Ухвала

від 11.07.2012 по справі 2а-10868/11/1270

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Головуючий у 1 інстанції - Чернявська Т.І.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2012 року справа №2а-10868/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецькій апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Шальєвої В.А.

суддів Бишова М.В., Нікуліна О.А.

секретар Братченко О.В.

за участі представника позивача Некрасенко Т.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційні скарги першого заступника прокурора Луганської області та Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27.04.2012 р. в справі № 2а-10868/11/1270 за позовом Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби до Приватного виробничо-комерційного підприємства „Металсінтез", Спільного підприємства „Інтерсплав" про застосування наслідків нікчемного правочину,

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у м. Свердловську Луганської області звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного виробничо-комерційного підприємства „Металсінтез", Спільного підприємства „Інтерсплав" про застосування наслідків нікчемного правочину, з урахуванням заяв про зміну позовних вимог просила зобов'язати Приватне виробничо-комерційне підприємство „Металсінтез" повернути на користь Спільного підприємства з іспанським інвестором „Інтерсплав" грошові кошти, перераховані за нікчемним правочином від 21.01.2003 р. № 4/03 К-63, в розмірі 17118695,32 грн.; стягнути з Спільного підприємства з іспанським інвестором „Інтерсплав" в доход Державного бюджету України вартість сировини, отриманої за нікчемним правочином від 21.01.2003 р. № 4/03 К-63, на загальну суму 17118695,32 грн., як таку, що належить їй на відшкодування виконаного.

В обґрунтування позову позивачем зазначається, що між Спільним підприємством з іспанським інвестором „Інтерсплав" в особі комерційного директора Семкіна О.М. (далі - СП „Інтерсплав") та Приватним виробничо-комерційним підприємством „Металсінтез" в особі директора ОСОБА_1 (далі - ПВКП „Металсінтез") 21.01.2003 р. укладено угоду № 4/03 К-63 на поставку виробничо-технічної продукції, згідно з якою ПВКП „Металсінтез" (постачальник) зобов'язаний протягом 2003 р. поставляти СП „Інтерсплав" (покупцю) лом та відходи алюмінію і міді (сировину). Поставка сировини повинна здійснюватися автомобільним транспортом постачальника або покупця.

На виконання зазначеної угоди протягом лютого-травня 2003 р. ПВКП „Металсінтез" поставило, а СП „Інтерсплав" отримало сировину на загальну суму 17027615,47 грн. згідно з податковими накладними, товарно-транспортними накладними. В оплату поставленого товару СП „Інтерсплав" перерахувало ПВКП „«Металсінтез" грошові кошти у сумі 18431,50 грн. згідно з платіжним дорученням від 24.01.2003 р. № 213.

Встановлені вироком Артемівського районного суду м. Луганська від 02.03.2009 р. у кримінальній справі № 1-12-09 факти ухилення посадових осіб ПВКП „Металсінтез" від сплати податків свідчать про укладення цим підприємством угод з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, в тому числі за договором постачання від 21.01.2003 р. № 4/03 К-63, укладеним з СП „Інтерсплав". Крім того, позивач посилався на постанову господарського суду Луганської області від 26.12.2005 р. у справі № 12/674ад, якою установчі документи ПВКП „Металсінтез" визнані недійсними з 14.10.2002 р.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27.04.2012 р. відмовлено у задоволенні позову Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби до Приватного виробничо-комерційного підприємства „Металсінтез", Спільного підприємства „Інтерсплав" про застосування наслідків нікчемного правочину.

Першим заступником прокурора Луганської області та позивачем Державною податковою інспекцією у м. Свердловську Луганської області подані апеляційні скарги на постанову суду першої інстанції, в яких апелянти просять скасувати постанову, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційні скарги мотивовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Порушення полягають у неврахуванні судом першої інстанції судових рішень (вироку суду та постанови господарського суду), якими встановлена нікчемність правочинів, недоведення фактичного здійснення господарських операцій.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримала та просила їх задовольнити.

Представник апелянта заступника прокурора Луганської області, представники відповідачів до судового засідання не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим колегія суддів визнала за можливе здійснити апеляційний перегляд справи за відсутністю зазначених осіб.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ПВКП „Металсінтез" (постачальник) та СП „Інтерсплав" (покупець) укладено угоду від 21.01.2003 р. № 4/03 К-63 на постачання у 2003 році брухту та відходів алюмінію та міді (сировини). Термін дії зазначеного договору встановлений з 21.01.2003 р. по 31.12.2003 р.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що за поставлену сировину покупець сплачує постачальнику належні йому суми згідно з протоколом узгодження цін або відповідною додатковою угодою до діючого договору.

Вартість поставленої сировини узгоджена сторонами додатковими угодами від 11.02.2003 р. № 1, від 11.02.2003 р. № 2, від 12.02.2003 р. № 3, від 25.02.2003 р. № 5, від 05.03.2003 р. № 6, від 14.03.2003 р. № 7, від 24.03.2003 р. № 8, від 24.03.2003 р. № 9, від 17.02.2003 р. № 10, від 18.02.2003 р. № 11, від 06.04.2003 р. № 11/А, від 06.04.2003 р. № 11/Б, від 06.04.2003 р. № 12, від 09.04.2003 р. № 13, від 18.04.2003 р. № 14, від 29.04.2003 р. № 15, від 30.04.2003 р. № 16, від 30.04.2003 р. № 17, від 14.05.2003 р. № 18, від 15.05.2003 р. № 19, які є невід'ємними частинами договору від 21.01.2003 р. № 4/03 К-63.

Згідно з умовами зазначеного договору ПВКП „Металсінтез" в період з 21.01.2003 р. по 31.05.2003 р. поставлено СП „Інтерсплав" сировину на загальну суму 16448637,01 грн. з податком на додану вартість, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, актами зважування сировини, актами до товарно-транспортних накладних про невідповідність ваги сировини за документами фактичній вазі, приймальними актами на лом кольорових металів, довідкою про вартість поставленої на адресу СП „Інтерсплав" сировини за цінами, узгодженими сторонами в додаткових угодах, які є невід'ємними частинами договору від 21.01.2003 р. № 4/03 К-63. Протягом червня 2003 р. ПВКП „Металсінтез" поставило СП „Інтерсплав" сировину на суму 170078,13 грн., включая податок на додану вартість, що також підтверджено наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, актами зважування сировини, актами до товарно-транспортних накладних про невідповідність ваги сировини за документами фактичній вазі, приймальними актами на лом кольорових металів.

СП „Інтерсплав" в період часу з 24.01.2003 р. по 28.05.2003 р. здійснило перерахування коштів за поставлену сировину та в рахунок попередньої оплати за вказаним договором на загальну суму 17118695,98 грн. (з податком на додану вартість) на рахунок, зазначений у договорі від 21.01.2003 р. № 4/03 К-63, а саме: на рахунок № 2600322479402 в АБ „Укркомунбанк", відділення № 3 м. Луганська, МФО 304988, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Залишок суми у розмірі 670058,32 грн. перейшов в рахунок попередньої оплати за червень 2003 року, що підтверджено даними журналу-ордеру по рахунку № 6311 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками за сировину" за травень 2003 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

З обставин справи вбачається, що станом на 01.07.2003 р. залишок суми, несплаченої СП „Інтерсплав" за договором від 21.01.2003 р. № 4/03 К-63 ПВКП „Металсінтез" за поставлену сировину складає 19,81 грн., що, зокрема, підтверджено даними журналу-ордеру по рахунку № 6311 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками за сировину за червень 2003 року", довідкою СП „Інтерсплав" щодо заборгованості перед ПВКП „Металсінтез" за поставлену сировину за договором від 21.01.2003 р. № 4/03 К-63, актом звіряння взаємних розрахунків СП „Інтерсплав" та ПВКП „Металсінтез" станом на 31.12.2003 р.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з підтвердження фактичного здійснення поставки металобрухту ПВКП „Метелсінтез" на адресу СП „Інтерсплав", підтвердження здійснення господарських операцій належними первинними документами, а також недоведеності наявності у сторін договору умислу на укладання угоди з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України в редакції, яка діяла на час звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як визначено ч. 1 ст. 216 цього кодексу, нікчемний правочин не створює будь-яких наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Для застосування таких наслідків окремого судового рішення не потрібно.

Правову позицію щодо розгляду справ даної категорії висловила Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 09.02.2010 р. за результатами розгляду за винятковими обставинами справи № 2а-509/08 за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова до приватної фірми „Росток" та приватної виробничо-комерційної фірми „Дімон і Ко" про визнання недійсними господарських зобов'язань та стягнення в доход держави всього одержанного, яка полягає у наступному.

Відповідно до частини 1 статті 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

За статтею 208 Господарського кодексу України правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. У силу частини 2 статті 215 цього Кодексу визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Тому позови податкових органів про визнання правочину (господарського зобов'язання) недійсним розгляду не підлягають. У випадку помилкового порушення провадження воно підлягає закриттю.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII „Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, які вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не у резолютивній частині судового рішення.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 Господарського кодексу України застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрем, однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає положенням статті 41 Конституції України, згідно з якими конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, оскільки відповідають визначенню, закріпленому у частини 1 статті 238 Господарського кодексу України. Тому такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, установлених статтею 250 Господарського кодексу України. Початком перебігу зазначених у наведеній статті строків є дата виконання правочину.

Водночас застосування приписів указаної норми можливе лише при встановленні судом обґрунтованості доводів податкового органу про нікчемність господарського зобов'язання (наявність складу правопорушення в діях хоча б однієї зі сторін зобов'язання (правочину, договору, угоди), що є підставою позову про застосування санкцій. З'ясування цих обставин є необхідним незалежно від того, чи закінчилися строки застосування санкцій за укладення господарських зобов'язань з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Підтвердження доводів податкового органу про здійснення платником податку операцій з метою мінімізації податків через суб'єктів підприємництва, які завідомо не сплачують податки, зокрема, в одній справі, може бути підставою для відмови у позові платнику податків в іншій справі, наприклад, про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення, зменшення суми бюджетного відшкодування, відмову у такому тощо.

Наявність фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення СП „Інтерсплав" дій, що становили зміст господарської операції з постачання у 2003 році брухту та відходів алюмінію та міді (сировини), а також необхідні умови для досягнення результатів відповідної господарської діяльності та наявність управлінського, технічного, робочого персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів та можливість здійснення господарських операцій з приймання, заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових металів підтверджені наявними в матеріалах справи державним актом на право постійного користування землею від 16.06.1999 р. І-ЛГ № 001783, договором оренди будівель, споруд, інженерних мереж, обладнання від січня 1991 року з додатком, та додатковою угодою від 26.12.2003 р. № 8 з додатком до договору оренди від січня 1991 року, балансом станом на 31.12.2003 р., інвентарними журналами по власним основним засобам, інвентарними журналами по власним іншим необоротним активам, балансом на 30.09.2011 р., технічним паспортом на ваги автомобільні електронні, що проходили обов'язкову повірку, розстановлювальним штатом працівників по СП „Інтерсплав" та штатним розписом керівників і спеціалістів на 2003 рік, які введені в дію з 01.01.2003 р.

Наявними в матеріалах справи копіями первинних документів на здійснення спірних господарських операцій, а саме, договором та додатковими угодами до нього, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами зважування сировини, актами до товарно-транспортних накладних про невідповідність ваги сировини за документами фактичній вазі, приймальними актами на лом кольорових металів, підтверджується товарність та реальність операцій з постачання у 2003 році брухту та відходів алюмінію та міді (сировини) за договором від 21.01.2003 р. № 4/03 К-63, укладеним між ПВКП „Металсінтез" та СП „Інтерсплав".

Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для твердження про нікчемність договору від 21.01.2003 р. № 4/03 К-63, укладеного між ПВКП „Металсінтез" та СП „Інтерсплав", у зв'язку з підтвердженням фактичного здійснення господарських операцій з поставки металобрухту.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи апелянтів щодо підтвердження нікчемності договору вироком Артемівського районного суду м. Луганська та постановою господарського суду Луганської області з наступних підстав.

Вироком Артемівського районного суду м. Луганська від 02.03.2009 р. у справі № 1-12-09 директор ПВКП „Металсінтез" ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України. Фіктивне підприємництво полягало у тому, що директор ПВКП „Металсінтез" ОСОБА_1 умисно, за попередньою змовою з невстановленими в ході досудового слідства особами, здійснював незаконну діяльність, пов'язану із незаконним обігом кольорових металів, тобто, придбавав лом та відходи кольорових металів у підприємств, які не є платниками податку на додану вартість, а у бухгалтерських документах підприємства особисто підписував відомості, які не відповідають дійсності. ОСОБА_1, усвідомлюючи, що згідно зі статутом ПВКП „Металсінтез" він як директор підприємства несе повну відповідальність за результати діяльності підприємства, маючи умисел на ухилення від сплати до бюджету податку на додану вартість, а також прикриття незаконної діяльності, пов'язаної з незаконним обігом лому кольорових металів, під час перебування в офісі ПВКП „Металсінтез" за адресою: м. Луганськ, вул. Леніна, 38, за попередньою змовою з невстановленою в ході досудового слідства особою здійснював фінансово-господарські операції без ведення якого-небудь бухгалтерського та податкового обліку повних та достовірних даних про нарахований та сплачений до бюджету податок на додану вартість, а при проведенні зустрічних перевірок працівниками Артемівської державної податкової інспекції в м. Луганську надавав документи про придбання лома алюмінію від фіктивних підприємств.

Частиною 4 статті 72 КАС України визначено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, встановлені вироком обставини мають правове значення тільки в питанні правильності ведення податкового та бухгалтерського обліку ПВКП „Металсінтез", а також правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту саме цим підприємством.

Ухилення ПВКП „Металсінтез" від сплати податків шляхом приховування від оподаткування операцій на поставку металобрухту, здійснених ПВКП „Металсінтез" на адресу СП „Інтерсплав" за період з жовтня 2002 р. по травень 2003 р. на загальну суму 15434530,38 грн., не свідчить про укладання цими підприємствами договору від 21.01.2003 р. № 4/03 К-63 з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки у даному випадку правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину.

Постановою господарського суду Луганської області від 26.12.2005 р. у справі № 12/674ад визнані недійсними установчі документи ПВКП „Металсінтез" з 14.10.2002 р., скасовано (припинено) державну реєстрацію ПВКП „Металсінтез".

Проте, предметом дослідження в зазначеній адміністративній справі було відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність умислу при укладенні угоди при здійсненні платником податків підприємницької діяльності. Сам факт визнання у судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів підприємства та його державної реєстрації не є підставою для визнання недійсними всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації та до моменту виключення з державного реєстру.

Що стосується доводів апелянтів про здійснення ПВКП „Металсінтез" у 2003 році постачання на адресу СП „Інтерсплав" брухту та відходів алюмінію та міді під час зупиненої дії ліцензії від 19.04.2001 р. серії АА № 096940, виданої Державним комітетом промислової політики України ПВКП „Металсінтез" на заготівлю та переробку металобрухту кольорових металів, свідчить про порушення саме ПВКП „Металсінтез" законодавчо встановлених правил здійснення господарської діяльності, а не про нікчемність спірного правочину.

При цьому колегія суддів зазначає, що орган державної податкової служби не має повноважень на здійснення контролю у сфері здійснення діяльності з обігу металобрухту.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги першого заступника прокурора Луганської області та Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27.04.2012 р. в справі № 2а-10868/11/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27.04.2012 р. в справі № 2а-10868/11/1270 за позовом Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби до Приватного виробничо-комерційного підприємства „Металсінтез", Спільного підприємства „Інтерсплав" про застосування наслідків нікчемного правочину залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлений 16.07.2012 р.

Головуючий суддя: Шальєва В.А.

Судді: Бишов М.В.

Нікулін О.А.