Ухвала

від 25.07.2012 по справі 2а-2903/10/0770

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2012 р. Справа № 49748/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Запотічного І.І., Шавеля Р.М.

при секретарі судового засідання: Курдоба Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу колективного підприємства агрофірми «Верховина» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року у справі за позовом прокурора Міжгірського району Закарпатської області в інтересах держави в особі Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області до Міжгірської селищної ради Закарпатської області, колективного підприємства агрофірми «Верховина», третя особа - відділ земельних ресурсів у Міжгірському районі Головного управління земельних ресурсів у Закарпатській області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею,-

В С Т А Н О В И Л А:

26.07.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ним проведено перевірку стосовно відповідності вимогам ЗК України, рішень органів місцевого самоврядування та державних актів на право постійного користування землею агрофірми «Верховина». Зазначає, що проведеною перевіркою встановлено, що відповідач створений в зв'язку з реструктуризацією КСП «Верховина» на землях резервного фонду КСП. Вказує, що згідно державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЗК №002194 від 16.07.1999 року агрофірма «Верховина» являється користувачем 2002,1 га землі, розташованої на території Міжгірської селищної ради, землю надано у постійне користування для ведення лісового господарства відповідно до рішення ІХ-ї сесії 23-го скликання Міжгірської селищної ради від 14.06.1999 року. Вважає, що при прийнятті даного рішення та виготовленні державного акту не було дотримано вимог земельного та лісового законодавства.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року адміністративний позов прокурора Міжгірського району Закарпатської області в інтересах держави в особі Міжгірської райдержадміністрації Закарпатської області задоволено. Визнано частково незаконним та скасовано п.81 рішення ІХ-ї сесії 23-го скликання Міжгірської селищної ради від 14.06.1999 року. Визнано недійсним державний акт серії ІІ-ЗК №002194 від 16.07.1999 року на право постійного користування землею площею 2002,1 га, виданий КП Агрофірма «Верховина».

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі покликається на те, що у постанові про відмову в порушенні кримінальної справи прокуратури Міжгірського району Закарпатської області від 16.05.2008 року, було зазначено, що при проведенні перевірки позивачем було встановлено, що КП Агрофірмі «Верховина» на законних підставах були надані Державні акти на право постійного користування землею. Зазначає, що вказана вище постанова не скасована.

У ході апеляційного розгляду прокурор Коваль Р.Р. надала пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.

Особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що комплекс ведення лісового господарства на лісових фондах КП Агрофірмою «Верховина» не забезпечено, чим порушено ст.ст.64, 86 Лісового кодексу України. На лісових землях, наданих у постійне користування КП АФ «Верховина» ведення лісового господарства забезпечується філією ГДСЛАП Закарпатагроліс «Міжгір'ядержспецлісгосп», в тому числі й заходи з охорони, захисту, використання та відтворення лісів на загальній площі 1478га на території Міжгірської селищної ради. Договір про забезпечення ведення лісового господарства між філією «Міжгір'ядержспецлісгосп» та КП АФ «Верховина» - відсутній. Враховуючи наведене, встановлено, що КП АФ «Верховина» не забезпечує комплекс ведення лісового господарства, організацію охорони, захисту, використання та відтворення лісів, наданих їй у постійне користування, чим порушуються вимоги ст.ст.19, 64, 80, 81, 83, 84, 86 Лісового кодексу України.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що колективне підприємство агрофірма «Верховина» 22 грудня 1997 року зареєстровано Міжгірською районною державною адміністрацією Закарпатської області, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності-юридичної особи.

Відповідно до довідки Відділу статистки у Міжгірському районі, адресою колективного підприємства агрофірми «Верховина» є: 90000, Закарпатська область, Міжгірський район, смт. Міжгір'я, вул. Прохідна, 1, ідентифікаційний код 22074128.

Землю надано у постійне користування для ведення лісового господарства відповідно до рішення IX сесії 23-го скликання Міжгірської селищної ради від 14 червня 1999 року.

Згідно державного акту на право постійного користування землею серії П-ЗК № 002194 від 16 липня 1999 року КП АФ «Верховина» являється користувачем 2002,1га землі, розташованої на території Міжгірської селищної ради.

Головним управлінням держкомзему у Закарпатській області здійснено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при набутті колективним підприємством агрофірмою «Верховина» у користування земельних ділянок лісового фонду, згідно вимоги Закарпатської обласної прокуратури від 26 квітня 2010 року № 07/4-154. виявлено грубі порушення вимог законодавства, про що складено акт №00021 від 27 травня 2010 року, де зазначено, що при прийнятті пункту 81 рішення IX сесії 23-го скликання Міжгірської селищної ради від 14 червня 1999 року та виготовленні державного акту не було дотримано вимог земельного та лісового законодавства, яке діяло на час винесення оскаржуваного рішення, що призвело до грубих порушень його.

Відповідно до статті 4 Земельного кодексу України, який діяв на час винесення оскаржуваного рішення, - не можуть передаватись у колективну та приватну власність: землі лісового фонду, за винятком невеликих (до 5 га.) ділянок лісів, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств).

Згідно статті 5 Земельного кодексу України, який діяв на час винесення оскаржуваного рішення, - площа земель, що передаються у колективну власність становить різницю між загальною площею земель, що знаходяться у віданні відповідної Ради і площею земель, які залишаються у державній власності - землі запасу, лісовий, водний, резервний фонди).

Відповідно до статті 7 Земельного кодексу України, який діяв на час винесення оскаржуваного рішення, земля у постійне користування для ведення лісового господарства надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності спеціалізованим підприємствам.

Відповідно до статей 19, 77, 79 Земельного кодексу України (районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів за погодженням із державними органами лісового господарства можуть надавати колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, радгоспам, іншим підприємствам, установам, організаціям і громадянам у тимчасове користування землі лісового фонду, що є у користування державних лісогосподарських підприємств, установ і організацій, для сільськогосподарських цілей...). В даному випадку допущено порушення норм Земельного кодексу України, в редакції від 18 грудня 1990 року, який діяв на час винесення оскаржуваного рішення.

Крім того, допущено порушення вимог Лісового кодексу України в редакції закону №3853 від 21 січня 1994 року, зокрема статті 17 Лісового кодексу - у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку на даються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища АРК, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища); статті 30 Лісового кодексу України (Верховна Рада АРК, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні ради у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на відповідній території: п.З - передають у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки на землях спільної власності відповідних територіальних громад, власності територіальних громад міст Києва і Севастополя та припиняють користування ними; п.31 ст.30 Лісового кодексу України - Рада міністрів АРК, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території: - п.п.4 п.З1 ст.30 Лісового кодексу України-передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності на відповідній території; п.ЗЗ - сільські, селищні, міські ради у сфері лісових відносин на відповідній території: п.п.1 п.ЗЗ - передають у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки, що перебувають у комунальній власності, в межах сіл, селищ, міст і припиняють права користування ними).

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що комплекс ведення лісового господарства на лісових фондах КП Агрофірмою «Верховина» не забезпечено, чим порушено ст.ст.64, 86 Лісового кодексу України. На лісових землях, наданих у постійне користування КП АФ «Верховина» ведення лісового господарства забезпечується філією ГДСЛАП Закарпатагроліс «Міжгір'ядержспецлісгосп», в тому числі й заходи з охорони, захисту, використання та відтворення лісів на загальній площі 1478га на території Міжгірської селищної ради. Договір про забезпечення ведення лісового господарства між філією «Міжгір'ядержспецлісгосп» та КП АФ «Верховина» - відсутній. Враховуючи наведене, встановлено, що КП АФ «Верховина» не забезпечує комплекс ведення лісового господарства, організацію охорони, захисту, використання та відтворення лісів, наданих їй у постійне користування, чим порушуються вимоги ст.ст.19, 64, 80, 81, 83, 84, 86 Лісового кодексу України.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки підставами припинення права постійного користування лісами є використання лісових ресурсів способами, які завдають шкоду навколишньому природному середовищу, не забезпечують збереження оздоровчих, захисних та інших корисних властивостей лісів, негативно впливають на їх стан і відтворення.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу колективного підприємства агрофірми «Верховина» залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року у справі № 2а-2903/10 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено 30.07.2012 року.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді І.І.Запотічний

Р.М.Шавель