товариством "Золотой ключик" строком до 28 жовтня 2006р. -недійсним.

5. В іншій частині рішення залишити без змін.

Головуючий суддя Н.В. Воронцова

Судді О.Л. Котлярова

Н.І. Сікорська