Ухвала

від 24.07.2012 по справі 2а/1270/3225/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Пляшкова К. О.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2012 року справа №2а/1270/3225/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Карпушової О.В.,

суддів: Василенко Л.А., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 травня 2012 року в адміністративній справі за позовом Луганського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Луганськ» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання недійсними податкові повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

23.04.2012р. Луганське обласне комунальне підприємство «Міжнародний аеропорт Луганськ» (далі - ЛОКП «Міжнародний аеропорт Луганськ») звернулося до суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби, яка є правонаступником Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення від 28.02.2012 № 00000142360, № 00000152360, які були прийняті за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки. Позов обґрунтовано тим, що позивач не згоден з висновками податкового органу щодо нікчемності угод позивача з контрагентом ТОВ «ТПГ «Восток», через незадовільний стан останнього, що вказане не є підставою для зменшення і ненадання Луганському обласному комунальному підприємству «Міжнародний аеропорт Луганськ» бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07.05.2012 року позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 28.02.2012 № 00000142360, яким ЛОКП «Міжнародний аеропорт Луганськ» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 61467,00 грн. за декларацією № 69214 від 16.06.2011 за травень 2011 року; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 28.02.2012 № 00000152360, яким ЛОКП «Міжнародний аеропорт Луганськ» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 61476,00 грн. за декларацією № 9004806936 від 18.07.2011 за червень 2011 року, та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1,00 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між ЛОКП «Міжнародний аеропорт Луганськ» та контрагентом ТОВ «ТПГ «Восток», підтверджені первинними документами, у тому числі податковими накладними, що відповідають вимогам діючого законодавства, внаслідок чого податковий кредит з податку на додану вартість у травні 2011 року по фінансово-господарським операціям з ТОВ «ТПГ «Восток» позивачем сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07.05.2012 року року, як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що Ленінської МДПІ у м. Луганську проведено перевірку ТОВ «ТПГ «Восток», про що складено акт від 22.08.2011 № 523/23-37234809. Згідно вказаного акту у ТОВ «ТПГ «Восток» відсутня необхідна матеріальна база для виконання підприємницької діяльності, підприємство за місцем реєстрації не знаходиться, первинна бухгалтерська та податкова документацію не була надана, що вказує на нікчемність правочинів даного підприємства з іншими підприємствами. Апелянтом зазначено, що приймаючи до уваги вищевказані висновки податкового органу, позивачем завищено суму податкового кредиту за травень 2011 року на 61467грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за травень 2011 року на суму ПДВ 61467 грн.

Сторони, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, до суду не прибули, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду. Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАСУ справу розглянуто у порядку письмового провадження.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ЛОКП «Міжнародний аеропорт Луганськ» зареєстроване як юридична особа, знаходиться на податковому обліку та зареєстрований платником ПДВ (а.с.19).

З 27.01.2012 р. по 09.02.2012 р. Ленінською МДПІ у м. Луганську проведено документальну позапланову виїзну перевірку ЛОКП «Міжнародний аеропорт Луганськ» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів за червень 2011 року, за результатами якої складено акт від 16.02.2012 № 180/23-616/31259676 (а.с.21-27).

Згідно вказаного акту податковим органом зроблені висновки:

- перевіркою підтверджено заявлене ЛОКП «Міжнародний аеропорт Луганськ» за червень 2011 року бюджетне відшкодування ПДВ у розмірі 19309,00 грн., проте остаточні висновки будуть зроблені при отриманні відповідей по направленим запитам, що пов'язано з від слідкуванням ланцюга постачання товарів (послуг) в рамках дії наказу ДПА України від 18.04.2008 № 266;

- на порушення п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 ПК України ЛОКП «Міжнародний аеропорт Луганськ» завищено суму податкового кредиту за травень 2011 року на суму ПДВ 61467,00 грн.;

- на порушення п.200.1, п.200.3 ст.200 ПК України ЛОКП «Міжнародний аеропорт Луганськ» завищено від'ємне значення у травні 2011 року на суму ПДВ 61467,00 грн.;

- на порушення п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 ПК України ЛОКП «Міжнародний аеропорт Луганськ» завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за червень 2011 року на суму ПДВ 61467,00 грн.

З акту перевірки вбачається, що відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем податкового законодавства, а саме перевіркою виявлено серед постачальників позивача підприємство ТОВ «ТПГ «Восток», код за ЄДРПОУ 37234809, якому було надано ризиковий кредит на суму ПДВ 61467грн. Внаслідок зазначено, відповідачем зроблено висновок про відсутність реальності здійснення господарських операцій між ЛОКП «Міжнародний аеропорт Луганськ» та ТОВ «ТПГ «Восток», що підтверджено актом іншої перевірки, проведеної Ленінською МДПІ у м. Луганську від 22.08.2011 № 523/23-37234809 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТПГ «Восток», з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.06.2011» (а.с.146-154). Зазначено, що фактичного здійснення господарських операцій не було, відповідні документи, які були надані позивачем, не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

На підставі акта перевірки від 16.02.2012 № 180/23-616/31259676 Ленінською МДПІ у м. Луганську винесено податкові повідомлення-рішення від 28.02.2012 р. № 00000142360, яким ЛОКП «Міжнародний аеропорт Луганськ» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 61467,00 грн. за декларацією № 69214 від 16.06.2011 за травень 2011 року (а.с.17) та № 00000152360, яким ЛОКП «Міжнародний аеропорт Луганськ» завищено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 61476,00 грн. за декларацією № 9004806936 від 18.07.2011 за червень 2011 року, застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1,00 грн. (а.с.19).

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

З метою здійснення податкового контролю контролюючі органи мають право проводити перевірки та звірки відповідно до норм Податкового кодексу України. Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України податковий орган має право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового Кодексу України, право на віднесення с податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст.198 Податкового Кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3. ст. 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно зі ст. 201 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця, та є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається між ЛОКП «Міжнародний аеропорт Луганськ» та ТОВ «ТПГ «Восток» укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 5 від 05.04.2011р., відповідно до умов якого учасник зобов'язується у 2011 році поставити замовникові товар, зазначений у документації конкурсних торгів, а замовник - прийняти і оплатити такий товар, найменування - продукти нафто перероблення рідкі (23.20.1) - паливо реактивне 30000 кг. (а.с.36-37). Операцію купівлі-продажу оформлено: податковою накладною № 19 від 26.05.2011 на загальну суму 368802,00 грн., у тому числі ПДВ - 61467,00 грн. (а.с.38); видатковою накладною № РН-0000092 від 26.05.2011 на загальну суму 368802,00 грн., у тому числі ПДВ - 61467,00 грн. (а.с.39). Податкову накладну ЛОКП «Міжнародний аеропорт Луганськ» включено до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за травень 2011 року (а.с.94-113).

Розрахунки за отриманий товар проводились у безготівковій формі (платіжне доручення від 20.05.2011 № 521 у сумі 378000,00 грн., у тому числі ПДВ - 63000,00 грн.). Крім того, відповідно до банківської виписки від 31.05.2011 № 89 відбулося повернення зайво перерахованих коштів від ТОВ «ТПГ «Восток» на рахунок ЛОКП «Міжнародний аеропорт Луганськ» у сумі 9198,00 грн., у тому числі ПДВ - 1533,00 грн. (а.с.40-41).

Транспортування товару здійснювало ЛОКП «Міжнародний аеропорт Луганськ» - службою ГСМ згідно з подорожніми листами від 26.05.2011 № 096796, від 26.05.2011 № 096795 з підприємства ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія (а.с.42-43, 75-77). Згідно довідки від 04.05.2012 № 015/768 (а.с.114), автотранспортні засоби МАЗ 5334 05984АР, КРАЗ 258 05984 АР та причеп 06-08 ХХ, якими здійснювалося транспортування товару, станом на 01.05.2012 р. знаходяться на балансі ЛОКП «Міжнародний аеропорт Луганськ».

На підтвердження факту використання ЛОКП «Міжнародний аеропорт Луганськ» товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ «ТПГ «Восток», у подальшій господарській діяльності підприємства позивачем надано реєстр заправок ПС авіаційним паливом для реактивних двигунів (ТС-1) в аеропорту Луганськ за період з 16.05.2011 по 19.01.2012 р.(а.с.78-93).

Таким чином, приймаючи до уваги встановлені обставини, норми закону та надані позивачем документи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, що зобов'язання за договорами були виконані сторонами у повному обсязі, що у зв'язку із здійсненням господарської операції відповідно до умов зазначеного вище договору ТОВ «ТПГ «Восток» видало позивачу видаткову та податкову накладну Наявність належним чином оформленої податкової накладної є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства. Цивільним законодавством України передбачено умови чинності правочинів, а саме: зміст правочину не повинен суперечити цивільному законодавству; правочини можуть укладати лише особи, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності; наявність правочину свідчить про єдність внутрішньої волі і волевиявлення суб'єкта; при укладенні правочину обов'язкове дотримання передбаченої законом форми; правочин має бути реальним, тобто спрямованим на настання правових наслідків, що зумовлені ним; відповідність правочину спеціальним умовам.

Стаття 204 Цивільного кодексу України передбачає презумпцію правомірності правочину, під якою розуміється те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. При цьому, не вимагається прямої вказівки на правомірність тих чи інших дій в акті цивільного законодавства. Спростувати презумпцію правомірності правочину можливо лише у випадку, коли недійсність правочину передбачена прямою нормою закону, так само як застосувати наслідки такого правочину можливо лише за санкціями встановленими законом.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не було доведено, що сторони, укладаючи зазначені угоди, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплату податків. За своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), тобто свідоме діяння певної фізичної особи, що при укладанні правочину діяла від імені такого платника, яке має в собі ознаки кримінально переслідуваного. Дослідивши договір між позивачем та контрагентом, колегія суддів вважає, що вони відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки сторонами за договором погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання, і виконання цього договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Доводи апелянта не спростовують вірних висновків суду першої інстанції. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача на порушення ТОВ «ТПГ «Восток» податкового законодавства не може автоматично свідчити про наявність порушень податкового законодавства саме з боку позивача без підтвердження належними та допустимими доказами, а отже, не може тягнути за собою настання негативних наслідків для нього.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 травня 2012 року, залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 травня 2012 року в адміністративній справі за позовом Луганського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Луганськ» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.А. Василенко

М.М. Гімон