Постанова

від 26.07.2012 по справі 2а/0270/588/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/588/12

Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курко О. П.

суддів: Матохнюка Д.Б. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Фірма "Нафтосинтез" до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання нечинним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

в лютому 2012 року приватне підприємство "Нафтосинтез" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової адміністрації України у Вінницькій області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001442301 та №0001432301 від 11 листопада 2011 року.

Відповідно до ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 02 березня 2012 року замінено неналежного відповідача - Державну податкову адміністрацію у Вінницькій області на належного Хмільницьку об'єднану державну податкову інспекцію у Вінницькій області.

Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 28 березня 2012 року позов задоволено частково; скасовано податкове повідомлення-рішення Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області №0001442301 від 11 листопада 2011 року; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийняти рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Від представника позивача до суду надійшло клопотання, в якому він просить розгляд справи провести в порядку письмового провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції змінити, виходячи з наступного.

Так, Вінницьким окружним адміністративним судом встановлено, що на підставі направлень від 9.09.2011 р. №141, №142, №143, №163, від 18.10.2011 р. № 163, виданих Літинським відділенням Хмільницької ОДПІ та відповідно до плану графіка проведення перевірок, податковими ревізорами інспекторами проведена планова виїзна перевірка приватного підприємства фірма "Нафтосинтез" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1.10.2009 р. по 30.06.2009р. та іншого законодавства за період з 1.10.2009 р. по 30.06.2011 р., за результатом якої складено акт № 47-23-30743884 від 27.10.2011 р., у висновку якого вказано про встановлення перевіркою "порушення п.п.7.4.1 п. 7.4., п.п.7.5.1 п.7.5.1 п.7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 138.1 , п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України".

Наслідком проведеної перевірки та складеного акту стало прийняття податкових повідомлень-рішень форми "Р" №0001442301 від 11 листопада 2011 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 313857 грн., за штрафними санкціями - 43229 грн. та №0001432301 від 11 листопада 2011 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 381644 та за штрафними санкціями в розмірі 54037 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, ПП фірма "Нафтосинтез" звернулось зі скаргою (№02/23/11-11 від 23.11.2011 року) до Державної податкової адміністрації у Вінницькій області, розглянувши яку, остання залишила оскаржуване рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідне рішення №26642/10/25-009 про результати розгляду первинної скарги, датоване 23.12.2011 року та міститься в матеріалах справи.

Аналогічне рішення від 26.01.2012 року прийнято також Державною податковою службою України на скарги позивача від 10.01.2012 р.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи наявні всі первинні документи щодо здійснених позивачем господарських операцій.

Колегія суддів не заперечує висновків суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

П.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як встановлено Вінницьким окружним адміністративним судом та підтверджується матеріалами справи, 11 квітня 2011 р. між ТОВ "СВ Кароліна" та ПП фірма "Нафтосинтез" укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 04-17К, відповідно до умов якого, перший зобов'язується передати у власність, а останній, в свою чергу, прийняти й оплатити нафтопродукти, відповідно до умов Договору й Додатків до нього. Номенклатура, кількість, ціна товару визначаються сторонами в специфікаціях та/або видаткових накладних, що є невід'ємними додатками до цього Договору (п. п. 1.1, 1.2 Договору).

На підтвердження виконання умов Договору № 04-17К надані належним чином завірені копії: видаткових накладних № РН-000054 від 18.05.2011 р. та № 0000078 від 31.05.2011 р.; податкових накладних № 18 від 18.05.2011 р. та № 42 від 31.05.2011 р.; товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) № ДРЛ 40 від 18.05.2011 р. та №ДРЛ 56 від 31.05.2011 р.; накладних (видаткових накладних на зберігання) № 18/5 від 19.05.2011 р. та № 29/05 від 31.05.2011 р.; актів № 18/05 від 19.05.2011 р. та № 29/05 від 31.05.2011 р.; акту "звірки постачання ПММ та розрахунків від 21.12.2011 р. (том 1, а. с.78-94).

Між ТОВ "Нафто-сервіс" та ПП фірма "Нафтосинтез" було укладено договори купівлі-продажу нафтопродуктів №104-1.4/50 від 21.04.2010р. та №НС0117 від 25.01.2011 р.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів суду надано копії видаткових накладних, податкових накладних, видаткових накладних на зберігання, актів прийняття та огляду вантажу, товарно-транспортних накладних, накладні на переміщення, рахунки-фактури (том 1, а. с. 95-119).

Між ТОВ "Вінакольд" та ПП фірма "Нафтосинтез" укладено договори № 05-01ТП від 1.01.2010 р. про здійснення перевезення вантажу та № 21011 від 21.01.2011 р. закупівлі нафтопродуктів, № 10-09/01 ХР від 1.11.2010 р. та № 20111 від 1.01.2011 р. про відповідальне зберігання нафтопродуктів, № 1 від 27.04.2010 р., №2 від 23.06.2010 р., №3 від 1.06.2010 р., № 4 від 18.05.2010 р., №5 від 18.05.2010р., № 6 від 18.05.2010р. оренди нежитлових приміщень.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано суду копії товарно-транспортних накладних, видаткових накладних, податкових накладних, актів прийому-передачі нафотопродуктів (том 1, а. с. 148-250, том 2, а. с. 1-14).

Крім того, реальне виконання зазначених договорів підтверджується також укладеними між позивачем на СПД ОСОБА_1, ПП "Приват-Продукт" договорами на здійснення перевезень нафтопродуктів та укладеними між позивачем та ПП "Нафтотрейдинг" договорами на зберігання нафтопродуктів, накладними на внутрішнє переміщення товару, товарною книгою кількісного руху нафтопродуктів (нафти) ПП "Нафтотрейдинг", журналом обліку надходження нафти і нафтопродуктів ПП "Нафтотрейдинг".

Вказані первинні документи були досліджені судом першої інстанції, на підставі чого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про реальність операцій позивача щодо придбання матеріальних цінностей, оскільки ці операції призвели до зміни майнового стану платника податків, метою їх придбання було їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Як встановлено судом з акту перевірки підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу щодо нікчемності вчинених позивачем правочинів з контрагентами - ТОВ "Вінакольд", ТОВ "СВ Кароліна" та ТОВ "Нафто-сервіс".

Так, в акті перевірки позивача вказано, що згідно з даними акту перевірки від 25.05.2011 року №3305/23-209/36007629 ТОВ "Нафто-сервіс" встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) підприємству ТОВ "Нафто-сервіс" від контрагентів-постачальників, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Згідно з даними акту перевірки від 21.10.2011 року №112/23-01-23104647 ТОВ "Вінакольд" господарські операції між ТОВ "Крокус К" та ТОВ "Вінакольд" не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, іншого майна, що свідчить про відсутність умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Актом перевірки позивача також встановлено, що товарно-транспортні накладні щодо транспортування нафтопродуктів відповідно до договору, укладеного між позивачем та ТОВ "СВ Кароліна", роздруковані на комп'ютері, без наявних номерних знаків, які б свідчили про те, що це є бланк суворої звітності, а також в даних товарно-транспортних накладних на вказано подорожній лист, товарно-трансопртні накладні на підписані ні водієм, ні експедитором, не вказано дату та час прибуття та виїзду, пункт навантаження вказано м. Кременчук, тоді як згідно Сертифікатів відповідності та п. 3.1 Договору пункт навантаження бензину А-95 м. Лисичанськ, бензину А-92 м. Кременчук. В одній ТТН вказано транспортування бензину А-95, А-92, А-80 на який взагалі відсутній Сертифікат відповідності.

З приводу вказаного, колегія суддів зазначає про те, що чинне на момент виникнення спірних правовідносин податкове законодавство не ставить в залежність отримання результатів перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування від підтвердження правомірності віднесення ним до податкового кредиту сум податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, судом при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюються відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку не може бути обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Що стосується встановлених перевіркою порушень при заповненні товарно-транспортних накладних та відсутності сертифікату відповідності, колегія суддів зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про скасування податкового повідомлення-рішення №0001442301 від 11 листопада 2011 року, відмовивши при цьому у визнанні його нечинним, оскільки такий спосіб захисту порушеного права може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів.

Разом з тим, як встановлено апеляційним судом, суд першої інстанції не вирішив позовну вимогу щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0001432301 від 11 листопада 2011 року.

Так, в мотивувальній частині постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 28 березня 2012 року зазначено, що позовними вимогами є визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001442301 від 11 листопада 2011 року та надано оцінку лише цьому податковому повідомленню-рішенню, в той час як позовними вимогами є визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001442301 та №0001432301 від 11 листопада 2011 року.

Згідно з резолютивною частиною постанови Вінницького окружного адміністративного суду позов задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення №0001442301 від 11 листопада 2011 року, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Зі змісту мотивувальної частини оскаржуваної постанови апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог щодо визнання податкового повідомлення-рішення нечинним. Позовну вимогу про скасування податкового повідомлення-рішення №0001432301 від 11 листопада 2011 року суд першої інстанції не вирішив.

Враховуючи, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу щодо нікчемності вчинених позивачем правочинів, які спростовуються матеріалами справи, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень №0001442301 та №0001432301 від 11 листопада 2011 року підлягають задоволенню. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне також визнати оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, відповідно до вимог ст. 162 КАС України.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Фірма "Нафтосинтез" до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання нечинним та скасування рішення змінити.

Абзац другий резолютивної частини постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 28 березня 2012 року викласти в наступній редакції:

"Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області №0001442301 та №0001432301 від 11 листопада 2011 року".

В решті постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 березня 2012 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Курко О. П.

Судді Матохнюк Д.Б.

Совгира Д. І.