Ухвала

від 15.01.2013 по справі 2а-1563/10/12/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1563/10/12/0170

15.01.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Кондрак Н.Й. ,

Горошко Н.П.

секретар судового засідання Міщенко М.М.

за участю сторін:

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим ДПС- Кірюшкіна Кристина Олександрівна,

представник позивача, Приватного підприємства "В.А.Т."- не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М.) від 09.07.2012 у справі № 2а-1563/10/12/0170

за позовом Приватного підприємства "В.А.Т." (вул. Українська, 7-а, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим (вул. Васильєва, 16, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

про визнання протиправним та скасування рішення в частині застосування фінансових санкцій в сумі 61742,10 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.07.2012 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у м.Ялта Автономної Республіки Крим від 03.06.2009 № 0006212303 в частині застосування фінансових санкцій у розмірі 61338,10 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету на користь Приватного підприємства "В.А.Т." за рахунок коштів на утримання Державної податкової інспекції у м.Ялта Автономної Республіки Крим 3,40 грн. судового збору та 10057,36 грн. витрат на проведення експертиз.

Не погодившись з рішенням суду, Державна податкова інспекція у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.07.2012 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.

У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 15.01.2013, представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове. Позивач явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Судова колегія , вислухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у період з 19.05.2009 по 22.05.2009 посадовими особами відповідача, на підставі направлень від 01.05.2009 №001706 та №001707 (а.с. 31, т. 1), було проведено перевірку за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці, що належить позивачу - магазину, який знаходиться за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Українська, 7а, - за результатами якої було складено акт №00549 (а.с. 24-25, т. 1).

Перевіркою було встановлено порушення позивачем п. 9, 11, 12, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що виразилось в порушенні режиму попереднього програмування товарів, не роздрукуванні фіскальних щоденних звітних чеків (Z - звітів), незабезпеченні відповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному «Х» - звіті РРО, нездійсненні у порядку, встановленому законодавством обліку товарних залишків на складах та/або за місцем їх реалізації на загальну суму 30871,05грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 03.06.2009 було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006212303 на суму 62897,10грн., з яких: 50,00грн. (10,00грн.х5) за невідповідність суми готівки на місці проведення розрахунків сумі коштів, вказаній у денному звіті РРО, 61742,10грн. (30871,05грн.х2) за неведення або ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарів, 1020,00гн. (340,00х3) за невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій та 85,00грн. за проведення розрахункових операцій без застосування режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості (а.с.11, т. 1).

Не погодившись, позивач оскаржив у суд рішення від 03.06.2009 №0006212303 в частині застосування фінансових санкцій в сумі 61742,10грн. (тобто за неведення або ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарів).

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача у сумі 30669,05 грн.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Статтею 1 вказаного Закону передбачено застосування реєстраторів розрахункових операцій фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Статтею 3 вказаного Закону передбачені обов'язки суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Так, згідно з п. 12 ст. 3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 Закону передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Пунктом 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п. 1,2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з п. 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

В матеріалах справи міститься акт зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, що знаходились в приміщенні магазину, складений під час проведення перевірки ПП «В.А.Т.» 19.05.2009, з переліком товарів (алкогольних напоїв) на загальну суму 30871,05грн. (а.с. 26-30, том 1).

У судовому засіданні позивач наполягав на тому, що зазначені напої, що включені відповідачем у відомість, були обліковані належним чином. На підтвердження того, що зазначені напої були належним чином обліковані, позивачем були представлені та долучені до матеріалів справи судом накладні, які є звітними документами, що підтверджує факт переміщення товару з місяця його зберігання на місце реалізації, тобто рух товарно-матеріальних цінностей (а.с. 72-128, том 1).

У листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 16277 від 29.12.2009 "Щодо порядку ведення обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання" зазначено, що до документів, які є підставою для оприбутковування товару, як правило, відносяться накладні і товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів в облікові бухгалтерські регістри. Відсутність відповідних первинних документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч.1 ст. 81 Кодексу адміністративного судочинства України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу.

При дослідженні висновку експерта суд виходить з того, що відповідно до ч. 5 ст. 82 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.

Судово-економічною експертизою по справі (експертний висновок №3197 від 18.04.2011 (а.с. 190-194, том 1)) було встановлено: 1) не вбачається можливим визначити чи оприбуткований у відповідності із документами бухгалтерського обліку ПП «В.А.Т.» товар на суму 22991,05грн. за період з 01.01.2009 по 19.05.2009, оскільки ПП «В.А.Т.» веде бухгалтерський облік окремо на складі і в магазині. На дослідження не наданий акт інвентаризації по складу і магазину на 01.01.2009 та прихідні документи за наступний період; 2) згідно наданих документів бухгалтерського обліку не встановлений товар, який не належить ПП «В.А.Т.» і включений до акту зняття залишків ТМЦ, складений під час проведення перевірки по 19.05.2011, в додаток до акту №00549.

Додатковою судово-економічною експертизою по справі (експертний висновок №3267 від 05.03.2012 (а.с. 25-28, том 2)) було встановлено: у відповідності із документами бухгалтерського обліку ПП «В.А.Т.» товар, зазначений в акті зняття залишків ТМЦ, складеного під час проведення перевірки №00549, оприбуткований в сумі 30669,05грн.

Відповідач у порушенні вимог ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України не спростував доводи позивача та висновки судово-економічної експертизи.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що накладними підтверджується факт належного оприбуткування товару (обліку товарних запасів) на суму 30669,05грн., у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частин є обґрунтованими та підлягають задоволенню

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.07.2012 у справі № 2а-1563/10/12/0170- залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 21 січня 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська

Судді підпис Н.Й. Кондрак

підпис Н.П.Горошко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська