Постанова

від 09.07.2012 по справі 2а-1563/10/12/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 липня 2012 р. 11:20 Справа №2а-1563/10/12/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., за участю секретаря Онікій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «В.А.Т.»

до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим

про визнання протиправним та скасування рішення від 03.06.09р. №0006212303 в частині застосування фінансових санкцій в сумі 61742,10грн

за участю представників:

позивача - Алтуніна Т.Г., наказ №11 від 01.06.10р.,

відповідача - не з'явився;

Суть спору: Приватне підприємство «В.А.Т.» (далі - позивач, ПП «В.А.Т.») звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим (далі - відповідач, ДПІ в м. Ялта АР Крим) про визнання протиправним та скасування рішення від 03.06.09р. №0006212303.

Позовні вимоги мотивовані невірним застосуванням відповідачем при проведенні перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 29.01.10р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.09.10р. та від 08.08.11р. по справі було судово-бухгалтерську та додаткову судово-бухгалтерську експертизи.

28.05.12р. позивачем було надано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої він просив визнати протиправним та скасувати рішення від 03.06.09р. №0006212303 в частині застосування фінансових санкцій в сумі 61742,10грн.

Позивач у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, день та місце його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

01.09.1992р. Державним реєстратором Виконавчого комітету Ялтинської міської ради АР Крим позивач зареєстрований у якості юридичної особи (а.с. 14, том 1).

Суд зазначає, що при вирішенні цієї справи керувався положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Частиною 1,3 статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються суб'єктами владних повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

У відповідності до п.1, 2 ч.1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. № 509-XII (із змінами та доповненнями) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків), а також здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

У період з 19.05.09р. по 22.05.09р. посадовими особами відповідача, на підставі направлень від 01.05.09р. №001706 та №001707 (а.с. 31, том 1), було проведено перевірку за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці, що належить позивачу - магазину, який знаходиться за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Українська, 7а. За результатами зазначеної перевірки було складено акт №00549 (а.с. 24-25, том 1).

У зв'язку з чим, суд зазначає, що зазначена перевірка була проведена посадовими особами ДПІ в м. Ялта АР Крим у межах норм, встановлених Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Зазначеною перевіркою було встановлено порушення позивачем п. 9, 11, 12, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що виразилось в порушенні режиму попереднього програмування товарів, не роздрукуванні фіскальних щоденних звітних чеків (Z - звітів), незабезпеченні відповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному «Х» - звіті РРО, нездійсненні у порядку, встановленому законодавством обліку товарних залишків на складах та/або за місцем їх реалізації на загальну суму 30871,05грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 03.06.09р. було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006212303 на суму 62897,10грн., з яких: 50,00грн. (10,00грн.х5) за невідповідність суми готівки на місці проведення розрахунків сумі коштів, вказаній у денному звіті РРО, 61742,10грн. (30871,05грн.х2) за неведення або ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарів, 1020,00гн. (340,00х3) за невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій та 85,00грн. за проведення розрахункових операцій без застосування режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості (а.с.11, том 1).

Не погодившись, позивач оскаржив у судовому порядку рішення від 03.06.09р. №0006212303 в частині застосування фінансових санкцій в сумі 61742,10грн.

За таких підстав, суд розглядає питання правомірності зазначеного рішення саме в частині застосування до позивача санкцій за нездійснення у порядку, встановленому законодавством обліку товарних залишків на складах та/або за місцем їх реалізації на загальну суму 30871,05грн.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Статтею 1 вказаного Закону передбачено застосування реєстраторів розрахункових операцій фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Статтею 3 вказаного Закону передбачені обов'язки суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Так, згідно з п. 12 ст. 3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 Закону передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

З аналізу зазначеного вище вбачається, що облік товарних запасів є суто бухгалтерською категорією, тому порядок ведення обліку товарних запасів здійснюється на підставі норм законодавства, що регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно зі ст.1 Закону бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Пунктом 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з п. 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 8 вказаного Закону бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Судом до матеріалів справи було долучено акт зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, що знаходились в приміщенні магазину, складений під час проведення перевірки ПП «В.А.Т.» 19.05.09р., з переліком товарів (алкогольних напоїв) на загальну суму 30871,05грн. (а.с. 26-30, том 1).

У судовому засіданні позивач наполягав на тому, що зазначені напої, що включені відповідачем у відомість, були обліковані належним чином. На підтвердження своїх доводів позивачем були представлені накладні, які є звітними документами, що підтверджує факт переміщення товару з місяця його зберігання на місце реалізації, тобто рух товарно-матеріальних цінностей (а.с. 72-128, том 1).

У листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 16277 від 29.12.09р. «Щодо порядку ведення обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання» зазначено, що до документів, які є підставою для оприбутковування товару, як правило, відносяться накладні і товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів в облікові бухгалтерські регістри. Відсутність відповідних первинних документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.09.10р. по справі було призначено судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено «Кримському науково - дослідному інституту судових експертиз», та зупинено провадження по справі до отримання висновків зазначеної експертизи.

На вирішення експертів були поставлені запитання:

1) чи оприбутковано відповідно до документів бухгалтерського обліку Приватного підприємства «В.А.Т.» товар зазначений в акті зняття залишків ТМЦ, складений під час проведення перевірки 19.05.09р., у додатку до акту № 00549? ;

2) чи було включено до акту зняття залишків ТМЦ, складений під час проведення перевірки 19.05.09р., у додатку до акту № 00549 товар, який не належить Приватному підприємству «В.А.Т.»?

3) якщо так, то який саме та на яку суму, та якими документами первинного бухгалтерського обліку це підтверджується? 06.05.11р. до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов експертний висновок від 18.04.11р. №3197 по адміністративній справі №2а-1563/10/12/0170 (а.с. 190-256, том 1), у зв'язку з чим, Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.06.11р. провадження по справі було поновлено.

Зазначеним висновком було встановлено:

1) не вбачається можливим визначити чи оприбуткований у відповідності із документами бухгалтерського обліку ПП «В.А.Т.» товар на суму 22991,05грн. за період з 01.01.09р. по 19.05.09р., оскільки ПП «В.А.Т.» веде бухгалтерський облік окремо на складі і в магазині. На дослідження не наданий акт інвентаризації по складу і магазину на 01.01.09р. та прихідні документи за наступний період;

2) згідно наданих документів бухгалтерського обліку не встановлений товар, який не належить ПП «В.А.Т.» і включений до акту зняття залишків ТМЦ, складений під час проведення перевірки по 19.05.11р., в додаток до акту №00549.

Під час засідання, вивчаючи матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність призначення по справі додаткової експертизи, оскільки в процесі проведення експертизи не була врахована наявність залишків товару у вино-горілчаному відділі магазину на 01.01.09р. і відображених у акті ДПІ, тобто тих, що надійшли до вино-горілчаного відділу магазину у попередній період роботи підприємства. В акті перевірки в ряді випадків вказані тільки назви товарів без зазначення виробника, або вказана заводська марка без зазначення назви вина, що також не було враховано експертом.

Крім того, в додатках до експертного висновку містились протиріччя, що також могло вплинути на його повноту. У зв'язку з чим, Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.08.11р. по справі було призначено додаткову судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручили «Кримському науково - дослідному інституту судових експертиз», та зупинено провадження по справі до отримання висновків зазначеної експертизи.

На розгляд експерта було поставлено питання:

1) чи оприбутковано відповідно до документів бухгалтерського обліку Приватного підприємства «В.А.Т.» товар зазначений в акті зняття залишків ТМЦ, складений під час проведення перевірки 19.05.09р., у додатку до акту № 00549? 26.03.12р. до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов експертний висновок від 05.03.12р. №3267 по адміністративній справі №2а-1563/10/12/0170 (а.с. 25-61, том 2), у зв'язку з чим, Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.06.11р. провадження по справі було поновлено.

Зазначеним висновком було встановлено: 1) у відповідності із документами бухгалтерського обліку ПП «В.А.Т.» товар, зазначений в акті зняття залишків ТМЦ, складеного під час проведення перевірки №00549, оприбуткований в сумі 30669,05грн.

Суд враховує, що відповідно до ч.5 ст.82 КАС України висновок експерта для суду не є обов'язковим, проте, враховуючи, що експертом було досліджено бухгалтерські документи позивача в повному обсязі, для чого потребувалось спеціальні знання, відповідно до ч. 1 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд також зазначає, що відповідач в порядку ст. 71 КАС України не спростував доводи позивача та висновки судово-економічної експертизи.

У зв'язку з зазначеним суд вважає, що висновок експерта є повним обґрунтованим, у зв'язку з чим суд враховує його як належний та допустимий доказ.

Таким чином, представленими суду накладними підтверджується факт належного оприбуткування товару (обліку товарних запасів) на суму 30669,05грн.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч цьому, відповідачем не було представлено жодного іншого доказу, який би свідчив про правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині не ведення чи ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарно-матеріальних цінностей на місці їх зберігання та реалізації на загальну суму 30669,05грн.

Відтак, суд вважає неправомірним застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 61338,10грн. (30669,05грн.х2) на підставі ст. 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Щодо суми 202,00грн., то у суду відсутні докази оприбуткування товару позивачем на зазначену суму.

У зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету за рахунок коштів.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що вартість експертизи, призначеної ухвалою від 27.09.10р. та додаткової експертизи, призначеної ухвалою від 08.08.11р., у загальній сумі 10057,36грн., була повністю сплачена позивачем (а.с. 74-76, том. 2).

В судовому засіданні 09.07.12р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.ст.160,163 КАС України повний текст постанови виготовлено 16.07.12р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим від 03.06.09р. №0006212303 в частині застосування фінансових санкцій у розмірі 61338,10грн.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства «В.А.Т.» (АР Крим, м. Ялта, вул. Українська, 7а) за рахунок коштів на утримання Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим 3,40грн. судового збору та 10057,36грн. витрат на проведення експертиз.

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі - з дня отримання нею копії постанови).

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Котарева Г.М.