Постанова

від 24.07.2012 по справі 5011-31/923-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2012 № 5011-31/923-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г

Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання Марвано А.Т.,

від позивача та третьої особи Раменська В.В., від відповідача Гудзь В.М.,

розглянувши апеляційну скаргу

Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця)

на рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2012 року

у справі №5011-31/923-2012 (суддя Качан Н.І.)

за позовом корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу», м. Донецьк,

до Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця), м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача публічне акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат», м. Алчевськ, Луганська область,

про стягнення 159 575,72 грн., -

встановив:

У січні 2012 року корпорація «Індустріальна Спілка Донбасу» (далі - позивач) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця) (далі - відповідач) про стягнення 159 575,72 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що вантаж позивача під час перевезення було втрачено з вини відповідача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.04.2012 року у справі №5011-31/923-2012 позов задоволено. Присуджено до стягнення з Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця) на користь корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» 159 575,72 грн. грошових коштів та 3 191,51 грн. судового збору. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд визнав встановленим факт втрати з вини відповідача вантажу позивача.

Не погодившись із вказаним рішенням, Державна адміністрація залізничного транспорту України (Укрзалізниця) подала до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати частково рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2012 року у справі №5011-31/923-2012 та прийняти нове рішення, яким частково задовольнити позов корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу».

У своїх запереченнях на апеляційну скаргу позивач вважає доводи останньої необґрунтованими, просить спірне судове рішення залишити без змін.

Третя особа не скористалась своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України та не надала суду відзив на апеляційну скаргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2012 року у справі №5011-31/923-2012 апеляційну скаргу Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця) на рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2012 року у справі №5011-31/923-2012 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 03.07.2012 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2012 року розгляд справи №5011-31/923-2012 відкладався на 24.07.2012 року.

В судовому засіданні 24.07.2012 року представник відповідача підтримала вимоги апеляційної скарги та просила їх задовольнити. В судовому засіданні 24.07.2012 року представник позивача та третьої особи заперечила проти задоволення вимог апеляційної скарги, просила спірне рішення суду залишити без змін.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 26.01.2011 року між позивачем та DUFERCO SA було укладено експортний контракт №IUD/DUF-A (а.с. 13-22), згідно умов якого позивач є продавцем, третя особа - вантажовідправником, а DUFERCO SA - покупцем металопродукції (товару).

14.04.2011 року у вагоні №60626488 за залізничною накладною №50721281 (а.с. 8) третьою особою було відвантажено товар, а саме прокат плоский із заліза гарячекатаний вагою нетто 65,559 т.

Також, вказана вага нетто підтверджується відвісною квитанцією від 13.04.2011 року №0 (а.с. 92), яка була оформлена третьої особою при відвантаженні товару.

При цьому, платіжні вимоги-доручення третьої особи №86/13620 та №86/13621 від 14.04.2011 року (а.с. 28, 31) сплачені позивачем у повному обсязі платіжним дорученням №1514 від 15.04.2011 року (а.с. 33). Отже, позивач повністю розрахувався за товар та є власником металопродукції вагою нетто 65,559 т.

Згідно відмітки Луганської митниці у ВМД №702020002/2011/001540 від 13.04.2011 року (а.с. 38-39) кількість відправленого вантажу не відповідає кількості вантажу, пропущеному через митний кордон України.

Згідно комерційного акту №Б05493/202 від 20.04.2011 року, який складено на ст. Знам'янка Одеської залізниці (а.с. 10-11), вагон №60626488 прибув 20.04.2011 року, слідів розкрадання вантажу немає, виявлено різницю маси проти документів в бік зменшення на 20359 кг, переважування проводилось двічі.

Факт різниці маси проти документа в бік зменшення на 20359 кг підтверджується також актом загальної форми №207 від 27.04.2011 року, складеного разом із представниками вантажовідправника (а.с. 35), та висновком міжнародної експертної організації SGS від 23.05.2011 року про нестачу 23 листів товстолистової сталі (а.с. 36-37).

Вантаж залізницею був прийнятий до перевезення у відповідній кількості, з нанесеним вантажовідправником маркуванням жовтою фарбою двома зміщеними полосами методом кисті (п. 93 залізничної накладної №50721281), а на станцію Знам'янка вантаж прибув з маркуванням, істотно відрізняючись за методом та способом нанесення, а саме - однією полосою жовтої фарби (п. 66 комерційного акту №Б054693/202).

Згідно § 1 ст. 29 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення право на пред'явлення претензії, заснованої на договорі перевезення, належить відправнику чи одержувачу, а згідно § 5 ст. 29 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення у випадку, коли претензія пред'являється від імені відправника чи отримувача уповноваженою особою, то право на таке пред'явлення повинно бути підтверджено довіреністю відправника чи отримувача.

Третя особа 10.06.2011 року видала позивачу довіреність №01-026-1395 на ім'я Хіміч О.П.

Згідно § 1 ст. 30 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення право пред'явлення позову, засноване на договорі перевезення, належить тій особі, яка має право заявити претензію до залізниці. Позов може бути пред'явлений лише після заявленої претензії у відповідності зі ст. 29.

Позивач звернувся до Головного комерційного управління Української залізниці (відповідача) із претензією №337/95-с від 12.07.2011 року про відшкодування шкоди в розмірі вартості втраченого в сумі 159575,72 грн. (а.с. 43-44).

Відповідач листом №ЦМ-ЦЖСР-2/11 від 12.12.2011 року повідомив, що відхиляє вимоги позивача, оскільки не вбачає своєї вини у втраті вантажу.

У відповідності § 1 ст. 23 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення залізниця відповідальна у межах умов, визначених цим розділом, за прострочення у доставці вантажу та за шкоду, що виникла внаслідок повної або часткової втрати, недостачі маси, пошкодження, порчі або зниження якості вантажу з інших причин за час з моменту прийняття вантажу до перевезення до видачі його на станції призначення.

Частиною 2 ст. 308 Господарського кодексу передбачено, що відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає, зокрема, у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає (ч. 1, ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України).

Також, згідно ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Матеріалами справи, а саме залізничною накладною №50721281, відвісною квитанцією від 13.04.2011 року №0, ВМД №702020002/2011/001540 від 13.04.2011 року, комерційним актом №Б05493/202 від 20.04.2011 року, актом загальної форми №207 від 27.04.2011 року та висновком міжнародної експертної організації SGS від 23.05.2011 року, підтверджується, що відповідач прийняв до перевезення вантаж масою нетто 65,559 т, а доставив вантажоотримувачу вантаж масою нетто на 20359 кг менше. Відтак, відповідачем втрачено вантаж позивача у вказаній масі.

Відповідачем не доведено в порядку ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу факту відсутності своєї вини у втраті вантажу позивача.

При цьому, відмітки про різний спосіб маркування, про які вказано в п. 93 залізничної накладної №50721281 та в п. 66 комерційного акту №Б054693/202, також свідчать про втрату вантажу під час перевезення та про намір приховати вилучення верхніх шарів вантажу шляхом нанесення нового маркування.

Крім того, як вірно вказав суд першої інстанції, під час приймання вантажу до перевезення працівниками залізниці було зроблено візуальний огляд вантажу, під час якого неможливо було не помітити відсутність 20,359 т металопрокату, що становить майже третину від завантаження.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами чинного матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2012 року у справі №5011-31/923-2012.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

постановив:

1. Апеляційну скаргу Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця) на рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2012 року у справі №5011-31/923-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2012 року у справі №5011-31/923-2012 залишити без змін.

3. Справу №5011-31/923-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Агрикова О.В.

Судді Чорногуз М.Г

Суховий В.Г.

31.07.12 (відправлено)