Ухвала

від 05.07.2012 по справі 2а-1670/1017/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2012 р.Справа № 2а-1670/1017/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

представника позивача - Смольського Ю.С.

представника відповідача - Скабука Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської митниці Державної митної служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.03.2012р. по справі № 2а-1670/1017/12

за позовом Дочірнього іноземного підприємства "Полтава-Білаз-Сервіс" ЛТД

до Полтавської митниці Державної митної служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 березня 2012 року задоволено адміністративний позов Дочірнього іноземного підприємства "Полтава-Білаз-Сервіс" ЛТД (далі -ДІП "Полтава-Білаз-Сервіс" ЛТД) до Полтавської митниці Державної митної служби України (далі -Полтавська митниця) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення Полтавської митниці від 06.01.2012 р. №1 та №2.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДІП "Полтава-Білаз-Сервіс" ЛТД судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 378 грн. 49 коп.

Не погодившись з даною постановою суду, Полтавською митницею подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про їх правомірність.

Апелянт вказує, що відповідно до п.3.3 рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 23.07.2008 р. №АД-183/2008/143-48 імпорт на митну територію України товару, визначити походження якого неможливо, здійснюються за ставкою остаточного антидемпінгового мита 123 відсотки. На думку митного органу, наданий для митного оформлення товар "нові троси з ч/м без покриття до обладнання а/с Білаз (розмір поперечного перерізу 12 мм) - 3932680 трос для стопоріння платформи - 20 шт" за ВМД №806010002/2011/201156 від 25.03.2011 р. відповідає опису товару, наведеному у статті 1 Рішення.

При цьому, сертифікат про походження товару підприємством не надавався, що є порушенням вимог п 3.3. Рішення, відповідно до якого імпорт на митну територію України товару, зазначеного у пункті 1 Рішення, без сертифіката про походження та неможливості визначення його походження здійснюється зі сплатою остаточного антидемпінгового мита за ставкою 123 відсотки. Отже, внаслідок не подання при митному оформленні товару сертифікату про походження товару та несплати відповідного антидемпінгового мита за ставкою 123%, обов'язкові митні платежі позивачем сплачені до бюджету не в повному обсязі. Поданий 24.11.2011 р. сертифікат про походження не може бути застосований до вказаного митного оформлення, оскільки процедура підтвердження країни походження товарів, щодо яких застосовуються заходи регулювання зовнішньоекономічної діяльності, чинним законодавством не передбачена. Крім того, позивачем було у добровільному порядку сплачено суму нарахованого за податковими повідомленнями-рішеннями суму визначеного податкового зобов'язання.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, перевіривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог Рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 23.07.2008р. № АД-183/2008/143-48 є необґрунтованими, оскільки застосування на його підставі фінансових санкцій стосується лише товару, який ввозиться на митну територію України з Китайської Народної Республіки. В свою чергу, оскільки згідно із наданого позивачем сертифікату СТ-1 країною походження товару є Республіка Білорусь, то застосування до позивача фінансових санкцій за порушення антидемпінгового мита є неправомірним. Відповідачем жодних доказів, на підтвердження того, що товар ввезено на територію України із Китайської Народної Республіки, надано не було.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Судове рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), переглянуто судом апеляційної інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Під час судового розгляду встановлено, що співробітниками Полтавської митниці у період з 29.11.2011 р. по 12.12.2011 р. проведено позапланову виїзну документальну перевірку стану дотримання вимог митного законодавства України при здійсненні економічної діяльності ДІП "Полтава-Білаз-Сервіс", за результатами якої складено Акт №0010/11/806000000/0024389633 від 21.12.2011 р.

На підставі вище зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" №1 від 06.01.2012 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: антидемпінгове мито в сумі 31 540, 92 грн., з них за основним платежем 31 539,92 грн. і за штрафними санкціями 1,00 грн. та податкове повідомлення-рішення форми "Р" №2 від 06.01.2012 р., яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в сумі 6 308,98 грн., з них за основним платежем 6 307,98 грн. і за штрафними санкціями 1,00 грн.

Позивач, не погодившись із прийнятими, за результатами перевірки, податковими повідомленнями -рішеннями, оскаржив їх до Державної митної служби України.

Рішенням Державної митної служби України скарга позивача залишена без задоволення, податкові повідомлення-рішення №1 і №2 від 06.01.12. залишені без змін.

Перевіряючи правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Правовою підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало, на думку митного органу, порушення пункту 3.3 рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 23.07.08. №АД-183/2008/143-48 " та п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.01.2011 р. між ВАТ "Білоруський автомобільний завод" та ДІП "Полтава-Білаз-Сервіс" укладено договір купівлі-продажу автозапчастин №570-10305.

На підставі вищевказаного договору за вантажно-митною декларацією №806010002/2011/201156 від 25.03.2011 р. позивачем було задекларовано придбаний у ВАТ "Білоруський автомобільний завод" товар "Нові троси з ч/м без покриття до обладнання а/с БілАЗ (розмір поперечного перерізу 12 мм) -3932680 трос для стопоріння платформи -20 шт. Торгівельна марка: БЕЛАЗ. Фірма-виробник: ОАО БелАЗ, BY" код УКТ ЗЕД 7312108100, ставка ввізного мита -0%.

На підставі наданих декларантом документів, товар випущений у вільний обіг. Відтак, у митного органу на час здійснення митного оформлення не виникло будь-яких сумнівів щодо походження товару з Республіки Білорусь, що зазначено декларантом у вантажній митній декларації та інших документах, на підставі яких проводилось митне оформлення.

Згідно зі ст. 282 Митного кодексу України для підтвердження походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати подання сертифіката про походження такого товару.

У разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов'язково:

1) на товари, що походять з країн, яким Україна надає преференції за Митним тарифом України;

2) на товари, ввезення яких з відповідної країни регулюється кількісними обмеженнями (квотами) чи іншими заходами регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

3) якщо це передбачено міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку, а також законодавством України в галузі охорони довкілля, здоров'я населення, захисту прав споживачів, громадського порядку, державної безпеки та інших життєво важливих інтересів України;

4) у випадках, коли у документах, які подаються для митного оформлення, немає відомостей про походження товарів або у митного органу є достатні підстави вважати, що декларуються недостовірні відомості про походження товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 283 Митного кодексу України сертифікат про походження товару подається разом з митною декларацією, декларацією митної вартості та іншими документами, що подаються для митного оформлення.

Таким чином, саме сертифікат про походження товару є обов'язковим документом, що однозначно визначає країну походження товару №51 "Трос для стопоріння платформи 7513-3932680" та остаточно свідчить про необхідність сплати/несплати антидемпінгового мита (абз.2 п.4 Порядку справляння митними органами ввізного (вивізного) та особливих видів мита під час митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Держмитслужби від 23.01.2006 р. №30).

Як було встановлено під час розгляду справи, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не заперечується сторонами, позивачем 24.11.2011 р. подано до митного органу сертифікат про походження товару.

Враховуючи те, що під час митного оформлення у митного органу не виникли сумніви, щодо походження товару, а під час перевірки позивачу наданий сертифікат про походження товару з Республіки Білорусь, то колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, щодо безпідставності прийняття митним органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. На час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у митного органу був в наявності сертифікат походження спірного товару, тобто, митним органом достеменно встановлена країна походження спірного товару (Республіка Білорусь), а тому правові підстави для визначення підприємству сум грошових зобов'язань відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ввезений позивачем спірний товар не може бути об'єктом оподаткування антидемпінговим митом, оскільки його походження не з Китайської Народної Республіки, а з Республіки Білорусь.

Доводи апеляційної скарги, щодо ненадання час митного оформлення сертифіката походження спірного товару, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки за результатами митного оформлення товар був випущений на митну територію України, як товар походженням з Республіки Білорусь, а на час прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень митному органу був наданий і сертифікат походження даного товару. Будь-яких доказів встановлення змови декларанта і митного органу, спрямовану на заниження обов*язкових платежів, апелянтом до суду не надано та під час судового розгляду судом не встановлено.

Посилання апелянта на визнання позивачем податкових зобов'язань, нарахованих спірними податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з їх добровільною сплатою, колегія вважає необґрунтованими, оскільки позивач не позбавлений права на їх оскарження в межах строку на звернення до адміністративного суду.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає такими, що не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавської митниці Державної митної служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 березня 2012 року по справі № 2а-1670/1017/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В. Судді (підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ:Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 10.07.2012 р.