Постанова

від 13.07.2012 по справі 2270/2295/12

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 2270/2295/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2012 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКовальчук О.К. при секретарі Бесарабі І.А. за участі:представника позивача Сташук М.О. представника відповідача Броніцької А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Шепетівське підприємство по забезпеченню нафтопродуктами" до Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції №0000132300/0 від 09.03.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 1478216 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000142300/0, від 09.03.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 616116 грн.

В процесі судового розгляду справи позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог від 27.04.2012 року за вх. № 16197, в якій, окрім податкових повідомлень-рішень від 09.03.2010 року №0000132300/0 і №0000142300/0, просить також скасувати податкові повідомлення-рішення Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції від 11.11.2011 року №0000862300, №0000872300, №0000852300 і №0000611702.

Ухвалою від 27.04.2012 року Хмельницький окружний адміністративний суд повернув позивачеві заяву про збільшення розміру позовних вимог від 27.04.2012 року за вх. № 16197 на підставі ч. 1 ст.137 КАС України.

На думку позивача, податкові повідомлення-рішення від 09.03.2010 року №0000132300/0 і №0000142300/0 є незаконними, оскільки базуються на безпідставних висновках відповідача про відсутність реальних наслідків господарських операцій з ТОВ "Піраміш" та ПП "Ленокс" щодо придбання від вказаних контрагентів нафтопродуктів. Вважає, що має всі первинні документи, необхідні для формування податкового кредиту та валових витрат за вказаними господарськими операціями.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та підтвердив обставини, на які посилається у позовній заяві, просить суд задовольнити позовні вимоги, в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає спірні податкові повідомлення-рішення законними, оскільки факти порушення позивачем вимог п.5.1., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 року (надалі - Закону № 334/94-ВР), пп.7,4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97 від 03.04.1997 року (надалі - Закону №168/97) встановлені під час перевірки та зафіксовані в акті №183/23/03481603 від 23.02.2010 року

Заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд вважає, що позов слід залишити без задоволення з урахуванням викладеного.

Суд встановив, що позивач - відкрите акціонерне товариство "Шепетівське підприємство по забезпеченню нафтопродуктами" 20.02.1997 року зареєстроване виконавчим комітетом Шепетівської міської ради. З 11.09.1995 р. перебуває на обліку як платник податків в Шепетівській ОДПІ.

В лютому 2010 року працівниками Шепетівської ОДПІ проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року, результати якої оформлені актом №183/23/03481603 від 23.02.2010 року.

На підставі акту перевірки №183/23/03481603 від 23.02.2010 року відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення №0000132300/0 від 09.03.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 1478216 грн., в тому числі в сумі 985477 грн. основного платежу і штрафних санкцій в сумі 492739 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000142300/0 від 09.03.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 616116 грн., в тому числі в сумі 410744 грн. основного платежу і штрафних санкцій в сумі 205372 грн., з позовом про оскарження яких позивач звернувся до суду.

Спірне податкове повідомлення-рішення від 09.03.2010 року №0000142300/0 про нарахування податкового зобов"язання з податку на прибуток в сумі 616116,0 грн. базується на викладених в акті перевірки №183/23/03481603 від 23.02.2010 року висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог п.5.1., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст.5, пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону № 334/94-ВР, який діяв на час існування спірних відносин, та заниження податок на прибуток у сумі 985476,00 грн. в т.ч. за 2-й кв. 2008 року на суму -518280,00 грн., за 3-й квартал 2008 року на суму 445826,00 грн., за 4-й кв. 2008 року на суму 4794,00 грн., за 1-квартал 2009 року на суму 5711 грн., за 2-й кв.2009 року у сумі 5524 грн. і за 3-й кв. 2009 року у сумі 5342 грн.

За даними перевірки заниження позивачем податку на прибуток у сумі 985476,00 грн. відбулось у зв»язку заниженням валового доходу за період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року на 505140,0 грн. по операції з отримання від ПП «Ленокс» попередньої оплати нафтопродуктів у вказаній сумі та завищення валових витрат на суму 3351283,0 грн. за період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року у зв»язку з безпідставним включенням до валових витрат вартості придбаних від ТОВ «Піраміш» (код ЄДРПОУ 35627074 м.Житомир) та ПП «Ленокс» (код ЄДРПОУ 32670834 м. Київ) нафтопродуктів відповідно до нікчемних договорів, які не мали реальних наслідків, і завищенням амортизаційних відрахувань в сумі 85485,0 грн. на модернізовані об»єкти основних фондів 1 групи.

В частині заниження валового доходу суд встановив, що відповідно до укладеного між позивачем та ПП «Ленокс» договору поставки нафтопродуктів №457 від 18.02.2007 року в рахунок попередньої оплати нафтопродуктів позивач в період з квітня по серпень 2008 року від покупця на розрахунковий рахунок позивача надійшли кошти в загальній сумі 699516,45 грн., в тому числі 150000 грн.-23.04.2008 року ; 386000 грн. - 24.04.2008 року; 80900 грн. - 30.05.2008 року; 2616,45 грн. -24.07.2008 року і 80000 грн. - 08.08.2008 року, що підтверджується банківськими виписками по рахунку №26006301211488 в Промінвестбанку.

Податкові накладні позивач виписав лише на суму 93348,44 грн. попередніх оплат (№37 від 31.05.2008 року на суму 10731,98 грн., в т.ч. ПДВ 1788,67 грн., №99 від 31.07.2008 року на суму 2616,46 грн., в т.ч. ПДВ 436,08 грн. і № 209 від 29.08.2008 року на суму 80 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 13333,33 грн.), включивши кошти в зазначеній сумі до складу валового доходу, а ПДВ в сумі 17738,46 грн. - до складу податкового зобов'язання з ПДВ.

За змістом п.4.1 ст.4. Закону N 639/97-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

В силу пп. 11.3.1. п.11.3 ст.11 Закону N 639/97-ВР датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

З урахуванням положень пп. 11.3.1. п.11.3 ст.11 Закону N 639/97-ВР, отримавши від ПП «Ленокс» 699516,45 грн. попередньої оплати нафтопродуктів, позивач зобов»язаний був включити до валового доходу суму 699516,45 грн., а не суму 93348,44 грн., на яку виписані податкові накладні.

Тому, суд вважає правомірними висновки відповідача щодо порушення позивачем п.4.1 ст.4, пп. 11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону №334/94-ВР та заниження валового доходу за 2-ий квартал 2008 року на суму 505140 грн. отриманих попередніх оплат від ПП "Ленокс".

За період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року на підставі оформлених ТОВ «Піраміш» та ПП «Ленокс» видаткових накладних на передачу нафтопродуктів позивач включив до валових витрат 3351283,0 грн.

Суд встановив, що згідно до укладеного з позивачем договору поставки №32 від 25.03.2008 року ТОВ «Піраміш» зобов»язалось продати позивачеві нафтопродукти, вартість яких визначається на кожну партію товару окремо і відображається в рахунках - фактурах, виставлених постачальником (п.п.1.1-1.2 договору) загальна вартість і кількість яких визначається відповідно до накладних (п.1.4 договору). Договором передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах СРТ - пункт призначення, вказаний покупцем (м.Шепетівка). поставка транспортом і за рахунок постачальника на протязі 10 днів з дати надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 2.2. договору); товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по якості - відповідно до технічних умов і інших нормативно-технічних актів (паспорт, сертифікат заводу виробника) і по кількості - відповідно до товарно-транспортних документів або накладних (накладна і/або акт приймання-передачі) на товар у відповідності з вибраним базисом поставки (п.2.4 договору).

Виконання договору оформлене сторонами видатковими накладними №РН-10603 від 03.06.2008 року на суму 583107,61 грн., в тому числі ПДВ 97184,0 грн., №РН-10620 від 20.06.2008 року на суму 1304465,76 грн., в тому числі ПДВ 217410,96 грн., №РН-20408 від 04.08.2008 року на суму 806659,20 грн., в тому числі ПДВ 134443,20 грн. та податковими накладними №22 від 10.04.2008 року на суму 1180000,0 грн., в тому числі ПДВ 196666,67 грн., №38 від 20.06.2008 року на суму 707573,37 грн., в тому числі ПДВ 117928,89 грн., №46 від 04.08.2008 року на суму 806659,20 грн., в тому числі ПДВ 134443,20 грн.

Видаткові накладні №РН-10603 від 03.06.2008 року на суму 583107,61 грн. та №РН-20408 від 04.08.2008 року на суму 806659,20 грн., в тому числі ПДВ 134443,20 грн. не містять підпису позивача про отримання пального.

Доказів оплати зазначеного товару позивач не надав.

Згідно до укладеного з позивачем договору поставки нафтопродуктів від 01.12.2007 року ПП «Ленокс» зобов»язалось продати позивачеві нафтопродукти, вартість яких визначається на кожну партію товару окремо і відображається в рахунках - фактурах, виставлених постачальником (п.п.1.1-1.2 договору) загальна вартість і кількість яких визначається відповідно до накладних (п.1.4 договору). Договором передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах СРТ - пункт призначення, вказаний покупцем (м.Шепетівка), поставка транспортом і за рахунок постачальника на протязі 10 днів з дати надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 2.2. договору); товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по якості - відповідно до технічних умов і інших нормативно-технічних актів (паспорт, сертифікат заводу виробника) і по кількості - відповідно до товарно-транспортних документів або накладних (накладна і/або акт приймання-передачі) на товар у відповідності з вибраним базисом поставки (п.2.4 договору).

Виконання договору оформлене сторонами видатковою накладною №РН-0000068 від 04.08.2008 року на суму 1327307,20 грн., в тому числі ПДВ 221217,87 грн. та податковою накладною №226 від 04.08.2008 року на суму 1327307,20 грн.

Видаткова накладна №РН-0000068 від 04.08.2008 року на суму 1327307,20 грн не містить підпису уповноваженої особи позивача про отримання пального.

Доказів оплати зазначеного товару позивач не надав.

Досліджуючи правомірність включення до валових витрат вартості придбаних від ТОВ «Піраміш» та ПП «Ленокс» нафтопродуктів , суд враховує наведене нижче.

В силу пп.5.2.1 п.5.2 ст.2 Закону №334/94-ВР, який діяв на час існування спірних відносин, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 11.2.1. п.11.2. ст..11 Закону №334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку їх результатів.

З урахуванням положень п.5.1 і 5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону №334/94-ВР невід'ємною ознакою правомірності віднесення будь-яких витрат, до складу валових витрат є зв'язок цих витрат з її господарською діяльністю.

Отже, Законом №334/94-ВР передбачено, що платник податку - покупець має право збільшити валові витрати після здійснення попередньої плати товару або після фактичного отримання та оприбуткування товару, придбаного з метою використання в господарській діяльності, в складському та бухгалтерському обліку.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення і повинні мати такі обов'язкові реквізити, до яких, зокрема, належать: дата і місце складання; зміст та обсяг господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстрованого Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за N 168/704, наявність обов'язкових реквізитів первинних документів є обов'язковою для надання їм юридичної сили і доказовості.

Таким чином, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток витрати платника податку мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають фактичне отримання ним придбаного товару та реальність господарської операціі, яка є підставою для формування валових витрат такого платника податків.

Суд встановив, що видаткові накладні, які слугували підставою для включення вартості придбаних від ТОВ «Піраміш» та ПП «Ленокс» нафтопродуктів до валових витрат відповідних звітних періодів, всупереч вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку не містять підписів уповноваженої особи позивача, які брали участь у здійсненні господарської операції з приймання товару від постачальника, не містять також посилання на № та дату довіреностей, виданих позивачем для отримання зазначеного товару від його імені.

Позивач не виконав вимогу суду та не надав книгу реєстрації довіреностей на отримання від імені позивача товарно-матеріальних цінностей. Разом з тим, за даними перевірки, в журналі реєстрації посвідчень про відрядження ВАТ «Шепетівське ПпЗНП» зафіксовано оформлення директору ОСОБА_5 доручень №485711 від 03.06.08 року і №348725 від 04.08.08 року на отримання паливно-мастильних матеріалів в ПП «Ленокс» та від ТОВ «Піраміш», проте, відмітки (підпис) про отримання ОСОБА_5 зазначених доручень відсутні.

Вказане, свідчить про те, що довіреності на отримання нафтопродуктів від ТОВ «Піраміш» та ПП «Ленокс» позивачем не видавались, а фактична передача нафтопродуктів, від зазначених постачальників до позивача взагалі не відбулась.

Отже, видаткові накладні, оформлені ПП «Ленокс» та від ТОВ «Піраміш», якими оформлена поставка нафтопродуктів від зазначених контрагентів, не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, якими фіксуються господарські операції.

Досліджуючи факти передачі товару від його постачальників до позивача, його перевезення зі складу постачальника та оприбуткування позивачем, наявність яких має вирішальне значення для встановлення права позивача на формування валових витрат на підставі пп. 11.2.1 п.11.2. ст.11 Закону №334/94-ВР по факту отримання товару, суд встановив, що видаткові накладні, оформлені ПП «Ленокс» та від ТОВ «Піраміш» з порушення вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, є єдиними документами у позивача, що засвідчують передачу товару від цих постачальників.

Ані під час перевірки, ані в процесі судового розгляду справи на вимогу суду позивач не надав первинні або інші документи, відображені в бухгалтерському обліку останнього, які підтверджують перевезення нафтопродуктів від їх постачальників, факт отримання, оприбуткування нафтопродуктів, їх оплати та використання в господарській діяльності.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт в Україні» визначений перелік документів для перевізника і водія, на підставі яких здійснюються перевезення вантажів автомобільним транспортом.

За змістом п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні , затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.1 вказаних Правил визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Тому, здійснення перевезення товару на будь-яких умовах поставки, не звільняє позивача від обов»язку щодо зберігання первинних документів, передбачених Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні. Відсутність таких документів, на думку суду, може свідчити про нездійснення самих господарських операцій.

Згідно до ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи), відповідно до законодавства та установчих документів (ч. 2 ст. 8 даного Закону).

Відповідно до п.4.11.17 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту і Держкомстату України від 02 квітня 1998 року N 81/38/101/235/122, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 1999 р. за N 685/3978 (надалі - Інструкція №81), яка діяла на час існування спірних правовідносин, усі операції з обліку руху нафтопродуктів у бухгалтеріях підприємств відображаються відповідними бухгалтерськими проводками відповідно до чинного законодавства.

За змістом 4.1.1.1 Інструкції №81 облік нафти і нафтопродуктів на підприємствах по забезпеченню нафтопродуктами (ППЗН), підприємствах нафтопродуктопровідного транспорту (ПНТ) та наливних пунктах ведеться в одиницях маси.

Пунктом 4.1.3.39 Інструкції №81 передбачено, що маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом, а нафтопродуктів, розфасованих в тару, - зважуванням або за трафаретами тари (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт.

Відповідно до п.4.1.4.1 Інструкції №81 на всіх ППЗН ведеться облік нафтопродуктів із записом у журналі вимірювань нафтопродуктів у резервуарах за формою N 7-НП у кожному резервуарі окремо з відображенням усіх операцій, що провадяться кожною зміною, торінки якого нумеруються і скріплюються печаткою та підписом керівництва ППЗН.

Відповідачем під час перевірки встановлено, та не спростовано позивачем під час судового розгляду справи, що в порушення Інструкції №81 позивач не здійснював кількісний облік нафтопродуктів за видами, марками у товарній книзі за формою № 37-НП, в якій записуються надходження та відпуск за день, а також виводяться залишки на кінець дня, ведення журналу обліку надходження нафтопродуктів, форма № 6-НП і журналу вимірювання нафтопродуктів у резервуарах, форма № 7-НП.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, реєстрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, відповідно до законодавства та установчих документів (ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України").

Відповідно до ст. 11. Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов'язаний зокрема надавати документи, зразки продукції, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю).

Суд встановив, що до- та під час проведення перевірки відповідач неодноразово звертався до позивача з запитами №243 від 15.09.2008 року, від 20.01.2010 року №385/8/19-125, від 28.01.2010 року №672/8/23-125 і від 16.02.2010 року №1403/10/13-025 щодо надання документів, які підтверджують оприбуткування та зберігання отриманих від ТОВ «Піраміш» та ПП «Ленокс» нафтопродуктів. На зазначені звернення позивач відповіді не надав.

На вимогу суду щодо надання первинних документів,які підтверджують отримання, оплату, оприбуткування та зберігання придбаних від ТОВ «Піраміш» та ПП «Ленокс» нафтопродуктів, позивач надав суду акти знищення документів первинного бухгалтерського обліку, податкової звітності від 28.10.2011 року та від 31.10.2011 року, відповідно до яких документи первинного бухгалтерського обліку, податкової звітності позивача за період господарської діяльності 2007-2009 роки знищені методом спалювання.

Таким чином, у позивача відсутні первинні документи, що підтверджують факт отримання та перевезення, оприбуткування та зберігання отриманих від ТОВ «Піраміш» і ПП «Ленокс» нафтопродуктів, використання їх у власній господарській діяльності, а також оплату придбаного товару.

Суд позбавлений можливості витребувати зазначені документи у контрагентів позивача (ТОВ «Піраміш» та ПП «Ленокс»), у зв»язку з відсутністю їх за місцезнаходженням, що підтверджується відповідними записами у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Крім того, перевіркою встановлена відсутність необхідних умов у зазначених контрагентів позивача для здійснення діяльності із продажу нафтопродуктів в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Пунктами 5 і 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року N 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248, визначено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

За змістом п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

В судовому засіданні суд встановив, що операції з придбання від ТОВ «Піраміш» та ПП «Ленокс» нафтопродуктів, оформлені видатковими накладними №РН-10603 від 03.06.2008 року на суму 583107,61 грн., №РН-10620 від 20.06.2008 року на суму 1304465,76 грн., №РН-20408 від 04.08.2008 року на суму 806659,20 грн. та №РН-0000068 від 04.08.2008 року на суму 1327307,20 грн відповідно не спричинили змін як в стані майна позивача, оскільки не відображені в складському обліку, так і в складі зобов»язань.

Суд вважає, що зазначені видаткові накладні є неналежними доказами фактичного здійснення відображених в цих накладних операцій з придбання товару, не підтверджених іншими доказами, які свідчать про отримання, перевезення, оплату та оприбуткування товару, і не можуть слугувати підставою для формування валових витрат.

Крім того, суд враховує, що в ході відпрацювання проведених фінансово - господарських операцій між позивачем та ТОВ «Піраміш» встановлено, що його засновник, директор та бухгалтер, ОСОБА_6, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, працює в м. Луцьк, в м. Житомир ніколи не їздив ТОВ «Піраміш» не реєстрував, з посадовими особами чи будь-якими іншими працівниками ВАТ «Шепетівське підприємство по забезпеченню нафтопродуктами» він не знайомий, у фінансово - господарських відносин від імені ТОВ «Піраміш» з ВАТ «Шепетівське ПпЗНП» не приймав участі. Крім вказаного ОСОБА_6 пояснив, що в 2006 році він втрачав паспорт що підтверджується довідками з паспортного столу.

Під час проведення обшуку 12.09.2009 року працівниками УПМ ДПА у Житомирській області в приміщенні офісу ЗАТ «Техпромсервіс» за адресою м.Київ вул.Костянтинівська 10. кв.24 вилучено ряд печаток фіктивних підприємств, а також печатку ТОВ "Піраміш". Зазначений обшу проведений в межах кримінальної справи № 079016/09 порушеної СВ ПМ ДПА у Житомирській області проти ОСОБА_7 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

За змістом частини четвертої пп.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тому, суд вважає правомірними висновки відповідача щодо завищення валових витрат на суму 3351283,0 грн. по операціях з придбання нафтопродуктів від ТОВ «Піраміш» та ПП «Ленокс», оскільки зазначені витрати не підтверджені документально.

За даними перевірки позивач за період за період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року завищив амортизаційні відрахування на 85485,0 грн. у зв»язку з безпідставним нарахуванням амортизації на об»єкти основних фондів 1 групи, введені в експлуатацію 01.01.2004 року, які поліпшувались та модернізовувались в 2007-2008 роках.

Перевіркою встановлено, та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, що позивач на підставі акту від 26.06.2008 року приймання-здачі відремонтованого та реконструйованого об»єкту основних засобів - АЗС №5 (Дубіївка), сума витрат на поліпшення якого 383428,45 грн., акту від 31.08.2008 року приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основного засобу - АЗС №4 (Плужне), сума витрат на поліпшення якого 12173667,68 грн. і акту від 31.12.2008 року приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основного засобу - АЗС №4 (Плужне), сума витрат на поліпшення якого 571789,55 грн. нараховував амортизацію на вказані об»єкти, як на новостворені, з дати , зазначеної у цих актах по нормі амортизації 2%.

В той же час, на балансі позивача, перебували зазначені об»єкти первісною вартістю, дата введення яких в експлуатацію - 01.01.2004 рік, на які позивач продовжував нараховувати амортизацію з дати введення в експлуатацію.

В силу пп. 8.2.1 ст. 8 Закону №334/94-ВР під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що використовуються у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Відповідно до пп. 8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону №334/94-ВР під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Підпунктом 8.1.2 п.8.1 ст. 8 Закону №334/94-ВР передбачено, що амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів та капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Відповідно до пп. 8.7.1. п.8.7 ст.8 Закону №334/94-ВР платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Нормами п. 23 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" визначено, що нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. Строк корисного використання (експлуатації) - очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг) (п. 4 Положення).

В силу пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону №334/94-ВР норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1 - 2 відсотки; група 2 - 10 відсотків; група 3 - 6 відсотків.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив факт одночасногоо відображення в балансі позивача одних і тих же об»єктів основних фондів як діючих з 01.01.2004 року та як новостворених (реконструйованих) у 200702008 роках, та не заперечив факт порушення позивачем пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону №334/94-ВР в результаті неправомірного нарахування амортизації на реконструйовані об»єкти основних засобі в 1 групи, введені в експлуатацію 01.01.2004 року, поліпшені та модернізовані у 2007-2008 роках.

З урахуванням викладеного, суд вважає, правомірними висновки відповідача щодо заниження позивачем податку на прибуток у сумі 985476,00 грн., на яких базується податкове повідомлення-рішення №0000142300/0 від 09.03.2010 року про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 616116 грн.

Спірне податкове повідомлення-рішення від 09.03.2010 року №0000132300/0 про нарахування податкового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 1478216,0 грн. базується на викладених в акті перевірки №183/23/03481603 від 23.02.2010 року висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог пп.7,4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97, який діяв на час існування спірних відносин, та податку на додану вартість на суму 410744,0 грн., в тому числі за травень 2009 року на суму 213170 грн., за жовтень 2008 року на суму 171819 грн., за травень 2009 року на суму 1034 грн., за червень 2009 року на суму 24721 грн.

За даними перевірки заниження податку на додану вартість на суму 410744,0 грн., в тому числі за травень 2009 року на суму 213170 грн., за жовтень 2008 року на суму 171819 грн., за травень 2009 року на суму 1034 грн., за червень 2009 року на суму 24721 грн., відбулося у зв»язку з заниженням податкових зобов»язань з ПДВ за квітень-травень 2008 року на 101028,0 грн. та заниженням податкового кредиту в сумі 101028,0 грн. по операції з придбання від ПП «Ленокс» нафтопродуктів та на 221218,0 грн. по операції з придбання нафтопродуктів від ТОВ «Пираміш».

Досліджуючи правомірність включення до податкового кредиту ПДВ по операціях з придбання від ТОВ «Пираміш» та ПП «Ленокс» нафтопродуктів, суд враховує наведене нижче.

В силу підпункту 7.4.1 п.7.4 ст.7 №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Право на включення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту виникає у платника податку за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу) за наявності податкової накладної, яка засвідчує факт поставки товару.

За змістом пп.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, який виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 вказаного Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

В той же час наявність у покупця податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення таких сум ПДВ до податкового кредиту у разі, якщо наведені у таких документах відомості не відповідають дійсності.

В процесі судового розгляду справи суд встановив, що зазначені в видаткових накладних та податкових накладних відомості щодо придбання нафтопродуктів від ТОВ «Піраміш» та ПП «Ленокс» не відповідаюь дійсності.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податкові накладні, оформлені ТОВ «Піраміш» та ПП «Ленокс», є недостатніми доказами фактичного поставки цими контрагентами зазначених в накладних нафтопродуктів, оскільки факт їх передачі від постачальників до позивача не підтверджений жодними належними та допустимими доказами, викладені в них відомості не відповідають дійсності.

Тому, суд вважає правомірними висновки відповідача щодо завищення податкового кредиту у зв»язку з безпідставним включенням податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Піраміш» та ПП «Ленокс».

Крім того, в порушення пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону №168/97 позивач занизив податкові зобов'язання з ПДВ на 101028 грн., в тому числі за квітень 2008 року на суму 89333 грн. за травень 2008 року на суму 11695 грн. у зв»язку з не включенням до податкових зобов»язань з ПДВ податку на додану вартість, сплаченого в складі попередньої оплати нафтопродуктів в загальній сумі 699516,45 грн., отриманої на розрахунковий рахунок в період з квітня по серпень 2008 року відповідно до договору поставки нафтопродуктів №457 від 18.02.2007 року з ПП «Ленокс». Податкові накладні позивач виписав лише на суму 93348,44 грн. (№37 від 31.05.2008 року - на суму 10731,98 грн., в т.ч. ПДВ-1788,67 грн., №99 від 31.07.2008 року - на суму 2616,46 грн., в т.ч. ПДВ- 436,08 грн. і № 209 від 29.08.2008 року - на суму 80 000,00 грн., в т.ч. ПДВ-13333,33 грн.) та включені в сумі 17738,46 грн. до складу податкового зобов'язання з ПДВ.

В силу пп.3.1.1. п.3.1 ст.3 Закону №168/97 об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

За змістом пп. 7.3.1. п.7.3 ст.7 Закону №168/97 датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Тому, у відповідності до пп. 7.3.1. п.7.3 ст.7 Закону №168/97 позивач зобов»язаний був включити до податкового зобов»язання з ПДВ податок на додану вартість в сумі 101028 грн., у зв»язку з отриманням на розрахунковий рахунок попередньої плати нафтопродуктів від ПП «Ленокс» в сумі 699516,45 грн.

З урахуванням викладеного, суд вважає правомірними висновки відповідача щодо заниження позивачем податку на додану вартість на суму 410744,0 грн.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене відповідачем доведено правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, тому позовні вимоги про їх скасування не підлягають до задоволення.

Керуючись Конституцією України, законами України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.ст. 11, 99, 158 - 163, 167 і 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відкритого акціонерного товариства "Шепетівське підприємство по забезпеченню нафтопродуктами" до Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.03.2010 року №0000132300/0 і №0000142300/0 відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 13 липня 2012 року

Суддя /підпис/О.К. Ковальчук "Згідно з оригіналом" Суддя