Рішення

від 20.07.2012 по справі 5011-61/7338-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

5011-61/7338-2012   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №  5011-61/7338-2012 20.07.12 За позовом       Приватного підприємства «Моноліт» До:                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Орвіс» Про                    стягнення 43 032 грн. 98 коп.                                                                                           Суддя  Івченко А.М.                                                                                                                                                   Представники сторін: Від позивача          Паюк А.С. –дов. № б/н від 19.07.2012; Від відповідача      не з'явився;           В судовому засіданні 20.07.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:           На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства «Моноліт»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Орвіс»про стягнення 43 032 грн. 98 коп. (39 484 грн. 78 коп. –основного боргу, 2 698 грн. 80 коп. –пені, 557 грн. 14 коп. –3 % річних, 292 грн. 47 коп. –інфляційних втрат). Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2012 порушено провадження у справі № 5011-61/7338-2012, розгляд справи було призначено на 04.07.2012. Представник позивача в судове засідання не з'явився, але через канцелярію суду від позивача поступила телеграма про відкладення розгляду справи. Суд відмовив в задоволенні зазначеного клопотання, оскільки позивач відповідно до ст. 22 ГПК України не позбавлений права направити в судове засідання іншого представника. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2012 розгляд справи було відкладено на 20.07.2012. В судовому засіданні представник позивача подав клопотання про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якого просить суду стягнути з відповідача 43 457 грн. 67 коп. (39 484 грн. 78 коп. –основного боргу, 2 910 грн. 79 коп. –пені, 651 грн. 26 коп. –3 % річних, 410 грн. 84 коп. –інфляційних витрат) та 12 000 грн. 00 коп. –витрат за правову допомогу. Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити або збільшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.        Отже, у разі зменшення або збільшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, (аналогічна позиція викладена в пункті 17 листа Вищого Господарського суду України  від 20.10.2006 року № 01-8/2351). Представник відповідача в судове засідання 20.07.2012 повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву та витребуваних документів не надав. Про час і місце розгляду справи відповідно до ст. 64 ГПК України був повідомлений належним чином. Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.        Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи. Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд - ВСТАНОВИВ: 01 лютого 2011 року між Приватним підприємством «Моноліт»(Продавцем, позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Орвіс»(Покупцем, відповідачем) було укладено договір № 4 (Договір). Відповідно п. 1.1 договору Продавець бере на себе зобов'язання постачати товар Покупцю, а Покупець приймати замовлений товар та оплачувати в терміни та на умовах даного Договору. Відповідно до п. 2.1. договору, ціна товару встановлюється на підставі прайс-листів Продавця на дату оформлення замовлення та визначається у видаткових накладних Продавця, включаючи ПДВ. Відповідно до п. 2.4. кількість, асортимент та номенклатура товару визначається згідно попереднього замовлення, що здійснюється Покупцем по телефону чи факсу та підтверджується шляхом підписання накладної. Зазначений договір відповідно до ст. 11 ЦК України є підставою виникнення у сторін цивільних прав та обов'язків. У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності  або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов даного договору позивачем на підставі видаткових накладних (належним чином засвідчені копії в матеріалах справи, оригінали оглянути в судовому засіданні) було здійснено відповідачу поставку товару на загальну суму 111 403 грн. 56 коп. Як вбачається із матеріалів справи, відповідач частину товару в сумі 8 041 грн. 05 коп., на підставі накладних на повернення, повернув позивачу, а частину товару в розмірі 63 877 грн. 73 коп. оплатив, що підтверджується банківськими виписками (наявні в матеріалах справи), сума в розмірі 39 484 грн. 78 коп. залишилася без оплати. Згідно п. 4.1. договору, сторони визначили та погодили, що оплата товару здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця протягом 24 календарних днів з моменту отримання товару. Згідно п. 4.2. договору, сторони визначили та погодили, що не рідше одного разу на квартал сторони проводять зірку взаєморозрахунків з обов'язковим підписанням акту звірки. Як вбачається із матеріалів справи останній акт звірки між сторонами було підписано по розрахункам станом на 01.10.2011, де був підтверджений борг в сумі 50 056 грн. 68 коп., після підписання між сторонами акту звірки були часткові оплати та поставка продукції. Станом на час розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 39 484 грн. 78 коп., що підтверджується наявними в справі документами. Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до статей  525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами. У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З наявних у справі доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо поставки товару від відповідача не надходило, тоді як відповідач за отриманий товар не розрахувався, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 39 484 грн. 80 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 910 грн. 79 коп. –пені. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України). Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України). Згідно п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане .    Відповідно до п. 4.2 Договору встановлено, що у випадку затримки платежу Продавець має право вимагати від Покупця сплати пені в розмірі 0,05% від вартості отриманого, але не оплаченого Покупцем товару за кожен день протермінування, але не більше розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідач у судовому засіданні визнав існування заборгованості за Договором.           Перевіривши розрахунок позивача, який відповідає вимогам закону, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 2 910 грн. 79 коп.визнаються судом обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.           Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 651 грн. 26 коп. –3 % річних та 410 грн. 84 коп. індексу інфляції.       Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.        Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.        Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.       Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.           Перевіривши розрахунки позивача, які відповідають вимогам закону, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 651 грн. 26 коп. –3 % річних та 410 грн. 84 коп. індексу інфляції визнаються судом обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню. Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача правової допомоги у розмірі 12 000 грн. 00 коп. Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Щодо відшкодування з відповідача на користь позивача 12 000 грн. 00 коп. - витрат на надання правової допомоги, суд встановив наступне. На підтвердження понесених витрат, позивач долучив до матеріалів справи наступні документи: - ксерокопії (належним чином не засвідченої) договору про надання юридичних послуг № 0000009 від 19.07.2012, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Титан Консалтинг Груп»та Приватним підприємством «Моноліт»(копія –в матеріалах справи); - ксерокопії (належним чином не засвідченої) квитанції до прибуткового касового ордеру № 6 від 19.07.2012 на суму 12 000 грн. 00 коп.; - ксерокопії (належним чином не засвідченої) довіреності № б/н від 19.07.2012. Як вбачається із договору про надання юридичних послуг № 0000009 від 19.07.2012, сторонами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Титан Консалтинг Груп»та Приватне підприємство «Моноліт». Також в матеріалах справи міститься ксерокопія (належним чином не засвідченої) квитанції до прибуткового касового ордеру № 6 від 19.07.2012 на суму 12 000 грн. 00 коп., яка свідчить про прийняття відповідних коштів Товариством з обмеженою відповідальністю «Титан Консалтинг Груп»від Приватного підприємства «Моноліт»на підставі договору № 0000009 від 19.07.2012. Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться у ст.2 вказаного Закону, згідно з якою адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднатися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього  Закону та статутів адвокатських об'єднань.    Оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.    Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги були надані, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.    На підтвердження суми понесених витрат по оплаті юридичних послуг позивачем надано ксерокопію (належним чином не засвідчену) квитанції до прибуткового касового ордеру № 6 від 19.07.2012 , яка може лише свідчити про прийняття відповідних коштів Товариством з обмеженою відповідальністю «Титан Консалтинг Груп»та ксерокопією довіреністю (належним чином не засвідченою) № б/н від 19.07.2012, що може лише свідчити про надання цих послуг Товариством з обмеженою відповідальністю «Титан Консалтинг Груп», як суб'єктом господарської діяльності. Отже сплачені кошти в сумі 12 000 грн. 00 коп. не є адвокатськими витратами в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого Господарського суду України від 14.09.2010 по справі № 30/384. Окрім того, відповідно до листа  Вищого господарського суду від 14.12.2007  № 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права»зазначено, що стаття 28 ГПК, визначаючи підстави представництва юридичних осіб та громадян у господарському суді, не обмежує їх у виборі тих осіб, які здійснюватимуть таке представництво. Водночас у вирішенні питань, пов'язаних з розглядом вимог сторін та третіх осіб про відшкодування їх витрат на послуги представників у господарському суді, слід враховувати таке. За приписом частини третьої статті 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Відповідно до статті 2 Закону України "Про адвокатуру" адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Таким чином, стаття 44 ГПК передбачає відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені стороною за отримання лише послуг адвокатів, а не будь-яких представників.  Витрати по судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.  На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, – В И Р І Ш И В : 1.  Позов задовольнити повністю.           2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Орвіс» (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 16/13 А; код 31490840) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного підприємства «Моноліт»(46004, Тернопільська обл., м. Тернопіль, пров. Цегельний, 1; код 30066998) 39 484 (тридцять дев'ять тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн. 80 коп. –основного боргу, 2 910 (дві тисячі дев'ятсот десять) грн. 79 коп. –пені, 651 (шістсот п'ятдесят одна) грн. 26 коп. –3 % річних та 410 (чотириста десять) грн. 84 коп. - індексу інфляції, 1 609 (одна тисяча дев'ять) грн. 50 коп. –судового збору.           3. Видати наказ після набрання рішення законної сили. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Дата підписання рішення: 25.07.2012 СуддяА.М. Івченко