Постанова

від 23.07.2012 по справі 5010/475/2012-14/26

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.12 Справа № 5010/475/2012-14/26

Львівський апеляційний господарський суд у складі:

головуючого-судді Р. Марко

суддів С. Бойко

Т. Бонк

при секретарі судового засідання Самолюк У.

за участю представників:

від позивача: Бойчук В.І.

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Яворівської сільської ради

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.05.2012 року

у справі № 5010/475/2012-14/26

за позовом -Долинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, м. Долина, Івано-Франківська обл.

до відповідача - Яворівської сільської ради, с. Яворів, Івано-Франківська обл.

про стягнення 44 854,94 грн. завданих збитків

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 24.05.12 задоволено позов Долинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, стягнуто з Яворівської сільської ради 44 854,94 грн. завданих збитків та 1 641,00 грн. судових витрат.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване доведеністю позивачем факту заподіяння відповідачем збитків у зв'язку з невідшкодуванням з бюджету сільради коштів за надані послуги.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.05.12 у справі № 5010/475/2012-14/26 і прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

В обґрунтування апеляційних вимог, апелянт посилається на те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що суд першої інстанції не врахував підпункт 2 п. «а»ч.1 ст.28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», який втратив чинність в 2010 р., а також не взяв до уваги положення Закону України 24-04-VI від 01.07.2010 р. «Про державно-приватне партнерство».

У відзиві на апеляційну скаргу вих..№044 від 16.07.2012 р. позивач просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.05.12 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, так як вважає його таким, що прийняте із повним з'ясуванням всіх обставин справи та у відповідності до чинного законодавства. Свої вимоги обґрунтовує 2 п. «а»ч.1 ст.28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.. 31 Закону України «Про житлово- комунальні послуги».

В судове засідання відповідач не з'явився, явки уповноваженого представника не забезпечив, поважності причин неявки не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2012 року, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №7901006115317.

Представник позивача у судовому засіданні повністю заперечив доводи апеляційної скарги та підтримав поданий відзив на неї.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила, що 04.01.2011 року між Долинським ВУВКГ (Водоканал) та Яворівською сільською радою (Замовник) був укладений договір № 1 про надання послуг водопостачання з комунального водопроводу, відповідно до умов якого, Водоканал зобов'язується надавати населенню с. Яворів послуги з постачання питної води з системи комунального водопостачання, а Замовник зобов'язується розраховуватися за вищевказані послуги на умовах, які визначені п.2.2. цього договору, Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України та Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Як вбачається у п. 2.2.1 договору відповідач (Замовник) зобов'язався затверджувати тарифи на послуги водопостачання в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво або відшкодовувати водоканалу, шляхом виділення дотацій в грошовій формі, різницю в тарифах на послуги водопостачання, у випадку, якщо фактичні витрати на виробництво цих послуг перевищують розмір коштів, нарахованих за відповідний період.

У п.3.2. договору зазначається, що перерахування коштів на рахунок водоканалу здійснюється своєчасно, в п'ятиденний термін після вручення рахунку.

Підпунктом 2 пункту "а" ч. 1 ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні " встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

Згідно ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги " органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із встановленням тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, фінансуються за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету.

4 січня 2011 року Державна інспекція з контролю за цінами в Івано-Франківській області листом № 01-17/6 надала Долинському виробничому управлінню водопровідно-каналізаційного господарства Висновок № 1, згідно якого розрахунок планових витрат на послуги водопостачання визначений в розмірі 4,91 грн. за куб. м. є економічно обґрунтованим.

На п'ятій сесії шостого скликання 27 квітня 2011 року Яворівською сільською радою було прийнято рішення № 47-5/2011, яким залишено тарифи для населення села Яворів на послуги водопостачання незміненими, а саме: 3,55 грн. за 1 куб.м, в тому числі для населення села - 2,55 грн. за 1 куб.м, відшкодування різниці в тарифах в сумі 1,00 грн. за 1 куб.м за рахунок коштів Яворівської сільської ради.

У разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

5 жовтня 2011 р. Яворівська сільська рада прийняла рішення №94-72/2011, яким встановила тариф на послуги централізованого водопостачання для населення с.Яворів в розмірі 4,55 грн./куб. м., в тому числі з оплатою населенням -2,55 грн./куб.м, з бюджету сільради -2,00 грн./куб.м.

Згідно з ч.3 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Як зазначено у ч.4 ст. 31 вищевказаного Закону «у разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на рівні, що унеможливлюють отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг».

Судом встановлено, що позивачем направлено відповідачу листи №0480 від 07.10.11 р., №0520 від 20.10.11 р., №0590 від 08.11.11 р., №0690 від 12.12.11 р., №013 від 11.01.12 р. з вимогою про відшкодування збитків у розмірі 25 317,32 грн. та із зверненням про встановлення тарифів на послуги водопостачання на рівні економічно обґрунтованих витрат, а також відшкодування різниці між діючими та економічно обґрунтованими тарифами.

Однак листи- вимоги залишені відповідачем без реагування.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Приписами ст. 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 ЦК України).

Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Згідно з ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні " шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом.

З огляду на вище досліджені обставини справи, останні спростовують доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведені обставини, апеляційний господарський суд не вбачає правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.05. 12 у

справі № 5010/475/2012-14/26 залишити без змін, а апеляційну скаргу

Яворівської сільської ради - без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого

господарського суду України в порядку та строки передбачені статтями 109-110

ГПК України.

Матеріали справи скерувати до господарського суду Івано - Франківської області.

Повна постанова складена 27.07.2012р.

Головуючий суддя Марко Р.І.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Бонк Т.Б.