Ухвала

від 05.07.2012 по справі 2а/1270/2407/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Горпенюк О.А.

Суддя-доповідач - Дяченко С.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2012 року справа №2а/1270/2407/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Дяченко С.П., Сіваченка І.В. , Шишова О.О. ,

секретар судового засідання Казаковій Т.М.,

за участю представника позивача - Федотенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року у справі № 2а/1270/2407/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФС-Транс" до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.03.2012 № 0000542300, № 0000532300, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач в березні 2012 року звернувся до суду з вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 09.02.2012 по 15.02.2012 фахівцями ДПІ в Артемівському районі м. Луганська була здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ФС - Транс» з питання правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.04.2011 по 31.05.2011 та податку на прибуток підприємств за період з 01.04.2011 по 30.06.2011 по взаємовідносинам з ПП «Інтенція».

За результатами перевірки складений Акт № 2300/31673326 від 22.02.2012, відповідач зазначив порушення позивачем вимог Податкового Кодексу України, що призвело до заниження подтку на додану вартість за квітень - травень 2011 року на загальну суму 133161,00 грн. та встановлено заниження податку на прибуток підприємств за період з 01.04.2011 по 30.06.2011 на суму 158257,00 грн., в тому числі за ІІ квартал 2011 року на суму 158257,00 грн.

12.03.2012 відповідачем були винесені податкові повідомлення - рішення № 0000532300 та № 0000542300, відповідно до якого позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 133161,00 грн., з яких за основним платежем - 133161,00 грн. та за штрафними санкціями - 1,00 грн., та з податку на прибуток підприємств в сумі 158257,00 грн., з яких за основним платежем - 158257,00 грн. та за штрафними санкціями - 0,00 грн. Зазначені податкові повідомлення - рішення позивач отримав 12.03.2012.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року у справі № 2а/1270/2407/2012 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФС-Транс», задоволено.

Визнано недійсним та скасовано податкові повідомлення - рішення № 0000532300 від 12.03.2012, відповідно до якого позивачу визнано податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 133162,00 грн.

Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000542300 від 12.03.2012, відповідно до якого позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 158257,00 грн.

Судовий збір в розмірі 2146,00 гривень стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФС-Транс» з Державного бюджету України.

Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просив скасувати постанову суду першої інстанції, у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

При апеляційному перегляді справи представник позивача просив залишити постанову суду без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судове рішення першої інстанції переглядається в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача , представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне .

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 3 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено , що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФС - Транс», зареєстроване 11.09.2001 виконавчим комітетом Луганської міської ради,з 03.10.2001 перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в Артемівському районі м. Луганська, як платник податків .

Відповідач- Державна податкова інспекція в Артемівському районі м. Луганська є суб'єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує повноваження, надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755- VІ із змінами та доповненнями.

Причиною винекнення спору зі справи стало питання щодо правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.04.2011 року по 31.05.2011 року та податку на прибуток підприємств за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року.

Порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України.

У відповідності до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У відповідності до п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу. Разом з тим, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документа не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що діючим законодавством визначений такий порядок формування валових витрат та податкового кредиту, за яким платник податку має право на включення до складу валових витрат та податкового кредиту суми не будь-яких витрат, здійснюваних як компенсація вартості товарів, а тільки тих, які придбаються таким платником податку для їх подальшого використання безпосередньо у власній господарській діяльності, направленої на отримання доходу.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 09.02.2012 по 15.02.2012 фахівцями ДПІ в Артемівському районі м. Луганська була здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ФС - Транс» з питання правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.04.2011 по 31.05.2011 та податку на прибуток підприємств за період з 01.04.2011 по 30.06.2011 по взаємовідносинам з ПП «Інтенція».

За результатами перевірки складений Акт № /2300/31673326 від 22.02.2012 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ФС-Транс» з питання правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.04.2011 по 31.05.2011 та податку на прибуток підприємств за період з 01.04.2011 по 30.06.2011 по взаємовідносинам з ПП «Інтенсія» .

На підставі акту 12.03.2012 відповідачем були винесені податкові повідомлення - рішення № 0000532300, відповідно до якого ТОВ «ФС - Транс» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 133161,00 грн., з яких за основним платежем - 133161,00 грн. та за штрафними санкціями - 1,00 грн., та податкове повідомлення - рішення № 0000542300 з податку на прибуток підприємств в сумі 158257,00 грн., з яких за основним платежем - 158257,00 грн. та за штрафними санкціями - 0,00 грн.

Підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 12.03.2011 № 0000532300 та 0000542300 відповідач зазначив надходження на адресу ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську акту Алчевської ОДПІ № 1807/231/37156804 від 11.11.200 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Інтенсія» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 , в якому зазначено, що у ПП «Інтенсія» відсутні власні транспортні засоби, тобто товариство не має можливості здійснювати транспортування придбаного або реалізованого товару власними силами, за підприємством не зареєстровано право власності на об'єкти нерухомого майна, ПП «Інтенсія»не є землекористувачем.

З вказаним доводом відповідача колегія суддіа погодитись на може з огляду на наступне :

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи,взаємовідносини між позивачем та ПП «Інтенсія» проводились згідно договору № 2 від 01.04.2011

Згідно договору № 2 від 01.04.2011 транспортування товару здійснювалось силами та транспортом ТОВ «ФС - Транс». На підтвердження транспортування ПММ та ДТ позивачем надані подорожні листи автомобіля № 2004/1 від 20.04.2011, № 2004/2 від 20.04.2011, № 0804/1 від 08.04.2011, № 0804/2 від 08.04.2011, № 0404/1 від 04.04.2011, № 0604/1 від 06.04.2011.

Під час розгляду справи позивачем надано суду первинні документи, які підтверджують факт надходження товару та отримання його ТОВ «ФС - Транс» згідно договору № 2 від 01.04.2011 року.

Таким чином, наданими позивачем первинними документами підтверджено реальність господарських операцій між ТОВ «ФС - Транс» та ПП «Інтенсія».

Суд вважає, що посилання в акті Алчевської ОДПІ № 1807/231/37156804 від 11.11.200 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Інтенсія» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 що згідно Листа Управління статистики у м. Алчевську від 10.11.2011 № 21-178 не звітувало та відсутнє за юридичною адресою, не є підставою для визнання нікчемними угод, укладених між ПП «Інтенсія» та ТОВ «ФС - Транс», так як угода № 2 була укладена значно раніше, а саме 01.04.2011, і до отримання листа від Управління статистики у м. Алчевську, між позивачем та контрагентом були оформлені усі первинні документи та зроблений остаточний розрахунок та поставлений весь товар.

Крім того, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

З огляду на наведене , наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В акті перевірки відповідач зазначає, що є підстави вважати правочини нікчемними на підставі ст. 228 ЦК України як такі, що порушують публічний порядок.

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено, що сторони, укладаючи зазначену угоду, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплату податків.

Крім того, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що на момент здійснення відповідачем перевірки реальність господарської операції між позивачем та ПП « Інтенсія» підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.

А отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ПП « Інтенсія» і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми понесених витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Також суд апеляційної інстанції виходить з того, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення включених у ціну товару сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, спір за суттю вирішений вірно, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Ухвала в повному обсязі складена 09 липня 2012 року.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року у справі № 2а/1270/2407/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФС-Транс" до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.03.2012 № 0000542300, № 0000532300 -залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання її в повному обсязі.

Колегія суддів С.П. Дяченко

І.В. Сіваченко

О.О. Шишов