Постанова

від 20.03.2012 по справі 2а-906/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2012 року 13:31 2а-906/12/1070

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Горбунова К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіра Інтернешнл" до Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

22.02.2012 до Київського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спіра Інтернешнл»(далі-позивач) до Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі-відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000662332 від 29.12.2011.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм Закону України «Про податок на додану вартість», відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки про те, що правочин, укладений між ТОВ «ВКП «Трейд-Центр»та ТОВ «Спіра Інтернешнл»на поставку останньому товарно-матеріальних цінностей не спричинив реального настання правових наслідків, є нікчемними і такими, що суперечать інтересам держави та суспільства, оскільки засновник та директор ТОВ «ВКП «Трейд-Центр»реєстрацією вказаного підприємства не займався, особисто роботу підприємства не організовував, не здійснював домовленості з контрагентами, не наймав працівників для ведення господарської діяльності та не платив їм заробітної плати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на законних підставах, правомірно і правильно сформував податковий кредит і валові витрати, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки господарські операції з поставки товарів між ним і ТОВ «ВКП «Трейд-Центр»мали реальний характер, це підтверджуються документально: банківськими виписками про оплату товару, видатковими накладними на товар; договорами поставки; актами здачі-прийняття робіт; дорученнями; податковими накладними тощо. Таким чином, позивач просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним і нечинним.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкове повідомлення-рішення правомірним, просив суд у задоволенні позову відмовити. У судовому засіданні представник відповідача послався на те, що позивачем порушено вимоги п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4, п.п.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», які встановлено за результатами перевірки на підставі Акта №1451/23/36812020 від 16.12.2011, та встановлено порушення ст.ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені правочином, здійсненому ТОВ «Спіра Інтернешнл»з контрагентом ТОВ «ВКП «Трейд-Центр».

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спіра Інтернешнл»є юридичною особою, що зареєстрована 22.10.2009 Баришівською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Баришівській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області з 09.11.2009, згідно з свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 09.11.2009 №100253614 зареєстрований платником податку на додану вартість.

26.08.2011 старшим слідчим в ОВС ГСУ МВС України підполковником міліції Фаренюком О.С. у ході розслідування кримінальної справи №24-210 на підставі статті 66, 130 Кримінально-процесуального кодексу України винесено постанову про призначення податкової перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Спіра-Інтернешнл».

На виконання цієї постанови слідчого про призначення податкової перевірки у кримінальній справі №24-210 у період з 13.12.2011 по 16.12.2011 Баришівською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Спіра Інтернешнл»з питань дотримання вимог правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту з платником податків ТОВ «ВКП «Трейд-Центр»за 2009-2010 р.р.

За результатами перевірки складено Акт №1451/23/36812020 від 16.12.2011, згідно з яким зроблено висновок про порушення позивачем п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4, п.п.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», а також ст.ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними; визнано, що підприємством завищено суму податкового кредиту за грудень 2009 р. в сумі 17762 грн. 77 коп. та завищено суму податкового кредиту за лютий 2010 р. в сумі 33130 грн. 95 коп.

Як убачається з акта перевірки, порушення податкового законодавства пов'язується податковим органом з придбанням позивачем у ТОВ «ВКП «Трейд-Центр»упродовж 2009-2010 років товарно-матеріальних цінностей.

За результатами перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що правочини, укладені ТОВ «ВКП «Трейд-Центр»на користь позивача, мають ознаки нікчемності, оскільки відповідальна особа ТОВ «ВКП «Трейд-Центр»ОСОБА_1., реєстрацією вказаного підприємства не займався, особисто роботу підприємства не організовував, не здійснював домовленості з контрагентами, не наймав працівників для ведення господарської діяльності та не платив їм заробітної плати. Договори надання послуг, акти виконаних робіт між ТОВ «Спіра Інтернешнл»до ТОВ «ВКП Трейд-Центр»відповідач вважає недійсними в силу закону, оскільки зазначений правочин не відповідає загальним умовам дійсності правочину. Зокрема, відсутнє вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі, а також у однієї з сторін правочину відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності. Відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_1. від 16.06.2011, який згідно з документами є засновником і директором ТОВ «ВКП «Трейд-Центр», останній пояснив, що не підписував будь-які документи та не вчиняв будь-яких дій з продажу товарів, послуг, пов'язаних з господарською діяльністю ТОВ «ВКП «Трейд-Центр».

На думку посадових осіб податкового органу, позивач, укладаючи договори з ТОВ «ВКП «Трейд-Центр», діяв без належної обачності, адже йому мало бути відомо про фактичний фінансовий та майновий стан цього постачальника, умови ведення ним господарської діяльності та порушення, яких він припускався. Із наведених фактів відповідачем зроблено висновок про те, що описана вище діяльність позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з незаконним отриманням податкової вигоди, а правочини, укладені між позивачем і ТОВ «ВКП «Трейд-Центр», суперечать інтересам держави і суспільства і є нікчемними.

Оскільки позивачем сформовано податковий кредит та суму до бюджетного відшкодування у зв'язку з придбанням у ТОВ «ВКП «Трейд-Центр»товарно-матеріальних цінностей, податковим органом зроблено висновок про безпідставне завищення суми податкового кредиту, в результаті чого завищено і суму бюджетного відшкодування.

На підставі висновків Акту перевірки №1451/23/36812020 від 16.12.2011 Баришівською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000662332 від 29.12.2011 про донарахування податку на додану вартість у сумі 50893 грн. 72 коп. та застосовано штрафні санкції у розмірі 12723 грн. 43 коп.

Згідно з Актом перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКП «Трейд-Центр», код ЄДРПОУ 36351757, зареєстровано ДПІ у Шевченківському районі м. Києва та має ознаки фіктивності: не знаходиться за місцем реєстрації, на підприємстві значиться 3 особи працюючих.

Матеріалами справи встановлено, що у 2009-2010 роках ТОВ «ВКП «Трейд-Центр»за договором поставки передав позивачу товарно-матеріальні цінності. Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки постачальника - Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКП «Трейд-Центр».

На виконання умов цих правочинів ТОВ «ВКП «Трейд-Центр»поставило покупцю товар на загальну суму 106576,61 грн. у 2009 р. та 198785,68 грн. у 2010 р. Факт поставки товару оформлювався видатковими накладними, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Контрагент позивача при здійсненні поставок оформив належним чином видаткові накладні (усього у 2009 р. - одна видаткова накладна, та у 2010 р. - одна видаткова накладна), а також податкові накладні на суму 254468,57 грн. (у т.ч. ПДВ на суму 305362,29 грн.), які позивачем у подальшому було надано на перевірку (у т.ч. податкову накладну від 02.12.2009 та у 2010 р. - податкову накладну від 01.02.2010).

Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрах отриманих податкових накладних та включено до податкових декларацій з податку на додану вартість за період - грудень 2009 р. та за період - лютий 2010 р.

Зберігання товару відбувалось в складських приміщеннях філії ТОВ «Спіра Інтернешнл». Згідно з дослідженими у суді відомостями щодо основних фондів позивача, останній має складські приміщення, обладнання та інші засоби для прийняття та зберігання товарно-матеріальних цінностей.

Після придбання товару у ТОВ «ВКП «Трейд-Центр», ТОВ «Спіра-Інтернешнл»реалізувало його на користь свої контрагентів, що підтверджено, зокрема: договором на поставку від 04.01.2010 із ЗАТ «Кондитерська фабрика «Харьковчанка»; договором на поставку від 21.12.2009 за №TM1731SPR7, видатковими накладними від 23.12.2009 за №РН-0000007, №РН-0000006, №РН-0000005 та довіреністю на отримання товару від ТОВ «Тамбрандс-Україна»; договором на поставку від 04.12.2009 за №4/12 із ЗАТ «Полтавський масло екстракційний завод - Кернел Груп»; актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) за №ОУ-0000007 з ТОВ «Дослідно-конструкторське бюро «Ротекс»; видатковими накладними від 16.12.2009 №РН-0000005, №РН-0000004, від 29.12.2009 №РН-0000004, від 03.02.2010 №РН-0000006 та довіреностями на отримання товару від ЗАТ «Лакталіс-Миколаїв»; видатковою накладною від 04.02.2010 №РН-0000010 та довіреністю на отримання товару від СП «Вітмарк-Україна»; видатковою накладною від 01.02.2010 №РН-0000004 та довіреністю на отримання товару від ТОВ «Кроно-Україна».

В рахунок оплати отриманих товарів позивач на користь ТОВ «ВКП «Трейд-Центр»перерахував грошові кошти в розмірі 305362,29 грн., що підтверджується банківськими виписками, які також було надано відповідачу для проведення перевірки.

Під час судового розгляду справи сторони не заперечували факт формальної наявності всіх необхідних реквізитів у первинних бухгалтерських документах та належного відображення позивачем у бухгалтерському і податковому обліку зазначених господарських операцій та декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, формування податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування ПДВ.

Судом з'ясовано, що відповідач пов'язує факти порушення позивачем податкового законодавства лише з діяльністю контрагента - ТОВ «ВКП «Трейд-Центр», та стверджує про безтоварність господарських операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались законами України «Про податок на додану вартість», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 здійснюється Податковим кодексом України.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість, податкового кредиту, регулюються статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, підпунктами 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення (пункт 2.5 вказаного Положення).

Суд бере до уваги, що відповідачем не заперечується той факт, що первині документи позивача містять всі обов'язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Як вже зазначалось судом, рішення про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з завищенням позивачем податкового кредиту, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за господарськими операціями з ТОВ «ВКП «Трейд-Центр», які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків.

Таким чином, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту постачання товару за господарською операцією, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, факт поставки товарів позивачу з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКП «Трейд-Центр»та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як встановлено судом, на момент вчинення та виконання господарських угод ТОВ «ВКП «Трейд-Центр»є належним чином зареєстрованою юридичною особою, яка має право вчиняти правочини, на дату здійснення господарських операцій з позивачем була зареєстрованим платником податку на додану вартість і мало право виписувати податкові накладні.

При цьому суд враховує вимоги статті 18 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідачем не надано суду доказів, що підтверджують наявність в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення реєстрації юридичної особи ТОВ «ВКП «Трейд-Центр»на час вчинення цих правочинів.

Окрім цього, п. 10.1, п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, тобто обов'язок сплачувати податки та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованою. Така відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Отже, на платника податків не може покладатися відповідальність за порушення, вчинені іншими особами.

Виходячи з наведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, а відповідальною за сплату податку на додану вартість до бюджету є особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Тобто, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Крім того, службові особи Баришівської ОДПІ Київської області, роблячи в Акті перевірки висновок про нікчемність угод, не зазначають, на підставі якої саме норми чинного законодавства ці угоди визнано нікчемними.

Оскільки ст. 228 Цивільного кодексу України передбачено, що для правочину, який порушує публічний порядок, передбачено наявність умислу сторін на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватися під час розслідування кримінальної справи і розгляду її судом або у момент винесення постанови про адміністративне правопорушення.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасників такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили, чи постанова суду (компетентних органів) про притягнення названих осіб до адміністративної відповідальності. Відомостей про наявність таких судових рішень відповідачем не надано.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення. Так, частиною першою статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що укладена між позивачем та його контрагентом правочини за період 2009-2010 років не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Це означає, що висновок податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКП «Трейд-Центр», є безпідставним та необґрунтованим.

Ураховуючи те, що зміст правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «ВКП «Трейд-Центр»протягом періоду, що був перевірений, відповідав вимогам діючого законодавства України; за період перевірки жодна із сторін не звернулася до суду щодо порушення права волевиявлення сторін правочину; на момент укладання та виконання правочину ні власне договір, ні платіжні доручення, ні звітність не були визнані у встановленому порядку недійсними, то суд визнає, що в Акті №1451/23/36812020 від 16.12.2011 відповідачем положення статей 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України застосовано безпідставно.

Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ТОВ «ВКП «Трейд-Центр»було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. При цьому, нормами Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено вимоги до змісту податкової накладної, яка має містити: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкові накладні, які використав позивач для формування податкового кредиту, містять усі дані стосовно змісту операції з поставки товару, вимоги щодо яких встановлені приписами підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до приписів підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

В Акті перевірки відповідачем наведено перелік податкових накладних, які були виписані ТОВ «ВКП «Трейд-Центр»для позивача. Таким чином, при отриманні податкових накладних від ТОВ «ВКП «Трейд-Центр», які засвідчують придбання товарно-матеріальних цінностей, у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ в 2009-2010 рр., в результаті чого підприємством було правомірно заявлено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 2009-2010 рр.

Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару, з дати отримання яких, згідно із приписами підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у платника виникає право на податковий кредит та які, виходячи із змісту підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не доказано факту порушення позивачем п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4, п.п.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та відсутні підстави для висновку про порушення публічного порядку при укладанні спірного правочину, оскільки не вбачається порушення ст. 228 Цивільного кодексу України та не доведено, що метою укладання правочину є настання протиправних наслідків.

Крім того, відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»№1112/11/13-10 від 20.07.2010, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) становлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Як було зазначено судом, під час судового розгляду справи суду були надані всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання договорів, укладених між позивачем та ТОВ «ВКП «Трейд-Центр», крім того, висновки податкового органу про нікчемність вказаних правочинів було спростовано наявними в матеріалах справи доказами, а отже твердження відповідача про порушення позивачем вимог статі 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»є безпідставними.

Як вже зазначалось, до складу валових витрат позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними.

Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів на користь позивача у судовому засіданні було спростовано.

Отже, податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Крім того, суд бере до уваги, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення допущено порушення п.86.9 ст.86 Податкового кодексу України, згідно з яким у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Як встановлено судом, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі Акта перевірки, призначеної на виконання постанови слідчого, винесеній у кримінальній справі, тобто відповідно до кримінально-процесуального закону.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області №0000662332 від 29.12.2011.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спіра Інтернешнл» судовий збір у розмірі 636 грн. (шістсот тридцять шість) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 26 березня 2012 р.