Постанова

від 18.07.2012 по справі 2а/1270/5061/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 липня 2012 року Справа № 2а/1270/5061/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Пляшкової К.О.,

при секретарі: Стройній О.О.,

за участю представників

позивача: Ноур Н.А. (довіреність б/н від 02.07.2012),

відповідача: Буркової О.М. (довіреність № 27/10 від 29.03.2012),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НКФ «Іріда» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання дій незаконними, скасування податкового повідомлення-рішення від 06.06.2012 № 0000182270, -

ВСТАНОВИВ:

02 липня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «НКФ «Іріда» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби, у якому позивач просив:

- визнати незаконними дії Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо визнання правочинів між ТОВ «НВФ «Іріда» та ПП «Товар-Сістем» недійсними;

- скасувати податкове повідомлення - рішення Ленінської МДПІ у м. Луганську від 06.06.2012 № 0000182270.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач не згоден з діями відповідача щодо визнання правочинів недійсними та податковим повідомленням-рішенням від 06.06.2012 № 0000182270, з огляду на таке.

У травні 2012 року відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку, за результатами якої складено акт від 30.05.2012 № 182/22-706/37057419 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «НВФ «Іріда» з питань правомірності нарахування та повноти обчислення податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Товар-Сістем» за період з 01.01.2012 по 30.01.2012».

У висновках акту перевірки зазначено про порушення позивачем п.198.1, п. 198.2, п.198.6 ПК України, в результаті чого ТОВ «НВФ «Іріда» занижено податок на додану вартість у січні 2012 року на суму 155 279,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.06.2012 № 0000182270, згідно якого позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 194098,75 грн., у тому числі за основним платежем - 155279,00 грн., та штрафні санкції - 38819,75 грн.

Як зазначив позивач, висновки про порушення, зазначені в акті перевірки та оскаржуваному повідомленні-рішенні, зроблені з посиланням на відсутність документів фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинам з ПП «Товар-Сістем».

В акті перевірки зазначено, що Ленінською МДПІ у м. Луганську на адресу ТОВ «НВФ «Іріда» направлено запит від 03.04.2012 № 1638/7/23-223 про необхідність надання пояснень та первинних документів фінансово-господарської діяльності з питань взаємовідносин з ПП «Товар-Сістем» за січень 2012 року, який нібито отримано позивачем 09.04.2012.

Разом з тим, 09.04.2012 директор ТОВ «НВФ «Іріда» знаходився у основній щорічній відпустці, що підтверджено наказом про надання відпустки.

Позивач зазначає, що 30.05.2012 до нього зателефонував працівник податкової служби та повідомив про проведення перевірки та запропонував з'явитися для підписання акта перевірки. Істомін В.Л. з'явився до податкового органу, де йому було вручено акт перевірки від 30.05.2012 № 182/22-706/37057419.

Після отримання акта перевірки, позивачу стало відомо про надіслання на його адресу запиту про надання первинних документів за січень 2012 року, наказу про призначення перевірки, повідомлення про її проведення та запрошення для підписання акта перевірки.

Позивач звернувся до вахтера офісної будівлі з питанням про наявність кореспонденції на адресу підприємства, після чого вахтером було передано позивачу два конверти з кореспонденцією, які було зареєстровано у журналі вхідної кореспонденції.

Таким чином позивач зазначає, що запит та повідомлення про необхідність з'явитися для підписання акта перевірки ним було отримано одночасно лише 30.05.2012. Тобто директор не міг надати відповідь на запит податкового органу з об'єктивних причин.

Всі документи, що підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Товар-Сістем» у нього наявні, а тому позивач вважає, що правомірність формування ним податкового кредиту документально підтверджена.

Позивач зазначає, що висновки акта перевірки не підтверджені документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Позивач також зазначає, що згідно ст.20 ПК України органам державної податкової служби не надано права визнання угод нікчемними.

На підставі вищевикладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 04 липня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі за вказаним позовом та справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав письмові заперечення на позов (а.с.143-147 том 1), у яких зазначено, що 03.04.2012 за № 1068/7/23-223 МДПІ направлено запит на підприємство з питань надання пояснень та документального підтвердження взаємовідносин з ПП «Товар-Сістем» за січень 2012 року, яке було направлено рекомендованим листом з повідомленням та отримано представником підприємства 09.04.2012. Станом на дату проведення перевірки пояснення та документи позивачем не надані.

Тому МДПІ прийнято наказ про проведення позапланової виїзної перевірки № 208 від 16.05.2012 та повідомлення від 19.06.2012 № 111.

МДПІ складено акт про неможливість проведення позапланової виїзної перевірки у зв'язку з відсутністю посадових осіб за місцезнаходженням підприємства № 239 від 16.05.2012.

17.05.2012 відповідачем направлено запит № 6988/23-718 про розшук посадових осіб ТОВ «НВФ «Іріда» та встановлення місцезнаходження документів господарської діяльності.

17.05.2012 за № 2525/7/07-01 отримано відповідь від СДПІ ВПП, в якій зазначено про відсутність у підприємства прав власності на об'єкти нерухомого майна та наявності земельних ділянок.

29.05.2012 за № 3145/7/07-01 також отримано відповідь СДПІ ВПП, у якій зазначено, що керівник підприємства відмовився від надання пояснень щодо господарської діяльності з ПП «Товар-Сістем» за січень 2012 року.

У зв'язку з викладеним МДПІ рекомендованою кореспонденцією з повідомленням було направлено повідомлення від 22.05.2012 № 77 та копію наказу від 22.05.2012 № 247 про проведення невиїзної документальної перевірки, які отримано позивачем 30.05.2012.

За результатами проведеної перевірки МДПІ складено акт від 30.05.2012 № 182/22-706/37057419, який було підписано керівником підприємства.

На підставі акта перевірки прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Висновки про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на акті ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська від 10.05.2012 № 547/15-300/37109194 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Товар-Сістем», щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2012 по 30.01.2012».

Так, в акті від 10.05.2012 № 547/15-300/37109194 зазначено про те, що товариством не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань з ПДВ по операціях з продажу товарів (послуг, робіт). В ході перевірки встановлено відсутність у ПП «Товар-Сістем» необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг, чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ПП «Товар-Сістем» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Господарські операції між ПП «Товар-Сістем» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності.

Таким чином, на думку представника відповідача, акт перевірки від 10.05.2012 № 547/15-300/37109194 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Товар-Сістем» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2012 по 30.01.2012» свідчить про відсутність операцій з реалізації товарів (робіт, послуг) ПП «Товар-Сістем» у січні 2012 року.

З причини ненадання позивачем документів, перевіркою встановлено відсутність документів бухгалтерського і податкового обліку, підтверджуючих виникнення податкових зобов'язань, відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України.

У судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що товариство з обмеженою відповідальністю «науково-виробнича фірма «Іріда» (далі - ТОВ «НВФ «Іріда») (ідентифікаційний код 37057419) як юридична особа зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 07.04.2010 за № 1 382 102 0000 017207, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 611315 (а.с.35 том 1).

ТОВ «НВФ «Іріда» перебуває на податковому обліку у Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби (далі - Ленінська МДПІ у м. Луганську) з 08.04.2010 за № 207, що підтверджено довідкою про взяття на облік платника податків від 09.04.2010 № 401 (а.с.32 том 1).

Позивач, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 29.04.2010 № 100281769, виданого Ленінською МДПІ у м. Луганську, індивідуальний податковий номер - 370574112361, зареєстрований платником ПДВ (а.с.37 том 1).

З 28.05.2012 по 30.05.2012 згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 ПК України та відповідно до наказу Ленінської МДПІ у м. Луганську від 22.05.2012 № 247 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «НВФ «Іріда», код за ЄДРПОУ 37057419, з питань правомірності нарахування та повноти обчислення податку на додану вартість по взаємовідносинам з приватним підприємством «Товар-Сістем», код за ЄДРПОУ 37109194, за період з 01.01.2012 по 31.01.2012, за результатами проведення якої складено акт від 30.05.2012 № 182/22-706/37057419 (а.с.43-53 том 1).

Згідно висновків акта від 30.05.2012 № 182/22-706/37057419 перевіркою встановлено порушення ТОВ «НВФ «Іріда»:

- п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, в результаті чого порушено п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України та занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 155 279,00 грн., у тому числі за січень 2012 року у сумі 155 279,00 грн.

З акта перевірки вбачається, що відповідачем зроблено висновок про те, що ТОВ «НВФ «Іріда» безпідставно сформовано податковий кредит з ПДВ по операціях з ПП «Товар-Сістем», з огляду на те, що ТОВ «НВФ «Іріда» не надано на запит податкового органу первинну бухгалтерську та податкову документацію на підтвердження здійснення господарських операцій з ПП «Товар-Сістем», на підставі якої наведено дані у податковій декларації.

У зв'язку з чим податковим органом зроблено висновок про відсутність такої документації.

Крім того, в акті перевірки зроблено посилання на акт ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська 10.05.2012 № 547/15-300/37109194 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Товар-Сістем», щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2012 по 30.01.2012».

Так, в акті від 10.05.2012 № 547/15-300/37109194 зазначено про те, що підприємством не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань з ПДВ по операціях з продажу товарів (послуг, робіт). В ході перевірки встановлено відсутність у ПП «Товар-Сістем» необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг, чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ПП «Товар-Сістем» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Господарські операції між ПП «Товар-Сістем» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності.

В акті перевірки від 10.05.2012 № 547/15-300/37109194 також зазначено про те, що ПП «Товар-Сістем» з червня 2011 року подає звітність з податку на додану вартість з відсутності ведення фінансово-господарської діяльності. ПП «Товар-Сістем» було анульовано свідоцтво платника ПДВ 17.04.2012 у зв'язку з поданням декларації з відсутністю ведення фінансово-господарської діяльності, тобто підприємство не працює, що свідчить про нереальність здійснення поставки товарі або послуг контрагентам-покупцям у січні 2012 року.

На підставі акта від 30.05.2012 № 182/22-706/37057419 Ленінською МДПІ у м. Луганську згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України винесено податкове повідомлення-рішення № 0000182270 від 06.06.2012, яким ТОВ «НВФ «Іріда» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 194908,75 грн., з яких: за основним платежем - 155 279,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 38 819,75 грн. (а.с.54 том 1).

Розглядаючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із ст.198 ПК України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено ст.200 ПК України.

Згідно ст.200 ПК України:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з п.201.6 ст.201 ПК України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України закріплено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при повторному протягом 1095 днів визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість протягом 1095 днів втретє та більше - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 75 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Судом установлено, підтверджено матеріалами справи, що між ТОВ «НВФ «Іріда» та ПП «Товар-Сістем» укладено договір купівлі - продажу № 32 від 03.01.2012 (а.с.75-77 том 1), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити автозапчастини, комплектуючі та інші товари (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору кількість товарів, що підлягають поставці покупцю, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниці виміру товару, ціна одиниці виміру товару, строки відвантаження, строки розрахунку, загальна кількість визначаються сторонами у заявках покупця, рахунках-фактурах постачальника та видаткових накладних.

Додатковою угодою № 1 до договору купівлі-продажу № 32 від 03.01.2012 (а.с.78 том 1) доповнено договір пунктом 7.4 наступної редакції: «розрахунки по договору можуть здійснюватися шляхом видачі векселів».

Додатковою угодою № 2 до договору купівлі-продажу № 32 від 03.01.2012 (а.с.79 том 1) доповнено договір пунктом 3.4 наступної редакції: «транспортування товару здійснюється за рахунок покупця».

Господарську операцію оформлено:

- податковими та видатковими накладними (а.с.81-124 том 1).

Оплата за отриманий товар проведена шляхом передачі простого векселя серії АА 2228965 від 31.01.2012 на суму 931675,69 грн., що оформлено актом прийому-передачі простого векселя від 31.01.2012 (а.с.80 том 1).

Як вбачається з додаткової угоди № 2 до договору купівлі-продажу, постачання товару від продавця до покупця здійснюється силами покупця.

Так, між ТОВ «НВФ «Іріда» та ТОВ «Охоронне агентство «Едельвейс» укладено договір перевезення вантажу в міжнародному та внутрішньому сполученні № 3/10-8 від 03.10.2010 (а.с.74), згідно умов якого перевізник зобов'язується доставити довірений йому експедитором вантаж до пункту призначення і видати його особі, що має право на отримання вантажу, а експедитор зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (п.1.1 договору).

Операцію перевезення вантажу оформлено товарно-транспортними накладними (а.с.125-138 том 1).

Крім того, представником позивача до матеріалів справи приєднано договір оренди нежитлового приміщення № 16 від 15 вересня 2010 року (а.с.69-71 том 1), яким підтверджено наявність складських приміщень у ТОВ «НВФ «Іріда».

Всі вищезазначені податкові накладні, отримані ПП «Товар-Сістем», включені ТОВ «НВФ «Іріда» до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за січень 2012 року (а.с.66-67 том 1).

Дослідженням податкової звітності ТОВ «НВФ «Іріда» з податку на додану вартість за спірний період встановлено, що позивачем згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до складу податкового кредиту включено податок на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ПП «Товар-Сістем» (а.с.60-64 том 1).

Крім того, представником позивача до матеріалів справи приєднано документальне підтвердження використання ТОВ «НВФ «Іріда» товару, отриманого від ПП «Товар-Сістем», у подальшій господарській діяльності підприємства, а саме: договори, податкові накладні, видаткові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с.194-250 том 1, а.с.1-5 том 2).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість у січні 2012 року по фінансово-господарським операціям з ПП «Товар-Сістем» сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Дослідженням первинної документації встановлено, що вона у повній мірі відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Що стосується доводів представника відповідача про те, що суд не може прийняти до уваги первинні документи, оскільки такі документи до перевірки на запит податкового органу не було надано, суд зазначає таке.

Статтею 44 Податкового кодексу України встановлено вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності:

- для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1);

- платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (пункт 44.3);

- у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (пункт 44.6).

Відповідно до п.73.3 ст.73 ПК України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Судом установлено, що 03.04.2012 відповідачем за № 1068/7/23-223 рекомендованим листом з повідомленням направлено запит про надання пояснень та документів по господарських відносинах з ПП «Товар-Сістем» у січні 2012 року до ТОВ «НВФ «Іріда» за місцезнаходженням підприємства: 91047, м. Луганськ, вул. Коаснодонська, 4 (а.с.167).

Як зазначено у повідомленні про вручення поштового відправлення, поштове відправлення вручено 09.04.2012 уповноваженому Назарову (а.с.168).

Разом з тим, у судовому засіданні встановлено, що на підприємстві ТОВ «НВФ «Іріда» така особа не працює. Вказане підтверджено відомостями, зазначеними у п.п.2.6.1 акта перевірки від 30.05.2012 № 182/22-706/37057419, а саме: «Згідно 1-ДФ, протягом 1 кварталу 2012 року загальна чисельність працюючих на ТОВ «НВФ «Іріда» складала 1 особу - директор ТОВ «НВФ «Іріда» Істомін В.Л.». Крім того, дана обставина підтверджена податковим розрахунком № 1-ДФ, копія якого наявна у матеріалах справи (а.с.191 том 1).

Як повідомив представник позивача, ТОВ «НВФ «Іріда» не укладено договорів з поштовим відділенням на отримання поштових відправлень, довіреності на отримання поштових відправлень директором товариства нікому не видавались.

Вказані обставини представником відповідача не спростовані.

Як зазначено у позовній заяві, директор ТОВ «НВФ «Іріда» Істомін В.Л. отримав вказаний запит, наказ про проведення перевірки та повідомлення про проведення перевірки одночасно з повідомленням про необхідність з'явитися для підписання акта перевірки тільки 30.05.2012. Даний факт підтверджено журналом вхідної кореспонденції ТОВ «НВФ «Іріда», копію якого приєднано до матеріалів справи (а.с.184-189 том 1).

На підставі вищевикладеного, суд погоджується з доводами представника позивача про те, що ТОВ «НВФ «Іріда» не було надано до перевірки первинну документацію на підтвердження господарських відносин з ПП «Товар-Сістем» з об'єктивних причин.

За таких обставин, суд вважає за необхідне прийняти до уваги та врахувати при розгляді адміністративної справи первинну документацію, що підтверджує правомірність формування ТОВ «НВФ «Іріда» показників декларації з податку на додану вартість за січень 2012 року по операціях з ПП «Товар-Сістем» у січні 2012 року.

Крім того, суд зауважує, що висновки акта перевірки щодо наявності порушень податкового законодавства з боку ТОВ «НВФ «Іріда» по господарських операціях з ПП «Товар-Сістем» у січні 2012 року зроблені на підставі акта від 10.05.2012 № 547/15-300/37109194 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Товар-Сістем», щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2012 по 30.01.2012». Разом з тим, суд вважає такі висновки безпідставними, з огляду на таке.

Так, в акті перевірки від 30.05.2012 № 182/22-706/37057419 зазначено про наявність порушень податкового законодавства контрагентом позивача - ПП «Товар-Сістем».

Відповідачем суду не надано доказів порушень правил бухгалтерського та податкового обліку саме ТОВ «НВФ «Іріда».

Разом з тим, суд вважає, що посилання відповідача на наявність порушень податкового законодавства з боку контрагента ТОВ «НВФ «Іріда» - ПП «Товар-Сістем», є безпідставними, оскільки порушення податкового законодавства з боку контрагента платника податків не може автоматично свідчити про наявність порушень податкового законодавства саме з боку позивача без підтвердження належними та допустимими доказами, а отже не може тягнути за собою настання негативних наслідків для нього.

Суд вважає за потрібне зазначити, що ТОВ «НВФ «Іріда» - покупець товару на час здійснення господарських операцій з придбання товару у ПП «Товар-Сістем» не мав обов'язків та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником, який на час здійснення господарської операції був зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність вказаного суб'єкта господарювання.

Відповідачем суду не надано доказів на підтвердження факту узгодженості дій позивача з його контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника, чи сприяння ухиленню постачальника товару від виконання податкових зобов'язань.

Суд зауважує, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Порушення норм податкового законодавства в частині, що стосується податку на додану вартість, контрагентами позивача має породжувати негативні наслідки саме для цього підприємства і не може впливати на право позивача на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Зазначене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Позиція про те, що невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи висловлена Верховним Судом України в постанові суду від 31 січня 2011 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВІК» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відсутність доведення факту правопорушення позивачем вимог податкового законодавства та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно податковим повідомленням-рішенням від 06.06.2012 № 0000182270 збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Безпідставність збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість обумовлює й безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 06.06.2012 № 0000182270.

За таких обставин, суд приходить до висновку що позовна вимога щодо скасування податкового повідомлення - рішення Ленінської МДПІ у м. Луганську від 06.06.2012 № 0000182270 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 11 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідного до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Незважаючи на те, що позивач просив тільки скасувати податкове повідомлення-рішення, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнавши протиправним та скасувавши податкове повідомлення-рішення від 06.06.2012 № 0000182270.

Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що відповідно до п.1 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Що стосується позовної вимоги щодо визнання незаконними дій Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо визнання правочинів між ТОВ «НВФ «Іріда» та ПП «Товар-Сістем» недійсними, суд вважає її необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії є процесом реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою настання будь-яких негативних наслідків для особи. На думку суду, правові наслідки для позивача тягне акт індивідуальної дії - податкове повідомлення-рішення від 06.06.2012 № 0000182270. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для юридичної особи прав чи інтересів. З огляду на зазначене, суд зазначає, що вимоги позивача у цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту не відповідає об'єкту порушеного права.

Згідно ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 18 липня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 23 липня 2012 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «НКФ «Іріда» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання дій незаконними, скасування податкового повідомлення-рішення від 06.06.2012 № 0000182270, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби від 06.06.2012 № 0000182270, яким товариству з обмеженою відповідальністю «НКФ «Іріда» збільшено суму грошових зобов'язань за платежем: податок на додану вартість у сумі 194098,75 грн., з яких: за основним платежем 155279,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 38819,75 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «НКФ «Іріда» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1957,10 грн. (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят сім гривень десять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 23 липня 2012 року.

СуддяК.О. Пляшкова