Ухвала

від 04.07.2012 по справі 2а/1270/2214/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Ірметова О.В.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2012 року справа №2а/1270/2214/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

4 липня 2012 р. Донецькій апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Шальєвої В.А.

суддів Бишова М.В., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23.04.2012 р. в справі № 2а/1270/2214/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Проміндустрія" до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.04.2012 р. задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Проміндустрія" до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, скасоване податкове повідомлення-рішення від 13.10.2011 р. № 0000842301/0 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 121176 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 30429 грн.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які полягають у неправильному застосуванні Закону України „Про податок на додану вартість". Судом не прийнято до уваги, що позивачем не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з ПП „ВКФ „Укрпромснаб" та ТОВ „БК „Укр-Буд-Комплект" належними первинними документами, зокрема, не підтверджений факт транспортування товару - дизельного пального. При цьому апелянт зазначає, що позивачем, ПП „ВКФ „Укрпромснаб", ТОВ „БК „Укр-Буд-Комплект" не отримувались необхідні погодження в Державтоінспекції на перевезення небезпечних вантажів, яким є дизпаливо. Апелянт також зазначає, що контрагенту позивача анульоване свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, обидва контрагента визнані банкрутами, знаходяться у процедури припинення господарської діяльності.

Особи, які беруть участь у справі, до судового засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, у зв'язку з чим у відповідності до вимог ст. 197 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Проміндустрія" (далі - ТОВ „ВКФ „Проміндустрія") зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Стахановської міської ради Луганської області 12.09.1999 р., включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 30648304, є платником податку на додану вартість, перебуває на податковому обліку в Стахановській об'єднаній державній податковій інспекції.

Стахановською ОДПІ проведена планова виїзна перевірка ТОВ „ВКФ „Проміндустрія" з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2011 р., за результатами якої складений акт № 280/23-30648304 від 30.09.2011 р. Перевіркою, зокрема, встановлені порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" в частині заниження податку на додану вартість в розмірі 121716 грн., в тому числі у липні 2010 р. - на 73783 грн., у серпні 2010 р. - на 47933 грн., абз. „б" п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість у червні 2011 р. на 185 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем 13.10.2011 р. прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000842301 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 152331 грн., в тому числі за основним платежем - 121901 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 30430 грн.

Предметом оскарження в даній справі є вказане податкове повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання в розмірі 121716 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 30429 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що фактичне здійснення господарських операцій позивачем з ПП „ВКФ „Укрпромснаб" та ТОВ „БК „Укр-Буд-Комплект" підтверджено первинними документами, господарські операції пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є висновок податкового органу про нікчемність господарських угод позивача з ПП „ВКФ „Укрпромснаб" та ТОВ „БК „Укр-Буд-Комплект" через не підтвердження транспортування товару, а також у зв'язку з тим, що підприємства не мають основних засобів, в штаті недостатня кількість робітників, що свідчить про те, що у підприємств-контрагентів відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробні активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємства не декларували податкові зобов'язання за господарськими угодами з позивачем.

З обставин справи вбачається, що 03.01.2010 року між ПП „ВКФ „Укрпромснаб" та ТОВ „ВКФ „Проміндустрія" укладено договір №03/01-10-П, за умовами якого ПП „ВКФ „Укрпромснаб" зобов'язалося передати, а ТОВ „ВКФ „Проміндустрія" прийняти та оплатити нафтопродукти, найменування, кількість, асортимент та ціна яких вказується у видатковій накладній.

Виконання договору, а саме, поставки дизпалива, підтверджено наявними в матеріалах справи податковими накладними, видатковими накладними. Транспортування дизпалива підтверджено товарно-транспортними накладними.

Розрахунки за придбане пальне здійснені позивачем шляхом перерахування безготівкових коштів, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Податкові накладні, видані ПП „ВКФ „Укрпромснаб" позивачу, включені позивачем у реєстр отриманих та виданих податкових накладних за відповідні податкові періоди.

Крім того, 25.06.2010 р. між ТОВ „ВКФ „Проміндустрія" та ТОВ „БК „Укр-Буд-Комплект" укладений договір на поставку товару, найменування та кількість якого зазначається у накладних.

Виконання договору, а саме, поставки дизпалива, підтверджено наявними в матеріалах справи податковими накладними, видатковими накладними. Розрахунки за придбане пальне здійснені позивачем шляхом перерахування безготівкових коштів, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Податкові накладні, видані ТОВ „БК „Укр-Буд-Комплект" позивачу, включені позивачем у реєстр отриманих та виданих податкових накладних за відповідні податкові періоди.

Оприбуткування придбаного позивачем у зазначених підприємств товару (дизпалива) підтверджено наявним в матеріалах справи журналом обліку надходжень нафтопродуктів.

Використання позивачем придбаного товару в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності доводиться фактом подальшої реалізації дизельного пального, придбаного позивачем за спірними угодами, іншим суб'єктам господарської діяльності, що підтверджено наявними в матеріалах справи договорами, податковими накладними, видатковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Колегією суддів встановлено, що основним видам діяльності позивача за КВЕД є роздрібна торгівля пальним, оптова торгівля паливом.

З метою одержання прибутку позивачем укладені договори з ТОВ „БК „Укр-Буд-Комплект" та ПП „ВКФ „Укрпромснаб", за якими позивач придбав у цих підприємств дизпаливо, яке в подальшому продано іншим суб'єктам підприємницької діяльності.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", який регулював спірні правовідносини на час здійснення спірних господарських операцій, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна у відповідності до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Оскільки формування податкового кредиту позивачем за спірними господарськими операціями підтверджено податковими накладними, які відображені позивачем у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за відповідні податкові періоди, відсутні підстави для висновку про завищення податкового кредиту.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання правочинів, укладених позивачем з ТОВ „БК „Укр-Буд-Комплект" та ПП „ВКФ „Укрпромснаб", нікчемними, оскільки виконання договорів підтверджено належними документами, які є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Оскільки в ході розгляді справи встановлено, що господарські операції з придбання позивачем товару у ТОВ „БК „Укр-Буд-Комплект" та ПП „ВКФ „Укрпромснаб" вчинені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно сформований податковий кредит за спірними господарськими операціями.

Колегія суддів вважає необґрунтованим доводи апелянта щодо нікчемності правочинів позивача з ТОВ „БК „Укр-Буд-Комплект" та ПП „ВКФ „Укрпромснаб", а також не підтвердження здійснення господарських операцій належними первинними документами.

Апелянт обґрунтовує доводи про нікчемність господарських операцій не підтвердженням факту транспортування товару, а також що у контрагентів відсутні документи фінансово-господарської діяльності, техніка, виробничі активи, складські приміщення, транспорт та інші засоби, необхідні для здійснення господарської діяльності.

Проте, колегія суддів зазначає, що на час здійснення поставок пального ТОВ „БК „Укр-Буд-Комплект" та ПП „ВКФ „Укрпромснаб" здійснювали господарську діяльність, не визнавались банкрутом, не ліквідовані, були платниками податку на додану вартість.

Судова колегія не приймає посилання апелянта на ті обставини, що обидва підприємства-контрагента позивача визнані банкрутами та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість анульовані, оскільки визнання даних підприємств банкрутами та анулювання свідоцтв про реєстрацію платниками податку на додану вартість відбулось у 2011 році, тобто, після фактичного здійснення господарських операцій.

Доводи апелянта про неможливість фактичного виконання умов договорів, укладених між позивачем та ТОВ „БК „Укр-Буд-Комплект" та ПП „ВКФ „Укрпромснаб", не підтверджені належними доказами.

Що стосується доводів відповідача про неотримання позивачем, ПП „ВКФ „Укрпромснаб", ТОВ „БК „Укр-Буд-Комплект" необхідних погоджень в Державтоінспекції на перевезення небезпечних вантажів, яким є дизпаливо, колегія суддів зазначає, що сам факт неотримання відповідного дозволу на перевезення небезпечних вантажів не спростовує фактичну поставку товару. Порушення умов транспортування такого товару є підставою для відповідальності перевізника у відповідності до ст. 25 Закону України „Про перевезення небезпечних вантажів", проте, такі порушення не можуть розглядатися в межах податкового спору, та й податкового органу відсутні повноваження на здійснення контролю в цій сфері.

Також не приймаються колегією суддів доводи апелянта щодо недекларування податкових зобов'язань по спірним операціям ТОВ „БК „Укр-Буд-Комплект" та ПП „ВКФ „Укрпромснаб".

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених за коном. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції Украї ни).

Чинне на час здійснення спірних господарських операцій законодавство України, зокрема й Закон України „Про податок на додану вартість", не встановлювали обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий пода ток не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень Закону України „Про податок на додану ва ртість" сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зо бов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

У відповідності до п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість" платники податку особисто, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, недекларування податкових зобов'язань продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) не впливає на формування податкового кредиту покупця.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23.04.2012 р. в справі № 2а/1270/2214/2012 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23.04.2012 р. в справі № 2а/1270/2214/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Проміндустрія" до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя: Шальєва В.А.

Судді: Бишов М.В.

Юрченко В.П.