Постанова

від 21.03.2012 по справі 2а-1670/1017/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/1017/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Супруна Є.Б.,

при секретарі - Дубовик О.І.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Дочірнього іноземного підприємства "Полтава-Білаз-Сервіс" ЛТД до Полтавської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

21 лютого 2012 року Дочірнє іноземне підприємство "Полтава-Білаз-Сервіс" ЛТД (далі - ДІП "Полтава-Білаз-Сервіс", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці Державної митної служби України (далі - Полтавська митниця, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.01.2012 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем антидемпінгове мито в сумі 31 540, 92 грн. та податкового повідомлення-рішення №2 від 06.01.2012 р., яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в сумі 6 308,98 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на помилковість висновків митного органу щодо порушення ДІП "Полтава-Білаз-Сервіс" вимог п. 3.3 Рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 23.07.2008 р. №АД-183/2008/143-48 та пункту 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України. Свою позицію мотивував тим, що контролюючий орган безпідставно вважає відсутньою можливість визначити походження задекларованого позивачем товару на підставі наданих ДІП "Полтава-Білаз-Сервіс" документів та застосував з цих підстав остаточне антидемпінгове мито за ставкою 123 відсотки. Підприємство надало відповідачу документи, які дають можливість ідентифікувати походження товару, а саме - сертифікат про походження товару. Позивач стверджує, що сертифікат СТ-1, наданий для митного оформлення ввезеного товару, підтверджує походження товару з країни Білорусь, відповідає вимогам ст. 283 Митного кодексу України, що у свою чергу виключає можливість походження товару з КНР.

Посилаючись на вищенаведені обставини представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав та просив суд скасувати спірні податкові повідомлення- рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні та у письмових запереченнях проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні вказуючи, що відповідно до п.3.3 рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 23.07.2008 р. №АД-183/2008/143-48 імпорт на митну територію України товару, визначити походження якого неможливо, здійснюються за ставкою остаточного антидемпінгового мита 123 відсотки. Відповідач констатує, що митне оформлення товару "нові троси з ч/м без покриття до обладнання а/с Білаз (розмір поперечного перерізу 12 мм) - 3932680 трос для стопоріння платформи - 20 шт" за ВМД №806010002/2011/201156 від 25.03.2011 р. здійснювалось без подання сертифікату про походження форми СТ-1. Поданий сертифікат про походження 24.11.2011 р. не може бути застосований до вказаного митного оформлення, оскільки процедура підтвердження країни походження товарів, щодо яких застосовуються заходи регулювання зовнішньоекономічної діяльності, чинним законодавством не передбачена.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ДІП "Полтава-Білаз-Сервіс" 10.06.1996 р. зареєстроване як юридична особа (ідентифікаційний код 24389633) виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області. З 10.09.1997 р. позивач перебуває на податковому обліку в Комсомольському відділенні Кременчуцької ОДПІ. Згідно свідоцтва №23518788 від 10.07.1997 р. підприємство зареєстроване платником ПДВ.

З 29.11.2011 р. по 12.12.2011 р. на підставі наказу Полтавської митниці №747 від 22.11.2011 р. проведена позапланова виїзна документальна перевірка стану дотримання вимог митного законодавства України при здійсненні економічної діяльності ДІП "Полтава-Білаз-Сервіс".

За результатами перевірки 21.12.2011 р. відповідачем складено акт №0010/11/806000000/НОМЕР_1, яким зафіксовано порушення:

- пункту 3.3 рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 23.07.08. №АД-183/2008/143-48 ", а саме - не сплачено антидемпінгове мито в сумі 31 539,92 грн.;

- пункту 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, а саме - занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 6 307,98 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" №1 від 06.01.2012 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: антидемпінгове мито в сумі 31 540, 92 грн., з них за основним платежем 31 539,92 грн. і за штрафними санкціями 1,00 грн. та податкове повідомлення-рішення форми "Р" №2 від 06.01.2012 р., яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в сумі: 6 308,98 грн., з них за основним платежем 6 307,98 грн. і за штрафними санкціями 1,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями - рішеннями, позивач оскаржив їх до Державної митної служби України .

Рішенням Державної митної служби України про результати розгляду скарги податкові повідомлення-рішення №1 і №2 від 06.01.12. залишені без змін, а скарга в частині їх оскарження -без задоволення.

Не погоджуючись із результатами адміністративного узгодження, позивач звернувся до суду з вимогою про скасування спірних податкових повідомлень - рішень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню - рішенню Полтавської митниці від 06.12.2012 р. №1, суд виходить з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 25.01.2011 р. між ВАТ "Білоруський автомобільний завод" та ДІП "Полтава-Білаз-Сервіс" укладено договір купівлі-продажу автозапчастин №570-10305.

На підставі вищевказаного договору за вантажно-митною декларацією №806010002/2011/201156 від 25.03.2011 р. позивачем було задекларовано придбаний у ВАТ "Білоруський автомобільний завод" товар "ОСОБА_2 троси з ч/м без покриття до обладнання а/с БілАЗ (розмір поперечного перерізу 12 мм) - 3932680 трос для стопоріння платформи - 20 шт. Торгівельна марка: БЕЛАЗ. Фірма-виробник: ОАО БелАЗ, BY" код УКТ ЗЕД НОМЕР_2, ставка ввізного мита - 0%.

Декларування товару митному органу здійснювало ТОВ "Славутич-Руда-Україна" (ліцензія ДМС України № АВ 480850 від 30.07.2009 р.).

За змістом ст. 282 Митного кодексу України товари, ввезення яких з відповідної країни регулюється заходами регулювання зовнішньоекономічної діяльності і є тією категорією товарів, у разі ввезення яких на митну територію України, сертифікат про походження товару подається обов'язково.

Разом з тим положеннями ст.283 Митного кодексу України встановлено, що товар не вважається таким, що походить з відповідної країни, доти, доки митні органи у випадках, встановлених Кодексом, не одержать належним чином оформлений сертифікат про походження товару.

Таким чином, саме сертифікат про походження товару є обов'язковим документом, що однозначно визначає країну походження товару №51 "Трос для стопоріння платформи 7513-3932680" та остаточно свідчить про необхідність сплати/несплати антидемпінгового мита (абз.2 п.4 Порядку справляння митними органами ввізного (вивізного) та особливих видів мита під час митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Держмитслужби від 23.01.2006 р. №30).

Судом встановлено, що позивачем 24.11.2011 р. подано до митного органу сертифікат про походження товару. Даний сертифікат залишений контролюючим органом без уваги, оскільки, як вказано на аркуші №7 акту перевірки, сертифікат подано після митного оформлення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач безпідставно та протиправно залишив без уваги наданий сертифікат виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 Митного кодексу України до товарів може застосовуватися (відновлюватися) режим найбільшого сприяння за умови одержання належним чином оформленого посвідчення про їх походження не пізніше ніж через один рік з дати здійснення митного оформлення.

Аналогічні норми закладено в пункті 21 Правил визначення країни походження, затверджених рішенням Ради глав урядів Співдружності Незалежних Держав від 30.11.2000 р., згідно з яким до товарів, походження яких не визначено або походження яких визначено, але при цьому щодо них не може бути застосований режим вільної торгівлі у зв'язку з відсутністю необхідних для таких цілей документів, може застосовуватися (відновлюватися) режим вільної торгівлі за умови надання сертифіката походження форми СТ-1 протягом одного року з дати митного оформлення.

Пунктом 4 Порядку визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2002 р. №1864, встановлено, що країна походження товару, що переміщується через митний кордон України, визначається на підставі сертифіката про походження товару чи декларації про походження товару, що подається митному органу для підтвердження цих відомостей. Подання сертифіката є обов'язковим у випадках, передбачених Митним кодексом України.

Таким чином, керуючись нормами вищезазначених актів законодавства до імпортованих товарів, протягом року з дати здійснення їх митного оформлення може відновлюватися режим найбільшого сприяння, або преференційний режим, або режим вільної торгівлі за умови надання митним органам належним чином оформленого сертифіката про походження товару чи підтвердження компетентного органу про достовірність сертифіката походження чи відомостей, що в ньому містяться.

Суд критично розцінює доводи відповідача про невідповідність коду товару, що зазначена в графі 9 сертифікату СТ-1, коду заявленому в митній декларації, оскільки дана позиція не викладена в акті перевірки, а наводиться у письмових поясненнях лише під час оскарження спірних податкових повідомлень-рішень.

Крім того, класифікація товару країною виробником за кодом 8708 (частини та обладнання до автомобілів) не протирічить класифікації товару імпортером за кодом 7312 (кручений дріт, троси, канати, плетені шнури й аналогічні вироби з чорних металів без електричної ізоляції), адже класифікація товару як запчастини або як окремого виробу не змінює країну походження. Також це не змінює графу 8 сертифікату СТ-1, опис товару в якій однозначно ідентифікує товар.

Таким чином, сертифікат СТ-1, наданий позивачем для митного оформлення ввезеного товару підтверджує його походження з країни Білорусь, відповідає вимогам ст. 283 Митного кодексу України та виключає можливість походження товару з Китайської Народної Республіки, що свідчить про безпідставність застосування відповідачем ставки остаточного антидемпінгового мита, встановленої пунктом 2.2 рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 23.07.2008 р. №АД-183/2008/143-48.

Як зазначено у рішенні Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 23.07.2008 р. №АД-183/2008/143-48 відповідно до Закону України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" (далі - Закон) Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі (далі - Комісія) розглянула подані Міністерством економіки України звіт, матеріали та висновки про результати антидемпінгового розслідування щодо імпорту в Україну канатів, тросів, крученого дроту, плетених шнурів та аналогічних виробів із заліза або сталі походженням з Китайської Народної Республіки та за результатами розгляду:

- зробила позитивний висновок стосовно наявності демпінгового імпорту в Україну виробів, виготовлених з чорних металів, без електричної ізоляції (за винятком виробів з корозійностійкої (нержавіючої) сталі та виробів для цивільної авіації) походженням з Китайської Народної Республіки та методу, на підставі якого було визначено демпінгову маржу;

- зробила позитивний висновок щодо заподіяння шкоди національному товаровиробникові;

- визначила, що наслідком демпінгового імпорту в Україну виробів, виготовлених з чорних металів, без електричної ізоляції (за винятком виробів з корозійностійкої (нержавіючої) сталі та виробів для цивільної авіації) походженням з Китайської Народної Республіки було заподіяння шкоди національному товаровиробникові.

Беручи до уваги зазначене та керуючись положеннями статті 16 Закону, Комісія вирішила, крім іншого, застосувати остаточні антидемпінгові заходи щодо імпорту в Україну виробів, виготовлених з чорних металів, без електричної ізоляції (за винятком виробів з корозійностійкої (нержавіючої) сталі та виробів для цивільної авіації) походженням з Китайської Народної Республіки.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає необгрунтованим висновок відповідача про порушення позивачем пункту 3.3 рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 23.07.2008 р. №АД-183/2008/143-48, оскільки жодного доказу походження товару з КНР відповідач не надав.

З урахуванням викладених обставин суд вважає протиправним донарахування позивачу податку на додану вартість на загальну суму 6 307,98 грн. у зв'язку із порушенням декларування товару.

Судом відхиляються твердження відповідача про визнання податкових зобов'язань, нарахованих спірними податковими повідомленнями-рішеннями у зв'язку з їх сплатою, оскільки позивач не позбавлений права на їх оскарження в межах строку на звернення до адміністративного суду встановленого 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень - рішень покладено на митний орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Полтавської митниці Державної митної служби України від 06.01.2012 р. №1 та №2.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього іноземного підприємства "Полтава-Білаз-Сервіс" ЛТД (ідентифікаційний код 24389633) судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 378 грн. 49 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови буде виготовлено протягом п'яти днів після закінчення розгляду справи.

Суддя Є.Б. Супрун