Постанова

від 24.07.2012 по справі 9/190-10-3491

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2012 р.Справа № 9/190-10-3491 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

суддів Аленіна О.Ю.

Будішевської О.Л.

(склад судової колегії змінений розпорядженням голови суду № 482 від 02.07.2012 р.)

при секретарі судового засідання Литовчук Г.П.

за участю представників сторін:

від позивача -Бельченко С.Л. -по довіреності;

від ВАТ „Красноокнянське ремонтно-транспортне підприємство" -Якових Є.В. -по довіреності;

від ПП „Аліонова" -Якових Є.В. -по довіреності

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного

підприємства „Аліонова" та Відкритого акціонерного товариства „Красноокнянське ремонтно-транспортне

підприємство"

на рішення господарського суду Одеської області від 13 квітня 2012 року

по справі № 9/190-10-3491

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Авто-Сервіс"

до відповідачів:

1. Відкрите акціонерне товариство „Красноокнянське ремонтно-транспортне

підприємство";

2. Приватне підприємство „Аліонова"

про стягнення 236 354,04грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце судового засідання.

У судових засіданнях 12.06.2012р. та 03.07.2012рю згідно ст. 77 ГПК України оголошувались перерви.

У судовому засіданні 24.07.2012р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Встановив:

У серпні 2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „Авто-Сервіс"

(надалі -позивач, ТОВ) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Красноокнянське ремонтно-транспортне підприємство" (надалі -відповідач1, ВАТ) та Приватного підприємства „Аліонова" (надалі -відповідач2, ПП) про визнання дій ВАТ „Красноокнянське РТП", пов'язаних з одностороннім розірванням договору оренди №32 -незаконними; про визнання дій ПП „Аліонова" пов'язаних з демонтажем, заволодінням майном позивача незаконними, у зв'язку з тим, що угода купівлі-продажу автозаправної станції -нікчемна; стягнення з ВАТ „Красноокнянське РТП" матеріальної шкоди та збитків в сумі 412 148 грн., грошової компенсації в сумі 25 000 за заподіяну моральну шкоду; стягнення з ПП „Аліонова" матеріальної шкоди та збитків в сумі 187 798,51 грн., грошової компенсації в сумі 25 000 за заподіяну моральну шкоду.

Свої вимоги ТОВ „Фірма „Авто-Сервіс" мотивує наступним: за умовами договору оренди автозаправної станції № 32 від 01.12.2006р., ВАТ „Красноокнянське ремонтно-транспортне підприємство" передало, а ТОВ „Фірма „Авто-Сервіс" прийняло в оренду автозаправну станцію, розміщену на території Красноокнянського РТП за адресою: Одеська область, смт. Красні Окни, вул. Комарова, 46. Відповідно до умов договору, оренда автозаправної станції була визначена строком до 01 грудня 2009 року. Впродовж всього строку оренди позивач регулярно сплачував орендні платежі на розрахунковий рахунок ВАТ „Красноокнянське ремонтно-транспортне підприємство". У зв'язку з тим, що наміру розірвання договору, до закінчення його терміну, сторони не виявили, позивач письмово 28.01.2010 року повідомив орендатора про продовження добровільного користування майном, та своєчасно сплачував орендну плату, а отже за відсутністю вимоги розірвати діючий договір, ТОВ „Фірма „Авто-Сервіс" вважала його пролонгованим до 01 грудня 2012 року. Однак, 05.03.2010 року на адресу позивача від ПП „Аліонова" надійшов лист з попередженням про звільнення орендованої у ВАТ „Красноокнянське ремонтно-транспортне підприємство" автозаправної станції, оскільки відповідач2 за договором купівлі-продажу від 15.02.2010р., укладеного з відповідачем1, отримав у власність 1/100 частину майна, у вигляді АЗС. Таким чином, починаючи з 15.04.2010 року позивачеві з вини відповідачів заподіяний значний матеріальний збиток, а також збитки у вигляді упущеної вигоди, а саме: відповідач 1 - ВАТ „Красноокнянське ремонтно-транспортне підприємство" своїми противоправними діями, заподіяв позивачу збитки: у вигляді упущеної вигоди і не отриманого прибутку при реалізації паливо-мастильних матеріалів за добу -3 553 грн., а за весь період, починаючи з 15 квітня 2010 року, тобто 116 днів, 412 148,00 грн.; відповідач 2 - ПП „Аліонова" своїми противоправними діями з 15 квітня 2010 року заподіяв позивачу матеріальній збиток і моральну шкоду, виражену в тому, що фактично була зупинена робота автозаправної станції, робочі АЗС були відсторонені від роботи, доступ до АЗС відповідачем 2 -зачинений, що складає -187 798,51 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.08.2010р. порушено провадження у справі №9/190-10-3491 за позовом ТОВ „Фірма „Авто-Сервіс" до ВАТ „Красноокнянське РТП" та ПП „Аліонова" про визнання незаконними дій та стягнення 649 946,51 грн.

17.09.2010р. Відкрите акціонерне товариство „Красноокнянське ремонтно-транспортне підприємство" звернулось до суду першої інстанції із заявою про зупинення провадження у справі №9/190-10-3491 до розгляду пов'язаних з нею інших справ №26/138-10-3386 та №27/77-10-2592.

Ухвалою суду першої інстанції від 17.09.2010р. провадження у справі №9/190-10-3491 зупинено до розгляду пов'язаних з нею інших справ №26/138-10-3386 та №27/77-10-2592.

31.10.2011р. провадження у справі № 9/190-10-3491 поновлено відповідною ухвалою господарського суду.

ТОВ „Фірма „Авто-Сервіс" позовні вимоги неодноразово уточнювались (06.12.2011р., 18.01.2012р.) та згідно останньої заяви від 28.02.2012р. вимоги викладені в наступній редакції: стягнути з ВАТ „Красноокнянське РТП" матеріальний збиток у вигляді упущеної вигоди в сумі 183 749,54 грн.; стягнути з ПП „Аліонова" матеріальний збиток в сумі 52 604,50грн.; стягнути з відповідачів в солідарному порядку всі судові витрати.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.04.2012р. (головуючий суддя Меденцев П.А., судді Рога Н.В., Демешин О.А.) позов задоволено у повному обсязі; стягнуто з ВАТ „Красноокнянське ремонтно-транспортне підприємство" на користь ТОВ „Фірма „Авто-Сервіс" збитки у вигляді упущеної вигоди, в сумі -183 749,54 грн., 1 181, 78 грн. державного мита та 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення; стягнуто з Приватного підприємства „Аліонова" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Авто-Сервіс" збитки в сумі -52 604,50 грн., 1 181, 78 грн. державного мита та 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення.

Рішення суду вмотивовано наступним: договір оренди №32 від 01.12.2006р. був укладений в належній письмовій формі, виконувався належним чином, відповідно до ч.4 ст. 284 ГК України, ст.764 ЦК України сторонами не було заявлено намірів щодо розірвання договору до закінчення його терміну, а тому підставою пролонгації договору є подальше отримання орендної плати відповідачем 1, після закінчення терміну оренди та подальшого використання орендованого об'єкту позивачем (до 15 квітня 2010 року) на умовах договору, а тому договір вважався продовженим до 01.12.2012р.; позивач відповідно до ч.2 ст. 777 має переважне право на придбання найманої речі; питання продажу орендованої АЗС неодноразово підіймалось позивачем перед відповідачем 1, але в зв'язку з відсутністю технічної документації на земельну ділянку відчуження АЗС переносилось на пізнішій термін, так як нотаріус не посвідчив би договір купівлі-продажу; рішенням від 02.12.2010р. по справі №6/124-10-4097 було встановлено, що договір купівлі-продажу АЗС укладався з порушеннями, і був спрямований на порушення прав позивача та визнано судом недійсним; ПП „Аліонова" було створено умови для припинення діяльності ТОВ „Фірма „Авто-Сервіс", адже відповідач2 захопив устаткування АЗС та товар, що належить позивач, а отже починаючи з 15.04.2010 року позивачеві з вини відповідачів заподіяні значні матеріальні збитки, а також збитки у вигляді упущеної вигоди; ВАТ „Красноокнянське РТП" своїми противоправними діями, які виразилися в незаконному розірванні договору оренди АЗС №32 від 01.12.2006 року та здійсненні незаконної продажі оспорюваної АЗС, заподіяв позивачу матеріальні збитки у вигляді упущеної вигоди і неотриманні прибутку при реалізації паливо-мастильних матеріалів за добу -1 584,05 грн., а за період, починаючи з 15 квітня 2012 року по 09.08.2012 року /116 днів/ - 183 749,54 грн., що підтверджується наданими позивачем додатковими матеріалами, а саме: докази середньодобового прибутку на АЗС смт Красні Окни, Одеська область станом на 15.04.2010 року, середньомісячний розрахунок прибутку на АЗС, а також середньодобовий прибуток за попередні роки використання АЗС; ПП „Аліонова" своїми протиправними діями, які виразилися в незаконному привласненні майна, заподіяв позивачу матеріальні збитки, (станом на 30.11.2011 року) а саме: Бензин А-76 -530 л. -по 9,50 грн. = 5 035,00 грн.; Бензин А-92 -1 070 л. по 9,90 грн. = 10 593,00 грн.; Бензин А-95 -1 610 л. по 10,20 грн. = 16 422,00 грн.; Дизельне пальне -2 130 л. по 9,65 грн. = 23 554,50 грн. Всього = 52 604,50 грн.; за період з початку 2010 року до часу подання позову, жодного листа-попередження з вимогою вивозу матеріальних цінностей з території АЗС по вул. Комарова, 46 в смт. Красні Окни або інших листів від ПП „Аліонова" до ТОВ „Фірма „Авто-Сервіс" не надходило; за актами інвентаризації АЗС від 29.04.2010 року ПП „Аліонова виявило матеріальні цінності, які належали позивачу і прийняло їх на відповідальне зберігання, а 13.01.2012р. устаткування та обладнання було повернуто позивачу; паливо-мастильні матеріали, що знаходились в ємностях, згідно акту інвентаризації від 29.04.2010 року змішувалось з паливом, що завозило ПП „Аліонова" для торгівлі.

08.05.2012 року до Одеського апеляційного господарського суду надійшли апеляційні скарги Приватного підприємства „Аліонова" та Відкритого акціонерного товариства „Красноокнянське ремонтно-транспортне підприємство" на рішення господарського суду Одеської області від 13 квітня 2012 року по справі № 9/190-10-3491.

ПП „Аліонова" в своїй апеляційній скарзі зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, рішення є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи. Висновок суду першої інстанції про те, що ПП „Аліонова" здійснила демонтаж обладнання позивача та незаконно присвоїло його собі, не відповідає дійсності, адже ПП „Аліонова" неодноразово повідомляло позивача про необхідність прибрати з території АЗС своє майно -касовий апарат та залишки палива (листи від 22.04.2010р., 30.04.2010р.), але всі повідомлення були проігноровані ТОВ „Фірма „Авто-Сервіс". Позивач тільки 13.01.2012р., під час розгляду справи в суді, забрав своє обладнання, про що складений акт, внаслідок чого останній зменшив суму позовних вимог до 52 604,50грн. На момент звернення до суду ТОВ „Фірма „Авто-Сервіс" жодних листів відповідачам не направляло, тільки 20.01.2012р. останній направив листа про стягнення грошових коштів за паливо-мастильні матеріали, а провадження у справі порушено -11.08.2010р. Позивач мав право звертатися до суду з позовом про зобов'язання повернути паливо-мастильні матеріали., які знаходяться в цистернах АЗС, а не з позовом про стягнення грошових коштів.

ВАТ „Красноокнянське РТП" в своїй апеляційній скарзі зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, рішення є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи. Судом першої інстанції не прийнято до уваги та не дана відповідна оцінка положенням ч.2 ст.793, ст. 220 ЦК України, оскільки належною формою укладення договору, в даному випадку договору оренди АЗС №32 від 01.12.2006р., є його нотаріальне посвідчення та державна реєстрація. З огляду на те, що договір оренди АЗС №32 від 01.12.2006р. є нікчемним та не створює юридичних наслідків (постанова ОАГС від 17.05.2011р. по справі №26/138-10-3386), то він не створює, відповідно, і підстав господарсько-правової відповідальності для сторін договору.

У зв'язку з викладеним скаржники просять суд скасувати оскаржуване рішення в відповідних частинах, якими з кожного з відповідачів стягнуті суми завданих збитків.

В засіданні апеляційного господарського суду представник скаржників підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Перевіривши матеріали справи, повноту встановлення її обставин та відповідність ним висновків суду першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з огляду наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 01.12.2006р. між ВАТ „Красноокнянське ремонтно-транспортне підприємство" (орендодавець) та ТОВ „Фірма"АВТО-СЕРВІС" (орендар) був укладений договір № 32 оренди автозаправної станції, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове володіння і користування автозаправну станцію, що знаходиться за адресою: Одеська області, смт. Красні Окни, вул. Комарова,46, площею 2000 кв.м., для реалізації паливно-мастильних матеріалів.

Відповідно до ст. 4 договору №32 оренди автозаправної станції від 01.12.2006р. Термін оренди складає 3 роки з моменту прийняття за актом приймання, з можливістю його подальшої пролонгації на той же строк, якщо жодна з сторін не заявить про намір його розірвати.

Позивач вважає, що цей договір був автоматично пролонгований на той же строк до 01.12.2009р. у зв'язку з незаявленням сторонами про припинення його дії, а тому діями відповідача-1 з розірвання договору та продажу АЗС відповідачу-2 йому заподіяно збитки у заявленому до стягнення розмірі, а відповідач-2 повинен повернути позивачу вартість паливно-мастильних матеріалів, які залишились в ємностях на АЗС після припинення користування позивачем об'єктом оренди.

Місцевий господарський суд без належних підстав, встановлених законом, задовольнив позовні вимоги у повному обсязі, зробивши висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи та нормам законодавства, та в порушення вимог ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7, 43 ГПК України надавши невірну юридичну оцінку доказам у справі, а саме - договору оренди №32.

Так, задовольняючи позовні вимоги до ВАТ „Красноокнянське ремонтно-транспортне підприємство", суд першої інстанції не надав оцінки цьому доказу, керуючись законом та у сукупності з іншими доказами по справі.

Місцевий господарський суд не зважив на вимоги цивільного законодавства, застосування яких до спірних правовідносин призводить до висновку про нікчемність договору оренди №32 від 01.12.2006р., оскільки він був укладений у простій письмовій формі та не був нотаріально посвідчений.

Згідно з ч. 2 ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України).

Таким чином, договір оренди не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки нотаріально не посвідчувався.

Згідно з ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, яка встановлена законом, тобто договір оренди на строк три роки між сторонами по справі підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню, але в момент вчинення правочину сторони договору порушили цю вимогу закону. Відтак, як укладений з порушенням норм цивільного законодавства, договір оренди №32 від 01.12.2006 р. на підставі ч. 2 ст. 215 ЦК України є недійсним (нікчемним) в силу прямої вказівки в законі (ч.1 ст.220 ЦКУ). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Заявлені ТОВ „Фірма" АВТО-СЕРВІС" позовні вимоги не спрямовані на повернення сторін нікчемного договору у первісний стан, а також не спричинені намаганням відшкодувати збитки, завдані винною у вчиненні недійсного (нікчемного) договору стороною, навпаки, спираються на твердження про його чинність після спливу строку, на який його було укладено, внаслідок автоматичної пролонгації, що суперечить встановленій судом апеляційної інстанції обставині нікчемності договору оренди.

Нікчемність договору оренди №32 від 01.12.2006р. встановлена також постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2011р. по справі №26/138-10-3386 за позовом ВАТ „Красноокнянське ремонтно-транспортне підприємство" до ТОВ „Фірма" АВТО-СЕРВІС" про визнання договору оренди нікчемним та зобов'язання повернути предмет договору, в якій апеляційний господарський суд встановив цей факт, який має в даній справі преюдиціальне значення згідно з ч.2 ст. 35 ГПК України, відмовивши в задоволенні позову про визнання договору нікчемним виключно у зв'язку з тим, що відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України визнання нікчемного договору недійсним судом не вимагається.

В порушення норм процесуального права -ст. 43 ГПК України та незважаючи на те, що у зв'язку з розглядом справи №26/138-10-3386 зупинялось провадження у даній справі на підставі ч.1 ст. 79 ГПК України, суд першої інстанції не звернув уваги на зміст судового рішення у справі №26/138-10-3386 та безпідставно вдався до дослідження наслідків розірвання нікчемного договору, який не міг бути ані продовжений на той же строк після спливу його строку, ані розірваний за ініціативою орендодавця, оскільки як юридичний факт не породив будь-яких наслідків у вигляді прав і обов'язків його сторін у зв'язку з його нікчемністю.

За цих обставин, будь-які вимоги про відшкодування збитків, завданих неправомірним розірванням договору оренди, відповідно до ст.ст. 224, 225 ЦК України, ст. 22 ЦК України не підлягали задоволенню, порушення господарських (цивільних) зобов'язань орендодавцем не мало місця, позаяк права та обов'язки у сторін нікчемного договору оренди не виникли.

Питання неправомірності відчуження АЗС без погодження з ТОВ „Фірма" АВТО-СЕРВІС", яке за твердженням суду першої інстанції відповідно до ч.2 ст. 777 ЦК України мало переважне право як орендар на придбання цього об'єкту, є похідним від тези про дійсність договору оренди, відтак за встановленої судом нікчемності цього договору не потребує юридичного аналізу.

Враховуючи викладене, у задоволенні позовних вимог ТОВ до ВАТ „Красноокнянське ремонтно-транспортне підприємство" про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди слід було відмовити за їх безпідставністю, отже оскаржуване судове рішення в цій частині підлягає скасуванню внаслідок невідповідності висновків суду обставинам, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги ПП „Аліонова" стосовно оскаржуваної ним частини рішення про стягнення з відповідача 52 604,50грн., зазначаючи, що висновок суду про незаконне привласнення ПП „Аліонова" обладнання позивача спростовується матеріалами справи.

Безпідставним є також покладення на відповідача обов'язку відшкодувати вартість паливно-мастильних матеріалів, оскільки на лист ПП „Аліонова" від 30.04.2010р. з пропозицією забрати залишки палива позивач не відповів та не відреагував. Поряд з цим, тільки в ході судового розгляду справи ВАТ звернулось з листом від 20.01.2011р. про повернення ПММ, отже на момент звернення до суду з позовом про стягнення, зокрема, і вартості палива, права позивача не були порушені, оскільки відмова у поверненні цього майна з боку ПП „Аліонова" не мала місця.

Викладене є підставою для висновку, що уточнені позовні вимоги ТОВ до ПП „Аліонова" про стягнення 52 604,50грн. вартості ПММ задоволенню не підлягають, отже суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України застосував судовий захист права, яке на момент заявлення позову не було порушено.

Колегія суддів також зауважує, що всупереч твердженням позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу АЗС судове рішення у справі №6/124-10-4097 ухвалено за іншим предметом позову, а саме, визнано недійсним рішення загальних зборів ВАТ „Красноокнянське ремонтно-транспортне підприємство" від 08.12.2009р. в частині відчуження спірної АЗС, що не тягне автоматично недійсність договору купівлі-продажу. Разом з цим, у справі №27/77-10-2592 04.08.2010р. ухвалено рішення, яке наразі є чинним та у перегляді якого за нововиявленими обставинами відмовлено ухвалою господарського суду Одеської області від 11.02.2011р., про відмову у визнанні договору купівлі-продажу АЗС від 15.02.2010р. недійсним.

Беручи до уваги вищевикладене, а також звертаючи увагу на хибне застосування судом при ухваленні рішення норм цивільного процесуального закону -ст.ст. 28, 29 ЦПК України стосовно оцінки доказів, колегія суддів скасовує оскаржений судовий акт з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Судові витрати у справі № 9/190-10-3491 згідно ст. 49 ГПК України покладаються на ТОВ „Фірма" АВТО-СЕРВІС".

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -

Постановила:

Апеляційні скарги ПП „Аліонова" та ВАТ „Красноокнянське ремонтно-транспортне підприємство" задовольнити .

Рішення господарського суду Одеської області від 13.04.2012р. по справі №9/190-10-3491 скасувати.

У задоволенні позовних вимог ТОВ „Фірма" АВТО-СЕРВІС" відмовити повністю .

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України .

Головуючий суддя М.А. Мишкіна

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя Л.О. Будішевська