Ухвала

від 29.08.2012 по справі 2а-906/12/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-906/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" серпня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Безименної Н.В. Ісаєнко Ю.А.,

при секретарі: Блажієвській А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спіра Інтернешнл»до Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Спіра Інтернешнл»звернулися до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Баришівської ОДПІ Київської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2011 року № 0000662332 про донарахування податку на додану вартість у сумі 50893 грн. 72 коп. та застосування штрафних санкцій у розмірі 12723 грн. 43 коп.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Баришівської ОДПІ Київської області ДПС подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.08.2011 року старшим слідчим в ОВС ГСУ МВС України підполковником міліції Фаренюком О.С. у ході розслідування кримінальної справи № 24-210 на підставі статті 66, 130 КПК України винесено постанову про призначення податкової перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Спіра-Інтернешнл».

На виконання даної постанови Баришівською ОДПІ Київської області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Спіра Інтернешнл»з питань дотримання вимог правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту з платником податків ТОВ «ВКП «Трейд-Центр»за 2009-2010 роки.

За результатами перевірки складено акт № 1451/23/36812020 від 16.12.2011 року про порушення позивачем п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4, п.п.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також ст.ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними; визнано, що підприємством завищено суму податкового кредиту за грудень 2009 року в сумі 17762 грн. 77 коп. та завищено суму податкового кредиту за лютий 2010 року в сумі 33130 грн. 95 коп. Порушення податкового законодавства пов'язується з придбанням позивачем у ТОВ «ВКП «Трейд-Центр»упродовж 2009-2010 років товарно-матеріальних цінностей.

На підставі акту податковим органом зроблено висновок, що правочини, укладені ТОВ «ВКП «Трейд-Центр»на користь позивача, мають ознаки нікчемності, оскільки відповідальна особа ТОВ «ВКП «Трейд-Центр»ОСОБА_3, реєстрацією вказаного підприємства не займався, особисто роботу підприємства не організовував, не здійснював домовленості з контрагентами, не наймав працівників для ведення господарської діяльності та не платив їм заробітної плати. Договори надання послуг, акти виконаних робіт між ТОВ «Спіра Інтернешнл»до ТОВ «ВКП Трейд-Центр»відповідач вважає недійсними в силу закону, оскільки зазначений правочин не відповідає загальним умовам дійсності правочину (відсутнє вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі, а також у однієї з сторін правочину відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності).

Оскільки позивачем сформовано податковий кредит та суму до бюджетного відшкодування у зв'язку з придбанням у ТОВ «ВКП «Трейд-Центр»товарно-матеріальних цінностей, податковим органом зроблено висновок про безпідставне завищення суми податкового кредиту, в результаті чого завищено і суму бюджетного відшкодування.

На підставі висновків акту перевірки Баришівською ОДПІ Київської області прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність згаданого рішення податкової інспекцій та скасував його. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію, з огляду на наступне.

Так, п.п. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. При цьому, нормами Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено вимоги до змісту податкової накладної.

Податкові накладні, які використав позивач для формування податкового кредиту, містять усі дані стосовно змісту операції з поставки товару, вимоги щодо яких встановлені приписами пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Слід зауважити, що апелянтом не заперечується той факт, що первині документи позивача містять всі обов'язкові реквізити, як того вимагає чинне законодавство.

На момент підписання податкових накладних ТОВ «ВКП «Трейд-Центр»були зареєстровані платником податку на додану вартість, мали свідоцтво платника такого податку, а також наявний індивідуальний податковий номер.

Отже, сума податку на додану вартість, віднесена позивачем до податкового кредиту на підставі господарських операцій з ТОВ «ВКП «Трейд-Центр»підтверджується належним чином оформленими податковими накладними.

З матеріалів справи також слідує, що у 2009-2010 роках ТОВ «ВКП «Трейд-Центр»за договором поставки передали позивачу товарно-матеріальні цінності. Оплата за придбаний товар здійснювалась у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки.

На виконання умов цих правочинів ТОВ «ВКП «Трейд-Центр»поставили покупцю товар на загальну суму 106576,61 грн. у 2009 році та 198785,68 грн. у 2010 році. Факт поставки товару оформлювався видатковими накладними, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Контрагент позивача при здійсненні поставок оформив належним чином видаткові накладні.

Суму ПДВ за податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрах отриманих податкових накладних та включено до податкових декларацій з податку на додану вартість за період - грудень 2009 року та за період - лютий 2010 року.

Зберігання товару відбувалось в складських приміщеннях філії ТОВ «Спіра Інтернешнл»(останній має складські приміщення, обладнання та інші засоби для прийняття та зберігання товарно-матеріальних цінностей).

Після придбання товару у ТОВ «ВКП «Трейд-Центр», ТОВ «Спіра-Інтернешнл»реалізували його на користь свої контрагентів, що підтверджено, зокрема: договором на поставку від 04.01.2010 року із ЗАТ «Кондитерська фабрика «Харьковчанка»; договором на поставку від 21.12.2009 року за № ТМ17318РР7, видатковими накладними від 23.12.2009 року за № РН-0000007, № РН-0000006, № РН-0000005 та довіреністю на отримання товару від ТОВ «Тамбрандс-Україна»; договором на поставку від 04.12.2009 року за № 4/12 із ЗАТ «Полтавський масло-екстракційний завод - Кернел Груп»; актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) за № ОУ-0000007 з ТОВ «Дослідно-конструкторське бюро «Ротекс»; видатковими накладними від 16.12.2009 року № РН-0000005, № РН-0000004, від 29.12.2009 року № РН-0000004, від 03.02.2010 року № РН-0000006 та довіреностями на отримання товару від ЗАТ «Лакталіс-Миколаїв»; видатковою накладною від 04.02.2010 року № РН-0000010 та довіреністю на отримання товару від СП «Вітмарк-Україна»; видатковою накладною від 01.02.2010 року № РН-0000004 та довіреністю на отримання товару від ТОВ «Кроно-Україна».

В рахунок оплати отриманих товарів позивач перерахував грошові кошти в розмірі 305362,29 грн. на користь ТОВ «ВКП «Трейд-Центр», що підтверджується банківськими виписками.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача про фіктивність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ВКП «Трейд-Центр»базуються лише на твердженнях податкової інспекції, які не підтвердженні належними та допустимими доказами, а тому мають сумнівний характер.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи наявні видаткові та податкові накладні, виписки з банку, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентом, який на момент їх видачі знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, колегія суддів вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит.

За п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними»:… при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно ТОВ «ВКП «Трейд-Центр» за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з даним товариством до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Також в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 02.03.2009 року по справі № К-21781/07 та від 06.11.2007 року зазначено, що в разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення пункту 1.8 статті 1 цього Закону щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам.

Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Така правова позиція викладена й в постанові Верховного Суду України від 29.10.2010 року № 21-14а10 за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської ОДПІ Закарпатської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Отже, укладаючи угоду із своїм контрагентом, позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб'єктності контрагента договору: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність, тощо.

Необхідно зауважити, що ТОВ «Спіра Інтернешнл»були вчинені всі необхідні дії, починаючи з укладання договору та проведення оплати товару до реалізації його контрагентам. Крім того, позивач не зобов'язаний перевіряти наявність у свого контрагента наміру здійснення господарської діяльності, а також фіктивність створення останнього, оскільки дані питання входять до компетенції інших державних органів. Правочини укладалися з юридичною особою, при наявності всіх необхідних документів, а тому позивач жодним чином не міг і не повинен був передбачити дотримання чи недотримання своїм контрагентом вимог податкового законодавства.

Не можливо не зазначити, що у відповідності до вимог п. 86.9 ст. 86 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки , призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду .

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності»здійснених позивачем господарських операцій. Отже, спірне податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом передчасно.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про безтоварність проведених позивачем господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.

Окрім вищевикладеного судова колегія вважає за необхідне відзначити слідуюче:

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5. 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, орган державної податкової служби не наділений правом самостійно визначати сумнівність чи фіктивність правовідносин, їм надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, … (ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»).

Тому податкова інспекція має право звернутися до суду з метою визнання правочину недійсним, а не самостійно вирішувати дане питання.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К-1470/09 від 15.04.2009 року.

За ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Безименна Н.В.

Ісаєнко Ю.А.

Повний текст ухвали виготовлено 03.09.2012 року.